La implacable ira de Dios contra Judá
1 El Señor me dijo:
«Aun si Moisés y Samuel me rogaran en favor de este pueblo, no me moverían a compasión. ¡Aléjalos de mi vista! ¡Que se vayan de aquí!
2 Y si acaso te preguntan: “¿Y a dónde iremos?”, diles esto de mi parte: “El que tenga que morir, marchará a la muerte; el que tenga que morir por la espada, por la espada morirá; el que deba morir de hambre, de hambre morirá; y el que deba marchar al cautiverio, al cautiverio marchará.”
3 »Voy a enviar sobre ellos cuatro clases de castigo: espadas que los maten, perros que los despedacen, aves de rapiña que los devoren, y fieras salvajes que los hagan pedazos.
—Palabra del Señor.4 »Por culpa de Manasés, rey de Judá e hijo de Ezequías, y por lo que hizo en Jerusalén, yo haré que todos los reinos de la tierra se horroricen al verlos.
5 »¿Quién va a compadecerse de ti, Jerusalén? ¿Quién se entristecerá por causa tuya? ¿Quién se preocupará por tu bienestar?
6 Tú me dejaste, te volviste atrás. Por eso yo extenderé mi mano contra ti, y te destruiré. ¡Ya estoy cansado de cambiar de parecer!
—Palabra del Señor.7 »Yo los lancé por los aires, hasta las puertas de la tierra. Dejé sin hijos a mi pueblo; ¡lo desbaraté! Pero ellos no se volvieron de sus caminos.
8 Sus viudas se multiplicaron más que la arena del mar; a plena luz del día lancé un destructor contra ellos, contra las madres y contra los hijos; de repente hice que el terror cayera sobre la ciudad.
9 La que dio a luz siete hijos fue muriendo poco a poco; su ánimo fue llenándose de dolor y, aunque aún era de día, para ella el sol ya se había puesto. Quedó avergonzada y llena de confusión, y a sus sobrevivientes los entregué a la espada de sus enemigos.»
—Palabra del Señor.10 ¡Ay de mí, madre mía! ¡Me engendraste como un hombre de contienda y de discordia para toda la tierra! ¡Nunca he pedido ningún préstamo, ni tampoco me lo han dado, y sin embargo todos me maldicen!
11 ¡Dime, Señor, si no te he rogado por su bien, si en tiempos de aflicción y de angustia no he suplicado ante ti en favor del enemigo!
12 «¿Puede alguien quebrar el hierro del norte y el bronce?
13 Por causa de todos tus pecados, voy a entregar a la rapiña, sin recibir nada a cambio, todas las riquezas y los tesoros que hay en tu territorio.
14 Mi furor se ha encendido como un fuego, y arderá sobre ustedes. Voy a hacer que ustedes sirvan a sus enemigos en una tierra que no conocen.»
Queja de Jeremías
15 Señor, tú lo sabes. Tú bien sabes que por amor a ti soporto que me insulten. Acuérdate de mí, y ven a visitarme. ¡Véngame de mis enemigos! ¡No demores más tu enojo!
16 Señor, Dios de los ejércitos, cuando hallé tus palabras, literalmente las devoré; tus palabras son el gozo y la alegría de mi corazón, porque tu nombre ha sido invocado sobre mí.
17 Jamás me he sentado en compañía de gente burlona, ni me he sentido importante por causa de tu profecía; al contrario, me siento aparte, porque tú me has llenado de indignación.
18 ¿Por qué mi dolor no tiene fin, ni mi desahuciada herida admite ser sanada? ¿Seguirás siendo para mí tan ilusorio como las aguas de un espejismo?
Respuesta del Señor
19 Por eso, así ha dicho el Señor:
«Si te vuelves a mí, yo te restauraré, y tú estarás delante de mí. Si entresacas lo precioso de lo vil, serás como mi boca. ¡Haz que ellos se vuelvan a ti, pero tú no te vuelvas a ellos!
20 Entonces yo te pondré en este pueblo como un fuerte muro de bronce. Ellos pelearán contra ti, pero no te vencerán, porque yo estoy contigo. Yo te protegeré y te defenderé.
—Palabra del Señor.21 »Yo te libraré del poder de los malvados. ¡Yo te libraré del poder de los violentos!»
Божа відповідь на молитву
1 І Господь сказав мені: Якби навіть переді Мною стали Мойсей і Самуїл, то і тоді Моє серце не відчуло би прихильності до цього народу. Прожени їх з-перед Моїх очей, і нехай йдуть геть!
2 Буде так, що вони тебе спитають: Куди нам йти? Тоді скажеш їм, що говорить Господь: Хто приречений на смерть, хай іде на смерть; хто приречений під меч, впаде від меча; а хто приречений на голод, нехай голодує; хто приречений у полон, нехай йде в полон!
3 Я визначу для них чотири види покарання, – говорить Господь, – меча, щоби нищив; псів, щоб розривали; хижих птахів небесних і польових звірів, щоб пожирали і знищували.
4 Я віддам їх як страхітливий приклад для всіх земних царств за те, що цар Юдейський Манассія, син Єзекії, натворив у Єрусалимі.
5 Хто змилується над тобою, Єрусалиме? Хто тобі поспівчуває? Хто до тебе зайде, аби запитати, як ти себе почуваєш?
6 Ти відкинув Мене, – говорить Господь, – повернувся до Мене спиною, тому Я простягнув Свою руку проти тебе і знищив тебе. Я втомився тебе жаліти!
7 Я розвіював їх лопатою для віяння по містах землі , позбавляв їх дітей, – губив власний народ, оскільки вони не звертали зі своїх доріг.
8 Їхніх вдів намножилось у Мене більше ніж морського піску. На матір юнацтва Я опівдні наводив грабіжника, зненацька викликаючи в усіх тривогу і страх.
9 Зовсім вибилась із сил та, що народила сімох, вмирає вона… Її сонце зайшло ще опівдні, – вона так і не позбулась сорому і ганьби. А тих, котрі від неї залишились, Я віддам під меч на очах їхніх ворогів, – говорить Господь.
Горе Єремії
10 Горе мені, моя мамо, що ти мене народила чоловіком, з яким сперечається і свариться вся країна. Адже я особисто нікому не позичав, ні в кого не брав на лихву, – проте всі мене проклинають.
11 І Господь сказав мені: Хіба Я не спрямовував тебе заради їхнього ж добра? Хіба я не заступався за тебе перед ворогами в час лиха і ворожнечі ?
12 Хіба можна розбити залізом залізо і мідь з півночі?
13 Твоє багатство та твої скарби Я віддам як здобич без викупу, за всі твої гріхи в межах усіх твоїх кордонів.
14 І поведу вас у край ваших ворогів, якого ви не знали. Тому що запалав вогонь Мого гніву проти вас, і він певний час горітиме.
15 Господи, Ти все знаєш! Згадай мене і заступися за мене, відплати за мене всім тим, котрі мене переслідують. Не дозволь їм мене погубити задля Твого довготерпіння. Ти знаєш, що заради Тебе я терплю ганьбу.
16 Щойно надходили Твої слова, я їх споживав; Господи Саваоте, Твоє слово було для мене радістю і натхненням мого серця, адже наді мною прикликалось Твоє Ім’я.
17 Я ніколи не сідав у товаристві веселих глумливців. Під тягарем (відповідальністю ) Твоєї руки (доручення ) я сидів один, адже Ти сповнив мене жорстокістю.
18 Чому мій біль не втихає і моя рана не заживає та не гоїться? Невже Ти став для мене як пересихаючий потік, якому не можна довіряти?
Божа відповідь Єремії
19 Відповідаючи, Господь так сказав: Якщо навернешся, то Я відновлю тебе, і ти перебуватимеш переді Мною. І якщо лише благородне виходитиме від тебе й нічого нікчемного, то будеш Моїми устами. Вони (недоброзичливці ) повернуться до тебе, а не ти повертатимешся до них.
20 Я зроблю тебе перед цим народом неприступним мідним муром, і, хоч вони воюватимуть з тобою, проте не зможуть подужати тебе, тому що Я буду з тобою, аби тебе визволяти й рятувати тебе, – говорить Господь.
21 Я спасу тебе від рук злочинців і визволю з рук гнобителів.