Josías celebra la pascua
(2 R 23.21-23)1 Josías celebró la pascua del Señor en Jerusalén a los catorce días del mes primero.
2 Puso a los sacerdotes en sus respectivos oficios, y los confirmó en el ministerio del templo del Señor.
3 A los levitas que enseñaban a todos los israelitas, y que estaban dedicados al Señor, les dijo:
«Ustedes no volverán a llevar sobre los hombros el arca santa. Pónganla en el templo que edificó Salomón hijo de David, rey de Israel, y sirvan ahora al Señor su Dios, y a su pueblo Israel.
4 Prepárense a servir por turnos y según el orden de las familias de sus padres, tal y como lo ordenaron el rey David y su hijo Salomón.
5 Quédense en el santuario, según la distribución de las familias de sus hermanos los hijos del pueblo, y según la distribución de la familia de los levitas.
6 Celebren la pascua, y después de que se hayan santificado, preparen a sus hermanos para que cumplan con la palabra que el Señor nos dio por medio de Moisés.»
7 Y el rey Josías dio al pueblo allí presente treinta mil ovejas, corderos y cabritos de sus propios rebaños, y tres mil bueyes, todo para la pascua.
8 También sus príncipes dieron con generosidad al pueblo y a los sacerdotes y levitas. Para celebrar la pascua, Hilcías, Zacarías y Yejiel, oficiales del templo de Dios, dieron a los sacerdotes dos mil seiscientas ovejas y trescientos bueyes.
9 También Conanías y sus hermanos Semaías y Natanael, y Jasabías, Yeguiel y Josabad, jefes de los levitas, dieron a los levitas cinco mil ovejas y quinientos bueyes, para los sacrificios de la pascua.
10 Preparado así el servicio, los sacerdotes se colocaron en sus puestos, lo mismo que los levitas, en sus turnos y conforme al mandamiento del rey.
11 Al celebrar la pascua, los sacerdotes esparcían la sangre que recibían de manos de los levitas, mientras los levitas desollaban a las víctimas.
12 Luego tomaron parte del holocausto y asimismo tomaron de los bueyes, y lo repartieron según lo que les correspondía a las familias del pueblo, para que ellos ofrecieran al Señor lo que está escrito en el libro de Moisés.
13 Asaron en el fuego el sacrificio de la pascua, conforme a la ordenanza, pero lo que había sido santificado lo cocieron en ollas, en calderos y sartenes, y enseguida lo repartieron entre todo el pueblo.
14 Después prepararon lo que a ellos mismos y a los sacerdotes les correspondía, porque los sacerdotes, hijos de Aarón, estuvieron ocupados hasta la noche en el sacrificio de los holocaustos y de las grasas. Por lo tanto, los levitas prepararon esto para ellos mismos y para los sacerdotes hijos de Aarón.
15 Los cantores hijos de Asaf estaban en su puesto, conforme al mandamiento de David, de Asaf y de Hemán, y de Jedutún, el vidente del rey. Los porteros estaban en cada puerta, y no era necesario que se apartaran de su ministerio porque sus hermanos los levitas les preparaban lo que les correspondía.
16 Así fue preparado aquel día todo el servicio del Señor, para celebrar la pascua y para sacrificar los holocaustos sobre el altar del Señor, conforme al mandamiento del rey Josías.
17 Ese día, y durante los siete días siguientes, los israelitas que estaban allí celebraron la pascua y la fiesta solemne de los panes sin levadura.
18 Nunca antes, desde los días del profeta Samuel, fue celebrada en Israel una pascua como esta, ni ningún rey de Israel celebró una pascua como la que celebró el rey Josías con los sacerdotes y levitas, y con todo Judá e Israel, y con los que se hallaban allí, y con los habitantes de Jerusalén.
19 Esta pascua se celebró en el año dieciocho del reinado de Josías.
Muerte de Josías
(2 R 23.28-30)20 Después de todo esto, y luego de que Josías había reparado el templo del Señor, el rey Necao de Egipto le presentó batalla en Carquemis, a orillas del río Éufrates. Josías salió a su encuentro,
21 pero Necao envió mensajeros a decirle:
«¿Qué tengo yo que ver contigo, rey de Judá? Yo no he venido hoy a atacarte, sino que vengo contra la casa que me ha declarado la guerra. Dios me ha dicho que me apresure, así que deja de oponerte a Dios, pues él está de mi parte; no vaya a suceder que él te destruya.»
22 Pero Josías no se retiró ni atendió a las palabras de Necao, que eran de parte de Dios, sino que se disfrazó para presentarle batalla, y se enfrentó a él en el campo de Meguido.
23 Y como los arqueros disparaban sus flechas contra el rey Josías, este les dijo a sus siervos:
«Sáquenme de aquí, que estoy gravemente herido.»
24 Sus siervos lo sacaron de aquel carro, y lo pusieron en otro carro para llevarlo a Jerusalén, donde murió. Josías fue sepultado en los sepulcros de sus padres, y todo Judá y Jerusalén hicieron duelo por él.
25 En memoria de Josías, el profeta Jeremías compuso un lamento fúnebre, el cual se halla escrito en el libro de los lamentos, y hasta el día de hoy todos los cantores y cantoras recitan este lamento por Josías, que fue adoptado en Israel como el lamento oficial.
26 Los demás hechos de Josías, lo mismo que sus obras piadosas conforme a lo que está escrito en la ley del Señor,
27 y sus hechos, primeros y últimos, se hallan escritos en el libro de los reyes de Israel y de Judá.
Йосія святкує Пасху
1 Йосія справив у Єрусалимі Пасху для Господа. Як і належало, чотирнадцятого дня першого місяця приготували пасхальне ягня.
2 Він відновив і діяльність священиків у відповідності з їхніми посадами, заохочуючи їх до служіння в Господньому Храмі.
3 Йосія звернувся також і до левітів, котрі навчали весь Ізраїль, і були посвячені Господу: Поставте святий Ковчег у Храмі, який збудував Ізраїльський цар Соломон, син Давида. Немає необхідності носити його на плечах. Відтепер служіть Господу, вашому Богові, та Його народові, Ізраїлю!
4 Будьте готові до служіння за вашими батьківськими родинами та за вашими чергами, згідно з постановою Ізраїльського царя Давида, і за приписом його сина Соломона,
5 і станьте в Святилищі за вашими поділами батьківських родин з вашими братами, – синами народу, відповідно до левітського родинного поділу.
6 Заріжте Пасхальне ягня і освятіться! Будьте готові прислуговувати вашим братам, аби й вони чинили за Господнім словом, переданим за посередництвом Мойсея.
7 Йосія зі свого власного майна дав, як Пасхальну жертву для свого народу і всіх інших присутніх там людей, ягнят і козлят загальною кількістю тридцять тисяч, а також три тисячі тельців.
8 Так само і його можновладці дали добровільні пожертви народові, священикам і левітам. Зокрема, Хілкія, Захарія та Єгіїл, керівники Божого Храму, дали священикам на пасхальні жертви дві тисячі шістсот дрібної худоби й триста тельців.
9 Не залишились осторонь і начальники левітів, – Кенанія та його співбрати: Шемая і Натанаїл, Хашавія, Єіїл і Йозавад, – подарувавши левітам на пасхальні жертви п’ять тисяч дрібної худоби і п’ятсот тельців.
10 Коли закінчилась підготовка до служіння, священики зайняли свої місця, як і левіти, згідно зі своїми чергами. За царським наказом
11 вони почали різати Пасхальні ягнята. Священики брали з рук левітів кров, і нею кропили, в той час як левіти здирали з жертв шкури .
12 Всіх тварин, призначених на жертвоприношення розподілили, аби потім розділити між окремими групами людей за батьківськими родинами, щоб вони принесли їх у жертву для Господа, як написано в книзі Мойсея. Те саме було зроблене з тельцями.
13 Згідно з приписом, Пасхальне ягня пекли на вогні, тоді як інші священні жертви варили в казанах, у котлах і в горнятках, після чого з поспіхом роздавали, обслуговуючи всіх людей.
14 Після цього левіти готували м’ясо жертв для себе і священиків, оскільки священики, як нащадки Аарона, були зайняті принесенням жертв всепалень, а також спаленням жиру до самої ночі. З цієї причини левіти готували їжу собі та священикам, нащадкам Аарона.
15 Те саме і відносно співаків, нащадків Асафа: вони стояли на своїх місцях, виконуючи свої обов’язки згідно з постановою Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, ясновидця царя. Також і придверники всіх дверей, – вони незмінно виконували свої обов’язки, оскільки їм не можна було залишати свою святу службу. Тому і для них їхні брати-левіти готували пасхальне м’ясо .
16 Саме так у той день було відновлене Господнє служіння, аби з того часу, за наказом царя Йосії, так відзначали Пасху і звершували жертви всепалення на Господньому жертовнику постійно.
17 У той час Ізраїльтяни, котрі тоді там перебували, справляли Пасху і свято опрісноків протягом семи днів.
18 Такої Пасхи, як ця, в Ізраїлі не відзначали з часу пророка Самуїла; жоден Ізраїльський цар не відзначав Пасху так, як та, яку відзначив Йосія, разом зі священиками, левітами, всіма Юдеями та Ізраїльтянами, які туди прибули, як і з тими, котрі мешкали в Єрусалимі,
19 Ця Пасха справлялась у вісімнадцятому році владарювання Йосії.
Загибель Йосії у битві з Нехо
20 Після всіх тих подій, коли Йосія відновив служіння в Храмі, єгипетський цар Нехо пішов війною на Каркеміш, що над Євфратом, але Йосія виступив йому назустріч.
21 Нехо послав до нього послів з такими словами: Що мені до тебе, Юдейський царю, адже зараз я вирушив не проти тебе, а проти тих, з ким я в стані війни. Бог мені звелів поспішати!? Ти ж не протидій Богові, Котрий зі мною, щоб часом Він тебе не знищив!
22 Але Йосія не відступив від нього, а переодягнувся, аби з ним виступити в бій, – він не звернув уваги на слова Нехо, що походили від Бога, й розпочав битву в долині Меґіддо.
23 Цар Йосія був поранений стрілами лучників і сказав своїм слугам: Винесіть мене звідти, бо я тяжко поранений!
24 Тож його слуги зняли його з бойової колісниці і поклали його на іншу колісницю, яка також належала йому, й повезли його до Єрусалима, де він помер і був похований у гробниці своїх прабатьків. Уся Юдея та Єрусалим оплакували Йосію.
25 Навіть Єремія склав жалібну пісню про Йосію. Ще й досі співаки та співачки оспівують Йосію. Це ввійшло в ритуал у Ізраїлі, – і вона записана в Піснях Жалоби.
26 Усі інші події щодо владарювання Йосії, його благородні вчинки вірності Господньому Закону,
27 від початку й до кінця, описані в Книзі Ізраїльських та Юдейських Царів.