El ángel del Señor en Boquín
1 El ángel del Señor fue de Gilgal a Boquín, y les dijo a los israelitas:
«Yo los liberé de Egipto y los llevé a la tierra que prometí dar a sus antepasados, cuando les dije: “Nunca anularé mi pacto con ustedes,
2 mientras no hagan pacto con los que habitan en esta tierra, gente que tiene altares que ustedes deben destruir.” Pero ustedes no me hicieron caso. ¿Por qué no lo han hecho?
3 Por lo tanto, escúchenme bien: No voy a expulsar de estas tierras a sus habitantes, sino que ellos serán para ustedes como azotes en los costados, y sus dioses los confundirán.»
4 Cuando el ángel del Señor dijo esto a los israelitas, ellos se echaron a llorar con fuerte voz.
5 Por eso, a ese lugar lo llamaron Boquín, y allí ofrecieron sacrificios al Señor.
Muerte de Josué
(Jos 24.29-31)6 Josué despidió al pueblo de Israel, y cada uno fue y tomó posesión de su heredad.
7 Y mientras vivió Josué, y los ancianos que le sobrevivieron y que habían visto las obras del Señor en favor de Israel, todo el pueblo sirvió al Señor.
8 Y Josué hijo de Nun, siervo del Señor, murió a la edad de ciento diez años.
9 Lo sepultaron en Timnat Seraj, que era su heredad, en el monte de Efraín, al norte del monte de Gaas.
10 Y murió también toda esa generación, y se reunió con sus antepasados. Después de ellos vino otra generación que no conocía al Señor, ni sabía lo que el Señor había hecho por Israel.
Apostasía de Israel y surgimiento de los jueces
11 Los israelitas hicieron lo malo a los ojos del Señor, y adoraron a los baales.
12 Abandonaron al Señor, el Dios que sacó a sus antepasados de la tierra de Egipto, y empezaron a adorar a los dioses de los pueblos que vivían a su alrededor, con lo que provocaron el enojo del Señor.
13 Se apartaron del Señor, para adorar a Baal y a Astarot.
14 Por eso el Señor se enojó contra el pueblo de Israel y lo entregó en manos de ladrones, que lo despojaron de todo; lo dejó a merced de los enemigos que lo rodeaban, a los cuales ya no pudo vencer.
15 A dondequiera que iban, la mano del Señor estaba en contra de ellos para su mal, y tal como se lo había jurado, se vieron en gran aflicción.
16 Entonces el Señor suscitó caudillos para que los libraran de aquellos que los despojaban.
17 Pero ellos tampoco escuchaban a sus caudillos, sino que se fueron tras dioses ajenos, a los cuales adoraron, y pronto se apartaron del camino que habían seguido sus antepasados, pues sus antepasados habían obedecido los mandamientos del Señor, pero ellos no lo hicieron así.
18 Cuando el Señor suscitaba algún caudillo, también lo apoyaba y, mientras ese caudillo vivía, los libraba del poder de sus enemigos, pues el Señor se conmovía al escuchar los gemidos de su pueblo oprimido y afligido.
19 Pero al morir aquel caudillo, el pueblo volvía a corromperse aún más que sus antepasados, y seguía a los dioses ajenos para servirles y adorarlos; y no se arrepentían de sus obras, ni de su obstinada conducta.
20 Por eso la ira del Señor se encendió contra Israel, y dijo:
«Como este pueblo ha roto el pacto que establecí con sus antepasados, y no me obedece,
21 tampoco yo volveré a expulsar delante de ellos a ninguna de las naciones que Josué dejó al morir.»
22 Esta era una prueba para Israel, para ver si se esforzaban en volver al camino del Señor, como sus antepasados.
23 Por esta razón, el Señor no expulsó a aquellas naciones, ni se las entregó a Josué, sino que las dejó entre ellos.
Ангел Господній в Бохімі
1 Господній ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим прабатькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік.
2 Але й ви не повинні укладати Заповіт з мешканцями цього краю, а навпаки, маєте зруйнувати їхні жертовники! Проте ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили?
3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою!
4 Коли Господній ангел промовив ці слова до всіх Ізраїльтян, сталось таке, що народ почав уголос плакати.
5 Тому й назвали ту місцевість Бохім (ті, що плачуть ). Там вони принесли Господу жертви.
6 Як же Ісус відпустив народ, і всі Ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм,
7 то народ служив Господу в усі дні життя Ісуса й пізніше, поки були живі старійшини, що пережили Ісуса й були очевидцями великих Господніх звершень, які Він учинив для Ізраїлю.
Смерть і поховання Ісуса Навина
8 Але Господній слуга, Ісус Навин, у віці ста десяти років помер.
9 Його поховали у межах його спадщини, – в Тімнат-Хересі, на Єфремовому плоскогір’ї, що на північ від гори Ґааш.
Ізраїльтяни починають чинити зло перед Господом
10 А коли все те покоління приєдналось до своїх прабатьків, а після них постало інше покоління, що не знало Господа, ані величних звершень, які Він учинив для Ізраїлю,
11 то Ізраїльтяни почали чинити зло перед Господом та служити Ваалам.
12 Вони залишили Господа, Бога своїх прабатьків, Який вивів їх з єгипетського краю, і пішли за іншими богами, – за богами навколишніх народів. Вони поклонялися їм, викликаючи тим Господній гнів.
13 Свого Господа вони залишили, а служили Ваалу та Астарті.
14 Тому Господній гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, – віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами.
15 В усьому, що б вони не розпочинали, Господня рука була їм на зло, – як і попереджав Господь, та як Господь їм присягався. І стало їм дуже важко.
Господь запроваджує суддів
16 Тоді Господь почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників.
17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались Господніх Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом…
18 Коли Господь висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і Господь. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже Господь співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги ) пригноблювали та мучили їх.
19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки.
20 Тому знову запалювався Господній гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу,
21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті,
22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, – чи вони будуть дотримуватись Господньої дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї.
23 Ось чому Господь залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.