La gloria de Dios abandona el templo
1 Me fijé, y vi que en la bóveda que estaba por encima de la cabeza de los querubines había algo parecido a una piedra de zafiro, y que parecía ser un trono.
2 El Señor le dijo entonces al que estaba vestido de lino:
«Métete entre las ruedas que están debajo de los querubines, llénate las manos con las brasas que están entre ellos, y espárcelas sobre la ciudad.»
Yo lo vi meterse entre las ruedas.
3 Cuando se metió, los querubines estaban a la derecha del templo y una nube llenaba el atrio interior.
4 Entonces la gloria del Señor se elevó por encima del querubín que estaba en el umbral de la puerta, y el templo se llenó con la nube, y el atrio se llenó con el resplandor de la gloria del Señor.
5 El estruendo de las alas de los querubines se oía hasta el atrio exterior, y era semejante a la voz del Dios omnipotente.
6 En el momento en que Dios le ordenó al que estaba vestido de lino, que tomara fuego de entre las ruedas que estaban debajo de los querubines, este se metió al fuego y se detuvo entre las ruedas.
7 Entonces uno de los querubines extendió su mano hacia el fuego y, luego de tomar fuego de allí, lo puso en las manos del que estaba vestido de lino, y este lo tomó y salió.
8 Por debajo de las alas de los querubines podía verse la figura de una mano humana.
9 Yo me fijé, y junto a los querubines vi cuatro ruedas, una junto a cada uno de los querubines. El aspecto de las ruedas era semejante al crisólito,
10 y las cuatro tenían la misma forma, como si estuvieran la una en medio de la otra.
11 Cuando avanzaban, lo hacían en las cuatro direcciones, sin tener que volverse; seguían a la que iba al frente, sin tener que volverse.
12 Todo su cuerpo y espaldas, lo mismo que sus manos y alas, y las cuatro ruedas estaban llenos de destellos.
13 Pude oír que a las ruedas se les ordenaba girar.
14 Y los querubines tenían cuatro rostros cada uno: el primer rostro era el de un querubín; el segundo, el de un hombre; el tercero, el de un león; el cuarto, el de un águila.
15 Los querubines levantaron vuelo. Eran los mismos que yo había visto junto al río Quebar.
16 Cuando avanzaban, las ruedas avanzaban con ellos, y cuando levantaban sus alas para remontar el vuelo, las ruedas los seguían.
17 Cuando se detenían ellos, se detenían las ruedas; y cuando se elevaban, también las ruedas se elevaban. Y es que el espíritu de los seres vivientes estaba en ellas.
18 La gloria del Señor se elevó por encima del umbral del templo, y fue a posarse sobre los querubines.
19 En ese momento, ante mis ojos los querubines agitaron sus alas y remontaron el vuelo, y las ruedas se elevaron junto con ellos y fueron a detenerse a la entrada de la puerta oriental del templo del Señor. La gloria del Dios de Israel estaba por encima de ellos.
20 Estos eran los mismos seres vivientes que vi junto al río Quebar, por debajo del Dios de Israel, y me di cuenta de que eran querubines.
21 Cada uno de ellos tenía cuatro rostros y cuatro alas, y debajo de sus alas podían verse manos humanas.
22 La apariencia de sus rostros y de su cuerpo era la misma que vi junto al río Quebar, y todos ellos caminaban de frente.
Видіння Господньої слави, яка відійшла від Храму
1 Тут я побачив над небесним склепінням, що було над головами херувимів, щось подібне до каменя сапфіра, контури якого нагадували престол.
2 Звідти почулися слова Господа, звернені до чоловіка, одягнутого в лляні шати. Він сказав: Піди поміж колесами, що під херувимами, та візьми повні пригорщі жаріючого вугілля з-поміж херувимів і розкидай над містом. Тож на моїх очах він підійшов
3 до херувимів, котрі стояли праворуч від Храму. Як тільки той чоловік увійшов, – хмара заповнила внутрішній двір.
4 Коли ж Господня слава піднялася від херувимів у бік порогу Храму, хмара заповнила весь Храм, і сяйво Господньої слави наповнило двір.
5 Шум крил херувимів було чути аж до зовнішнього двору, – він був подібний до голосу Всемогутнього Бога (Шаддай ), коли Він говорить.
6 Так сталося, що коли Господь наказував чоловікові, зодягнутому в лляні шати, говорячи: Візьми вогонь, що між колесами, з-поміж херувимів, то він пішов і став біля одного з коліс.
7 Тоді один херувим, з-поміж інших херувимів, простягнув свою руку до вогню, що посеред херувимів, взяв і вклав у пригорщі одягнутого у лляні шати, – той узяв і вийшов.
8 А в херувимів, під їхніми крилами, з’явилось щось подібне до людських рук.
9 Я зауважив, що біля херувимів було чотири колеса, – по одному колесу біля кожного херувима, – і на вигляд колеса виблискували, як камінь хризоліт.
10 Всі чотири колеса мали однаковий вигляд, – так ніби одне колесо було в іншому колесі.
11 Коли вони (херувими ) рухались, то могли рухатись в усі чотири боки, не повертаючись, адже в який бік була повернута голова, туди вони й рухались, і під час руху не обертались.
12 А всі їхні тіла: і їхні спини, і їхні руки, і їхні крила, як і всі колеса, були повні очей, – усі чотири їхні колеса.
13 Що ж до назви коліс, то їх, як я чув, називали Ґалґал .
14 У кожного з них (херувимів ) було по чотири лиця: в одного – лице херувима; лице іншого – як у людини; у третього – лице лева, а в четвертого – лице орла.
15 Херувими піднялися вгору. Це були ті самі живі істоти, які я бачив біля ріки Кевар.
16 І коли рухались херувими, то рухались поруч з ними і колеса. А коли херувими, розправивши крила, підіймались від землі вгору, то і їхні колеса, що були збоку, також не відставали від них.
17 Коли ж вони зупинялись, то й колеса зупинялись, а як здіймалися вгору, то з ними здіймалися вгору і колеса, оскільки в них був животворний дух.
18 І от Господня слава відійшла від порогу Храму і зупинилась над херувимами.
19 Коли ж на моїх очах херувими, розправивши свої крила, піднялися з землі вгору, то поруч з ними знялися і колеса. Вони зупинились біля входу до Східної Брами Господнього Храму, а над ними вгорі була слава Ізраїлевого Бога.
20 Це були ті самі істоти, які я бачив біля підніжжя Ізраїлевого Бога коли я був біля ріки Кевар, і я зрозумів, що вони і є – херувими.
21 У них було по чотири обличчя в кожного й по чотири крила також у кожного, а під їхніми крилами – щось подібне до рук людини.
22 Отже, їхні обличчя були ті самі, котрі я бачив біля ріки Кевар. Кожен з них рухався прямо перед собою.