Profecía contra los pastores de Israel
1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, profetiza contra los pastores de Israel; profetiza, y diles que yo, su Señor y Dios, he dicho:
»“¡Ay de ustedes, los pastores de Israel, que solo cuidan de sí mismos! ¿Acaso no son los pastores los que deben cuidar de los rebaños?
3 Ustedes se comen lo mejor, se visten con la lana, degüellan a las ovejas más engordadas, pero no cuidan de las ovejas.
4 Ustedes no fortalecen a las ovejas débiles, ni curan a las enfermas, no vendan las heridas de las que se quiebran una pata, ni regresan las descarriadas al redil; tampoco van en busca de las que se pierden, sino que las manejan con dureza y violencia.
5 Y las ovejas andan errantes por falta de pastor; andan dispersas y son fácil presa de todas las fieras del campo.
6 Y así, mis ovejas andan perdidas por todos los montes y por todas las colinas. Andan esparcidas por toda la tierra, sin que nadie las busque ni pregunte por ellas.”»
7 Por lo tanto, pastores, oigan la palabra del Señor:
8 «A las ovejas de mi rebaño se las roban, las hacen presa de todas las fieras del campo. Andan sin pastor, y mis pastores no las cuidan ni van en busca de ellas, sino que solo cuidan de sí mismos. Por lo tanto yo, su Señor y Dios, juro,
9 y ustedes, pastores, escuchen bien lo que les digo:
10 “Yo, su Señor y Dios, estoy en contra de ustedes, los pastores, y voy a pedirles cuentas de mis ovejas. Ya no voy a dejarlas al cuidado de ustedes, ni tampoco ustedes van a cuidar solo de sí mismos; yo voy a librarlas de la boca de ustedes, para que no se las sigan comiendo.”»
11 Sí, así ha dicho Dios el Señor:
«Yo mismo voy a ir en busca de mis ovejas, y yo mismo las cuidaré,
12 tal y como las cuida el pastor cuando se halla entre sus ovejas esparcidas. Yo las rescataré de todos los lugares por los que fueron esparcidas aquel día nublado y oscuro.
13 Las sacaré de los pueblos y países donde ahora están, y las traeré a su propia tierra; las apacentaré en los montes y en las riberas de Israel, y en todos los lugares habitados del país.
14 Las apacentaré en los mejores pastos, y pondré su aprisco en los altos montes de Israel; allí dormirán en un buen redil, y serán apacentadas en los pastos suculentos de los montes de Israel.
15 Yo les daré a mis ovejas buenos pastos y apriscos seguros.
—Palabra de Dios el Señor.16 »Buscaré a las ovejas perdidas, y devolveré al redil a las que perdieron el camino; les vendaré las patas a las ovejas lastimadas, y fortaleceré a las ovejas débiles. Seré justo con mis ovejas, pero eliminaré a las ovejas engordadas y rechonchas.
17 »A ustedes, ovejas mías, yo, su Señor y Dios, les digo que yo juzgo entre una oveja y otra, y entre carneros y machos cabríos.
18 ¿Les parece poco comerse los buenos pastos, y todavía pisotear el resto de los pastos? ¿Les parece poco beber de las aguas claras, y luego enturbiar con sus patas el resto del agua?
19 ¡Y luego mis ovejas tienen que comer los pastos pisoteados, y beber el agua turbia!»
20 Por lo tanto, su Dios y Señor les dice:
«Voy a juzgar a las ovejas engordadas y a las ovejas flacas.
21 Ya que ustedes empujaron por el costado y con el hombro a las ovejas más débiles, y además las cornearon hasta dispersarlas y echarlas del rebaño,
22 yo las salvaré; juzgaré entre una y otra oveja, y nunca más mis ovejas serán objeto de rapiña.
23 Voy a ponerlas al cuidado de un pastor que yo mismo les daré. Ese pastor será mi siervo David, y él será quien las apacentará.
24 Yo, el Señor, seré su Dios, y mi siervo David será su príncipe. Yo, el Señor, lo he dicho.
25 »Haré con mis ovejas un pacto de paz, y quitaré de la tierra a las fieras salvajes; así mis ovejas podrán habitar seguras en el desierto y dormir en los bosques.
26 Pondré mi bendición en ellas y en los alrededores de mi colina, y haré que llueva cuando deba llover, y esa lluvia será de bendición.
27 La tierra y los árboles del campo darán su fruto, y mis ovejas vivirán seguras sobre su tierra. Cuando yo rompa las coyundas de su yugo, y las libre de las manos de sus opresores, sabrán que yo soy el Señor.
28 »Mis ovejas no volverán a ser el botín de guerra de las naciones, ni las fieras salvajes volverán a devorarlas, sino que vivirán tranquilas y sin que nadie las espante.
29 Su país será famoso por su fertilidad, y no volverán a sufrir de hambre en su tierra, ni las naciones volverán a avergonzarlas.
30 Entonces mis ovejas sabrán que yo, su Señor y Dios, estoy con ellas, y que ellas son mi pueblo, el pueblo de Israel.
—Palabra de Dios el Señor.31 »Ustedes son mis ovejas. Son las ovejas de mis pastos; ustedes son hombres, y yo soy su Dios.»
—Palabra de Dios el Señor.Горе пастирям, котрі пасуть самих себе!
1 Було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, провісти пророцтво щодо пастирів Ізраїлю, – пророкуй і скажи їм, отим пастирям, що говорить Владика Господь: Горе пастирям Ізраїлю, котрі пасуть самих себе! Хіба не отару повинні пасти пастирі?
3 Ви споживаєте жир й одягаєтесь в одежу з вовни; ріжете вгодованих овець, але отари не пасете.
4 Ви слабких в отарі не зміцнюєте, і хворих ви не лікуєте, – ви скалічених не перев’язуєте, заблудлих не повертаєте, й загублених не шукаєте. Ви владарюєте над ними з примусом і жорстокістю.
5 От і розбрелись Мої вівці, позаяк не було пастиря, а, розпорошившись, вони стали поживою для кожного хижого звіра.
6 Тож блукають Мої вівці по всіх горах й по кожному високому пагорбі, – по всіх краях землі розпорошилась Моя отара, і немає нікого, хто подбав би про них, – немає того, хто їх шукав би.
7 Тому, пастирі, послухайте Господнє слово!
8 Як Я живий, – говорить Владика Господь, – оскільки Моя отара була здобиччю, і Мої вівці стали поживою для всіх хижих звірів, через те що не було пастиря; позаяк Мої пастирі не дбали про Мою отару, пасли самих себе, а Моїх овець не пасли,
9 тому ви, пастирі, слухайте Господнє слово!
10 Так говорить Владика Господь: Ось Я виступаю проти пастирів і притягну їх до відповідальності за Мою отару, – Я усуну їх і більше не дозволю їм пасти Мою отару. Пастирі більше не будуть пасти самих себе. Я вирву Моїх овець з їхнього рота, аби вони (вівці ) більше не були їхньою поживою.
Бог Сам пастиме і судитиме Свою отару
11 Адже так говорить Владика Господь: Я Сам відшукаю Моїх овець і потурбуюся про них.
12 Як пастух переглядає свою отару того дня, коли він перебуває посеред своїх розпорошених овець, так Я перегляну Мою отару й врятую овець з усіх тих місцевостей, куди вони були розпорошені того похмурого та імлистого дня.
13 Я повиводжу їх з-поміж народів, позбираю їх з чужих країн, і приведу їх у власний край, – Я пастиму їх на Ізраїлевих горах та в долинах, а також в усіх поселеннях краю.
14 Я пастиму їх на гарних пасовиськах, – їхні випаси будуть на високих Ізраїлевих горах. Там, на чудових пасовиськах вони відпочиватимуть, – годуватимуться на ситих випасах Ізраїлевих гір.
15 Я Сам пастиму Мою отару, й Сам визначатиму їм місце для спочинку, – говорить Владика Господь.
16 Загублену вівцю Я відшукаю і поверну заблудлу, поранену перев’яжу, а слабку зміцню; надто вгодовану й буйну (норовисту ) погублю (позбудусь ), тому що буду пасти їх справедливо.
17 До вас же, Мої вівці, ось що говорить Владика Господь: Я розглядатиму позови між вівцею та іншою вівцею, між баранами і козлами.
18 Хіба вам мало того, що пасетесь на гарному пасовиську? Для чого ви решту пасовищ топчете вашими ногами? П’ючи чисту воду, для чого ви позосталу (воду ) каламутите вашими ногами?
19 Адже інші Мої вівці змушені пастись на потолоченому вашими ногами пасовиську й пити воду, скаламучену вашими ногами!?
20 Тому так говорить до них Владика Господь: Я Сам розглядатиму позови між ситою вівцею та вівцею слабкою.
21 Адже ви штовхаєтесь боками та плечима, б’єте вашими рогами всіх слабких, поки не випхнете таких геть.
22 Але Я врятую Мою отару, й вона вже більше не буде здобиччю, – Я буду розглядати позови між вівцею та іншою вівцею.
23 Я поставлю над ними єдиного пастиря, і він їх пастиме, – Мій слуга Давид буде їх пасти, – він же буде їхнім пастирем.
24 Я, Господь, буду їм Богом, а мій слуга Давид – правителем посеред них. Я, Господь, це сказав!
Заповіт миру з Господом
25 Я укладу з ними Заповіт миру й винищу в їх краю лютих звірів, так що вони безпечно селитимуться навіть у степу і спатимуть у лісах.
26 Я сповню їх і околиці Моєї гори благословенням, і посилатиму їм у належний час дощі. Це будуть дощі благословення.
27 Польові дерева будуть родити свої плоди, а земля даватиме багаті врожаї. Вони житимуть у безпеці на своїй землі і зрозуміють, що Я – Господь, – особливо коли Я знищу поворозки їхнього ярма і визволю їх з рук їхніх поневолювачів.
28 Вони більше не будуть здобиччю для народів, а хижі звірі більше їх не пожиратимуть. Будуть жити в безпеці, й не буде нікого, хто б їх налякав.
29 Я сприятиму, щоб ними посаджене зростало на славу, тому більше ніхто не вмиратиме від голоду в краю, – вони не зазнаватимуть більше зневаги з боку народів.
30 Вони зрозуміють, що Я, Господь, їхній Бог, перебуваю з ними, а вони, Ізраїлів рід, – Мій народ, – проголошує Владика Господь.
31 Ви – Моя отара, вівці Мого пасовиська, – ви люди, а Я – ваш Бог, – говорить Владика Господь.