Pacto de Dios con David
(1 Cr 17.1-27)1 Tiempo después, cuando ya el rey David habitaba en su palacio y el Señor le había hecho descansar de los enemigos que lo rodeaban,
2 llamó al profeta Natán y le dijo:
«¡Mírame aquí, habitando en un palacio de cedro, mientras el arca de Dios se halla entre simples cortinas!»
3 Y Natán le respondió:
«Pues haz ya todo lo que te has propuesto, que el Señor está contigo.»
4 Pero esa misma noche la palabra del Señor vino a Natán, y le dijo:
5 «Ve y dile de mi parte a mi siervo David: “¿Tú me vas a construir una casa, para que yo la habite?
6 Desde que saqué de Egipto al pueblo de Israel, y hasta la fecha, no he vivido en ninguna casa. Más bien, he estado en tiendas de campaña y en enramadas.
7 En todo el tiempo en que he andado con el pueblo de Israel, hay tribus a las que les he pedido encargarse de apacentar a mi pueblo. ¿Pero acaso le he pedido a alguna de ellas que me construya un palacio de cedro?”
8 »Dile también de mi parte: “Yo, el Señor de los ejércitos, te saqué del redil, y te quité de andar tras las ovejas, para ponerte a gobernar a mi pueblo Israel.
9 Yo he estado contigo por dondequiera que has andado; he destruido a los enemigos que has enfrentado, y te he rodeado de gran fama; ¡te he hecho famoso entre los famosos!
10 Además, ya he preparado para mi pueblo Israel un lugar donde se establezca, para que viva en paz y nadie lo mueva de allí, ni los malvados lo aflijan como antes lo hicieron,
11 cuando puse caudillos al frente de mi pueblo Israel. Yo te prometo que te haré descansar de tus enemigos, y te aseguro que tendrás muchos descendientes.
12 Cuando te llegue el momento de ir a descansar con tus padres, yo elegiré a uno de tus propios hijos y afirmaré su reinado.
13 Será él quien me edifique un templo, y afirmaré su trono para siempre.
14 Yo seré un padre para él, y él me será un hijo. Si se porta mal, lo corregiré como corrige todo padre a sus hijos,
15 pero jamás le negaré mi misericordia, como se la negué a Saúl, a quien quité de tu presencia.
16 Tus descendientes vivirán seguros, y afirmaré tu trono, el cual permanecerá para siempre.”»
17 Y Natán le comunicó a David todas y cada una de estas palabras y de esta visión.
18 Entonces el rey David fue y se presentó ante el Señor, y le dijo:
«Señor y Dios, ¿quién soy yo, y qué es mi familia, para que me hayas encumbrado tanto?
19 Y hasta te parece poco lo que me has dado, Señor y Dios, que me haces mayores promesas para mis descendientes. ¡No hay nadie que actúe como tú, Señor y Dios!
20 ¿Qué más te puedo decir, Señor y Dios, si tú me conoces mejor que nadie?
21 Todas estas maravillas las has realizado conforme a tu palabra, y siguiendo tu corazón, y me las has dado a conocer.
22 ¡Cuán grande eres, Señor y Dios! ¡No hay nadie como tú! Tal y como lo hemos sabido, ¡no hay más Dios que tú!
23 ¿Y qué pueblo puede compararse a Israel, nación tan singular? Tú lo liberaste para hacerlo tu pueblo, le diste un nombre, y en su favor hiciste grandes y terribles proezas, porque lo amas. Tú lo liberaste de Egipto, y de otros pueblos y de sus dioses.
24 Tú hiciste de Israel tu propio pueblo; tú lo hiciste tuyo para siempre. ¡Tú, Señor, eres su Dios!
25 »Ahora, Señor y Dios, confirma para siempre la promesa que me has hecho, a mí y a mi familia, y haz todo lo que has dicho.
26 Que tu gran nombre sea siempre reconocido. Que se diga que tú, Señor de los ejércitos, eres el Dios de Israel, y que los descendientes de tu siervo David siempre estarán en tu presencia.
27 Tú, Señor de los ejércitos y Dios de Israel, le has dado a conocer a este siervo tuyo que afirmarás su descendencia. Por eso este siervo tuyo se atreve a presentarse ante ti y hacerte esta súplica.
28 Tú, Señor y Dios, eres Dios, y tus promesas a este siervo tuyo son verdaderas.
29 Dígnate bendecir a todos mis descendientes, y permite que siempre haya uno de ellos a tu servicio. Tú, Señor, lo has prometido, y con tu bendición será bendecida mi familia para siempre.»
Божа обітниця Давидові
1 Якось, коли цар оселився у власному палаці, й Господь дав йому відпочинок від усіх його довколишніх ворогів, то
2 цар сказав до пророка Натана: Дивись, я мешкаю в кедровому палаці, а Божий Ковчег знаходиться посеред Намету…
3 Тоді Натан відповів цареві: Все, що маєш на серці, роби, адже Господь з тобою!
4 Але сталося так, що тієї ночі до Натана звернувся Господь з такими словами:
5 Йди та перекажи Моєму слузі Давидові, що говорить Господь: Хіба це ти мав би збудувати Мені Храм, аби Я там перебував?
6 Адже Я не мешкав у Храмі з того часу, як вивів Я Ізраїльських дітей з Єгипту, й до сьогодні, але Я мандрував, перебуваючи в Наметі.
7 Протягом усього часу, коли Я подорожував разом з усіма Ізраїлевими нащадками, хіба Я питав хоча б одного з провідників племен Ізраїлю, котрим Я доручав пасти Мій народ Ізраїль, говорячи: Чому це ви не спорудите Мені кедрового Дому?
8 А тепер скажи Моєму слузі Давидові: Так говорить Господь Саваот! Я взяв тебе з пасовиська від отар, щоб ти був провідником Мого народу Ізраїлю.
9 Я був з тобою скрізь, куди ти ходив; Я нищив перед тобою усіх твоїх ворогів, і Я учинив славетним твоє ім’я, на рівні великих імен на землі.
10 Я визначу місце Моєму народові Ізраїлю; наче сад, насаджу його, аби він там безпечно мешкав, так що ніхто більше не турбуватиме його, а злочинці надалі не гнобитимуть його, як було раніше, –
11 у ті часи, коли Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем. Я дам тобі спокій від усіх твоїх ворогів. Господь провіщає тобі, що саме Господь збудує тобі дім.
12 А коли сповняться твої дні, й ти спочинеш разом зі своїми батьками, то Я підійму після тебе твого нащадка, який походитиме з твого лона, й закріплю його царство.
13 Він збудує Храм для Мого Імені, а Я зміцню престол його царства навіки.
14 Я буду йому Отцем, а він буде Мені сином; а якщо він провиниться, то покараю його лозиною, як заведено серед людей, або стусанами людських дітей,
15 але Свого милосердя не відійму від нього, як Я відняв його від Саула, якого Я відкинув перед тобою.
16 А твій рід, і твоє царство буде непорушним переді Мною навіки; твій престол стоятиме вічно.
17 Коли Натан переказав Давидові докладно всі почуті ним слова у своєму видінні,
Молитва Давида
18 то цар Давид пішов, сів перед Господом, і сказав: Хто я такий, мій Владико Господи, і що таке мій рід, що Ти провадив мене аж досі?
19 Але й цього видалось у твоїх очах, мій Владико Господи, замало; адже Ти простягнув також Свої обітниці на дім (рід ) Свого слуги в далекому майбутньому. Такий у Тебе, мій Владико Господи, задум щодо людини!
20 То що міг би ще додати слуга Давид, адже Ти краще знаєш Свого слугу, мій Владико Господи!
21 Ти вчинив за Своїм словом, і за бажанням Свого серця Ти відкрив усю цю велич Твоєму слузі.
22 Дійсно, Ти величний, мій Владико Господи, адже більше немає такого, як Ти, бо немає Бога, окрім Тебе, серед усіх, про кого ми чули власними вухами!
23 Хіба є якийсь інший народ на землі такий, як Твій народ, Ізраїль, – єдиний народ , до якого прийшов Бог, аби його викупити Собі, як народ, й прославити тим Своє Ім’я. Ти учинив задля Свого краю величні та страшні речі, прогнавши інші народи з їхніми богами з-перед Твого народу, котрий Ти Собі викупив (визволив ) з Єгипту.
24 Ти Собі визначив Свій народ Ізраїль, як Твій народ навіки, і Ти, Господи, є їхнім Богом!
25 Тепер же, Господи Боже, затверди навіки слово, яке Ти сказав про Свого слугу та про його рід (дім ), і зроби, як Ти сказав!
26 Нехай Твоє Ім’я буде великим повіки, щоб говорили: Господь Саваот – Бог над Ізраїлем! А рід (дім ) Твого слуги Давида буде твердо стояти перед Тобою.
27 Оскільки Ти, Господи Саваоте, Боже Ізраїлю, дозволив почути Твоєму слузі, мовляв: Збудую тобі дім, тому Твій слуга набрався сміливості, й звернувся до Тебе з цією молитвою.
28 Отже, мій Владико Господи, Ти є Бог, і Твої слова – істина! Ти все це сказав Своєму слузі йому на добро.
29 Тепер же, за Своїм благоволінням, почни благословляти дім (рід ) Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою! Адже Ти, мій Владико Господи, сказав це, і якщо Ти благословиш, то буде благословенним дім Твого слуги повіки!