Dios se compadece de su obstinado pueblo
1 «Yo amé a Israel desde que era un niño. De Egipto llamé a mi hijo.
2 Pero mientras más los llamaba yo, más se alejaban de mí, y ofrecían sacrificios a los baales y quemaban incienso para honrar a los ídolos.
3 »Yo tomé en mis brazos a Efraín y le enseñé a caminar, pero él nunca reconoció que era yo quien lo cuidaba.
4 Yo los atraje a mí con cuerdas humanas, ¡con cuerdas de amor! Estaban sometidos al yugo de la esclavitud, pero yo les quité ese yugo y les di de comer.
5 »Pero no quisieron volverse a mí. Por eso, no volverán a Egipto, sino que el asirio mismo será su rey.
6 La espada caerá sobre sus ciudades, y acabará con sus aldeas. Acabará con ellas por causa de sus malas intenciones.
7 Mi pueblo insiste en rebelarse contra mí; me llaman el Dios altísimo, pero ninguno de ellos me quiere enaltecer.
8 »¿Cómo podría yo abandonarte, Efraín? ¿Podría yo entregarte, Israel? ¿Podría yo hacerte lo mismo que hice con Adma y con Zeboyin? Dentro de mí, el corazón se me estremece, toda mi compasión se inflama.
9 Pero no daré paso al ardor de mi ira, ni volveré a destruir a Efraín. Dentro de esta ciudad estoy yo, el Dios Santo, y no un simple hombre. Así que no entraré en la ciudad.
10 »Ellos vendrán en pos de mí. Yo, el Señor, rugiré como un león, y mis hijos vendrán temblando desde el occidente.
11 Saldrán de Egipto temblorosos como aves. Saldrán de Asiria temblorosos como palomas. Yo haré que vuelvan a habitar sus casas.
—Palabra del Señor.12 »Efraín siempre me habla con mentiras, y la casa de Israel siempre me habla con engaños. Judá anda perdido, lejos de mí, su Dios santo y fiel.»
Божа любов до Ізраїля
1 Коли Ізраїль був ще дитиною, Я його полюбив, – з Єгипту покликав Я Свого сина.
2 Чим більше Я розмовляв з ними (Ізраїльтянами ), тим далі вони відходили від Мене. Вони стали приносити жертви ваалам і кадили ладаном перед ідолами.
3 Але ж це Я навчив Єфремових нащадків ходити, – брав їх на Свої руки, хоча й вони не розуміли, що це Я лікував їхні рани.
4 Я їх притягував поворозками людяності – пов’язями любові, і був для них, як Той, Котрий знімає ярмо з їхньої шиї, – притуляючись до щоки, нахилявся до них і годував.
5 Вони не повернуться в єгипетську країну, але Ассирія буде їхнім царством, оскільки не захотіли навернутись до Мене .
6 Тому меч шаленітиме в їхніх містах, поламає їхні засуви й пожере їх через власні задуми.
7 Мій народ уперто прагне залишити Мене, – і хоч його кличуть угору, жоден з них не хоче з місця підвестись.
8 Як же мені залишити тебе, Єфреме? Як видати тебе, Ізраїлю? Хіба можу Я вчинити з тобою так, як з Адмою, – допустити те, що сталось з Цевоїмом ? Моє серце перевертається в Мені, і Я сповнений милосердя.
9 Я не зроблю за спонуканням Мого гніву, – не зможу цілковито знищити Єфрема. Адже Я – Бог, а не людина, і пробуваю посеред тебе, як Святий, – тому не ввійду у гніві в місто.
10 Вони підуть за Господом! Почувши Його голос, наче лева, – з тремтінням прийдуть діти заходу.
11 Тремтячи, прилетять, як пташки з Єгипту, – зберуться , як голуби з ассирійського краю. Я поселю їх знову в їхніх домівках, говорить Господь.