Judá es librado de Senaquerib
(2 R 19.1-372 Cr 32.20-23)1 Cuando el rey Ezequías oyó esto, se rasgó los vestidos y, cubierto de cilicio, fue a la casa del Señor.
2 Luego envió, también cubiertos de cilicio, al mayordomo Eliaquín, al escriba Sebna y a los ancianos de los sacerdotes, para que hablaran con el profeta Isaías hijo de Amoz
3 y le dijeran de su parte:
«Hoy es un día de angustia, de reprensión y de blasfemia, porque ha llegado la hora de dar a luz, y la parturienta no tiene fuerzas.
4 Tal vez el Señor tu Dios habrá oído las palabras del primer oficial, que su señor, el rey de Asiria, envió para blasfemar contra el Dios vivo, tu Señor y Dios, y para ofenderlo con sus palabras. Eleva, pues, una oración por el remanente que todavía queda.»
5 Los siervos de Ezequías fueron a hablar con Isaías,
6 y este les dijo:
«Digan a su señor el rey que así ha dicho Dios nuestro Señor: “No tengas miedo por las palabras que has oído, y con las cuales los siervos del rey de Asiria han blasfemado contra mí.
7 Yo voy a poner un espíritu en él, y haré que oiga un rumor y regrese a su país. Cuando llegue a su país, haré que muera a filo de espada.”»
8 El primer oficial se enteró de que el rey de Asiria se había apartado de Laquis. Entonces volvió a su país y se encontró con que el rey estaba combatiendo contra Libna.
9 Cuando se enteró de que Tiracá, el rey de Etiopía, había salido a combatirlo, envió embajadores a Ezequías con este mensaje:
10 «Digan a Ezequías, rey de Judá: “No te dejes engañar por tu Dios, en quien confías, ni creas que Jerusalén no caerá en manos del rey de Asiria.
11 Tú bien sabes lo que han hecho los reyes de Asiria a todos los países que han destruido. ¿Acaso crees que tú te librarás?
12 ¿Acaso los dioses de esas naciones que destruyeron mis antepasados libraron a Gozán, Jarán, Resef y a los hijos de Edén que habitaban en Telasar?
13 ¿Dónde están ahora los reyes de Jamat y de Arfad, y el rey de las ciudades de Sefarvayin, Hena y Guivá?”»
14 Ezequías recibió las cartas de mano de los embajadores, y las leyó; luego subió a la casa del Señor y extendió las cartas ante el Señor,
15 y elevó esta oración al Señor:
16 «Señor de los ejércitos, Dios de Israel,
que habitas entre los querubines:
solo tú eres Dios de todos los reinos de la tierra,
pues tú hiciste los cielos y la tierra.
17 Inclina, Señor, tu oído, y oye;
abre, Señor, tus ojos, y mira;
oye todas las blasfemias que contra ti, el Dios viviente,
ha mandado proferir Senaquerib.
18 Ciertamente, Señor, los reyes de Asiria
destruyeron todos los países y sus comarcas,
19 y echaron al fuego los dioses de ellos,
dioses que en realidad no eran dioses
sino hechuras humanas de madera y piedra;
¡por eso los destruyeron!
20 Señor y Dios nuestro,
líbranos ahora de caer en sus manos,
para que todos los reinos de la tierra
sepan que solo tú eres el Señor.»
21 Entonces Isaías hijo de Amoz mandó que dijeran a Ezequías:
«Así dice el Señor, Dios de Israel en cuanto a tus ruegos acerca de Senaquerib, el rey de Asiria.
22 Yo, el Señor, le digo a ese rey: “La virginal hija de Sión te menosprecia y te escarnece. A tus espaldas mueve la cabeza la hija de Jerusalén.”
23 »¿A quién vituperaste? ¿Contra quién has blasfemado? ¿Contra quién has levantado la voz, y puesto en alto los ojos? ¡Contra el Santo de Israel!
24 Por medio de tus siervos me has vituperado, al decir: “Con la multitud de mis carros subiré a las alturas de los montes y a las laderas del Líbano; derribaré sus altos cedros y sus mejores cipreses; llegaré hasta sus cumbres más elevadas y sus bosques más tupidos.
25 Yo he cavado pozos, y he bebido de sus aguas; con mis pies he pisoteado y secado todos los ríos de Egipto.”
26 »¿No has oído hablar de lo que yo hice desde los tiempos antiguos, ni de los planes que desde los días más remotos tengo pensado realizar? Pues ahora voy a realizarlos, y tú habrás de reducir las ciudades fortificadas a montones de escombros.
27 Sus habitantes, despojados de su poder, quedarán confusos y aterrorizados; serán como la hierba del campo y las verdes hortalizas; ¡serán como la paja sobre los techos, que antes de tiempo se seca!
28 »Yo conozco tu condición. Sé cuándo entras y cuándo sales, y sé también de tu furor contra mí.
29 Grande es tu furia contra mí. Estoy enterado de tu arrogancia. Por eso te pondré un gancho en la nariz, y un freno en los labios, y haré que regreses por el mismo camino por donde viniste.
30 »Y esto te servirá de señal: Este año y el siguiente comerán ustedes de lo que crezca por sí mismo, pero al tercer año ya podrán sembrar y segar, y plantarán viñas y comerán sus uvas.
31 Los habitantes de Judá que logren escapar y queden con vida volverán a echar raíces y a ser productivos.»
32 Ciertamente, de Jerusalén y del monte Sión saldrá un remanente que se salvará. Esto lo hará posible el gran amor del Señor de los ejércitos.
33 Por lo tanto, así dice el Señor:
«El rey de Asiria no entrará en esta ciudad, ni lanzará contra ella una sola flecha; tampoco avanzará contra ella con sus escudos, ni levantará contra ella ningún baluarte.
34 Por el mismo camino por el que vino, tendrá que volver. ¡No entrará en esta ciudad!
—Palabra del Señor.35 »Yo ampararé a esta ciudad y la pondré a salvo. Lo haré por mí mismo y por mi siervo David.»
36 El ángel del Señor salió entonces y mató a ciento ochenta y cinco mil hombres en el campamento de los asirios. Y al día siguiente, cuando se levantaron, todo el campamento estaba cubierto de cadáveres.
37 Entonces Senaquerib, el rey de Asiria, se fue de allí y se quedó a vivir en Nínive.
38 Pero sucedió que, mientras él adoraba en el templo de su dios Nisroc, sus hijos Adramelec y Sarezer lo mataron; le clavaron una espada, y luego huyeron a la tierra de Ararat. En su lugar reinó su hijo Esarjadón.
Господь через Ісаю обіцяє Свій захист
1 Вислухавши все, цар Єзекія роздер свої шати, і, зодягнувшись у веретище, пішов до Господнього Храму.
2 Урядника ж над палацом Еліякима та писаря Шевну, разом зі старійшинами від священиків, – усіх , одягнутих у веретища, – він послав до Ісаї, сина Амоса.
3 Прибувши , вони розповіли йому, що сказав Єзекія: Цей день став днем смутку, ганьби і зневаги, оскільки прийшов час народжувати, але немає сили породити.
4 Може, Господь, твій Бог, зверне увагу на мову Рабшака, якого послав ассирійський цар, його володар, щоб зганьбити живого Бога, і покарає за слова, які чув Господь, твій Бог! А ти помолися за тих, котрі ще залишилися живими.
5 Отже, коли прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,
6 він їм сказав: Передайте вашому володареві те, що говорить Господь. Не бійся слів, які ти почув, і якими Мене ганьбили слуги ассирійського царя.
7 Ось Я зішлю на нього такого духа, що, почувши вістку, він повернеться в свою країну і поляже від меча в своїй землі.
Нові погрози Рабшака
8 Коли Рабшак повернувся, то застав ассирійського царя, який вже воював проти Лівни, і дізнався, що цар залишив Лахіш.
9 Царю повідомили про Тіргаку, ефіопського царя, таке: Він вирушив воювати з тобою. Почувши про це, він все ж послав вісників до Єзекії знову з певним посланням.
10 Передайте юдейському цареві Єзекії мої слова: Нехай не обманює тебе твій Бог, на Якого ти покладаєшся, мовляв: Єрусалим не буде виданий у руки царя Ассирії!
11 Ти, напевно, чув, що зробили ассирійські царі з усіма країнами, яких знищили, як приречених на закляття. Невже врятуєшся ти?
12 Хіба вберегли боги свої народи, яких знищили мої предки, а саме: Ґозана, Харана, Рецефа, як і нащадків Едена, котрі жили в Телассарі?
13 Де цар Хамата та цар Арфада, а також царі міст Сефарваїма, Гени, Ївви?
Молитва Єзекії у Храмі
14 Взявши лист з рук посланців, Єзекія прочитав його і пішов з ним до Господнього Храму. Там Єзекія розгорнув сувій перед Господом.
15 Там Єзекія молився до Господа, говорячи:
16 Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, Який сидиш на херувимах , Ти – єдиний є Богом усіх царств світу, адже Ти створив небо і землю.
17 Схились, Господи, й вислухай! Відкрий, Господи, Свої очі й подивися! Почуй всі слова Сеннахеріва, який через послів зневажав живого Бога!
18 Та й насправді, Господи, ассирійські царі вигубили всі народи і їхні землі,
19 вони повкидали їхніх божків у вогонь, оскільки ті не були богами, а просто творивом людських рук – дерево і камінь, тому й знищили їх.
20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас з його руки, аби всі царства землі дізнались, що Ти єдиний є Господом!
Божа відповідь відносно Сеннахеріва
21 Після цього Ісая, син Амоса, звелів передати Єзекії, що говорить Господь, Бог Ізраїлю щодо його молитви до Нього відносно Сеннахеріва, царя Ассирії.
22 Ось слова, які про нього каже Господь: Зневажає тебе і глузує над тобою діва, дочка Сіону, – хитає вслід тобі головою дочка Єрусалима!
23 Кого ти зневажав і ображав? На кого ти підвищував голос і в зарозумілості піднімав догори свої очі? Проти Святого Ізраїлевого!
24 Адже через своїх послів ти ганьбив Владику, вихваляючись: Безліччю моїх колісниць я покорив високі гори, досяг узгір’я Лівану, зрубував найвищі кедри та його добірні кипариси; я навіть піднявся на найвищу вершину, – до його саду-лісу.
25 Я викопував джерела і пив з них воду, осушував стопами моїх ніг усі ріки Єгипту!
26 Хіба ти не чув, що віддавна створив усе це Я? Від прадавніх часів замислив те, що потім здійснив. Тому ти й спустошуєш укріплені міста, перетворюючи їх на купи руїн.
27 Їхні мешканці безсилі в своїй розгубленості й збентеженні і уподібнились до зілля на полі, до зеленої трави, – вони як трава на дахах і як спалене сонцем збіжжя, що пожовкли раніше, ніж доспіли.
28 Я знаю, коли ти сідаєш, коли виходиш і входиш; знаю і шалену твою лють на Мене.
29 Оскільки ти оскаженів на Мене, і твоє зухвальство дійшло до Мого слуху, то Я вправлю Моє кільце у твої ніздрі, – Мою вуздечку у твій рот та поверну тебе назад дорогою, якою ти прийшов.
30 Для тебе ж, Єзекія, така ознака: Їж цього року те, що саме посіялось, а наступного року – те, що саме виросло, а вже на третій рік будете сіяти й збирати врожай, насаджувати виноградники та споживати їхні плоди!
31 А врятоване з Юдиного дому, що залишилось, глибоко пустить коріння і принесе для Неба плоди.
32 Адже з Єрусалима вийде залишок, і з гори Сіон – спасіння. Ревністю Господа Саваота це буде зроблене!
33 Стосовно ж ассирійського царя, то так говорить Господь: Він не вступить у це місто, і навіть не пустить туди стрілу; Він не стане проти нього зі щитом, і не насипле навколо нього валу, –
34 дорогою, якою прийшов, нею він і повернеться, – а до цього міста не вступить! – так каже Господь!
35 Я захищу це місто, збережу його заради Себе і задля Мого слуги Давида!
Поразка ассирійців та смерть Сеннахеріва
36 Після цього вийшов Господній ангел, і знищив у таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч мужів . Вранці наступного дня декотрі піднялися, аж ось – усі були мертві.
37 Тож Сеннахерів, цар Ассирії, зняв залишки табору , і, вирушивши, повернувся в свій край і замешкав у Ніневії.
38 Одного разу так сталося, що коли він поклонявся в храмі свого бога Нісроха, його сини, Адраммелех і Сарецер, убили його мечем, після чого втекли в Араратський край. Замість нього зацарював його син Есархаддон.