Escarnio contra el rey de Babilonia
1 Ciertamente el Señor tendrá piedad de Jacob. Todavía Israel será su elegido. Y lo hará reposar en su tierra, y en torno a la familia de Jacob se reunirán los extranjeros.
2 Habrá pueblos que tomarán a los israelitas y los devolverán a su lugar, y en la tierra del Señor les servirán como esclavos y esclavas; los israelitas dominarán a quienes antes los dominaron, y serán los amos de quienes los oprimieron.
3 Y cuando el Señor te haga descansar de tus trabajos y temores, y de la dura servidumbre a la que fuiste sometido,
4 pronunciarás este proverbio contra el rey de Babilonia:
«¡Vaya fin que tuvo el tirano! ¡Vaya fin que tuvo su arrogancia!
5 El Señor hizo pedazos el cetro de los impíos, el cetro de los grandes señores;
6 de los que castigaban a los pueblos con furor y constantemente los herían; de los que iracundos dominaban a las naciones y las perseguían con crueldad.
7 Toda la tierra se halla tranquila y en paz; se cantan alabanzas.
8 ¡Hasta los cipreses se alegran de ti! Los cedros del Líbano dicen: “Desde tu caída, ya nadie viene a talarnos.”
9 Allá en lo profundo, el sepulcro está conmocionado; ante tu llegada, ha despertado a los muertos para que salgan a recibirte; ha hecho que se levanten de sus tronos todos los príncipes de la tierra y todos los reyes de las naciones.
10 Todos ellos te aclamarán, y te dirán: “¿También tú perdiste tu poder? ¡Ya eres uno de nosotros!”
11 Tu soberbia bajó a la tumba, junto con el sonido de tus arpas; los gusanos son ahora tu cama y tu cobertor.
12 »¡Cómo caíste del cielo, lucero de la mañana! ¡Cómo caíste por tierra, tú que derrotabas a las naciones!
13 Tú, que en tu corazón decías: “Subiré al cielo, por encima de las estrellas de Dios, y allí pondré mi trono. En el monte del concilio me sentaré, en lo más remoto del norte;
14 subiré hasta las altas nubes, y seré semejante al Altísimo.”
15 Pero ¡ay!, has caído a lo más profundo del sepulcro, a lo más remoto del abismo.
16 Los que te vean, se agacharán para contemplarte, y dirán: “¿No es este el que hacía temblar la tierra y trastornaba los reinos;
17 el que hizo del mundo un desierto, el que asolaba las ciudades y jamás liberaba a sus presos?”
18 Todos los reyes de las naciones murieron con honra, y ahora yacen en su última morada;
19 pero a ti te arrojan del sepulcro como a una rama despreciable; como a la ropa de un muerto atravesado por la espada; has bajado al fondo del sepulcro como un cadáver pisoteado.
20 No serás contado entre los muertos, porque tú destruiste a tu país y mataste a tu pueblo. ¡Y jamás se recuerda a la descendencia de los malvados!
21 ¡Preparen a sus hijos para la matanza, por causa de la maldad de sus padres! No se levanten, ni tomen posesión de la tierra, ni llenen de ciudades la superficie del mundo.
22 Porque yo me levantaré contra ellos y borraré de Babilonia a los hijos y a los nietos, y su nombre y lo que de él quede.
—Palabra del Señor de los ejércitos.23 »Yo la convertiré en terreno de erizos y en lagunas de agua, y la barreré con la escoba de la destrucción.»
—Palabra del Señor de los ejércitos.Asiria será destruida
24 El Señor de los ejércitos hizo este juramento:
«Todo se hará tal y como lo he pensado; todo se confirmará tal y como lo he decidido.
25 Yo destruiré al asirio en mi tierra; lo pisotearé en mis montes. Libraré a mi pueblo de su yugo, y le quitaré esa carga de sus hombros.»
26 Este es el acuerdo que se ha tomado en toda la tierra, y esta es la mano que se ha extendido sobre todas las naciones.
27 El Señor de los ejércitos lo ha decidido; ¿quién podrá impedirlo? Él ha extendido su mano; ¿quién la hará retroceder?
Profecía sobre Filistea
28 El año en que murió el rey Ajaz tuvo lugar esta profecía:
29 «Filistea, no te alegres del todo por haberse quebrado la vara del que te hería; porque de la raíz de la culebra saldrá un áspid, y de su fruto una serpiente voladora.
30 Los primogénitos de los pobres tendrán pastos para sus rebaños, y la gente pobre dormirá tranquila; pero a tu raíz la haré morir de hambre, y acabaré con lo poco que de ti quede.
31 Ustedes, puertas, ¡griten de dolor! Y tú, ciudad, ¡grita y pide ayuda! Y tú, Filistea, ¡has quedado totalmente deshecha! Del norte viene humo, y en tus asambleas no quedará uno solo.
32 ¿Y qué se dirá a los mensajeros de las naciones? Pues que el Señor puso los fundamentos de Sión, y que allí encontrarán refugio los afligidos de su pueblo.»
Господь помилує Якова
1 Але Господь помилує Якова, знову обере Ізраїля, і в спокої поселить його на власній землі. До них приєднаються приходці, які будуть заодно з родом Якова.
2 Ці народи самі припровадять ізраїльтян на їхні місця, а рід Ізраїля прийме їх у спадок на Господній землі, як рабів і невільниць. І стануть вони (приходці ) полоненими у тих, котрих вони полонили, а ті (ізраїльтяни ) володітимуть тими, котрі володіли ними.
Пісня про вавилонського царя
3 Того дня, коли Господь дасть тобі спокій від твоїх страждань, твого смутку і твоєї тяжкої неволі, в якій ти був змушений служити, –
4 ти притчею заспіваєш пісню про царя вавилонського такого змісту: Ось і не стало гнобителя, – скінчилося пригноблення!
5 Господь зламав палицю нечестивих, жезл тиранів,
6 які зі злістю нищили народи, без перестанку наносячи у гніві удари, топтали народи, нещадно переслідуючи їх.
7 Тому вся земля в спокої відпочиватиме, голосно і з радістю співатиме!
8 Навіть кипариси та ліванські кедри з цього приводу веселитимуться, промовляючи : Відколи тебе вразили, не виходить жоден дроворуб нас зрубувати!
9 Шеол внизу, – і той заворушився через тебе, готуючись зустріти тебе при вході, – він (шеол ) розбудив заради тебе духів усіх колишніх можновладців землі, піднявши з престолів царів усіх народів.
10 Усі вони скажуть тобі: І ти ослаб, як і ми, – зрівнявся з нами!
11 Тож твоя пиха і звуки твоїх арф провалились до шеолу. Постіль під тобою – черв’яки, а твоє накриття – хробацтво.
Падіння сина зірниці
12 Як же ти впав з неба, досвітня зоре, сину зірниці, – розбився об землю, погромнику усіх народів.
13 Але ж ти говорив у своєму серці: Підіймуся на небо, вище Божих зірок поставлю свій престол, сяду на Горі Зборів, – на далекій північній горі;
14 підіймуся понад високі хмари, уподібнюсь Всевишньому!
15 Але ти скинутий у шеол, – у земні глибини безодні.
16 Ті, що тебе побачать, уважно дивитимуться, приглядаючись до тебе: Чи це той самий, котрий примушував землю тремтіти, руйнував царства?
17 Який перетворював світ на пустелю, спустошував міста, і не відпускав на волю своїх полонених?
18 Усі царі народів відпочивають у честі, – кожний у своїй усипальниці, –
19 тебе ж викинули з твого гробу, як гнилу галузку, покриту вбитими, прошитими мечем, і скинутими у кам’яні ями. Як затоптаний труп,
20 ти не будеш похований з ними, тому що ти нищив свій край, і вбивав власний народ. Повік не згадуватимуться нащадки злочинців!
21 Готуйте до вигублення його дітей за беззаконня їхніх батьків, аби вони ніколи не повстали і не заволоділи світом, забудовуючи містами поверхню землі!
Вавилон буде зруйновано
22 Я повстану проти них, – каже Господь Саваот, – і знищу ім’я Вавилон, навіть його залишок – спадкоємців і нащадків, – таке слово Господа.
23 Перетворю його на житло їжаків, у багно з очеретом, – вимету його мітлою цілковитого зруйнування, – таке слово Господа Саваота.
Ассирія буде розгромлена
24 Заприсягнувся Господь Саваот, кажучи: Як Я задумав, так і станеться, і як Я визначив, так і відбудеться.
25 Я розгромлю ассирійців на Моїй землі, – на Моїх горах Я їх розтопчу, – аби знято було з Мого народу ярмо, і їхній (ассирійський ) тягар впав з його (Ізраїлю ) плечей!
26 Це постанова, яка визначена для всієї землі, – це рука, що простягнута над усіма народами.
27 І якщо Господь Саваот вирішив, то хто може відмінити? Якщо Його рука простягнута, хто її відверне?
Филистимська земля буде вигублена
28 Того року, коли помер цар Ахаз, було таке пророче слово:
29 Не радій, филистимська земле, що зламаний жезл, який вас бив, – адже зі зміїного зародка виросте гадюка, а від неї народиться літаючий дракон.
30 Тоді як діти бідних наситяться, і знедолені безпечно спочиватимуть, твій корінь Я вигублю голодом, – знищу твій залишок.
31 Голосіть ті, що при брамах, – нехай кричить місто! Впади у розпач, уся филистимська земле, бо з півночі клубиться дим великого війська , і немає жодного, хто залишив би своє місце .
32 А що відповісти послам народу? Скажи : Господь спорудив Сіон, і в ньому знайдуть сховище знедолені Його народу.