1 Acuérdate de tu Creador ahora que eres joven. No esperes a que vengan los días malos, y a que lleguen los años en que digas: «Vivir tanto no es motivo de regocijo.»
2 Hazlo antes de que el sol se oscurezca, y la luna y las estrellas dejen de brillar, y las nubes se disipen después de la lluvia.
3 Hazlo antes de que tiemblen los guardianes de la casa, y se encorven los guerreros, y disminuya el número de las molineras, y queden a oscuras los que miran por las ventanas.
4 Hazlo antes de que se cierren las puertas que dan a la calle, y el ruido del molino deje de oírse.
Hazlo antes de que las aves eleven sus trinos y ninguno de sus cantos pueda escucharse.
5 Luego vendrá el temor por las alturas y se experimentará terror en el camino; entonces el blanco almendro florecerá, la langosta resultará una carga, y hasta el apetito se perderá, porque el hombre va camino a su última morada, y por la calle andarán los que llorarán su muerte.
6 Hazlo antes de que se reviente la cadena de plata y se rompa la vasija de oro, y el cántaro se quiebre junto a la fuente, y junto al pozo se venza la polea.
7 Entonces el polvo volverá a la tierra, de donde fue tomado, y el espíritu volverá a Dios, que lo dio.
8 ¡Vanidad de vanidades! ¡Todo es vanidad!
—Palabras del Predicador.Deberes del hombre
9 Mientras más sabio llegó a ser el Predicador, más conocimientos impartió a la gente. Ponderó, escudriñó y compuso muchos proverbios.
10 Además, el Predicador se esforzó por hallar palabras agradables y por escribir con precisión palabras verdaderas.
11 Las palabras de los sabios son como aguijones, y el conjunto de las palabras de los maestros, impartidas por un solo guía, son como clavos bien hincados.
12 Hijo mío, además de lo antes dicho, toma en cuenta que nunca se acaba de escribir muchos libros, y que el cuerpo se cansa de tanto estudiar.
13 Todo este discurso termina en lo siguiente: Teme a Dios, y cumple sus mandamientos. Eso es el todo del hombre.
14 Por lo demás, Dios habrá de juzgar toda obra, buena o mala, junto con toda acción encubierta.
1 Пам’ятай свого Творця за днів твого молодого віку, поки не настали лихі дні й не наблизились роки, про які ти говоритимеш: Не приносять вони мені задоволення.
2 Поки не почне меркнути сонце, і світло, і місяць, і зірки, та як після дощу почнуть насуватися хмари…
3 А будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі, а ті, що мелють, втомляться від праці, бо їх буде мало, як і ті, що виглядають через вікна, потемніють;
4 коли зачиняться двері на вулицю, і зменшиться гуркіт млина, – хоч будеш прокидатись від першого голосу птаха, – тоді як затихнуть усі співучі дочки;
5 коли боятимешся висоти, і буде страшно вирушити в дорогу; коли зацвіте мигдаль, і коник стане важким та розсиплеться каперс , – адже людина наближається до свого вічного дому, а по вулиці вже ходитимуть в очікуванні плакальниці .
6 А вже коли обірветься срібний шнурок, розколеться золота чаша, й розіб’ється глечик біля криниці, тоді зламане колесо впаде в криницю.
7 Таким чином порох повернеться в землю, з якої вийшов, а дух повернеться до Бога, Який його дав…
8 Отака марнота марнот, – підсумував Еклезіаст, – усе марнота.
Обов’язки людини
9 І все ж, володіючи мудрістю, Еклезіаст навчав народ знанню. Всебічно досліджуючи, він уклав багато притч.
10 Еклезіаст намагався підібрати належні вислови, старався правильно написати слова істини.
11 Висловлювання мудреців, як стрекала і збірки притч, як міцно вбиті цвяхи, – вони дані єдиним Пастирем.
12 І тому, мій сину, будь обережний, – укладанню багатьох книг не буде кінця, а надмірне навчання – мука для організму.
13 Тож вислухай підсумок усього сказаного: Бійся Бога, і дотримуйся Його Заповідей, бо саме у цьому сутність справжньої людини.
14 Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену, – добра вона, чи злочинна.