La sabiduría y la insensatez
1 Es mejor gozar de buena fama
que gozar de un buen perfume.
Es mejor el día en que se muere
que el día en que se nace.
2 Es mejor asistir a un funeral
que presentarse en un banquete,
pues nuestra vida termina con la muerte
y los que vivimos debemos recordarlo.
3 Es mejor estar triste que estar alegre;
un rostro triste le viene bien al corazón.
4 Los sabios tienen presente la muerte;
los necios solo piensan en divertirse.
5 Es mejor oír la reprensión de los sabios
que oír las alabanzas de los necios.
6 Espinos que crepitan bajo una olla en el fuego:
¡así resuenan las carcajadas de los necios!
¡Y también esto es vanidad!
7 Ciertamente la opresión aturde al sabio,
y el soborno corrompe el corazón.
8 Es mejor terminar un negocio que comenzarlo.
Es mejor ser humilde que ser arrogante.
9 No dejes que el enojo te haga perder la cabeza.
Solo en el pecho de los necios halla lugar el enojo.
10 Nunca preguntes por qué todo tiempo pasado fue mejor.
Esa pregunta no refleja nada de sabiduría.
11 Buena es la ciencia con herencia,
y provechosa para los que ven el sol.
12 Buen escudo son la ciencia y las riquezas,
pero la sabiduría es más provechosa
porque da vida a quienes la tienen.
13 Mira y admira las obras de Dios:
¿quién podría enderezar lo que él ha torcido?
14 Cuando te llegue un buen día, disfruta de él; y cuando te llegue un mal día, piensa que Dios es el autor de uno y de otro, y que los mortales nunca sabremos lo que vendrá después.
15 Todo esto lo he visto durante mi vana vida: Hay gente honrada que muere por ser honrada, y hay gente malvada que por su maldad alarga su vida.
16 No hay que ser demasiado honrado,
ni ser tampoco demasiado sabio;
¿por qué habríamos de hacernos daño?
17 No hagas mucho mal, ni seas insensato;
¿para qué morir antes de tiempo?
18 Bien está que tomes esto, sin soltar aquello;
si temes a Dios, te irá bien en todo.
19 La sabiduría da al sabio más fuerza
que diez hombres fuertes a una ciudad.
20 No hay en la tierra nadie tan justo
que siempre haga el bien y nunca peque.
21 No permitas que tu corazón se fije en todo lo que se dice. Así no oirás a tu siervo cuando hable mal de ti.
22 Aunque en lo íntimo sabes que, muchas veces, también tú has hablado mal de otros.
23 Por medio de la sabiduría, todo esto lo puse a prueba, y me dije: «Voy a ser sabio.» ¡Pero la sabiduría se apartó de mí!
24 Lo que antes fue, está muy distante; y lo que está muy profundo, ¿quién puede encontrarlo?
25 Dirigí entonces mi atención hacia el conocimiento, el estudio y la investigación de la sabiduría y el razonamiento, para conocer la maldad de la insensatez y el desvarío del error,
26 y me encontré con que la mujer cuyo corazón es un lazo y una red, y cuyas manos son ligaduras, es más amarga que la muerte. El que agrada a Dios se libra de ella, pero el pecador se vuelve su prisionero.
27 Tales han sido mis hallazgos, al ponderar las cosas una por una para hallarles su razón de ser.
—Palabras del Predicador.28 Sin embargo, todavía no he encontrado lo que ando buscando. Entre mil hombres ya he encontrado uno, pero entre todas las mujeres todavía no he hallado una sola.
29 Lo único que he encontrado es que Dios hizo perfecto al género humano, pero este se ha buscado demasiados problemas.
Мудрі настанови для кожного
1 Добре ім’я краще, ніж аромат пахучого єлею, і день смерті людини кращий, ніж день її народження.
2 Краще йти туди, де плачуть, ніж іти в дім бенкетування, оскільки там, де плачуть , можна побачити кінець усякої людини, – і живому варто взяти це близько до свого серця.
3 Смуток кращий від сміху, бо коли сумне обличчя, тоді серце стає добрішим.
4 Серце мудрих – там де жалоба, а серце нерозумних – у місцях веселощів.
5 Краще слухати докори мудрого, ніж захоплюватись похвальними піснями нерозумних.
6 Адже сміх нерозумного подібний до тріскотіння палаючої тернини під казаном. І це також марнота.
7 Пригноблюючи інших, і мудрий стає нерозумним, – а підкуп взагалі губить серце.
8 Кінець справи кращий, аніж її початок, як і терпеливий кращий від зарозумілого.
9 Не поспішай у своєму духові впадати в гнів, адже гнів міститься в серці нерозумних.
10 Не нарікай, мовляв: Чому колишні часи були кращі від сьогодення? Адже ти ставиш це питання не від мудрості.
11 Мудрість не гірша, ніж спадщина, і завжди в пригоді для тих, хто бачить сонце.
12 Адже перебувати під покриттям мудрості – як жити під захистом грошей, проте користь від знання ще й у тому , що мудрість дає справжнє життя тим, котрі нею наділені.
13 Придивись до Божих учинків: Хто може випростати те, що Він викривив?‥
14 Коли тобі добре, насолоджуйся щастям, а в час горя пам’ятай: як те, так і все інше допускає Бог для того, щоб людина не журилась, що буде після неї.
15 Я всього надивився протягом свого марнотного життя. Трапляється, що праведник гине у своїй праведності, а буває, що нечестивий живе довго , хоча залишається нечестивцем.
16 Тож не будь надто справедливим, і не вважай себе дуже мудрим, – для чого тобі себе нищити?
17 Не ставай злочинцем, і не будь нерозумним, – для чого ти мав би передчасно померти?
18 Добре, коли тримаєшся чогось одного, проте й іншого не випускай зі своїх рук, бо хто шанує Бога, тому пощастить в одному і другому.
19 Мудрість додає мудрому більше сили, ніж заступництво десяти можновладців, що в місті.
20 Адже немає на світі настільки праведної людини, котра чинила би лише добре і не грішила.
21 Не бери близько до свого серця кожного слова, що говорять люди, щоб часом не почути про свого слугу, що й він тебе обмовляє, –
22 оскільки в глибині свого серця знаєш, що і ти не раз лихословив щодо інших людей.
23 Усе це я випробував мудрістю, сказавши собі: Хочу стати мудрим! Та це було недосяжним для мене.
24 Минуле вже далеко, і дуже глибоко, – хто його знайде?
25 Тому все своє серце, я спрямував на те, щоб пізнати, розвідати і знайти мудрість та сутність усього й пізнати, у чому глупота злочинців і безумство нерозсудливості.
26 І я зробив відкриття, що гірше за смерть – жінка, яка стає пасткою, і серце якої – тенета, а її руки – кайдани… Чоловік, вірний перед Богом, ще вирветься від неї, але грішника вона таки подолає.
27 Нарешті, – сказав Еклезіаст, – досліджуючи одне за одним, ось до чого я дійшов:
28 Те, чого шукала моя душа, але чого я так і не знайшов: серед тисячі народу я знайшов одну Людину, проте між ними усіма я не знайшов жодної жінки …
29 Крім того, я зробив ще одне відкриття: Бог створив людину справедливою, але люди пустились на пошуки різних хитрих вигадок.