1 Cuando Salomón terminó de orar, de los cielos descendió fuego y consumió el holocausto y las víctimas, y la gloria del Señor llenó el templo.
2 Los sacerdotes no podían entrar en el templo del Señor, porque su gloria había llenado el templo.
3 Y cuando todos los israelitas vieron descender sobre el templo el fuego y la gloria del Señor, se postraron rostro a tierra en el suelo, y adoraron y alabaron al Señor. Decían:
«¡Ciertamente, el Señor es bueno, y su misericordia es eterna!»
4 El rey Salomón y todo el pueblo sacrificaron víctimas delante del Señor.
5 El rey ofreció en sacrificio veintidós mil bueyes y ciento veinte mil ovejas, y así el rey y todo el pueblo dedicaron el templo de Dios.
6 Los sacerdotes y los levitas desempeñaban su ministerio con los instrumentos musicales que el rey David había hecho para alabar al Señor, y que tocaba cuando alababa con ellos al Señor, porque su misericordia es eterna. También los sacerdotes tocaban trompetas delante de ellos, mientras todo Israel estaba de pie.
7 Salomón consagró también la parte central del atrio que estaba delante del templo del Señor, porque allí había ofrecido los holocaustos y la grasa de las ofrendas de paz, pues en el altar de bronce que Salomón había hecho no cabían los holocaustos, ni las ofrendas ni las grasas.
8 Durante siete días Salomón hizo fiesta, y con él todo Israel. La congregación era tan grande que iba desde la entrada de Jamat hasta el arroyo de Egipto.
9 Al octavo día celebraron una asamblea solemne, pues durante siete días habían celebrado la dedicación del altar, y durante siete días más habían celebrado la fiesta solemne.
10 El día veintitrés del mes séptimo Salomón envió al pueblo a sus hogares. Iban con el corazón alegre y gozoso por los beneficios que el Señor había hecho a David y a Salomón, y a su pueblo Israel.
Pacto de Dios con Salomón
(1 R 9.1-9)11 Salomón terminó de construir el templo del Señor y el palacio real, y todo lo que se propuso hacer en el templo del Señor y en su propia casa resultó un éxito.
12 Entonces, una noche el Señor se le apareció a Salomón y le dijo:
«He escuchado tu oración, y he elegido este templo como el lugar en que se ofrecerán sacrificios.
13 Si yo llego a cerrar los cielos para que no haya lluvia, y si mando a la langosta a consumir la tierra, o si envío peste contra mi pueblo,
14 si mi pueblo, sobre el cual se invoca mi nombre, se humilla y ora, y busca mi rostro, y se aparta de sus malos caminos, yo lo escucharé desde los cielos, perdonaré sus pecados y sanaré su tierra.
15 »Mis ojos van a estar abiertos, y mis oídos van a estar atentos a la oración que se haga en este lugar.
16 Yo he elegido y santificado esta casa, para que en ella esté mi nombre siempre. Mis ojos y mi corazón estarán aquí siempre.
17 Y si tú te conduces delante de mí como se condujo David, tu padre, y si haces todo lo que yo te he mandado hacer, y cumples con mis estatutos y mis decretos,
18 yo afirmaré el trono de tu reino, como lo acordé con David, tu padre, cuando le dije: “Nunca te faltará un descendiente tuyo que gobierne en Israel.”
19 »Pero si ustedes se apartan de los estatutos y mandamientos que les he propuesto, y los abandonan por ir y adorar a dioses ajenos,
20 yo los arrancaré de la tierra que les he entregado; y este templo, que he consagrado a la honra de mi nombre, lo arrojaré de mi presencia y haré de él la burla y el escarnio de todos los pueblos.
21 Esta casa, ahora tan excelsa, horrorizará a todo el que pase por ella. Y se dirá: “¿Por qué ha tratado así el Señor a esta tierra y a este templo?”
22 Y se responderá: “Porque dejaron al Señor, al Dios de sus padres, que los sacó de Egipto, y se han entregado a dioses ajenos, para adorarlos y servirles. ¡Por eso el Señor les ha traído todo este mal!”»
Освячення Храму
1 Щойно Соломон закінчив молитву, як з небес зійшов вогонь і поглинув всепалення та інші жертви, після чого Храм сповнився Господньою славою.
2 І не могли вже священики ввійти в Господній Храм, оскільки Господній Храм наповнювала Господня слава.
3 Побачивши, як сходив з неба вогонь, а також Господню славу над Храмом, Ізраїльтяни попадали долілиць на кам’яну долівку й поклонились, прославляючи Господа: Він дуже добрий, і Його милосердя вічне!
4 Після цього цар з усім народом приносили перед Господом жертви.
5 Тоді цар Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар з усім народом здійснили посвячення Божого Храму.
6 Священики в той час перебували на своїх місцях, виконуючи належне до них служіння. Так само й левіти з інструментами для супроводу Господнього співу, які виготовив цар Давид, щоб вони, граючи своїми руками , прославляли Господа піснею Давида: Господнє милосердя вічне. Стоячи перед ними, священики трубили в труби. Слухаючи , всі Ізраїльтяни стояли.
7 Потім Соломон освятив середину двору, що перед Господнім Храмом, бо там він приніс всепалення і жир мирних жертв, адже мідний жертовник, який спорудив Соломон, не міг умістити всіх усепалень, хлібних жертв і жиру принесених тварин .
8 У той час Соломон влаштував разом з усіма Ізраїльтянами, яких зібралось багато з усього краю, – від входу в Хамат і аж до Єгипетського Потоку, – урочисте свято протягом семи днів.
9 А восьмого дня відбулось урочисте зібрання. Адже посвячення жертовника відбувалось сім днів, – тобто сім днів тривало свято.
10 На двадцять третій день сьомого місяця він відпустив народ до своїх поселень. Усі були веселі, й від щирого серця раділи тим, як багато добра Господь учинив Давидові, Соломонові та Своєму народові, Ізраїлю.
Господь удруге з’являється Соломону
11 Отже, коли Соломон закінчив будівництво Господнього Храму й царського палацу; коли в усьому, що Соломон бажав зробити для Господнього Храму та свого палацу, йому щастило,
12 Господь з’явився Соломонові вночі й промовив до нього: Я вислухав твою молитву, і Я, дійсно, обрав Собі цей Храм як місце жертвоприношень.
13 Тому, якщо Я замкну небо, так що не буде дощу, або, коли скажу сарані, щоб спустошила край; якщо Я пошлю моровицю на Мій народ, –
14 але якщо Мій народ, який носить Моє Ім’я, впокориться й почне молитися, шукаючи спілкування зі Мною; якщо відвернеться від своєї дороги зла, то Я почую в небесах, прощу їхні гріхи, й оздоровлю їхню землю.
15 Відтепер Мої очі будуть відкриті, а Мої вуха уважні до всіх молитов з цього місця.
16 Отже, Я обрав і освятив цей Храм, щоб Моє Ім’я перебувало там навіки, як і Мої очі, та Моє серце пробуватимуть там по всі дні.
17 Так само й ти, якщо житимеш переді Мною, як жив твій батько Давид, й діятимеш у відповідності з усім, що Я тобі заповів, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх постанов,
18 то Я зміцню твій царський престол, як Я і заповів твоєму батькові Давидові, говорячи: Не забракне в тебе нащадка чоловічої статі, щоб владарювати в Ізраїлі!
19 Але якщо ви відступите й відкинете Мої постанови і Мої Заповіді, які Я вам дав; відступите й почнете служити іншим богам, поклоняючись їм,
20 то Я викореню вас із Моєї землі, яку Я вам дав, а цей Храм, який Я освятив для Свого Імені, Я геть відкину від Себе, і зроблю його приказкою й посміховиськом між усіма народами.
21 Кожен, хто проходитиме повз нього, – нині такого величного Храму, – жахнеться й промовить: І за що Господь таке учинив з цим краєм та з цим Храмом?!
22 Відповідь буде однозначною: За те, що вони залишили Господа, Бога своїх батьків, Котрий вивів їх із єгипетського краю, а приєднались до інших богів, поклонялися їм і служили їм. Саме тому Господь спровадив на них усе це лихо.