La señal del alfarero y el barro
1 La palabra del Señor vino a mí, Jeremías, y me dijo:
2 «Levántate y ve a la casa del alfarero. Allí te daré un mensaje.»
3 Yo me dirigí a la casa del alfarero, y lo encontré trabajando sobre el torno.
4 La vasija de barro que él hacía se deshizo en su mano, así que él volvió a hacer otra vasija, tal y como él quería hacerla.
5 Entonces la palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
6 «Casa de Israel, ¿acaso no puedo yo hacer con ustedes lo mismo que hace este alfarero? Ustedes, casa de Israel, son en mi mano como el barro en la mano del alfarero.
—Palabra del Señor.7 »En cualquier momento puedo decir, de algún pueblo o reino, que lo voy a arrancar, derribar, o destruir.
8 Pero si ese pueblo o reino se aparta de su maldad, contra la cual hablé, yo desistiré del daño que había pensado hacerles.
9 »En cualquier momento puedo también decir, de algún pueblo o reino, que lo voy a edificar y plantar.
10 Pero si ese pueblo o reino hace lo malo ante mis ojos, y no me obedece, yo dejaré de hacerles el bien que había pensado hacerles.
11 »Así que ve y habla con todos los habitantes de Judá y de Jerusalén, y diles de mi parte que yo, el Señor, ya he tomado una decisión, y que ahora me dispongo a castigarlos. Que se aparten ya de su mal camino, y que mejoren su conducta y sus acciones.»
12 Pero ellos dijeron:
«No hay caso. Iremos en pos de nuestros ídolos, y cada uno de nosotros seguirá las intenciones de su malvado corazón.»
13 Por lo tanto, así ha dicho el Señor:
«Pregunten ahora entre las naciones, cuál de ellas ha sabido de algo parecido. ¡Lo que ha hecho la virginal Israel es horrible!
14 ¿Alguna vez falta la nieve del Líbano sobre las piedras del campo? ¿O llegan a faltar las heladas aguas que bajan de lejanas tierras?
15 En cambio, mi pueblo me ha olvidado y ha ofrecido incienso a dioses falsos; ha tropezado en sus caminos, en las sendas de siempre, y anda por atajos y no por el camino principal;
16 han convertido su país en un terreno desolado, del que todos se burlan; todos los que pasan mueven la cabeza y apenas dan crédito a lo que ven.
17 Cuando llegue el desastre, les daré la espalda, y como el viento solano los esparciré delante de sus enemigos.»
Conspiración del pueblo y oración de Jeremías
18 Ellos dijeron:
«Vengan y hagamos planes en contra de Jeremías. Sacerdotes que nos guíen no habrán de faltarnos, ni tampoco sabios que nos aconsejen ni profetas que nos hablen. Vengan, vamos a atacarlo de palabra, y no hagamos caso a lo que dice.»
19 Señor, posa tus ojos en mí, y escucha lo que dicen los que contienden conmigo.
20 Acuérdate de que yo intercedí ante ti en favor de ellos, para que tú no los castigaras. ¿Merezco que me paguen mal por hacerles bien? Sin embargo, ¡me han cavado una tumba!
21 Por eso, ¡deja que sus hijos se mueran de hambre! ¡Dispérsalos por causa de la guerra! ¡Que se queden viudas sus mujeres, y sin hijos! ¡Que sus maridos sean condenados a muerte, y que sus jóvenes mueran a filo de espada en la guerra!
22 ¡Que se oiga clamor en sus casas, cuando de pronto lances contra ellos un ejército! Porque, para atraparme, ellos cavaron un hoyo y me tendieron una trampa.
23 Pero tú, Señor, conoces todos sus planes para matarme; ¡no los perdones por su maldad, ni borres delante de ti su pecado! En tu enojo, ¡hazlos tropezar en tu presencia!
Єремія у домі гончаря
1 Надійшло до Єремії від Господа слово такого змісту:
2 Встань і йди в дім гончаря, і там ти почуєш Мої слова.
3 Тож я пішов у майстерню гончаря, й застав його за роботою на гончарному кружалі.
4 І коли посудина, яку він робив з глини, в руках гончаря не вдавалася, як буває з глиною , то він робив із неї інший посуд, який він вважав за доцільне зробити.
5 І було до мене Господнє слово такого змісту:
6 Хіба Я не можу з вами, роде Ізраїлів, зробити так, як оцей гончар? – говорить Господь. Адже ви, роде Ізраїлів, у Моїх руках, як глина в руках гончаря.
7 Буває, що Я пригрожу якомусь народові, або царству, що його викоріню, спустошу і знищу,
8 але якщо той народ відвернеться від свого зла, про яке Я попереджував його, то Я пожалію його і не спроваджу на нього лиха, яке Я мав намір учинити.
9 Іншим разом Я провіщу щодо народу, або царства, що відбудую і що вкореню його,
10 але вони почнуть чинити те, що є злом переді Мною, й не слухатимуть Мого голосу, то Я відміню те добро, яке Я обіцяв їм зробити.
11 Отже, тепер скажи мужам Юдеї та мешканцям Єрусалима слова, які говорить Господь: Ось Я готую на вас лихо й обмірковую проти вас певний задум. Тож нехай кожен із вас зійде зі свого злого шляху і покращить свою дорогу життя та свої вчинки.
12 Але вони скажуть: Даремна розмова! Ми будемо діяти так, як вважаємо за потрібне, і кожен з нас чинитиме за впертістю (велінням ) свого лихого серця!
13 Тому так говорить Господь: Запитайте між народами, – чи хтось чув щось подібне? Жахливі речі творить діва Ізраїлева.
14 Хіба зникає сніг на ліванських скелястих схилах? Хіба висихають холодні води, що течуть з далеких гір?
15 Але Мій народ Мене забув, продовжуючи кадити нікчемним ідолам, які довели до того, що вони (люди ) збились зі своєї дороги, – з давніх шляхів, аби блукати по бездоріжжю невторованих стежок,
16 перетворивши таким чином свій край на страхіття, – вічне посміховисько. Усі, котрі проходитимуть повз нього, будуть вражені і похитуватимуть головою.
17 Наче східним вітром, Я розпорошу їх перед їхніми ворогами, а в лиху їхню годину повернусь до них плечима, а не обличчям.
Молитва Єремії щодо змови проти нього
18 А вони (вороги ) сказали: Нумо, учинімо проти Єремії змову, бо й без нього не загине ні закон у священика, ні рада мудрого, ані слово пророка. Давайте вдаримо його за його ж провіщенням і не будемо зважати на всі його слова.
19 Зглянься на мене, Господи, і зверни увагу на те, що кажуть мої вороги.
20 Хіба віддають злом за добро? Адже вони викопали для мене яму. Згадай, як я стояв перед Тобою, благаючи про їхній добробут, аби відвернути від них Твій гнів.
21 Тому віддай їхніх дітей на голоднечу, а їх самих приречи під меч. Нехай їхні жінки стануть бездітними та вдовами, чоловіки яких загинуть від пошесті, а їхні юнаки нехай поляжуть від меча на війні.
22 Нехай з їхніх домівок доноситься лемент, коли Ти несподівано наведеш на них зграю розбишак, адже вони викопали яму, щоб мене упіймати, розставили для моїх ніг таємну пастку.
23 Адже Ти, Господи, знаєш про всі їхні злочинні задуми, щоб мене знищити. Не прощай їм їхніх провин і не зітри їхніх гріхів перед Тобою. Нехай вони попадають перед Тобою, – в час Твого гніву відплати їм.