Salida de Ezequiel en señal del cautiverio
1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, tú habitas en medio de un pueblo rebelde. Tienen ojos para ver, pero no ven; tienen oídos para oír, pero no oyen; porque son un pueblo rebelde.
3 Por lo tanto, hijo de hombre, prepara tu equipaje y ponte en marcha, a pleno sol y a la vista de ellos. Sal de tu lugar y vete a otra parte, de modo que te vean. Son un pueblo rebelde, pero tal vez te hagan caso.
4 Al caer la tarde, muéstrales tu equipaje y a la vista de ellos ponte en marcha, como si estuvieras yendo al cautiverio.
5 Haz que te vean abrirte paso a través de la muralla, y sal de la ciudad.
6 Échate al hombro el equipaje y sal con él de noche, con el rostro cubierto y sin mirar al suelo. Haz todo esto a la vista de ellos, porque yo te he puesto de ejemplo para el pueblo de Israel.»
7 Yo hice todo lo que se ordenó hacer. A plena luz del día saqué mi equipaje, como si me estuviera yendo al cautiverio, y al caer la tarde con mis propias manos me abrí paso a través de la muralla. Salí de noche con mi equipaje al hombro, a la vista de todos ellos.
8 Por la mañana la palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
9 «Hijo de hombre, seguramente ese pueblo rebelde, el pueblo de Israel, te va a preguntar qué es lo que haces.
10 Diles que yo, el Señor, he dicho: “Esta profecía se refiere al príncipe de Jerusalén y a todo el pueblo de Israel que habita en esa ciudad.”
11 Diles también: “Yo, Ezequiel, soy un ejemplo para ustedes. Lo mismo que yo hice, se va a hacer con ustedes, pues van a marchar cautivos al destierro.”
12 El príncipe que ahora los gobierna se echará al hombro su equipaje y saldrá de la ciudad abriéndose paso por la muralla y cubriéndose el rostro para no ver el suelo.
13 Yo extenderé mi red sobre él, y lo haré caer en ella, para llevarlo a Babilonia, al país de los caldeos. Pero no llegará a verlo, porque allá morirá.
14 A todos los que antes estaban atentos a servirle, y a todo su ejército, los esparciré por los cuatro vientos, y con la espada desenvainada los perseguiré.
15 »Cuando los haya dispersado totalmente entre las naciones y por toda la tierra, sabrán que yo soy el Señor.
16 Sin embargo, dejaré que unos pocos de ellos escapen de la espada, del hambre y de la peste, para que cuenten todos sus hechos repugnantes entre las naciones a las que lleguen. Así sabrán que yo soy el Señor.»
17 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
18 «Hijo de hombre, come tu pan y bebe tu agua temblando de miedo y de angustia.
19 Y a la gente del país dile: “Así ha dicho Dios el Señor acerca de los habitantes de Jerusalén y de todo Israel: ‘Con mucho temor y angustia comerán su pan y beberán su agua, pues por la maldad de todos sus habitantes el país será despojado de su abundancia.’”
20 Las ciudades ahora habitadas quedarán abandonadas, y el país será destruido. Así sabrán que yo soy el Señor.»
21 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
22 «Hijo de hombre, ¿a qué viene que todos en Israel andan repitiendo ese refrán que dice: “Los días se alargan, pero la visión no llega”?
23 Pues ahora vas a decirles de mi parte: “Voy a ponerle fin a este refrán, y nunca más volverá a repetirse en Israel.” Diles que ya está cerca el día en que todas las visiones se cumplirán.
24 No volverá a haber en Israel ninguna visión falsa ni adivinaciones de gente aduladora.
25 Yo, el Señor, seré quien hable, y lo que yo diga se cumplirá. Ya no habrá más demoras, pueblo rebelde. Voy a hablar, y lo que yo diga se cumplirá. ¡Y ustedes vivirán para verlo!»
—Palabra de Dios el Señor.26 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
27 «Hijo de hombre, mira que los del pueblo de Israel andan diciendo: “Las visiones que Ezequiel tiene van para largo. Lo que él profetiza va a tardar mucho en cumplirse.”
28 Así que ve y diles de mi parte: “Ya no habrá más demoras. Lo que yo diga, se cumplirá.”»
—Palabra de Dios el Señor.Ознака вигнання і полону
1 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, ти живеш серед бунтівливого роду. Є в них очі, щоб дивитись, але вони не бачать, мають вуха, аби слухати, але не чують, – а це тому, що вони – бунтівничий рід.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення і посеред дня, на їхніх очах, йди у вигнання. Залишивши місце свого проживання, подайся на інше місце так, щоб вони бачили. Може, побачивши це, усвідомлять, що вони бунтівливий рід.
4 Винось свої клунки вигнанця вдень на їхніх очах, – сам же вийдеш увечері, як ті, кого забирають у полон, – але так, аби вони бачили.
5 В усіх на виду своїми руками пробий собі отвір у стіні й крізь нього вийдеш.
6 У них на очах поклади речі на свої плечі й виходь у сутінках, закривши своє обличчя, аби не бачити краю. Адже Я учинив тебе ознакою для Ізраїлевого роду.
7 Я зробив так, як мені наказано: вдень я виніс свої клунки, як речі вигнанця, а ввечері, зробивши своїми руками вилом у стіні, вийшов у сутінках, несучи на плечах клунки так, щоб усі бачили.
8 Наступного ранку було до мене Господнє слово такого змісту:
9 Сину людський, чи не питав тебе Ізраїлів рід, – це бунтівливе покоління, – що це ти робиш?
10 Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Це провіщення про володаря в Єрусалимі та про всіх Ізраїльтян, які там мешкають.
11 А ще їм скажи: Я для вас ознака, – те, що зробив я, станеться з вами, – вас чекає вигнання і полон.
12 А щодо володаря, що між ними, то він візьме на плечі свої пожитки і в сутінках вийде через зроблений у стіні вилом, аби через нього втекти. Він закриє своє обличчя, щоб не дивитись своїми очима на власну країну.
13 Але Я розставлю на нього Мою сіть, і він потрапить у Мою пастку. Я запроваджу його в халдейський край, до Вавилону, хоч він його не побачить; там він і помре.
14 А все його навколишнє оточення, – його помічників і все його військо Я розпорошу на всі вітри і переслідуватиму їх мечем.
15 І зрозуміють вони, що Я – Господь, коли Я розпорошу їх між народами і розвію їх по різних країнах.
16 І лише небагатьох з них збережу від меча, від голоду і від моровиці, щоб вони розповідали поміж народами серед яких перебуватимуть, про свої мерзенні вчинки, – аби ті пізнали, що Я – Господь.
Затримки виконання провіщень не буде
17 Знову було до мене Господнє слово такого змісту:
18 Сину людський, свій хліб їж з тремтінням, а воду свою пий з тривогою і страхом.
19 Провіщай народові краю, що говорить Владика Господь відносно всіх мешканців Єрусалима та Ізраїльської землі: Свій хліб вони їстимуть у страху і питимуть свою воду з тривогою, адже їхній край буде цілком спустошений через насильство, яке чинять усі його мешканці.
20 Їхні багатолюдні міста будуть зруйновані, а край буде спустошеним, – і ви зрозумієте, що Я – Господь.
21 Було до мене Господнє слово такого змісту:
22 Сину людський, що це за приказка ходить в Ізраїлевому краю, мовляв: Дні затягуються, а видіння не збуваються?
23 Через те їм скажи, що говорить Владика Господь: Я покладу край цій приказці й так більше не говоритимуть в Ізраїлі! При цьому запевни їх: Наближаються дні, коли сповниться кожне видіння,
24 позаяк вже не буде серед Ізраїлевого роду жодного фальшивого видіння та різних принадних провіщень.
25 Тому що Я, Господь, говоритиму Слово, – і що Я провіщу, те станеться, і затримки більше не буде. Адже ще за ваших днів, бунтівничий роде, скажу Слово і виконаю його, – говорить Владика Господь.
26 Тому знову було до мене Господнє слово такого змісту:
27 Сину людський, ось Ізраїлів дім говорить: Видіння, яке він (Єзекіїль ) бачить, – це провіщення про далеке майбутнє.
28 Тому скажи їм, що говорить Владика Господь: Не буде затримки жодному Моєму слову, – що скажу, те збудеться! Таке слово Владики Господа.