Abrahán busca esposa para Isaac
1 Abrahán ya era viejo, y muy entrado en años; y el Señor había bendecido a Abrahán en todo.
2 Y Abrahán le dijo a uno de sus criados, el más viejo de todos, y que era el que administraba todo lo que tenía:
«Pon ahora tu mano debajo de mi muslo.
3 Voy a hacer que me jures por el Señor, el Dios de los cielos y la tierra, que no tomarás para mujer de mi hijo a ninguna de las hijas de los cananeos, entre los cuales yo habito.
4 Más bien, irás a mi tierra, con mis parientes, y allí tomarás mujer para mi hijo Isaac.»
5 El criado le respondió:
«Tal vez la mujer no quiera venir conmigo a esta tierra. ¿Debo entonces llevar a tu hijo a la tierra de donde saliste?»
6 Y Abrahán le dijo:
«Ten mucho cuidado de no llevar a mi hijo allá.
7 El Señor, el Dios de los cielos, me sacó de la casa de mi padre y de la tierra de mis parientes; él mismo me habló, y con juramento me dijo: “Esta tierra se la daré a tu descendencia”, así que él enviará a su ángel delante de ti, y de allá tomarás una mujer para mi hijo.
8 Si la mujer no quiere venir contigo, quedarás libre del juramento que me has hecho. ¡Pero de ninguna manera lleves allá a mi hijo!»
9 Entonces el criado puso su mano debajo del muslo de Abrahán, su señor, y le hizo un juramento en cuanto a este asunto;
10 luego tomó diez de los camellos de su señor y se puso en camino. Llevaba consigo todos los mejores regalos que tenía su señor. Cuando llegó a la ciudad de Najor, en Mesopotamia,
11 hizo que los camellos se arrodillaran fuera de la ciudad, junto a un pozo de agua. Era la hora de la tarde en que las jóvenes salen por agua.
12 Entonces dijo:
«Señor, Dios de mi señor Abrahán, te ruego que me concedas tener hoy un buen encuentro. Ten misericordia de mi señor Abrahán.
13 Mírame aquí, junto a la fuente de agua, ahora que las hijas de los hombres de esta ciudad salen por agua.
14 Permite que la joven a quien le diga: “Por favor, baja tu cántaro para que yo beba”, y que me responda: “Bebe, y también les daré de beber a tus camellos”, sea la joven que tú has elegido para tu siervo Isaac. Así sabré que tú has tenido misericordia de mi señor.»
15 Sucedió que, antes de que él acabara de hablar, apareció Rebeca, que había salido con su cántaro al hombro. Rebeca era hija de Betuel, quien era hijo de Milca, la mujer de Najor, el hermano de Abrahán.
16 Esta joven era de aspecto muy hermoso, y aún virgen, pues no había conocido varón; ella bajó a la fuente, llenó su cántaro, y se dispuso a volver.
17 Pero el criado corrió hacia ella y le dijo:
«Te ruego que me des a beber un poco de agua de tu cántaro.»
18 Ella respondió:
«Bebe, señor mío.»
Y presurosa bajó el cántaro que llevaba, y le dio a beber.
19 Cuando acabó de darle de beber, dijo:
«También sacaré agua para tus camellos, hasta que acaben de beber.»
20 Y rápidamente vació su cántaro en el bebedero, y todavía corrió al pozo para sacar agua, y sacó para todos los camellos.
21 El hombre estaba admirado de ella, pero callaba, para saber si el Señor había prosperado su viaje, o no.
22 Cuando los camellos acabaron de beber, el hombre le dio a ella un pendiente de oro que pesaba cinco gramos y dos brazaletes que pesaban cien gramos,
23 y le dijo:
«Dime, por favor, ¿de quién eres hija? ¿Y habrá en la casa de tu padre un lugar donde pasemos la noche?»
24 Ella le respondió:
«Soy hija de Betuel, el hijo que Milca tuvo de Najor.»
25 Y añadió:
«Además, en nuestra casa hay paja y mucho forraje, y lugar para pasar la noche.»
26 Entonces el hombre se inclinó y adoró al Señor.
27 Dijo:
«Bendito sea el Señor, el Dios de mi amo Abrahán, que no le negó a mi amo su misericordia y su verdad, pues me puso el Señor en el camino a la casa de los hermanos de mi amo.»
28 Rebeca corrió a la casa de su madre, y contó allí estas cosas.
29 Ella tenía un hermano que se llamaba Labán, y Labán salió corriendo a ver al hombre, que estaba junto a la fuente.
30 Y es que vio el pendiente y los brazaletes en las manos de su hermana, cuando dijo: «Así me habló aquel hombre.»
Labán salió a ver a ese hombre, y lo encontró junto a la fuente, con los camellos.
31 Entonces le dijo:
«Bendito del Señor, ¿por qué te quedas afuera? Ven que ya he preparado la casa, y lugar para los camellos.»
32 El hombre fue a la casa, y Labán desató los camellos y les dio paja y forraje. Al hombre y a quienes lo acompañaban les dio agua para que se lavaran los pies,
33 y le sirvieron de comer. Pero él dijo:
«No comeré hasta que haya dicho lo que tengo que decir.»
Y Labán le dijo:
«Habla.»
34 El hombre dijo:
«Yo soy criado de Abrahán.
35 Y el Señor ha bendecido mucho a mi amo, y lo ha engrandecido; le ha dado ovejas, vacas, plata, oro, siervos y siervas, camellos y asnos.
36 Sara, la mujer de mi amo, tuvo en su vejez un hijo de mi señor, y mi señor le ha dado a su hijo todo cuanto tiene.
37 Y mi amo me puso bajo juramento. Me dijo: “No tomes como mujer para mi hijo a ninguna de las hijas de los cananeos, en cuya tierra habito;
38 más bien, irás a la casa de mi padre, con mis parientes, y allí tomarás mujer para mi hijo.”
39 Yo le dije: “Tal vez la mujer no querrá seguirme.”
40 Entonces él me respondió: “Yo he andado siempre en presencia del Señor, así que él enviará su ángel para que vaya contigo y prospere tu camino. Y tú tomarás para mi hijo una mujer de mi familia y de la casa de mi padre.
41 Así quedarás libre de mi juramento. Si vas con mi familia, y ellos no te dan a la joven, entonces quedarás libre de mi juramento.”
42 Hoy, al llegar a la fuente, dije: “Señor, Dios de mi señor Abrahán, si tú quieres, prospera el camino por el cual ando.
43 Aquí estoy ahora, junto a la fuente de agua. Permite que la joven que salga por agua, y a la que yo le diga: ‘Por favor, dame de beber un poco de agua de tu cántaro’,
44 y que me responda: ‘Bebe, y sacaré también agua para tus camellos’, que sea esta la mujer elegida por ti, el Señor, para el hijo de mi señor.”
45 Antes de que yo terminara de hablar en mi corazón, vi que Rebeca salía con su cántaro al hombro, y que bajaba a la fuente y sacaba agua. Entonces le dije: “Te ruego que me des de beber.”
46 Enseguida ella bajó su cántaro, y me dijo: “Bebe, y también les daré de beber a tus camellos.” Y yo bebí, y también a mis camellos les dio de beber.
47 Entonces le pregunté: “¿De quién eres hija?” Y ella me respondió: “Soy hija de Betuel, el hijo que Najor tuvo con Milca.” Y le puse un pendiente en la nariz, y brazaletes en los brazos;
48 luego me incliné y adoré al Señor. Bendije al Señor, Dios de mi señor Abrahán, por haberme guiado por el camino de verdad para tomar para su hijo la hija del hermano de mi señor.
49 Y ahora, si ustedes van a tratar a mi señor con misericordia y verdad, díganmelo; y si no, díganmelo también; así sabré a qué atenerme.»
50 Labán y Betuel le respondieron así:
«Esto viene del Señor, y no podemos decirte ni bueno ni malo.
51 Aquí tienes a Rebeca; tómala y vete, y que sea la mujer del hijo de tu señor, tal y como lo ha dicho el Señor.»
52 Cuando el criado de Abrahán les oyó decir estas palabras, se inclinó hasta el suelo delante del Señor;
53 luego sacó el criado alhajas de oro y plata, y vestidos, y se los dio a Rebeca. También a su hermano y a su madre les dio cosas preciosas.
54 Luego él y los varones que venían con él comieron y bebieron, y allí pasaron la noche. Al día siguiente se levantaron, y el criado dijo:
«Envíenme a mi señor.»
55 Pero su hermano y su madre respondieron:
«Que se quede la joven con nosotros por lo menos unos diez días, y después de eso partirá.»
56 Pero él les dijo:
«Ya que el Señor ha prosperado mi camino, no me detengan más. Despídanme, y entonces volveré a mi señor.»
57 Entonces ellos respondieron:
«Llamemos a la joven, y preguntémosle a ella.»
58 Y llamaron a Rebeca, y le dijeron:
«¿Quieres irte con este varón?»
Y ella respondió:
«Sí, quiero irme con él.»
59 Y así, dejaron ir a su hermana Rebeca y a su nodriza, y también al criado de Abrahán y a sus hombres.
60 A Rebeca la bendijeron así:
«Hermana nuestra, que seas la madre de miles y miles, y que tus descendientes conquisten las ciudades de sus enemigos.»
61 Rebeca se levantó entonces, junto con sus doncellas, y montando en los camellos siguieron al criado, el cual tomó a Rebeca y se fue.
62 Isaac, que vivía en el Néguev, regresaba del pozo llamado «El que vive y me ve».
63 Era la hora de la tarde, e Isaac había salido al campo, para meditar. Pero al levantar los ojos, vio que se acercaban los camellos.
64 También Rebeca levantó los ojos, y vio a Isaac. Entonces se bajó del camello,
65 y le preguntó al criado:
«¿Quién es este varón que anda por el campo y viene a nuestro encuentro?»
Y el criado le respondió:
«Es mi señor.»
Entonces ella tomó el velo y se cubrió,
66 y el criado le contó a Isaac todo lo que había hecho.
67 Isaac tomó entonces a Rebeca por mujer, y la llevó a la tienda de Sara, su madre, y la amó. Así se consoló Isaac después de la muerte de su madre.
Ісаак і Ревека
1 Авраам дуже постарів, увійшов у похилий вік. Господь продовжував благословляти Авраама в усьому.
2 Якось сказав Авраам своєму старшому над його домом слузі, відповідальному за все його майно : Поклади свою руку під моє стегно
3 і присягнися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові дружини з дочок ханаанського народу , серед якого я живу,
4 а підеш до мого рідного краю, до моєї рідні, і звідти візьмеш дружину для мого сина Ісаака.
5 Слуга сказав йому: А якщо жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, то чи мав би я повернути твого сина в край, звідки ти вийшов?
6 Та Авраам заперечив: У жодному разі не повертай мого сина туди!
7 Господь, Бог неба, Який вивів мене з дому мого батька та із краю мого народження, із клятвою сказав мені: Цю землю Я дам твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина.
8 А якщо жінка не забажає піти з тобою, то будеш вільний від присяги мені. Лишень мого сина не повертай туди!
9 І поклав раб свою руку під стегно свого пана Авраама, і присягнув йому в тій справі.
10 Слуга взяв із собою десять верблюдів з числа верблюдів свого господаря, навантажив їх усяким добром свого господаря, піднявся і вирушив у Месопотамію, до міста Нахора.
11 Надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він зупинив верблюдів за містом, біля криниці з водою,
12 і сказав: Господи, Боже мого господаря Авраама, пошли мені сьогодні успіх та вияви милість до мого господаря Авраама!
13 Ось я стою біля джерела води, куди дочки мешканців міста приходять брати воду.
14 Нехай же станеться так: дівчина, яку я попрошу нахилити до мене свого глека, щоб я напився, скаже: Пий! Я напою також і твоїх верблюдів, – буде тією, котру Ти приготував Своєму рабові Ісаакові. З цього я дізнаюся, що Ти виявив милість моєму господарю.
15 Слуга ще не закінчив молитись, як вийшла із глеком на плечі Ревека, що народилася в Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата.
16 Дівчина була на вигляд дуже гарна, – дівиця, яка ще не знала чоловіка. Підійшовши до джерела, вона наповнила свого глека водою й рушила, щоб іти далі.
17 У той час слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай мені, будь ласка , трохи напитися з твого глека води.
18 Вона відповіла: Пий, мій пане! І з поспіхом зняла свого глека з плеча й дала йому напитися.
19 Коли ж він закінчив пити, вона сказала: Твоїм верблюдам я також наберу води, поки вони не нап’ються.
20 Негайно пішла, вилила воду зі свого глека до корита, і знову побігла до криниці набрати води. Дівчина начерпала води всім верблюдам.
21 Чоловік мовчки придивлявся до неї, бажаючи усвідомити, чи є це саме та дорога, на яку спрямовує його Господь, чи ні.
22 Щойно верблюди перестали пити, слуга взяв золоту сережку, вагою півшекеля, і два браслети на її руки, вагою десять шекелів золота,
23 та й запитав: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби можна було переночувати?
24 Вона відповіла: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, котрого вона народила Нахорові.
25 А соломи і паші в нас багато, – продовжила дівчина, – є в нас і місце, аби переночувати.
26 Тож чоловік, схилившись долілиць, поклонився Господеві
27 і сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, що не відвернув своєї милості та вірності від мого господаря. Мене ж Господь успішно привів до дому братів мого господаря.
28 Побігла дівчина і розповіла в домі своєї матері про все, що сталось.
29 Ревека мала брата на ім’я Лаван. І побіг Лаван до чоловіка надвір до джерела.
30 А коли зауважив у своєї сестри сережку, а на руках – браслети, і коли почув слова своєї сестри Ревеки про те, що їй говорив той чоловік, то поспішив до мандрівника, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,
31 і сказав йому: Заходь, благословенний Господом! Чому стоїш надворі? Я вже приготував домівку і місце для верблюдів.
32 Тож чоловік (слуга Авраама ) увійшов до хати, а Лаван розвантажив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, а також приніс води для його (слуги) ніг і ніг людей, що були з ним.
33 Після цього дали йому їсти, однак він сказав: Не їстиму, доки не розповім про свою справу. Тож (Лаван ) сказав: Говори!
34 І він почав говорити: Я – слуга Авраама.
35 Господь щедро поблагословив мого господаря, і він став великим. Дав йому Господь овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.
36 Та й Сарра, дружина мого пана, вже в його похилому віці, народила моєму господарю сина. Авраам віддав йому все, що належало йому.
37 А мене мій господар попросив заприсягнути, що не візьму дружини для його сина з-поміж дочок ханаанського народу, на землі якого він проживає.
38 Ти неодмінно підеш до дому мого батька, – сказав він, – до мого роду, і звідтіля візьмеш дружину для мого сина.
39 Але я сказав своєму господарю: А якщо жінка не піде зі мною?
40 Він мені відповів: Господь, в присутності Якого я ходжу, пошле Свого ангела з тобою, й тобі пощастить у дорозі; ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька.
41 Ти будеш вільний від своєї клятви лише тоді, коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, – тільки в такому разі ти будеш вільний від даної мені присяги.
42 Тож, прибувши сьогодні до джерела, я молився: Господи, Боже мого господаря Авраама! Пошли, благаю, успіх на моєму шляху, яким я нині прямую!
43 Ось я стою біля джерела води. Нехай же дівчина, котра прийде набрати води і до якої я звернусь з проханням: Дай мені, будь ласка , напитися трохи води з твого глека,
44 скаже мені: Напийся ти сам, а я і твоїх верблюдів напою, – буде тією жінкою, яку обрав синові мого пана Господь.
45 Перш ніж закінчив я це говорити у своїх думках, як прийшла Ревека зі своїм глеком на плечі. Вона спустилася до джерела і набрала води . Я ж попросив її: Дай, будь ласка, мені напитися.
46 Вона швиденько зняла з себе глека і сказала: Пий, я і твоїх верблюдів також напою. Тож напився я, а вона напоїла моїх верблюдів.
47 Тоді я запитав її: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я – дочка Бетуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мілка. Тож я дав їй сережку для носа й браслети на її руки.
48 Після того , схилившись долілиць, я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого господаря Авраама, Який провадив мене правильною дорогою, аби взяти дочку брата мого господаря для його сина.
49 Тому, якщо ви маєте бажання виявити милість і шану моєму господарю, скажіть про це мені; якщо ж ні, дайте також мені знати, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50 У відповідь Лаван та Бетуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі сказати ні злого, ні доброго.
51 Ось Ревека перед тобою. Бери її та йди і нехай вона буде дружиною синові твого господаря, як визначив Господь.
52 Коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився Господеві до землі.
53 Вийнявши срібні та золоті речі й одяг, він дав Ревеці; дав також подарунки її братові й матері.
54 Після цього їли й пили – він та люди, що були з ним. А коли встали вранці, слуга сказав: Відпустіть мене до мого господаря.
55 Але її брат й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами хоча б днів десять, а після цього піде.
56 Слуга ж відповів: Не затримуйте мене, бо Господь пощастив мені в дорозі. Тож і ви відпустіть мене, щоб я повернувся до мого господаря.
57 Вони сказали: Покличмо дівчину і запитаймо її.
58 Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона відповіла: Піду.
59 Після цього відпустили свою сестру Ревеку з її служницею, а також слугу Авраама та його людей.
60 Благословляючи Ревеку, рідні сказали їй: Ти – наша сестра, стань матір’ю для незліченних тисяч, і нехай твої нащадки успадкують брами своїх ворогів.
61 Зібравшись, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили за слугою Авраама. Таким чином, взявши Ревеку, він вирушив у дорогу.
62 Ісаак якраз повернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої. Він проживав на півдні краю.
63 Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися полем. Підвівши очі, він побачив караван верблюдів.
64 Ревека також побачила Ісаака, тому зійшла з верблюда
65 і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Слуга відповів: Це – мій господар. Тоді вона взяла покривало і закрила обличчя .
66 При зустрічі слуга докладно розповів Ісаакові про все, що зробив.
67 Тож увів Ісаак Ревеку до шатра своєї матері. Взяв він її, і вона стала йому дружиною. Він покохав її, і утішився Ісаак після смерті своєї матері Сарри.