Oración de Daniel por su pueblo
1 Darío hijo de Asuero, que era de la nación de los medos, llegó a ser rey de los caldeos. En el primer año
2 de su reinado yo, Daniel, logré entender en los escritos el número de años que el Señor había anunciado al profeta Jeremías: la desolación de Jerusalén habría de durar setenta años.
3 Volví entonces mi rostro a mi Dios y Señor, para pedir su ayuda con oración y ruego. Me puse a ayunar, y me cubrí de cilicio y de ceniza.
4 Y esta fue mi oración al Señor mi Dios; esta fue mi confesión:
Señor, Dios grande y digno de ser temido,
que cumples tu pacto y tu misericordia
con los que te aman y cumplen tus mandamientos:
5 Hemos pecado, hemos hecho lo malo,
hemos sido impíos y rebeldes;
¡nos hemos apartado de tus leyes y mandamientos!
6 No obedecimos a tus siervos los profetas,
que en tu nombre hablaron a nuestros reyes,
a nuestros príncipes y a nuestros padres,
y a todo el pueblo de la tierra.
7 Tuya, Señor, es la justicia,
y nuestra es la vergüenza,
vergüenza que hoy llevan todos en Judá,
todos los habitantes de Jerusalén,
todo israelita, cercano y lejano,
todos los que, por rebelarse contra ti,
viven ahora en los países adonde los echaste.
8 Señor, nuestra es la vergüenza,
y de nuestros padres, príncipes y reyes,
porque todos hemos pecado contra ti.
9 Pero tú, Señor y Dios nuestro,
eres un Dios misericordioso, que sabe perdonar,
a pesar de que nos hemos rebelado contra ti
10 y no hemos obedecido tu voz;
¡no hemos obedecido las leyes que tú, Señor y Dios nuestro,
nos propusiste por medio de tus siervos los profetas!
11 Todo Israel ha transgredido tu ley;
se apartó de ti para no obedecerte.
¡Por eso nos han sobrevenido la maldición y el juramento
escritos en la ley de Moisés, tu siervo,
porque contra ti hemos pecado!
12 Y tú has cumplido tus advertencias contra nosotros,
y contra los jefes que nos gobernaron
y trajeron tan grande mal sobre nosotros.
¡Nunca antes se hizo bajo el cielo
lo que se ha hecho contra Jerusalén!
13 Todo este mal nos ha sobrevenido,
tal y como está escrito en la ley de Moisés.
No hemos implorado tu favor, Señor y Dios nuestro;
no nos apartamos de la maldad ni entendimos tu verdad.
14 Por eso tú, Señor, observaste nuestra maldad
y la hiciste volverse contra nosotros,
porque tú, Señor y Dios nuestro,
eres justo en todo lo que haces,
y nosotros no obedecimos tu voz.
15 Ahora pues, Señor y Dios nuestro,
que con gran poder sacaste de Egipto a tu pueblo
y te ganaste el renombre que hoy tienes:
¡hemos pecado, hemos actuado con impiedad!
16 Pero actúa, Señor, conforme a tu justicia
y aparta tu ira y tu furor de Jerusalén;
¡apártalos de tu ciudad y de tu santo monte!
¡Por nuestros pecados y por la maldad de nuestros padres
Jerusalén y nosotros somos el oprobio de nuestros vecinos!
17 Dios nuestro, ¡oye la oración de este siervo tuyo!
¡Oye sus ruegos, Señor, y por tu amor
haz resplandecer tu rostro sobre tu derruido santuario!
18 ¡Inclina, Dios mío, tu oído, y escúchanos!
¡Abre tus ojos, y mira nuestra desolación
y la ciudad sobre la que se invoca tu nombre!
¡A ti elevamos nuestros ruegos,
no porque confiemos en nuestra justicia
sino porque confiamos en tu gran misericordia!
19 ¡Señor, Señor, óyenos y perdónanos!
¡Préstanos atención, Señor, y actúa!
Por amor a ti mismo, Dios mío, ¡no tardes!,
que tu nombre se invoca sobre tu ciudad y tu pueblo.
Profecía de las setenta semanas
20 Todavía estaba yo hablando y orando, y confesando mi pecado y el de mi pueblo Israel; todavía estaba yo derramando mi ruego ante el Señor mi Dios en favor de su santo monte,
21 y orando sin cesar, cuando hacia la hora del sacrificio de la tarde vi que Gabriel, el hombre que antes había visto en la visión, volaba hacia mí apresuradamente.
22 Habló conmigo, y me explicó:
«Daniel, si he salido ahora ha sido para infundirte sabiduría y entendimiento.
23 La orden fue dada en cuanto tú comenzaste a orar, y yo he venido a explicarte todo, porque Dios te ama mucho. Así que entiende la orden y la visión.
24 »Se ha concedido a tu pueblo y a la santa ciudad un plazo de setenta semanas para poner fin a sus pecados y transgresiones, para que expíen su iniquidad y establezcan la justicia de manera perdurable, y para que sellen la visión y la profecía, y unjan al Santo de los santos.
25 Así que debes saber y entender que, desde que se emitió la orden para restaurar y edificar a Jerusalén, y hasta que llegue el Mesías Príncipe, transcurrirán siete semanas, y sesenta y dos semanas más, y luego se volverá a reconstruir la plaza y la muralla. Serán tiempos angustiosos.
26 Después de las sesenta y dos semanas se le quitará la vida al Mesías, sin que él intervenga en esto, y el pueblo de un príncipe que está por venir destruirá la ciudad y el santuario. El fin vendrá como una inundación, y habrá destrucción hasta que la guerra termine.
27 Durante una semana, ese príncipe confirmará su pacto con muchos, pero a la mitad de la semana suspenderá los sacrificios y las ofrendas. Después de muchas cosas repugnantes vendrá el destructor, hasta que llegue el fin y caiga sobre el desolador lo que está determinado que le sobrevenga.»
Молитва Даниїла за свій народ
1 Першого року Дарія, сина Ахашвероша з нащадків мідійців, який почав царювати над халдейським царством,
2 саме першого року його владарювання я, Даниїл, звернув увагу в книгах на число років, які, згідно з Господнім словом до пророка Єремії, стосувались спустошення Єрусалима, тобто сімдесят років, які мали скінчитись.
3 І я звернувся до Господа Бога, щоб молитись, благаючи Його в пості, у веретищі та в попелі.
4 Отже, я молився до Господа, мого Бога, визнаючи свої провини , й говорив: О, Господи, Боже великий і дивовижний! Ти дотримуєшся Заповіту й милосердя до тих, котрі люблять Тебе й виконують Твої Заповіді.
5 Ми згрішили й чинили зло, – ми збунтувались і в своїм беззаконні ми відступили від Твоїх Заповідей і Твоїх постанов!
6 Ми не слухались Твоїх слуг-пророків, котрі звертались від Твого Імені до наших царів і можновладців, до наших батьків і до всього народу в країні.
7 У Тебе, Господи, справедливість, а на наших обличчях сьогодні сором, – нам, кожному юдею, усім мешканцям Єрусалима, всьому Ізраїлеві, близьким і далеким в усіх країнах, по яких Ти їх розпорошив за їхні провини, які вони скоїли щодо Тебе, – соромно.
8 Так, Господи, нам соромно, як і нашим царям, нашим можновладцям і нашим батькам, тому що усі ми проти Тебе згрішили!
9 Але в Господа, Бога нашого, милосердя і прощення, хоча ми й збунтувалися проти Нього,
10 не слухали голосу Господа, Бога нашого, – не жили за Його законами, які Він дав нам через Своїх слуг-пророків.
11 Увесь Ізраїль порушив Твій Закон і відвернувся, щоб не слухати Твого голосу, через що і впали на нас прокляття і ганьба, про які написано в Законі Мойсея, Божого слуги, – адже ми згрішили проти Нього (Бога ).
12 Тому й виконалось Його слово, яке Він сказав стосовно нас і відносно наших суддів, які нас судили, що спровадить на нас жахливе лихо, якого ще не траплялося під небесами, але яке спіткало Єрусалим.
13 Як і записано в Мойсеєвому Законі, усі ті нещастя звалились на нас, але ми не молились до Господа, нашого Бога, відвертаючись від наших злочинів і не зважали на Твою справедливість.
14 Господь передбачив це нещастя і спровадив його на нас, бо Господь, наш Бог, справедливий в усіх Своїх учинках, які Він звершує, але ми не прислухалися до Його застережень.
15 І тепер, Господи, Боже наш, Котрий вивів Свій народ із єгипетського краю могутньою рукою, – чим прославив Своє Ім’я, відоме й донині, – тоді як ми згрішили, роблячи беззаконня!
16 Відверни ж, Господи, заради Своєї праведності, Твій гнів і Твоє обурення від Твого міста Єрусалима та святої Твоєї гори! Адже через наші гріхи та через гріхи наших батьків Єрусалим і Твій народ терплять наругу від усіх, що довкола нас!
17 Тож тепер, Боже наш, почуй молитву та прохання Твого слуги і нехай засяє Твоє обличчя, Господи, – заради Тебе Самого, – над Твоїм спустошеним Святилищем!
18 Нахили, мій Боже, Твій слух і почуй! Зверни Свій погляд і подивися на руїни наші і на місто, де прикликалось Твоє Ім’я! Адже ми покладаємось не на нашу праведність перед Тобою, але на Твоє велике милосердя.
19 Господи, вислухай! Господи, помилуй! Господи, досліди і вчини! Не барися, заради Самого Себе, мій Боже, бо Твоє Ім’я прикликалось на Твоє місто і на Твій народ!
Пророцтво про сімдесят тижнів
20 Я ще продовжував говорити й молитись, визнаючи свій гріх та гріх мого народу, Ізраїлю, – просив Господа, мого Бога, змилосердитися над святою Горою мого Бога, –
21 і коли я ще говорив слова молитви, як муж Гавриїл, якого я раніше бачив у видінні, негайно прибув і доторкнувся до мене під час вечірньої жертви.
22 Заговоривши до мене, він напоумляв мене, промовляючи: Даниїле, я прийшов, щоб умудрити тебе.
23 На початку твоєї молитви вийшло Слово від Бога , і я прийшов тобі його сповістити, бо ти є Божим улюбленцем. Тож будь уважний до цього Слова і зрозумій видіння.
24 Сімдесят тижнів визначено для твого народу і для твого святого міста, щоб покінчити зі злочинністю і запечатати (покласти край ) гріху, спокутувати беззаконня, і повернути вічну праведність, – запечатати (підтвердити ) видіння та пророцтво, і помазати Святе Святих.
25 Тож пізнай, і зрозумієш: Від виходу наказу про повернення (Ізраїлю ) та відбудову Єрусалима, і до Помазаника Владики мине сім тижнів (седмиць ) і шістдесят два тижні. І повернеться (народ ), і будуть відбудовані майдани і рів, але у важкі часи.
26 А після шістдесяти двох тижнів (седмиць ) буде відданий на смерть Помазаник, і Його (на землі ) не стане, хоч у Ньому не знайдуть провини. А місто і Святиню знищить народ майбутнього володаря, – і його кінець буде, як під час потопу, – а визначені ним знищення не припиняться до кінця війни.
27 Під час останнього тижня буде укладений з багатьма непорушний Заповіт, а в половині тижня припиняться жертви і хлібні приношення. Святиня стане гидотою спустошення, аж поки визначена кара не буде вилита на самого спустошника.