Reinado de Jorán de Israel
1 Jorán hijo de Ajab comenzó a reinar sobre Israel cuando Josafat tenía dieciocho años de reinar sobre Judá, y reinó doce años en Samaria.
2 Pero hizo lo malo a los ojos del Señor, aunque no al grado de su padre y su madre, pues quitó las estatuas de Baal que su padre había hecho.
3 Sin embargo, se entregó a los mismos pecados con que Jeroboán hijo de Nabat hizo pecar a Israel, y no se apartó de ellos.
Eliseo predice la victoria sobre Moab
4 El rey Mesa de Moab poseía muchos rebaños, y entregaba al rey de Israel cien mil corderos y cien mil carneros.
5 Pero a la muerte de Ajab el rey de Moab se rebeló contra el rey de Israel.
6 Entonces el rey Jorán salió de Samaria y pasó revista a todo Israel.
7 Luego mandó a decir al rey Josafat de Judá:
«El rey de Moab se ha rebelado contra mí. ¿Me acompañarás a luchar contra Moab?»
Y Josafat respondió:
«Por supuesto que iré. Tú eres como si fuera yo mismo; tu pueblo es como mi pueblo, y tus caballos son como los míos.
8 ¿Qué camino tomaremos?»
Y Jorán respondió:
«Tomaremos el camino del desierto de Edom.»
9 Fue así como el rey de Israel y el rey de Judá, junto con el rey de Edom, tomaron el camino del desierto, pero después de siete días les faltó agua para el ejército y para las bestias.
10 Entonces el rey de Israel dijo:
«¡Vaya! El Señor ha convocado a estos tres reyes para entregarlos en manos de los moabitas.»
11 Pero Josafat dijo:
«¿No hay por aquí algún profeta del Señor? ¡Podríamos consultarlo por medio de él!»
Uno de los oficiales del rey de Israel respondió:
«Por aquí está Eliseo hijo de Safat, que era ayudante de Elías.»
12 Y Josafat dijo:
«En él habrá palabra del Señor.»
Y los tres reyes fueron a verlo.
13 Pero Eliseo le dijo al rey de Israel:
«¿Qué tengo yo que ver contigo? ¡Anda a ver a los profetas de tu padre y de tu madre!»
Pero el rey de Israel le respondió:
«No, no voy a ir con ellos. El Señor nos ha reunido a nosotros tres, para entregarnos en manos de los moabitas.»
14 Eliseo dijo entonces:
«Juro por el Señor de los ejércitos, en cuya presencia me encuentro, que de no ser por el respeto que le debo al rey Josafat rey de Judá, a ti ni siquiera te dirigiría la mirada.
15 Pero, bueno, ¡tráiganme un tañedor!»
Y mientras el tañedor tocaba, la mano del Señor vino sobre Eliseo,
16 quien dijo:
«Así ha dicho el Señor: “Caven en este valle muchos estanques.”
17 Y el Señor también ha dicho: “Aunque ustedes no vean ningún viento, ni ninguna lluvia, este valle se llenará de agua, y beberán ustedes, y sus bestias y sus ganados.”
18 Esto, a los ojos del Señor, no es nada difícil; también va a poner a los moabitas en las manos de ustedes.
19 Y ustedes destruirán todas sus bellas ciudades fortificadas, y talarán todo árbol frondoso, cegarán todos los pozos, y sembrarán de piedras todos los campos arables.»
20 Al día siguiente por la mañana, a la hora del sacrificio, un repentino aluvión llegó desde Edom y toda esa región se inundó.
21 Y al saber los de Moab que los reyes se disponían a atacarlos, todos ellos se juntaron, desde los que apenas podían ponerse la armadura hasta los más experimentados, y tomaron sus puestos en la frontera.
22 Y al día siguiente, cuando los moabitas se levantaron, vieron a la distancia que el reflejo del sol sobre las aguas las hacía verse rojas como sangre.
23 Entonces gritaron:
«¡Esto es la sangre de una batalla! Seguramente los reyes han luchado entre sí, y han matado a sus propios compañeros. ¡Vamos, moabitas, al botín!»
24 Pero cuando los moabitas llegaron al campamento de Israel, se levantaron los israelitas y los atacaron, y aunque los moabitas trataron de huir, los israelitas los persiguieron y los mataron;
25 y asolaron las ciudades, y en todos los campos fértiles esparcieron piedras, y cegaron también todos los pozos, y derribaron todos los árboles frondosos; solo quedaron piedras en Quir Jaréset porque los honderos rodearon esa ciudad y la destruyeron.
26 Cuando el rey de Moab vio que había perdido la batalla, tomó consigo a setecientos hombres hábiles con la espada y quiso atacar al rey de Edom, pero no lo consiguió.
27 Entonces tomó a su primogénito, el que habría de reinar en su lugar, y lo ofreció en holocausto sobre la muralla. Y fue tan grande el enojo contra Israel, que estos decidieron retirarse y volver a su tierra.
Єгорам – цар Ізраїля
1 Єгорам, син Ахава, зійшов на царський престол Ізраїлю у вісімнадцятому році царювання Юдейського царя Йосафата, й царював у Самарії дванадцять років.
2 Він чинив зло перед Господом, хоча й не такою мірою, як його батько та його матір. Він навіть зруйнував Ваалового боввана, якого спорудив його батько.
3 Проте він міцно тримався гріхів Єровоама, Неватового сина, в які той втягнув Ізраїль, і не залишав їх.
Війна з Моавом
4 Моавський цар Меша мав великі отари овець і давав Ізраїльському цареві, як данину , сто тисяч овець і сто тисяч нестрижених баранів .
5 Так сталося, що після смерті Ахава, моавський цар збунтувався проти царя Ізраїльського.
6 У той самий час цар Єгорам вирушив із Самарії, і перелічив увесь Ізраїль.
7 Він направив послів до Юдейського царя Йосафата з такими словами: Моавський цар збунтувався проти мене. Чи не підеш зі мною воювати з Моавом? А той відповів: Піду! Як ти, так і я; як мої воїни, так і твої воїни; як мої коні, так і твої коні.
8 Але запитав: Якою дорогою підемо? А Єгорам відповів: Дорогою, що веде через Едомську пустелю.
9 Отже, вирушили разом: Ізраїльський цар, Юдейський цар і цар едомський. Після семи днів подорожі обхідною дорогою, забракло води для війська, як і для худоби, що була з ними.
10 Тоді Ізраїльський цар сказав: О, горе! Напевно Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава!
11 Але Йосафат запитав: Чи немає тут Господнього пророка, щоб ми через нього запитали в Господа, у чому річ ? Тоді, відізвавшись, один із слуг Ізраїльського царя сказав: Є тут Єлисей, Сафатів син, який поливав воду на руки Іллі .
12 Тоді Йосафат сказав: У нього справді є Господнє слово. Отже, Ізраїльський цар разом з Йосафатом і царем Едому пішли до нього.
13 І Єлисей промовив до Ізраїльського царя: Що спільного у нас з тобою? Йди до пророків твого батька та до пророків твоєї матері! Але Ізраїльський цар заперечив йому: Не говори так ! Невже Господь зібрав цих трьох царів, аби видати їх у руки Моава?
14 Тоді Єлисей сказав: Як живий Господь Саваот, Якому я служу, що, якби не присутність тут Йосафата, Юдейського царя, я не звернув би на тебе уваги й навіть не подивився на тебе!
15 Тепер же покличте мені музиканта на гуслах. І коли гусляр заграв, доторкнулась до Єлисея Господня рука,
16 і він сказав, що говорить Господь: Викопайте в цій долині підряд кілька рівчаків, – один за одним!
17 Адже так говорить Господь: Ви не відчуєте вітру й не побачите дощу, але ця долина наповниться водою так, що будете пити ви з вашим військом, ваші отари та інша ваша худоба.
18 Але й це ще не все в Господніх очах, – Він також видасть у ваші руки моавійців.
19 Ви зруйнуєте їхні укріплені міста, а також головні міста, повирубуєте всі плодові дерева та перекриєте всі водні джерела, й закидаєте їх камінням, зробивши непридатними всі плодючі ділянки поля.
20 Вранці наступного дня під час принесення жертви сталось неймовірне: по едомській дорозі ринула вода, й наповнила околиці.
21 Щойно моавійці дізнались, що виступили царі, аби з ними воювати, то скликали всіх, здатних носити зброю, моавійців і розташувались на своєму кордоні.
22 Коли вони прокинулись уранці, як почало підійматись над водою сонце, та вода видалась моавійцям червоною, наче кров.
23 Тож вони закричали: Це кров! Напевно, царі зітнулися між собою в битві й знищили один одного! Тож тепер за здобиччю, Моаве!
24 Але, коли вони підійшли до Ізраїльського табору, Ізраїльтяни піднялись, і так ударили моавійців, що ті рятувались від них утечею. Ізраїльтяни ж наздоганяли моавійців у їхній країні і всіх знищили.
25 Вони руйнували їхні міста, й на кожну родючу ділянку кожен воїн кидав по каменю, поки не закидали її; засипали також усі водні джерела та позрубували всі плодові дерева, аж поки не залишилися лише мури фортеці Кір-Харесету, яку оточили пращники і здобули її.
26 Моавський цар, зрозумівши, що далі воювати – даремна річ, зібрав навколо себе сімсот чоловік, озброєних мечем, аби пробитися до едомського царя, але це йому не вдалось.
27 Тоді він узяв свого первородного сина, який мав зійти на престол після нього, й приніс його у жертву всепалення на стіні. Це викликало велике обурення проти Ізраїльтян, так що вони відступили від нього, й повернулись у свій край.