El culto verdadero
1 La palabra del Señor vino a Jeremías, y le dijo:
2 «Ponte a la entrada de la casa del Señor, y proclama allí esta palabra. Di esto: “Ustedes, los de Judá, que entran por estas puertas para adorar al Señor, escuchen su palabra.”»
3 Así ha dicho el Señor de los ejércitos, el Dios de Israel:
«Mejoren sus caminos y sus obras, y yo los haré habitar en este lugar.
4 No se fíen de palabras mentirosas, que dicen: “Templo del Señor, templo del Señor. ¡Este es el templo del Señor!”
5 Al contrario, si ustedes mejoran su conducta y sus acciones, y si imparten verdadera justicia entre ustedes y sus semejantes,
6 y si no oprimen al extranjero, ni al huérfano ni a la viuda, ni derraman sangre inocente en este lugar, ni se van tras dioses ajenos, para su propio mal,
7 yo los haré habitar en este lugar, en la tierra que les di a sus padres para siempre.
8 »Lo que veo es que ustedes confían en palabras mentirosas, que para nada les sirven.
9 Hurtan, matan, adulteran, juran falsamente, le queman incienso a Baal, y siguen a dioses extraños que nunca antes conocieron.
10 ¿Acaso van a venir a pararse delante de mí en esta casa, donde se invoca mi nombre, para decir que están en libertad de seguir haciendo todas estas cosas repugnantes?
11 ¿Acaso esta casa, donde se invoca mi nombre, es para ustedes una cueva de ladrones? Tomen en cuenta que yo también veo esto.
—Palabra del Señor.12 »Vayan a mi santuario en Silo, donde al principio establecí la residencia de mi nombre, y vean lo que hice con él por causa de la maldad de mi pueblo Israel.
13 Y ahora, como ustedes han cometido todas estas acciones, y como yo los llamé y ustedes no me respondieron, aun cuando una y otra vez les hablé
—Palabra del Señor—,14 »haré con esta casa donde se invoca mi nombre, y en la que ustedes confían, y con este lugar que les di a ustedes y a sus padres, lo mismo que hice con Silo.
15 Voy a arrojarlos lejos de mi presencia, como antes arrojé a todos sus hermanos, a toda la generación de Efraín.
16 »Y tú, no ores por este pueblo. No eleves por ellos ningún clamor ni oración. No me ruegues por ellos, porque no voy a hacerte caso.
17 ¿Acaso no ves lo que estos hacen en las ciudades de Judá y en las calles de Jerusalén?
18 Los hijos recogen la leña, los padres encienden el fuego, y las mujeres hacen la masa, para ofrecerle tortas a la reina del cielo; para presentar ofrendas a dioses ajenos; ¡para provocar mi enojo!
19 ¿Pero en realidad provocarán mi enojo? ¿No es más bien para ellos mismos la vergüenza?»
—Palabra del Señor.20 Por lo tanto, así ha dicho Dios, el Señor:
«Ahora voy a derramar mi enojo y mi furor sobre este lugar. Se encenderán sobre los hombres y los animales, sobre los árboles del campo y los frutos de la tierra, y no se apagarán.»
Castigo de la rebelión de Judá
21 Así ha dicho el Señor de los ejércitos, el Dios de Israel:
«Añadan sus holocaustos a sus sacrificios, y cómanse la carne.
22 Porque el día que los saqué de la tierra de Egipto, yo no hablé de esto con sus padres, ni les di ninguna orden en cuanto a holocaustos y sacrificios.
23 Al contrario, esto fue lo que les ordené: “Escuchen mi voz, y yo seré su Dios, y ustedes serán mi pueblo. Vayan siempre por el camino que yo les mande seguir, para que les vaya bien.”
24 »Pero ellos no me hicieron caso ni me prestaron atención, sino que por la terquedad de su malvado corazón siguieron sus propios consejos, y en vez de avanzar, retrocedieron.
25 Esto ha sido así desde que sus padres salieron de la tierra de Egipto hasta hoy. Yo, desde muy temprano y sin falta, les envié a todos mis siervos, los profetas,
26 pero ellos no me hicieron caso ni me prestaron atención, sino que se encapricharon y fueron peores que sus padres.
27 »Tú les dirás todas estas palabras, pero no te oirán; los llamarás, pero no te responderán.
28 Por lo tanto, les dirás: “Esta es la nación que no escuchó la voz del Señor su Dios, ni admitió corrección; por eso la verdad fue extirpada de la boca de ellos, y ya no existe.”»
29 ¡Córtate el cabello, y deshazte de él! ¡Da rienda suelta a tu llanto en la cima de los montes! ¡El Señor aborrece a la generación que ha provocado su enojo, y la ha abandonado!
30 «¡Ante mis propios ojos, los hijos de Judá han hecho lo malo! ¡Han profanado la casa misma donde se invoca mi nombre, al exponer allí sus actos repugnantes!
—Palabra del Señor.31 »Han edificado altares en los montes de Tofet, en el valle de Ben Jinón, para lanzar al fuego a sus hijos y a sus hijas, que es algo que nunca les pedí que hicieran, y que ni siquiera pensé pedirles.
32 Por eso vienen días en que ese lugar ya no se llamará Tofet, ni valle de Ben Jinón, sino valle de la matanza. Y los muertos se enterrarán en Tofet, por no haber otro lugar.
—Palabra del Señor.33 »Los cadáveres de esta gente serán la comida de las aves del cielo y de las bestias del campo, y no habrá quien las espante.
34 En las ciudades de Judá y en las calles de Jerusalén pondré fin a las voces de gozo y alegría, y a la voz del esposo y de la esposa, porque la tierra quedará en ruinas.
Слова Єремії у брамі Господнього Храму
1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа, було такого змісту:
2 Стань у брамі Господнього Храму і виголоси там слова, кажучи: Слухайте Господнє слово, всі юдеї, котрі входите через ці брами поклонятися Господу!
3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Випрямте ваші дороги життя та ваші вчинки, і Я сприятиму, аби ви залишались на цьому місці!
4 Не покладайтесь на оманливі слова, говорячи: Тут Храм Господній, Храм Господній, Храм Господній!
5 Тільки якщо ви дійсно випрямите свої дороги життя та ваші задуми, – якщо будете застосовувати правосуддя між ближніми,
6 не пригноблюючи приходця, сироти й вдови, – не проливатимете на цьому місці невинної крові та не підете услід чужих богів, собі ж на біду,
7 тоді Я дозволю вам і далі жити на цьому місці, – в краю, який Я дав вашим батькам на вічні віки!
8 Але ж ви продовжуєте покладатись на оманливі слова, які не приносять жодної користі.
9 І що ж, ви й далі будете красти, вбивати, чинити перелюб, присягатися в неправді, кадити ладаном перед Ваалом, – слідуючи за чужими богами, яких ви не знаєте?
10 При цьому ви приходите й стаєте переді Мною в цьому Храмі, який носить Моє Ім’я, і говорите: Ми спасенні! – продовжуючи чинити всі ті гидоти?
11 Хіба цей Храм, у якому проголошується Моє Ім’я, в ваших очах став печерою розбійників? Я усе це бачу, – говорить Господь.
12 Тож підіть-но до Мого місця, в Шіло, де раніше перебувало Моє Ім’я, і подивіться, що Я з ним зробив через злочинство Мого народу Ізраїлю.
13 Так само й тепер, оскільки ви чините всі ті самі справи, – говорить Господь, – хоча Я постійно звертався до вас, безперестанку попереджаючи, але ви не слухали, – Я кликав вас, а ви не відповідали!
14 Тому Я зроблю з Храмом, в якому проголошується Моє Ім’я і на який ви так покладаєтесь, – тобто з місцем, яке Я дав вам і вашим батькам, – учиню так само, як Я зробив із Шіло!
15 Я відкину вас від Себе, як уже відкинув Я всіх ваших братів – увесь рід Єфрема!
Впертість нечестивого народу
16 А ти, Єреміє, не заступайся за цей народ, не благай за них наполегливо й не молись, – не звертайся з проханням про них до Мене, бо Я не слухатиму тебе!
17 Хіба ти не бачиш, що вони творять у містах Юдеї та на вулицях Єрусалима?
18 Їхні діти збирають дрова, а їхні батьки розпалюють вогонь; їхні жінки замішують тісто, щоб напекти тістечок для небесної цариці ; вони приносять жертви возливання чужим богам, викликаючи тим Мій гнів.
19 Але хіба вони ображають лише Мене, – говорить Господь? – Хіба їм самим від цього не соромно?
20 Тому так говорить мій Владика Господь: Мій палкий гнів і Моє обурення зіллються на це місце: на людей і на скотину, на дерева в полі та на плоди землі, – запалиться і не погасне!
21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Додавайте ваші всепалення до ваших жертв і їжте їхнє м’ясо!
22 Адже, коли Я виводив ваших батьків з єгипетського краю, Я навіть не говорив їм у той час про всепалення і жертви!
23 Тоді Я дав їм лише таку Заповідь, говорячи: Слухайтесь Мене, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом! Ходіть тільки тими дорогами життя , які Я вам накреслюю, – і вам буде добре!
24 Та вони не слухали, і не зважали на все це, а діяли за власним розсудом і впертістю свого нечестивого серця, – вони обернулись назад, замість того щоб дивитись уперед!
25 З того часу як ваші батьки вийшли з єгипетського краю і по цей день, Я день у день, постійно посилав до вас усіх Моїх слуг-пророків.
26 Але вони (батьки ) не слухалися Мене, й не вважали на застереження; стали тугошиїми, чинячи зло ще більше, ніж їхні батьки!
27 І коли ти говоритимеш їм усі ці слова, вони тебе не послухають, – навіть коли волатимеш до них, вони не відізвуться!
28 Тому скажи їм від Мене : Ви – народ, який не слухається повелінь Господа, свого Бога, і не сприймає напоумлення. Зникла усяка правда з ваших уст, – наче стерта.
29 Отже, обстрижи своє волосся і викинь його геть; здійми на горах голосіння, оскільки Господь відкинув і залишив рід, що викликає Його гнів.
30 Адже Юдині нащадки чинять зло переді Мною, – говорить Господь. – Вони поставили свої гидоти в Храмі, в якому проголошується Моє Ім’я, і тим осквернили його.
31 Вони влаштовують пагірки Тофета , що в долині Бен-Гінном, аби спалювати своїх синів і своїх дочок у вогні, чого Я не заповідав, і що навіть не спадало Мені на думку!
Долина Вбивства замість Тофета
32 Тому надходять дні, – говорить Господь, – коли більше не називатимуть це місце ні Тофетом, ні долиною Бен-Гінном, а лише Долиною Вбивства, оскільки також ховатимуть у Тофеті мертвих, яких буде так багато, що не вистачатиме на кладовищах місця.
33 Трупи цього народу будуть поживою для птахів небесних і польових звірів, і не буде кому їх (хижаків ) відганяти.
34 Так, Я припиню в містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голоси радості й голоси веселощів, – замовкне голос нареченого й голос нареченої, адже вся земля буде спустошена.