1 Y me dijo:
«Hijo de hombre, come lo que has hallado. Cómete este pergamino, y ve luego y habla con el pueblo de Israel.»
2 Yo abrí la boca, y me hizo comer el pergamino,
3 y me dijo:
«Hijo de hombre, aliméntate, llena tus entrañas con este pergamino que te doy.»
Yo lo comí, y su sabor en mi boca fue dulce como la miel.
4 Entonces me dijo:
«Hijo de hombre, ve a hablar con el pueblo de Israel, y repíteles mis palabras.
5 No estás siendo enviado a un pueblo de lenguaje profundo y difícil de entender, sino al pueblo de Israel.
6 No vas a muchos pueblos de lenguaje profundo y difícil de entender, cuyas palabras no entiendes. Y si te enviara yo a un pueblo así, ellos te prestarían atención;
7 pero el pueblo de Israel no va a querer escucharte, porque no quiere escucharme a mí, pues todo el pueblo de Israel es de cabeza dura y de corazón obstinado.
8 Sin embargo, yo he endurecido tu rostro como el rostro de ellos, y he hecho tu frente tan fuerte como la de ellos.
9 Tu frente es ahora dura como el diamante y más fuerte que el pedernal, así que no les tengas miedo, aunque sean un pueblo rebelde.»
10 También me dijo:
«Hijo de hombre, escucha con atención y retén en tu mente todo lo que voy a decirte.
11 Ve y habla con los cautivos, con tu propia gente. Habla con ellos, y ya sea que te hagan caso, o no, tú diles: “Así ha dicho el Señor.”»
12 Entonces el espíritu me levantó, y detrás de mí escuché una voz estruendosa que decía: «Bendita sea la gloria del Señor, que sale de su santuario.»
13 También oí el aleteo de los seres vivientes al juntar sus alas la una con la otra, y el sonido de las ruedas que los acompañaban, y un sonoro estruendo.
14 En ese momento el espíritu me levantó y ya no me soltó. Mi espíritu se llenó de amargura e indignación, pero la mano del Señor prevaleció sobre mí.
15 Fui entonces a reunirme con los cautivos que estaban en Tel Aviv, junto al río Quebar, y me quedé a vivir entre ellos, aunque durante siete días no supe qué hacer.
Israel al cuidado de Ezequiel
(Ez 33.1-9)16 Pasados los siete días, la palabra del Señor vino a mí y me dijo:
17 «Hijo de hombre, yo he puesto al pueblo de Israel bajo tu cuidado. Así que tú oirás lo que yo te diga, y tú los amonestarás de mi parte.
18 Si yo le digo al impío: “Estás sentenciado a morir”, y tú no lo amonestas para que sepa que va por mal camino, ni le hablas para que pueda seguir con vida, el impío morirá por causa de su maldad, pero yo te pediré a ti cuentas de su sangre.
19 Pero si tú amonestas al impío, y él no se aparta de su impiedad y mal camino, morirá por causa de su maldad, pero tú te habrás librado de morir.
20 Ahora bien, si el justo se aparta de su justicia y hace lo malo, y yo pongo delante de él un tropiezo, él morirá porque tú no lo amonestaste y por causa de su pecado, y yo no tomaré en cuenta todos sus actos de justicia, pero a ti te pediré cuentas de su sangre.
21 Pero si amonestas al justo para que no peque, y este no peca, ciertamente vivirá por haber sido amonestado, y tú te habrás librado de morir.»
Ezequiel se queda mudo
22 Allí mismo la mano del Señor vino sobre mí, y me dijo:
«Levántate y ve al campo, que allí voy a hablar contigo.»
23 Yo me levanté y me dirigí al campo, y vi que allí estaba la gloria del Señor, tal y como la había visto junto al río Quebar. Entonces me incliné sobre mi rostro,
24 y el espíritu entró en mí y me hizo ponerme sobre mis pies; luego me habló y me dijo:
«Entra en tu casa, y quédate allí, encerrado.
25 Toma en cuenta, hijo de hombre, que te atarán con cuerdas, y que con ellas te sujetarán para que no puedas andar entre ellos.
26 Yo haré que la lengua se te pegue al paladar, y te quedarás mudo, de modo que no podrás reprenderlos, aun cuando son un pueblo rebelde.
27 Pero cuando yo te hable, te abriré la boca, y tú les dirás: “Así ha dicho el Señor.” Y el que quiera oír, que oiga; y el que no quiera oír, que no oiga; porque son un pueblo rebelde.
1 Тоді Він сказав мені: Сину людський, з’їж усе, що бачиш, – з’їж цей сувій і йди та починай говорити до нащадків Ізраїля.
2 Я відкрив свій рот, і Він мене нагодував цим сувоєм,
3 приговорюючи до мене: Сину людський, нагодуй своє тіло, і наповни цим сувоєм, який Я тобі даю, свій шлунок. Коли я його їв, то він був у моїх устах солодкий, як мед.
4 Потім Він сказав мені: Сину людський, збирайся та йди до Ізраїлевого роду і передай їм Мої слова.
5 Адже ти посланий не до людей, мова яких невиразна, чи до недорікуватих, а до нащадків Ізраїля.
6 Не до тих багатьох чужомовних, зі складною мовою народів, слів яких ти не зрозумів би. Але якби навіть до таких Я тебе послав, то вони тебе вислухали б.
7 Проте рід Ізраїлів не захоче тебе слухати, тому що вони не бажають слухати Мене. Адже весь рід Ізраїлів твердолобий, із запеклим серцем.
8 Проте Я зробив тебе таким самим наполегливим, як вони уперті, а твоє чоло твердішим, ніж їхнє чоло, –
9 як діамант (алмаз ) твердіший за камінь, таким Я зробив твоє чоло. Не бійся їх і не лякайся їхньої присутності, хоч вони й бунтівний рід.
10 Далі Він сказав мені: Сину людський, усі Мої слова, які Я говоритиму тобі, прийми своїм серцем і уважно слухай своїми вухами.
11 Тож вирушай і йди до вигнанців, – до синів і дочок твого народу, говори з ними і, звертаючись до них, передай слова Владики Господа, – слухатимуть вони, чи не захочуть.
12 Після цього Дух мене підняв, і я почув за собою потужний гуркіт того, як підіймалась зі свого місця благословенна Господня слава.
13 Це був шум крил живих істот, простягнутих одне до одного, та гуркіт коліс біля них, – як рокотання потужного грому…
14 Отже, Дух мене підняв і забрав звідти. Я йшов, сповнений гіркоти й душевної розгубленості, хоч і відчував на собі могутню Господню руку.
15 І прийшов я до полонених, що жили в Тель-Авіві понад рікою Кевар. Там, разом з ними, заціплений від усього побаченого, я сидів сім днів.
Єзекіїль – вартовий Ізраїлевого дому
16 Як минуло сім днів, було до мене Господнє слово такого змісту:
17 Сину людський, Я поставив тебе вартовим Ізраїлевого дому, – тому, щойно почуєш слово з Моїх уст, ти маєш застерегти їх від Мого Імені.
18 Коли Я скажу нечестивому: Ти неодмінно помреш, – а ти його про це не попередиш, застерігаючи і вмовляючи беззаконника звернути зі своєї лихої дороги, аби він міг далі жити, – то той нечестивий помре за свій злочин, але відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
19 Але якщо ти попереджував нечестивого, а він не залишив свого беззаконня і не зійшов зі своєї злочинної дороги, то він помре за своє беззаконня, а ти врятуєш свою душу.
20 Так само якщо праведник відступить від своєї дороги правди і чинитиме злочин, то Я покладу перед ним перешкоду, і він загине, але якщо ти не застерігав його відносно його гріха, то він помре за свій злочин, і всі його праведні вчинки, які він робив, не згадаються, проте відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
21 Але якщо ти все ж застережеш праведника, аби праведник не грішив, і він, справді, перестане грішити, то він, безперечно, житиме, завдяки твоєму застереженню, і ти також врятуєш свою душу.
Друге видіння Господньої слави
22 І знову доторкнулась до мене Господня рука, і Він сказав мені: Встань, вийди на рівнину, і там Я розмовлятиму з тобою.
23 Я встав, вийшов на рівнину, і побачив: там стоїть Господня слава, – така сама слава, як я бачив над рікою Кевар, – і я впав долілиць.
24 Тоді зійшов на мене Дух, поставив мене на ноги і, звертаючись до мене, сказав мені: Йди й зачинись у своєму домі!
25 Оце, сину людський, до тебе застосують мотузки, зв’яжуть тебе ними, і ти більше не зможеш до них (людей ) виходити.
26 Я зроблю так, щоб твій язик прилип до піднебіння, – ти занімієш і перестанеш бути для них людиною, котра дорікає, адже вони – бунтівничий дім.
27 Але коли Я даватиму тобі доручення, то відкриватиму твої уста, і ти їм скажеш те, що говорить Владика Господь. Хто захоче слухати, нехай слухає, а хто відмовлятиметься, нехай не слухає, адже вони – бунтівничий рід.