Absalón se subleva contra David
1 Algún tiempo después, Absalón se hizo de carros de combate y de caballos, y de cincuenta hombres que marchaban al frente de él.
2 Todas las mañanas se levantaba y se ponía a un lado del camino, junto a la puerta de la ciudad, y a quien acudía al rey para resolver un pleito o para pedir justicia, lo llamaba y le preguntaba: «¿Tú, de qué ciudad vienes?» Si el interrogado respondía: «Tu siervo es de una de las tribus de Israel»,
3 Absalón le decía: «Tus razones son buenas y justas, pero de parte del rey no tienes quién te oiga.»
4 Incluso añadía: «¡Cómo quisiera ser el juez de este país! ¡Así, los que tuvieran algún pleito o negocio vendrían a verme, y yo les haría justicia!»
5 Y si alguien se acercaba y se inclinaba ante él, Absalón le tendía los brazos y lo besaba.
6 Esto lo hacía con todos los israelitas que acudían al rey para que les hiciera justicia, y así se iba ganando la buena voluntad del pueblo de Israel.
7 Así pasaron cuatro años, y un día Absalón le dijo al rey:
«Ruego a Su Majestad me permita ir a Hebrón. Debo cumplir con mis votos al Señor.
8 Cuando este siervo de Su Majestad aún vivía en Gesur, en Siria, le hizo esta promesa al Señor: “Si tú, Señor, me permites volver a Jerusalén, yo te serviré.”»
9 El rey le dijo:
«Puedes irte en paz.»
Entonces Absalón se puso en camino hacia Hebrón,
10 pero envió mensajeros por todas las tribus de Israel para que dijeran: «Cuando escuchen el sonido de la trompeta, anuncien que Absalón reina en Hebrón.»
11 Además, Absalón invitó a doscientos hombres de Jerusalén para que lo acompañaran, los cuales fueron inocentemente, sin saber cuáles eran sus intenciones.
12 Y mientras Absalón presentaba sus ofrendas al Señor, mando llamar a Ajitofel, que era consejero del rey y vivía en la ciudad de Gilo. Con esto la conspiración ganó fuerza y los seguidores de Absalón aumentaron.
13 Entonces un mensajero fue a decirle a David que Absalón se estaba ganando la buena voluntad del pueblo de Israel y que muchos lo seguían,
14 y David ordenó a todos sus servidores:
«¡De prisa! ¡Vayámonos de aquí, o no podremos escapar de Absalón! ¡Si él llega antes, nos alcanzará y acabará con nosotros, y destruirá la ciudad a filo de espada!»
15 Sus siervos le respondieron:
«Su Majestad puede contar con estos siervos suyos. Haremos todo lo que Su Majestad decida hacer.»
16 El rey David salió de Jerusalén, seguido de toda su familia, pero dejó a diez de sus concubinas para que cuidaran del palacio.
17 Una vez que salió, él y todos sus seguidores se detuvieron en un lugar alejado.
18 Todos sus hombres fieles, incluidos los cretenses y peleteos, desfilaron a su lado; la vanguardia la formaban los seiscientos guititas que habían venido caminando desde Gat.
19 El rey David llamó a Itay el guitita, y le preguntó:
«¿Y tú por qué vienes con nosotros? Regresa a Jerusalén, y quédate con el rey, pues eres extranjero y también has sido desterrado de tu país.
20 Apenas llegaste ayer, así que no puedo pedirte que nos acompañes. Yo tengo que ir a donde pueda, pero tú, regresa, y haz que tus hermanos también regresen. Que el Señor te muestre su amor constante y su fidelidad.»
21 Pero Itay le respondió:
«Juro por el Señor y por Su Majestad que, sea para vida o para muerte, este siervo estará dondequiera que Su Majestad esté.»
22 Entonces David le dijo:
«Adelante, pues. Ven conmigo.»
Así fue como Itay el guitita, y todos sus hombres y su familia, siguieron al rey.
23 Todo el pueblo lloraba amargamente, y junto con el rey cruzaron el torrente de Cedrón y tomaron el camino que lleva al desierto.
24 Entre los que huían estaban el sacerdote Sadoc y los levitas que llevaban el arca del pacto de Dios. Mientras todo el pueblo salía de la ciudad, ellos descansaron del arca, y luego los siguió Sadoc.
25 Cuando el rey vio esto, le dijo a Sadoc:
«Lleva el arca de Dios de regreso a la ciudad. Si el Señor se digna verme con buenos ojos, me permitirá volver a ver el arca y su tabernáculo.
26 Pero si él me dice que ya no soy de su agrado, entonces que haga de mí lo que mejor le parezca.»
27 Además, el rey le dijo al sacerdote:
«Tú, Sadoc, eres vidente. Así que regresa en paz a la ciudad, y llévate a tu hijo Ajimaz y a Jonatán, el hijo de Abiatar.
28 Yo me detendré en los vados del desierto, hasta que reciba noticias de ustedes.»
29 Entonces Sadoc y Abiatar se llevaron el arca de Dios de vuelta a la ciudad, y ellos también se quedaron allá.
30 David, por su parte, subió por la cuesta de los olivos. Iba llorando, con los pies descalzos y la cabeza cubierta, y todos sus hombres fieles subieron con él, también llorando y con la cabeza cubierta.
31 Pero cuando David se enteró de que Ajitofel estaba entre los conspiradores, dijo: «Señor, ¡haz que Ajitofel se equivoque cada vez que aconseje a Absalón!»
32 Cuando David llegó a la cima del monte para adorar a Dios, le salió al encuentro Jusay el arquita, que iba con la ropa hecha girones y con tierra sobre la cabeza.
33 Y David le dijo:
«Si vienes conmigo, vas a serme una carga.
34 Pero si regresas a la ciudad y te pones a las órdenes de Absalón, y le aseguras que lo servirás con el mismo fervor que me has servido a mí, entonces podrás anular los consejos de Ajitofel.
35 Recuerda que allá están los sacerdotes Sadoc y Abiatar; a ellos les puedes decir todo lo que oigas en la casa del rey.
36 Con ellos también están Ajimaz, el hijo de Sadoc, y Jonatán, el hijo de Abiatar; con ellos puedes mandar a decirme todo lo que llegue a tus oídos.»
37 Así fue como Jusay, que era amigo de David, se fue a la ciudad, cuando Absalón entró en Jerusalén.
Злий задум Авесалома
1 Незабаром Авесалом придбав собі колісницю з кіньми і п’ятдесят чоловіків, які би бігли перед нею.
2 Авесалом рано вставав, й зупинявся на узбіччі дороги біля міської брами, й коли якась людина йшла до царя, щоб той вирішив її судову справу, то таку людину підкликав Авесалом і питав: З якого ти міста? А коли той відповідав: Твій слуга з такого-то Ізраїлевого племені,
3 то Авесалом говорив йому: Твоя справа, дійсно, варта уваги й справедлива, але, на жаль, у царя немає нікого, хто міг би тебе вислухати.
4 Потім Авесалом додавав: От якби мене поставили суддею в цьому краю, то коли б до мене приходила людина з якоюсь скаргою, чи судовою справою, то я судив би по справедливості.
5 А коли хтось підходив, аби йому поклонитись, то він простягав до нього руки, обіймав і цілував його.
6 Так ставився Авесалом до кожного Ізраїльтянина, що йшов до царя на суд. Таким чином Авесалом схиляв на свій бік серця Ізраїльтян.
7 Після чотирьох років такої діяльності Авесалом сказав цареві: Я хотів би піти в Хеврон і виконати свої обітниці, які я дав Господу.
8 Адже коли твій слуга ще перебував в арамійському Гессурі, то дав обітницю такого змісту: Якщо Господь дійсно поверне мене в Єрусалим, то я поклонюсь (принесу жертву ) Господу.
9 Цар йому відповів: Іди з миром. Тож він зібрався й пішов у Хеврон.
10 Звідти Авесалом таємно розіслав своїх агентів до всіх племен Ізраїлю з наказом: Як тільки ви почуєте звук труби, то волайте: Авесалом став царем у Хевроні!
11 Авесалом запросив із собою з Єрусалима двісті мужів, які супроводжували його у простоті серця, нічого не відаючи про змову.
12 Авесалом покликав також гілонійця Ахітофела , радника Давида з його родинного міста Гіло, і коли приносились жертвоприношення, відбулась дуже міцна таємна змова, і чимало народу приєднувалось до Авесалома.
Давид тікає з Єрусалима
13 До Давида прийшов вісник з повідомленням: Ізраїльські мужі схилились на бік Авесалома.
14 Тоді Давид сказав усім своїм слугам, котрі були з ним у Єрусалимі: Вирушаймо і будемо втікати, бо інакше ми не зможемо врятуватись від Авесалома! Не гаючи часу, виходьте, щоб він зненацька не напав на нас, не наробив нам лиха та не знищив усіх мешканців міста мечем!
15 А слуги царя сказали цареві: Щоби тільки наш володар, цар, вирішив, ми, твої слуги, будемо з тобою .
16 Тож цар вирушив з усією родиною пішки, залишивши десять своїх наложниць, аби стерегли палац.
17 Отже, йдучи пішки, цар з усім своїм народом зупинились біля останнього дому.
18 Всі його дворові слуги йшли поруч з ним, а також усі керетійці, всі пелетійці і всі ґіттійці, – загальною кількістю шістсот мужів, що супроводжували його з Ґата, – вони йшли перед царем.
19 Цар запитав ґіттійця Іттая: Чому ти також йдеш з нами? Повертайся і залишись з новим царем, адже ти – чужинець, і навіть вигнанець зі свого краю.
20 Заледве учора ти прийшов, як же сьогодні я можу силувати тебе йти з нами? Адже я сам не відаю, куди йду. Повертайся і дозволь повернутись своїм братам разом з тобою, і нехай Господь виявить до вас милосердя та вірність.
21 Але Іттай, відповідаючи цареві, запевнив: Як живий Господь, і як живий мій володар, цар, я буду там, де лише буде мій володар, цар, – чи то на смерть, чи то на життя, – там буде і твій слуга!
22 Після цих слів Давид сказав Іттаю: Тоді, вперед! І пішов ґіттієць Іттай, з усіма своїми воїнами та з їх дружинами й дітьми, котрі були з ним.
23 І коли вони йшли, весь край дуже плакав… Цар з усім народом переправився через потік Кедрон, а весь озброєний люд пішов дорогою в напрямку пустелі.
24 Був там і священик Садок разом з усіма левітами, які несли Ковчег Божого Заповіту. Вони поставили Божий Ковчег, і Авіятар приносив жертви всепалення , аж доки весь народ не вийшов з міста.
25 Але цар сказав Садокові: Поверни Божий Ковчег у місто. Якщо Господь змилосердиться до мене, то Він поверне мене, аби мені побачити його на його постійному місцеперебуванні.
26 А якщо Він скаже: Ти не бажаний Мені, – то я готовий і до цього, – нехай Він чинить зі мною, як уважає правильним!
27 Потім цар сказав священикові Садокові: Невже ти не розумієш? Повертайся з миром у місто, разом зі своїм сином Ахімаасом та Йонатаном, сином Авіятара, – обидва ваші сини нехай будуть з вами.
28 Пам’ятайте також, що я чекатиму біля йорданських бродів у пустелі, аж поки не прийде від вас вістка з повідомленням для мене.
29 Отже, Садок та Авіятар повернули Божий Ковчег до Єрусалима, і залишались там.
30 Сам же Давид, підіймаючись на гору Оливну, йшов і плакав; він йшов босим з покритою головою, як і весь озброєний народ, що був з ним, – кожен покривши свою голову, й підіймаючись угору, плакав.
31 Коли ж Давидові повідомили, що і Ахітофел серед змовників з Авесаломом, то Давид заволав: Благаю Господи, перетвори Ахітофелову раду в ніщо!
32 Коли ж Давид піднявся на вершину гори, де зазвичай поклоняються Богові, йому назустріч вийшов Хушай із Арки, в розірваному на собі одязі, і з порохом на своїй голові.
33 І Давид сказав йому: Якщо підеш далі зі мною, то будеш для мене тягарем,
34 а коли повернешся в місто і скажеш Авесаломові: Я хочу бути твоїм слугою, царю! Я раніше був слугою твого батька, але зараз хочу бути твоїм слугою, то так ти зможеш уневажнити щодо мене раду Ахітофела.
35 Там з тобою будуть також священики Садок і Авіятар, – і яку лише почуєш інформацію з царського палацу, повідом про те священикам Садокові та Авіятарові.
36 З ними й обидва їхні сини: Ахімаас, син Садока, та Йонатан, син Авіятара. Через них пересилайте мені все, що дізнаєтесь.
37 Хушай, приятель Давида, прийшов у місто якраз тоді, коли в Єрусалим вступав Авесалом.