Reinado de Manasés
(2 R 21.1-18)1 Manasés tenía doce años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén cincuenta y cinco años.
2 Pero hizo lo malo a los ojos del Señor, y cayó en las repugnantes prácticas de las naciones que el Señor había expulsado de la presencia de los israelitas,
3 pues volvió a levantar los lugares altos que su padre Ezequías había derribado, y levantó otros altares a los baales, hizo imágenes de Asera, y adoró a todo el ejército de los cielos y les rindió culto;
4 edificó también altares en el templo del Señor, del cual había dicho el Señor: «Mi nombre estará en Jerusalén para siempre»,
5 y en los dos atrios del templo del Señor levantó altares a todo el ejército de los cielos;
6 en el valle de Ben Jinón ofreció a sus hijos en holocausto, invocaba a los espíritus, practicaba la adivinación, y consultaba a agoreros y encantadores, con lo que excedió su maldad a los ojos del Señor y despertó su ira.
7 Para colmo, mandó hacer una imagen fundida y la puso en el templo de Dios, del cual Dios había dicho a David y a Salomón su hijo: «En este templo, y en Jerusalén, ciudad que elegí por encima de todas las tribus de Israel, pondré mi nombre para siempre,
8 y nunca más permitiré que los israelitas abandonen la tierra que yo entregué a sus padres, siempre y cuando cumplan todas las cosas, toda la ley, los estatutos y los preceptos, que por medio de Moisés yo les he mandado, y las pongan en práctica.»
9 Manasés hizo que Judá y los habitantes de Jerusalén se descarriaran y cometieran peores cosas que las naciones que el Señor había destruido a la vista de los israelitas.
10 El Señor habló con Manasés y con su pueblo, pero ellos no le hicieron caso.
11 Por eso el Señor lanzó contra ellos a los generales del ejército del rey de Asiria, y estos aprisionaron a Manasés con grilletes, y encadenado lo llevaron a Babilonia.
12 Pero en su angustia oró al Señor su Dios, y se humilló totalmente en la presencia del Dios de sus padres.
13 Dios oyó su oración y le respondió permitiendo que volviera a Jerusalén y recuperara su reino. Así Manasés reconoció que el Señor era Dios.
14 Después de esto, Manasés edificó la muralla exterior de la ciudad de David, desde la parte occidental de Guijón, en el valle, hasta la entrada de la puerta del Pescado; amuralló Ofel, elevó la altura de la muralla, y puso jefes militares en todas las ciudades fortificadas de Judá.
15 Quitó además del templo del Señor los dioses ajenos, y el ídolo, y todos los altares que había edificado en el monte del templo del Señor y en Jerusalén, y los echó fuera de la ciudad;
16 luego reparó el altar del Señor, y presentó en él sacrificios y ofrendas de paz y de alabanza, y ordenó a Judá servir al Señor y Dios de Israel.
17 Pero el pueblo aún sacrificaba en los lugares altos, aunque lo hacía para honrar al Señor su Dios.
18 Los demás hechos de Manasés, y su oración a su Dios, y las palabras de los videntes que le hablaron en nombre del Señor y Dios de Israel, se hallan escritos en las actas de los reyes de Israel.
19 También su oración, y cómo esta fue oída, y todos sus pecados y rebeldías, y los sitios donde edificó lugares altos y erigió imágenes de Asera e ídolos, antes de humillarse, se hallan escritos en las crónicas de los videntes.
20 Finalmente, Manasés descansó entre sus antepasados, y fue sepultado en su palacio. En su lugar reinó Amón, su hijo.
Reinado de Amón
(2 R 21.19-26)21 Amón tenía veintidós años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén dos años.
22 Pero hizo lo malo a los ojos del Señor, tal y como lo había hecho Manasés, su padre, pues ofreció sacrificios y sirvió a todos los ídolos que su padre Manasés había mandado hacer.
23 Y nunca se humilló delante del Señor, como se humilló Manasés su padre; al contrario, aumentó el pecado.
24 Pero sus siervos conspiraron contra él, y lo mataron en su palacio.
25 Entonces el pueblo de la tierra mató a todos los que habían conspirado contra el rey Amón; y en su lugar proclamó como rey a Josías, su hijo.
Манассія – цар Юдеї
1 Манассії було дванадцять років, коли він зійшов на царський престол, і п’ятдесят п’ять років владарював у Єрусалимі.
2 Він чинив зло перед Господом, наслідуючи огидні звичаї народів, яких Господь прогнав перед Ізраїльтянами.
3 Він знову побудував капища на узвишшях, які знищив його батько Єзекія, та спорудив жертовники ваалам, влаштував священні гаї (Ашери ), поклонявся й служив усьому небесному воїнству.
4 Він навіть поставив ідольські жертовники в Господньому Храмі, щодо якого Господь сказав: У Єрусалимі пробуватиме Моє Ім’я навіки!
5 Він спорудив жертовники всьому небесному воїнству в обох дворах Господнього Храму.
6 Манассія проводив своїх дітей через вогонь у Долині Бен-Гінном, займався чаклуванням і ворожінням, завів викликачів духів та заклиначів. Він примножував також інші злочини перед Господом, викликаючи Його гнів.
7 Зробивши різьблену статую Астарти , він поставив її в Божому Храмі, про який Бог сказав Давидові та його синові Соломону такі слова: У цьому Храмі та в Єрусалимі, якого Я обрав серед усіх племен Ізраїлю, закарбую Моє Ім’я навіки!
8 Я більше не дозволю, щоб ноги Ізраїльтян залишили край, який Я призначив їхнім батькам, але за умови, що вони будуть твердо дотримуватись усього того, що Я їм заповів через Мойсея, згідно з усім Законом, Заповідями і постановами.
9 Але Манассія розбестив Юдею і мешканців Єрусалима, так що вони чинили гірше, ніж ті народи, яких Господь знищив задля Ізраїльтян.
10 Господь застерігав Манассію та його громадян, але вони на те не зважали.
11 Тому Господь спровадив на них командирів війська ассирійського царя, які схопили Манассію, прив’язали ланцюгом й, закувавши його в мідні кайдани, запровадили його до Вавилона.
12 І коли він опинився в тяжких обставинах, то почав благати Господа, свого Бога; він цілковито впокорився перед Богом своїх батьків.
13 Манассія щиро молився до Нього, і Господь пішов йому назустріч, вислухав його благання, і повернув його в Єрусалим на його царство. Манассія зрозумів, що Господь є Богом.
14 Після цього він спорудив зовнішню стіну Міста Давида в долині на захід від Гіхону аж до входу в Рибну Браму, навколо Офелу, значно піднявши її вгору. В усіх містах-твердинях Юдеї Манассія настановив воєначальників.
15 Він усунув чужих богів і різьблену статую Астарти з Господнього Храму, а також усі жертовники, які раніше збудував на горі поряд з Господнім Храмом у Єрусалимі, викинувши усе це за місто.
16 Манассія встановив Господній жертовник на його місце, й приніс на ньому мирні жертви подяки, і наказав Юдеям, аби служили Господу, Богові Ізраїлю.
17 Проте народ і надалі приносив жертви в капищах на узвишшях, але вже Господу, своєму Богові.
18 Усі інші оповіді про Манассію та зміст його молитви до свого Бога, слова провидців, які звертались до нього в Ім’я Господа, Бога Ізраїлю, – все це записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
19 Про його молитву, і те, як Бог вислухав Його благання; про всі його гріхи та його відступництво; про ті місця, де споруджував капища на узвишшях й влаштовував священні гаї (Ашери ); про різьбленого боввана до свого упокорення, – про все це записано в Споминах Ясновидця Хозая.
20 Манассія спочив зі своїми батьками, і його поховали в його власному палаці. Замість нього став царем його син Амон.
Амон – цар Юдеї
21 Амонові було двадцять два роки, коли він зійшов на царський престол, і два роки владарював у Єрусалимі.
22 Він чинив те, що було не до вподоби Господу, за прикладом свого батька Манассії. Амон приносив жертви і поклонявся всім ідолам, яких наробив його батько Манассія.
23 Але, на відміну від свого батька Манассії, Амон не впокорився перед Господом; він лише збільшував свої провини.
24 Проти нього вчинили змову його слуги, і вбили його у його власному палаці.
25 Проте громадяни країни знищили всіх, хто брав участь у змові проти царя Амона, і замість нього ті ж громадяни оголосили царем його сина Йосію.