Queja de Jeremías y respuesta de Dios
1 Tú, Señor, eres justo y no puedo disputar contigo. Sin embargo, defenderé mi caso ante ti. ¿Por qué prosperan los impíos en todo lo que hacen, y les va bien a todos los que son desleales?
2 Tú los plantas, y ellos echan raíces; crecen y dan fruto. Te tienen en la punta de la lengua, pero te mantienen lejos de su corazón.
3 A mí en cambio, Señor, me conoces. Tú me has visto y has puesto a prueba mi corazón. ¡Arrástralos al degolladero, como a las ovejas! ¡Márcalos para el día de la matanza!
4 ¿Hasta cuándo va a estar desierta la tierra, y marchita toda la hierba del campo? Por la maldad de quienes la habitan, faltan ganados y aves. Y es que dijeron: «Dios no verá nuestro fin.»
5 Si corriste con los de infantería, y te cansaste, ¿cómo podrás contender con los de caballería? Si en terreno seguro te caíste, ¿qué harás en los matorrales del Jordán?
6 ¡Hasta tus hermanos y tu familia se levantaron contra ti! ¡Hasta ellos gritaron a tus espaldas! Así que no les creas cuando te hablen bien.
7 He dejado mi casa y descuidado a mi pueblo. Lo que yo más quería lo he entregado en manos de sus enemigos.
8 Mi pueblo es para mí como un león de la selva. Lanzó sus rugidos contra mí, y por eso lo aborrecí.
9 Mi pueblo es para mí como un ave de rapiña, rodeada por otras aves de rapiña a punto de atacarla; las hienas invitan a las fieras del bosque a juntarse para devorarla.
10 Muchos pastores han destrozado mi viña; han pisoteado mi propiedad. ¡Han hecho de mi bella herencia un desolado desierto!
11 La han dejado en ruinas, y desconsolada llora sobre mí; ¡toda la tierra ha quedado asolada, pero a nadie le importa!
12 Todas las alturas del desierto se han cubierto de destructores; la espada del Señor devora la tierra de un extremo al otro. ¡No hay paz para nadie!
13 Los que sembraron trigo, segaron espinos; ser dueños de la tierra de nada les sirvió. Por causa de la ardiente ira del Señor, sus frutos les son motivo de vergüenza.
14 Así ha dicho el Señor:
«A todos los malos vecinos que se atreven a tocar la tierra que di en posesión a mi pueblo Israel, los voy a arrancar de su tierra, y de entre ellos rescataré a la casa de Judá.
15 Y después de que los haya rescatado, volveré y tendré misericordia de ellos, y haré que cada uno de ellos vuelva a su propiedad y a su tierra.
16 Y si se dedican a aprender los caminos de mi pueblo y a jurar en mi nombre y decir “Vive el Señor”, así como antes enseñaron a mi pueblo a jurar por Baal, entonces serán prosperados en medio de mi pueblo.
17 Pero si no obedecen, desarraigaré a esa nación y la arrancaré de raíz para destruirla.»
—Palabra del Señor.Питання Єремії
1 Ти, Господи, будеш правий (матимеш рацію), якби я захотів сперечатись з Тобою! Проте я все ж хотів би поговорити з Тобою відносно справедливості. Чому нечестивим у житті щастить і віроломні почувають себе в безпеці?
2 Адже Ти їх посадив, вони пустили коріння, ростуть і приносять плоди. Ти, ніби близький в їхніх устах, тоді як далекий від їхніх сердець.
3 Але мене Ти, Господи, знаєш; Ти бачиш мене, – Ти дослідив моє серце і розумієш, що я з Тобою. Відокрем їх, як овець, призначених на заріз, – визнач їх на день страти.
4 До яких пір земля перебуватиме в жалобі і в’янутиме польова трава? Адже через злочини тих, котрі на ній живуть, будуть гинути тварини й птахи, оскільки вони (люди ) кажуть: Він (Бог ) не знає нашого майбутнього кінця!
Господь відповідає Єремії
5 Якщо ти біг з пішими, – відповідає Господь, – і вони тебе втомили, то як будеш змагатися з кіннотою? Коли ти почуваєш себе в небезпеці в мирній країні, то що робитимеш під час повені Йордану?
6 Адже навіть твої брати, й родина твого батька, зраджують тебе, голосно лаючись услід тобі. Тому не довіряй їм, навіть коли по-доброму звертатимуться до тебе!
7 Я залишив Мій дім, Я покинув Мій спадок, Я віддав любе Моїй душі (народ ) у руки його ворогів.
8 Моя спадщина стала для Мене, наче лев у лісі, – підносить проти Мене свій голос, через що Я її зненавидів.
9 Невже Мій спадок став для Мене наче різнобарвний птах, за яким чатують гієни та звідусіль злітаються хижі птахи? Так ідіть, збирайтеся, усі хижі звірі, й кидайтеся на поживу…
10 Ватага пастухів спустошила Мій виноградник, – геть витоптала Мій наділ, перетворивши Мою улюблену частку на голу пустелю.
11 Отже, вона (частка ) перетворена в руїну, й спустошена, – вона плаче переді Мною, бо знищений увесь край, – і нема нікого, хто брав би це до серця.
12 Спустошувачі зайняли навіть пагорби пустелі й Господній меч усе пожирає, – від одного краю землі й до іншого краю землі, – не має спокою жодна людина!
13 Сіють пшеницю, а жнуть тернину (бур’яни ), – вони працюють, втомлюються , але без жодної користі. Ви соромитесь свого врожаю через палкий Господній гнів.
14 Ось що говорить Господь і відносно всіх ваших лихих сусідів, котрі зазіхають на спадщину, яку Я розподілив між Моїм народом Ізраїлем: Ось Я викоріню їх з їхньої (Ізраїлю ) землі, а рід Юдин вирву з-посеред них (загарбників ).
15 А після того як їх вирву, Я виявлю до них милосердя і поверну всіх на їхню спадщину, – кожного в свій край.
16 І якщо вони справді навчаться ходити дорогами Мого народу й присягатись Моїм Ім’ям: Як живий Господь! – як раніше Мій народ навчився клястися Ваалом, – то вони осядуть (приживуться ) серед Мого народу.
17 Якщо ж не послухаються, то Я викоріню цей народ й назавжди його знищу, – говорить Господь.