Mensaje acerca de la sequía
1 La palabra del Señor vino a Jeremías por causa de la sequía.
2 Judá está de luto. Ya nadie frecuenta sus puertas. Todos se sientan en el suelo, y el clamor de Jerusalén va en aumento.
3 Los ricos mandan a sus criados por agua, y ellos van a las cisternas; pero vuelven con las vasijas vacías porque agua no hay, y avergonzados se sonrojan y no dan la cara.
4 La tierra se resquebraja porque no ha llovido en el país. Los labradores están confundidos, y esconden el rostro.
5 Aun las ciervas paren a sus crías y las abandonan en los campos, porque ya no hay hierba.
6 Los asnos salvajes se paran en lo alto de los cerros, con la mirada perdida, y aspiran el viento, como chacales, porque ya no hay hierba.
7 Señor, aunque nuestras iniquidades nos acusan, y aunque nuestras rebeliones se han multiplicado y hemos pecado contra ti, haz honor a tu nombre y actúa en nuestro favor.
8 ¡Tú eres la esperanza de Israel! ¡Tú eres su protector en momentos de angustia! ¿Por qué actúas como si fueras un extraño en la tierra, como un caminante que se retira para pasar la noche?
9 ¿Por qué te quedas atónito, como un guerrero incapaz de salvarnos? ¡Tú estás en medio de nosotros, Señor, y tu nombre es invocado sobre nosotros! ¡No nos desampares!
10 Así ha dicho el Señor acerca de este pueblo:
«A ellos les encanta ir de un lado a otro, sin descanso. Por eso no son de mi agrado. Así que voy a tomar en cuenta su maldad, y castigaré sus pecados.»
11 El Señor me dijo:
«No me pidas que trate bien a este pueblo.
12 Cuando ayunen, no voy a atender su clamor; cuando me ofrezcan holocaustos y ofrendas, no los aceptaré. Al contrario, voy a exterminarlos con la espada, el hambre y la peste.»
13 Yo le contesté:
«¡Ay, Señor, Señor! Toma en cuenta que los profetas les dicen que no van a enfrentar la espada, y que tampoco sufrirán de hambre, sino que en este lugar les darás una paz duradera.»
14 Y el Señor me dijo:
«Eso que los profetas anuncian en mi nombre es una mentira. Yo no los envié, ni los mandé, ni les hablé. Lo que ellos anuncian es una visión falsa, una adivinanza. De su mente sacan palabras huecas y engañosas.»
15 Por lo tanto, así ha dicho el Señor:
«En cuanto a los profetas que hablan en mi nombre, y que dicen que no habrá espada ni hambre en esta tierra, aclaro que yo no los envié a profetizar, y que con espada y con hambre serán consumidos.
16 El pueblo al cual le profetizan será lanzado a las calles de Jerusalén a punta de espada y por causa del hambre. No habrá quien los entierre a ellos, ni a sus mujeres, ni a sus hijos e hijas. Sobre ellos derramaré su propia maldad.
17 »Tú les dirás lo siguiente: “Que mis ojos derramen sin cesar lágrimas noche y día, porque la virginal hija de mi pueblo sufre de un gran quebrantamiento: sufre de una plaga muy dolorosa.
18 Si salgo al campo, veo a los que han muerto a filo de espada; si entro en la ciudad, veo a los que se están muriendo de hambre. Y es que tanto los profetas como los sacerdotes recorrieron el país, sin saber lo que hacían.”»
19 ¿Acaso has desechado por completo a Judá?
¿En verdad aborreces a Sión?
¿Por qué nos has herido sin darnos el remedio?
Esperábamos tener paz, y no recibimos ningún bien;
esperábamos ser sanados, y solo estamos confundidos.
20 Reconocemos, Señor, nuestra impiedad
y la iniquidad de nuestros padres,
pues contra ti hemos pecado.
21 ¡Pero no nos deseches!
¡No deshonres tu trono glorioso!
¡Haz honor a tu nombre!
¡Acuérdate de tu pacto con nosotros!
¡No lo invalides!
22 No hay entre los ídolos de las naciones
uno solo que haga llover.
¡Pero tú, Señor, eres nuestro Dios!
¡Tú eres quien nos manda del cielo las lluvias!
Por eso esperamos en ti,
pues tú haces todas estas cosas.
Меч, голод і моровиця
1 Слово Господнє, що було до Єремії під час великої посухи.
2 Плаче Юдея, розсохлі брами розсипались та валяються на землі, – доносяться зойки з Єрусалима.
3 Їхні можновладці посилають своїх слуг по воду, але ті, прийшовши до криниці, та не знайшовши там води, повертають свій посуд порожнім. Розгублені і засоромлені, вони покривають свої голови.
4 Від спеки потріскалась земля, оскільки не падає на землю дощ. Пригнічені рільники також покривають свої голови.
5 Навіть лань, народжуючи в полі, залишає своє дитинча, бо не стало рослинності.
6 Дикі осли, стоячи на голих узгір’ях, хапають повітря, наче шакали, – їхні очі занепадають, бо немає трави.
7 Хоч наші провини свідчать проти нас, зроби, Господи, з нами заради Твого Імені, адже намножились наші гріхи, які ми учинили перед Тобою.
8 Ти – єдина Надія Ізраїлю, його Рятівник у час недолі. Чому Ти стоїш у цій країні, наче приходець, – як мандрівник, який зупиняється, щоб переночувати?
9 Чому Ти, як розгублена людина, як хоробрий воїн, котрий не має сили спасти? Адже Ти, Господи, є серед нас, і Твоїм Ім’ям ми названі, – тож не залишай нас!
10 Але Господь так говорить про цей народ: Вони так люблять безцільно тинятися, що вже не можуть стримати своїх ніг. Господь цього не сприймає, тому Він пригадає їхнє свавілля і покарає їх за гріхи.
11 Тому Господь сказав мені: Не молися, щоб цьому народові щастило.
12 Навіть коли вони будуть постити, Я не слухатиму їхнього благання; й коли вони принесуть всепалення і хлібні жертви, не сприйматиму їх, а винищу їх мечем, голодом і моровицею.
Фальшиві пророки
13 Тоді я сказав: Як же так, мій Владико Господи! Адже пророки їх заспокоюють: Ви навіть не побачите меча, і голоду у вас не буде, а, навпаки, встановлю у вас на цьому місці тривалий мир.
14 І Господь сказав мені: Ці пророки провіщають від Мого Імені обман. Я їх не посилав, і не доручав їм, бо Я взагалі не розмовляв з ними! Вони вам пророкують фальшиві видіння, – порожнє чаклунство і підступний обман власного серця.
15 Тому так говорить Господь відносно пророків, що провіщають від Мого Імені, хоча Я їх не посилав, кажучи: У цьому краю не буде ні меча, ні голоду, – то ці пророки самі загинуть від меча і голоду.
16 Що ж до людей, яким вони пророкують, то їхні тіла будуть залишені на вулицях Єрусалима, позаяк гинутимуть від голоду та меча, і нікому буде їх поховати, – їх самих, їхніх жінок, їхніх синів, і їхніх дочок. Так Я виллю на них зло, яке вони самі творили.
17 А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі ) не перестають плакати , тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.
Молитва Єремії
18 Коли вийду в поле, – там побиті мечем, а якщо ввійду в місто, там муки голоднечі. Бо як пророк, так і священик тиняються по краю, якого не знають.
19 Невже Ти зовсім відкинув Юдею і став ненависним Твоїй душі Сіон? Навіщо Ти нас так вразив, позбавивши нас зцілення? Ми очікували миру, але добра немає, – сподівались на лікування, але перед нами жах.
20 Господи, ми усвідомлюємо наші гріхи й беззаконня наших батьків, адже ми справді згрішили проти Тебе.
21 Але заради Твого Імені, не відкидай, не допусти безчестя трону Твоєї слави, – згадай і не розривай Твого Заповіту з нами.
22 Хіба серед ідолів народів є такі, котрі посилали б дощ? І хіба небеса самі посилають зливу? Хіба усе це не в Твоїй владі, Господи, Боже наш? На Тебе ми покладаємось, тому що Ти все це робиш.