La sunamita recupera sus bienes
1 Eliseo habló con la mujer a cuyo hijo él le había devuelto la vida, y le dijo:
«Prepárate a partir con toda tu familia, y ve a vivir donde puedas. El Señor va a hacer que haya una gran hambruna en el país, la cual durará siete años.»
2 La mujer se dispuso a acatar las instrucciones del varón de Dios, y junto con su familia se fue al país de los filisteos, y allá vivió siete años.
3 Pasados los siete años, la mujer volvió de ese país y fue a rogarle al rey que le restituyera su casa y sus tierras.
4 El rey estaba en ese momento hablando con Guejazí, el criado del varón de Dios, y le decía:
«Por favor, háblame de todas las maravillas que ha hecho Eliseo.»
5 Y mientras Guejazí le contaba al rey cómo Eliseo le había devuelto la vida a un muerto, la madre del hijo resucitado por Eliseo llegó a pedirle al rey la devolución de su casa y de sus tierras. Guejazí exclamó entonces:
«Su Majestad, ¡esta es la mujer, y este es su hijo, al que Eliseo devolvió la vida!»
6 El rey interrogó a la mujer, y ella le contó todo. Entonces el rey llamó a un oficial y le ordenó:
«Haz que a esta mujer se le devuelva todo lo que era suyo, y todo lo que sus tierras produjeron desde que dejó el país hasta ahora.»
Jazael llega a ser rey de Siria
7 Después de eso, Eliseo se fue a Damasco. El rey Ben Adad de Siria estaba enfermo, y cuando le avisaron que el varón de Dios estaba allí,
8 el rey le dijo a Jazael:
«Ve a recibir al varón de Dios, y llévale un presente. Consulta por medio de él al Señor, y pregúntale si yo sanaré de esta enfermedad.»
9 Jazael escogió un presente de entre los bienes de Damasco, y junto con cuarenta camellos cargados, fue al encuentro del varón de Dios. Cuando llegó ante él, le dijo:
«El rey Ben Adad de Siria, que es como tu hijo, me ha enviado para que te pregunte si va a sanar de su enfermedad.»
10 Y Eliseo le dijo:
«Ve y dile que ciertamente sanará. Sin embargo, el Señor me ha revelado que Ben Adad inevitablemente morirá.»
11 Y el varón de Dios se quedó mirándolo fijamente, hasta que Jazael se ruborizó. De pronto, el varón de Dios prorrumpió en llanto,
12 y Jazael le preguntó:
«¿Por qué llora mi señor?»
El varón de Dios respondió:
«Lloro porque sé que harás mucho mal a los israelitas; sé que les prenderás fuego a sus fortalezas, que a sus jóvenes los matarás a filo de espada, que a sus niños los estrellarás contra el suelo, y que a sus mujeres embarazadas las abrirás en canal.»
13 Jazael objetó:
«Pero, ¿quién es tu siervo, si no un perro? ¿Cómo podría hacer algo tan formidable?»
Y Eliseo respondió:
«El Señor me ha revelado que tú vas a ser rey de Siria.»
14 Cuando Jazael se fue y volvió con su amo, este le preguntó:
«¿Qué te ha dicho Eliseo?»
Y Jazael respondió:
«Me dijo que ciertamente sanarás.»
15 Pero al día siguiente Jazael tomó un paño, lo remojó en agua, y se lo puso a Ben Adad sobre el rostro, y Ben Adad murió. En su lugar, reinó Jazael.
Reinado de Jorán de Judá
(2 Cr 21.1-20)16 En el quinto año de Jorán hijo de Ajab, rey de Israel, y mientras Josafat era rey de Judá, Jorán hijo de Josafat comenzó a reinar en Judá.
17 Tenía treinta y dos años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén ocho años.
18 Su conducta fue la de los reyes de Israel, pues actuó como la familia de Ajab; hizo lo malo a los ojos del Señor, y una hija de Ajab fue su mujer.
19 Pero por causa de David, su siervo, el Señor no quiso destruir a Judá, pues le había prometido a David que siempre mantendría viva su dinastía y la de sus hijos.
20 En los días de Jorán, Edom se rebeló contra el dominio de Judá, y nombró su propio rey.
21 Entonces Jorán se enfiló hacia Saír con todos sus carros, pero los de Edom los atacaron y los rodearon. Entonces Jorán y los capitanes de sus carros se abrieron paso durante la noche, y logró que su ejército escapara a su campamento.
22 Sin embargo, Edom se liberó del dominio de Judá hasta el día de hoy, y también Libna se rebeló en el mismo tiempo.
23 Los demás hechos de Jorán, y todas sus obras, se hallan registrados en el libro de las crónicas de los reyes de Judá.
24 Cuando Jorán se reunió con sus antepasados, fue sepultado con ellos en la ciudad de David, y en su lugar reinó Ocozías, su hijo.
Reinado de Ocozías de Judá
(2 Cr 22.1-6)25 Jorán hijo de Ajab tenía doce años de reinar sobre Israel cuando Ocozías hijo de Jorán comenzó a reinar sobre Judá.
26 Ocozías tenía veintidós años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén un año. Su madre se llamaba Atalía, y era hija del rey Omri de Israel.
27 Como era yerno de la casa de Ajab, siguió el mal ejemplo de la familia de Ajab, y al igual que la casa de Ajab hizo lo malo a los ojos del Señor.
28 Ocozías se unió con Jorán hijo de Ajab, y juntos marcharon a Ramot de Galaad para pelear contra el rey Jazael de Siria, pero los sirios hirieron a Jorán,
29 por lo que el rey Jorán volvió a Jezrel para curarse las heridas que los sirios le hicieron frente a Ramot, cuando peleó contra el rey Jazael de Siria. Por eso Ocozías hijo de Jorán, rey de Judá, fue a visitar a Jorán hijo de Ajab en Jezrel, pues estaba enfermo.
Єлисей попереджає про голод
1 Якось Єлисей сказав тій жінці, сина якої воскресив, такі слова: Вставай, і разом з родиною вирушай, і замешкай у якомусь іншому краю, оскільки Господь вирішив спровадити на цей край голод, який лютуватиме у цьому краю сім років.
2 Жінка так і зробила: зібралась і вчинила за словом Божого чоловіка, – вона вирушила разом з родиною і сім років мешкала у филистимському краю.
Шунамійка повертає собі дім та поле
3 Як же закінчилось сім років, та жінка повернулась з филистимського краю і пішла до царя просити про свій дім та про своє поле.
4 В той час цар якраз розмовляв з Ґехазієм, слугою Божого чоловіка, розпитуючи: Розкажи мені про всі ті величні діяння, які звершував Єлисей!
5 Власне, саме в той момент, коли той розповідав цареві, як Єлисей воскресив померлого, сталося так, що ввійшла та жінка, сина якої той воскресив, аби викласти перед царем справу про свій дім та про своє поле. Ґехазій тут же сказав: Мій володарю, царю, це якраз та жінка, а це її син, якого Єлисей повернув до життя!
6 Тоді цар запитав жінку про її справу, і вона все розповіла йому. Після цього цар приставив до неї одного урядовця, наказавши йому: Потурбуйся, щоб їй було повернуто все, що їйналежало , разом з усім прибутком від поля з того дня, коли вона залишила край, і до сьогодні!
Смерть Бен-Гадада. Хазаїл стає царем Сирії
7 А Єлисей прийшов у Дамаск якраз тоді, коли сирійський цар Бен-Гадад захворів. Тому, коли йому повідомили, що прибув у місто Божий чоловік,
8 цар промовив до Хазаїла : Візьми з собою подарунок і зустрінься з Божим чоловіком. Довідайся через нього в Господа, запитавши: Чи я видужаю від цієї хвороби?
9 Отже, Хазаїл пішов йому назустріч, взявши з собою як подарунок, з усього найкращого, що було в Дамаску, – вантаж на сорока верблюдах. Коли ж він прийшов і зупинився перед Єлисеєм, то сказав: Твій син, Бен-Гадад, цар Сирії, послав мене до тебе з запитанням: Чи я видужаю від цієї хвороби?
10 Єлисей же сказав йому: Йди та скажи йому: Ти безумовно видужаєш! Проте Господь мені відкрив, що він усе-таки помре!
11 Єлисей спрямував свій непорушний погляд на Хазаїла, так що той зніяковів, а Божий чоловік заплакав.
12 Тому Хазаїл стурбовано запитав: Чому це мій добродій плаче? А Єлисей відповів: Тому що я знаю, яке велике лихо ти заподієш Ізраїльтянам. Адже їхні фортеці ти дощенту знищуватимеш вогнем, а їхніх кращих юнаків вбиватимеш мечем, рубатимеш їхніх немовлят і розтинатимеш животи їхніх вагітних жінок .
13 Але Хазаїл заперечив: Та хто я такий, твій слуга, – якийсь пес, що чинитиме такі справи? А Єлисей відповів: Господь відкрив мені, яким царем ти станеш над Сирією.
14 З тим Хазаїл і пішов від Єлисея, й повернувся до свого володаря, який запитав його: Що тобі сказав Єлисей? А той відповів: Сказав мені, що ти неодмінно одужаєш!
15 Проте наступного дня сталося таке: Хазаїл взяв покривало, намочив його у воді й поклав царю на його обличчя, так що той помер. Після цього Хазаїл зійшов замість нього на престол…
Єгорам – цар Юдеї
16 На п’ятому році Ізраїльського царя Йорама, сина Ахава, Юдейським царем став син Йосафата Єгорам, хоч сам Йосафат, цар Юдеї, ще був живим.
17 Коли він зійшов на царський престол, йому було тридцять два роки, й вісім років владарював у Єрусалимі.
18 Але він ходив дорогою Ізраїльських царів, – діяв за прикладом родини Ахава, оскільки його дружиною була дочка Ахава. Він чинив те, що було злочином перед Господом.
19 Проте заради свого слуги Давида й тієї обітниці, яку Він дав йому, Господь не хотів знищити Юдею, аби не погас світильник Давида серед його нащадків ніколи.
20 За час його правління едомці звільнились від влади Юдеїв, й поставили у себе власного царя.
21 Тоді Єгорам з усіма військовими колісницями вирушив до Цаїру , але так сталося, що едомці його оточили разом з його начальниками колісниць, І хоч Єгорам посеред ночі з боєм пробився через їхнє оточення, його військо розбіглося по своїх наметах.
22 Таким чином едомці остаточно звільнились з-під владарювання Юдеї аж до сьогодні. Тоді ж відпала від Юдеї і Лівна (Лівія ).
23 Що ж до інших діянь Єгорама та всіх його досягнень, то вони описані в Книзі Літопису Юдейських Царів.
24 Тож спочив Єгорам зі своїми батьками, й був похований з його прабатьками в Давидовому Місті. Замість нього зійшов на царський престол його син Ахазія.
Ахазія – цар Юдеї
25 Отже, на дванадцятому році Ізраїльського царя Йорама, сина Ахава, став царем Юдеї Ахазія, син Єгорама.
26 Ахазія мав двадцять два роки, коли він зійшов на престол, і царював у Єрусалимі лише один рік. Ім’я його матері Аталія, внучка Ізраїльського царя Омрі.
27 Але й він пішов дорогою сімейства Ахава й чинив те, що було злочином перед Господом, – як і вся родина Ахава, оскільки через шлюбні стосунки він увійшов у родину Ахава.
28 Разом з Йорамом, сином Ахава, він вирушив на війну з сирійським царем Хазаїлом, під Рамот Гілеадський, проте сирійці розгромили Йорама.
29 В результаті цар Йорам повернувся в Єзреел, аби лікуватись від ран, які йому заподіяли сирійці, коли він воював із сирійським царем Хазаїлом під Рамотом. У той час Юдейський цар Ахазія, син Єгорама, прибув у Єзреел, щоб відвідати Йорама, сина Ахава, коли той хворів.