Parábola de la olla hirviente
1 El día diez del mes décimo del año noveno la palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, escribe la fecha de hoy, porque hoy el rey de Babilonia ha sitiado Jerusalén.
3 Y a ese pueblo rebelde dile de mi parte la siguiente parábola. Toma una olla, y llénala de agua;
4 pon luego en ella la mejores piezas de carne, como la pierna y la espalda, y luego llénala con los mejores huesos.
5 Toma entonces una de las mejores ovejas y echa en el fondo los huesos, y haz que hierva bien para que también los huesos se cuezan.»
6 Así ha dicho Dios el Señor:
«¡Ay de la ciudad sanguinaria! ¡Ay de la olla oxidada, cuya herrumbre no se puede limpiar! ¡Saca las piezas de carne, una por una! ¡No las escojas!
7 Sus calles están llenas de sangre, la cual no derramó en el suelo para que la tierra la absorbiera, sino que la derramó sobre las piedras.
8 Pues yo también dejaré que su sangre corra sobre las duras piedras, y que no sea absorbida por la tierra, porque ha hecho que mi ira se encienda; ¡me ha incitado a tomar venganza!»
9 Por tanto, así ha dicho Dios el Señor:
«¡Ay de la ciudad sanguinaria! Pues yo también voy a hacer una gran hoguera.
10 Voy a amontonar la leña y a encender el fuego para que la carne se consuma. Voy a preparar la salsa y a quemar los huesos.
11 Pondré luego la olla vacía sobre las brasas, para que su fondo se caldee y se queme. ¡Así se fundirá su suciedad y se consumirá su herrumbre!
12 No tiene caso tratar de quitarle tanta herrumbre, pues solo se le quitará quemándola en el fuego.
13 »Tú, Jerusalén, sufrirás por tu impureza y tu lujuria. Yo te limpié, pero tú no has querido limpiarte de tu impureza. Por eso, ¡no volverás a limpiarte, hasta que yo haya calmado mi enojo contra ti!
14 Yo, el Señor, he hablado. No voy a cambiar de parecer ni voy a tener misericordia de ti, sino que vendré y te juzgaré de acuerdo con tus hechos y tu mal proceder.»
—Palabra de Dios el Señor.Muerte de la esposa de Ezequiel
15 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
16 «Mira, hijo de hombre: voy a arrebatarte de un solo golpe a la mujer que admiras. Pero no llores por ella ni lamentes su muerte. No derrames por ella una sola lágrima.
17 Respira profundo y no guardes luto por ella. No te cubras el rostro ni comas el pan que comen los deudos; al contrario, ponte un turbante sobre la cabeza y cálzate los pies.»
18 Por la mañana hablé con el pueblo, por la tarde murió mi mujer, y al día siguiente hice lo que el Señor me había ordenado hacer.
19 Entonces el pueblo me dijo:
«¿No vas a decirnos lo que significa para nosotros todo lo que haces?»
20 Y yo les contesté:
«La palabra del Señor vino a mí, y me ordenó
21 decir de su parte a ustedes, pueblo de Israel: “Yo, su Señor y Dios, declaro que voy a profanar mi santuario, al que ustedes tanto admiran y en el cual se deleitan, y de cuya grandeza ustedes se enorgullecen. Y los hijos y las hijas que ustedes han dejado morirán a filo de espada.”
22 Así que ustedes deben hacer lo mismo que yo, Ezequiel, hice: no se cubrirán el rostro, ni comerán el pan que comen los deudos.
23 Tampoco llorarán ni harán lamentaciones; al contrario, se pondrán un turbante en la cabeza y se calzarán los pies, y se consumirán por causa de sus maldades y gemirán los unos con los otros.
24 Yo, Ezequiel, les serviré de señal para que hagan lo mismo que yo hice.
»“Cuando esto ocurra —dice el Señor—, sabrán que yo soy su Dios.
25 »”En cuanto a ti, hijo de hombre, el día que yo les arrebate su fortaleza, su motivo de gozo y de orgullo, ese templo que ellos y sus hijos e hijas tanto admiran y aman,
26 ese mismo día vendrá a verte uno que habrá escapado para traerte las noticias.
27 Ese día podrás abrir la boca para hablar con el fugitivo. Ya no permanecerás mudo, sino que hablarás y les servirás de señal. Así sabrán que yo soy el Señor.”»
Притча про заіржавілого казана
1 Дев’ятого року (царювання Седекії) десятого місяця, в десятий день місяця , було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, запиши собі докладно дату цього дня, адже саме сьогодні вавилонський цар здійснив облогу Єрусалима.
3 Сповісти цьому бунтівничому племені притчу, й скажи їм що говорить Владика Господь: Візьми казан, постав і налий у нього води.
4 Поклади в нього шматки м’яса, – щонайкращі куски: стегно і лопатку, – наповни його добірними кістками.
5 Усе це візьми з найкращих овець від отари. Разом з дровами поклади у вогонь під котлом і кості. Нехай кипить усе доти, поки не розваряться у ньому кістки.
6 Тому що так говорить Владика Господь: Горе місту крові, – цьому заіржавілому казану, від якого іржа ніяк не відстає! Виймай з нього шматок за шматком, не вибираючи їх (шматків ) за жеребом,
7 оскільки пролита посеред нього кров залишилась у ньому, – адже вона проливалась на голій скелі, – кров не була пролита на землю, де б вона покрилась порохом.
8 Щоб викликати в Собі гнів і відплатити помстою, Я залишив пролиту ним кров на голій скелі, й вона нічим не прикрита.
9 Тому й говорить Владика Господь: Горе місту крові! Я розпалю велике вогнище,
10 а ти назбирай якомога більше дров, розпали вогонь, щоб зварилось м’ясо, – злий бульйон, щоб згоріли кості.
11 Після цього залиш порожній казан на його вугіллі, щоб добре розігрівся, а його мідь розпеклась до білого, аби розтопилась у ньому вся його нечистота, і щезла його іржа!
12 Проте уся та важка праця виявилась даремною, груба іржа не відстає від нього, – навіть вогонь його іржі не знищив.
13 Твоя нечистота вкрай огидна! Скільки Я не намагався тебе (Єрусалиме ) очистити від твого бруду, ти не очистився. Ти вже не станеш чистим, аж поки не зіллється на тебе увесь Мій гнів!
14 Я, Господь, це сказав, і воно станеться, – Я виконаю! Не відміню, не помилую і не пожалію! Судитимуть тебе, відповідно до твого життя, – за твоїми вчинками, – говорить Владика Господь.
Ознака смерті дружини Єзекіїля
15 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
16 Сину людський, ось Я несподівано візьму в тебе втіху твоїх очей, дружину . Але ти не голоси, не плач, і нехай не з’явиться в тебе жодна сльозинка.
17 Мовчки зітхай, й не справляй за померлою жалоби, – обвий свою голову завоєм, узуйся в свої сандалії, не закривай бороди, і не їж принесеного людьми хліба .
18 Вранці я розповів про це людям, а ввечері померла моя дружина. Наступного дня зробив я так, як мені було наказано.
19 Тоді люди мене запитали: Чи не повідомиш нам, що означає усе те, що ти робиш?
20 І я відповів їм: До мене було Господнє слово такого змісту:
21 Передай Ізраїлевому роду те, що говорить Владика Господь: Ось Я віддаю на опоганення Мою Святиню , – гордість вашої сили, утіху ваших очей та найдорожче ваших душ. Ваші сини та ваші дочки, яких ви там залишили, поляжуть від меча.
22 Але ви маєте чинити так, як зробив я. Не закривайте своєї бороди і не їжте принесеного людьми хліба жалоби ;
23 Завої ваші залишатимуться на ваших головах, й ваше взуття – на ваших ногах. Не будете їх оплакувати й ридати, але знемагаючи й усвідомлюючи власні провини, кожен стогнатиме перед своїм ближнім.
24 Отже, Єзекіїль буде вашою ознакою. Саме так, як учинив він, так будете робити й ви, коли це станеться. Тоді зрозумієте, що Я є Владикою Господом.
25 Щодо тебе, сину людський, то в той день, коли візьму в них їхню опору, радість їхньої слави, утіху їхніх очей й сподівання їхніх душ, – їхніх синів і їхніх дочок, –
26 саме в той день прийде до тебе втікач, який врятується, аби повідомити, що трапилось.
27 Того дня повернеться до тебе дар мови разом з прибуттям того, що врятувався, – ти почнеш розмовляти й більше не мовчатимеш. Ти станеш для них ознакою, й вони пізнають, що Я – Господь.