Reinado de Amasías
(2 R 14.1-22)1 Amasías tenía veinticinco años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén veintinueve años. Su madre se llamaba Yoadán, y era de Jerusalén.
2 Y Amasías hizo lo recto a los ojos del Señor, aunque no de todo corazón,
3 pues tan pronto como fue confirmado en el trono mató a los siervos que habían matado a su padre el rey.
4 Sin embargo, y de acuerdo con lo que está escrito en la ley, en el libro de Moisés, no mató a los hijos de ellos, pues allí el Señor ha ordenado: «No morirán los padres por los hijos, ni los hijos por los padres. Cada uno morirá por causa de su pecado.»
5 Amasías reunió a los de Judá y puso jefes de millares y de centenas sobre todo Judá y Benjamín, según el orden de sus familias. Además, levantó un censo de todos los hombres mayores de veinte años, y se encontró que había trescientos mil capaces de ir a la guerra y de empuñar lanza y escudo.
6 Además, contrató a cien mil israelitas aguerridos, a los que pagaba un sueldo de tres mil trescientos kilos de plata.
7 Pero vino un hombre de parte de Dios, y le dijo:
«Su Majestad, no conviene que el ejército de Israel lo acompañe, porque el Señor no está con los israelitas ni con ninguno de los efrainitas.
8 Si Su Majestad decide hacerlo así, e insiste en entrar en combate, Dios lo hará caer derrotado delante de sus enemigos, porque Dios tiene el poder de ayudar y de derrotar.»
9 Pero Amasías le dijo al hombre de Dios:
«¿Y qué va a pasar con los tres mil trescientos kilos de plata que le he pagado al ejército israelita?»
Y el hombre de Dios respondió:
«El Señor puede dar a Su Majestad mucho más que eso.»
10 Entonces Amasías apartó a su ejército del ejército efrainita que había venido en su ayuda, y les ordenó que se fueran a sus casas. Ellos se enojaron grandemente contra Judá, y encolerizados volvieron a sus casas.
11 Pero Amasías salió con su ejército y se dirigió al valle de la sal, y allí mató a diez mil de los hijos de Seír;
12 los hijos de Judá, por su parte, tomaron vivos a otros diez mil, a los que llevaron a la cumbre de un peñasco, y desde allí los despeñaron, y todos ellos murieron hechos pedazos.
13 Mientras tanto, los del ejército que Amasías había despedido, y que ya no fueron con él a la guerra, invadieron las ciudades de Judá, desde Samaria hasta Bet Jorón, y mataron a tres mil de ellos, y los despojaron por completo.
14 Al volver Amasías de haber derrotado a los edomitas, trajo consigo los dioses de los hijos de Seír, los reconoció como dioses, y los adoró y les quemó incienso.
15 Entonces el Señor se encendió en ira contra Amasías, y envió un profeta a que le dijera:
«¿Por qué has ido tras los dioses de otra nación, que no libraron de tus manos a su pueblo?»
16 Mientras el profeta le decía esto, Amasías le respondió:
«¿Acaso te han nombrado consejero del rey? ¡Déjate de tonterías! ¿O acaso quieres que te maten?»
Cuando Amasías terminó de hablar, el profeta le dijo:
«Yo solo sé que, por haber actuado así, y por no haber hecho caso de mis consejos, Dios ha decidido destruirte.»
17 El rey Amasías de Judá se reunió con sus consejeros y mandó a decir a Joás hijo de Joacaz, hijo de Jehú, rey de Israel:
«Ven acá, y nos veremos las caras.»
18 El rey Joás de Israel le envió al rey Amasías de Judá la siguiente respuesta:
«Había en el Líbano un cardo, que mandó a decir al cedro del Líbano: “Deja que tu hija se case con mi hijo.” ¡Pero los animales salvajes del Líbano pasaron y pisotearon el cardo!
19 ¿Acaso crees que el haber derrotado a Edom basta para que el corazón se te hinche de orgullo? Es mejor que te quedes en tu casa. ¿Para qué provocar una desgracia, en la que tú y Judá salgan derrotados?»
20 Pero Amasías no le hizo caso. Y es que era la voluntad de Dios entregarlos en manos de sus enemigos, por haberse ido tras los dioses de Edom.
21 Por eso el rey Joás de Israel y el rey Amasías de Judá se enfrentaron cara a cara en la batalla de Bet Semes, en Judá.
22 Allí Judá fue derrotado por Israel, y cada uno salió huyendo a su casa.
23 Allí en Bet Semes el rey Joás de Israel tomó preso al rey Amasías de Judá, hijo de Joás, hijo de Joacaz, y lo llevó a Jerusalén, y derribó la muralla de Jerusalén desde la puerta de Efraín hasta la puerta del ángulo, en un tramo de ciento ochenta metros;
24 se llevó además todo el oro y la plata, y todos los utensilios que se hallaron en el templo de Dios y en casa de Obed Edom, así como los tesoros del palacio del rey; hizo prisioneros a los hijos de los nobles, y después de eso volvió a Samaria.
25 Después de la muerte del rey Joás hijo de Joacaz, de Israel, el rey Amasías hijo de Joás, de Judá, vivió quince años.
26 Los demás hechos de Amasías, primeros y últimos, están escritos en el libro de los reyes de Judá y de Israel.
27 A partir de que Amasías se apartó del Señor, se empezó a conspirar contra él en Jerusalén; y aunque él huyó a Laquis, lo fueron persiguiendo hasta Laquis, y allí lo mataron;
28 luego lo llevaron a caballo hasta la ciudad capital de Judá, y allí lo sepultaron con sus antepasados.
Амасія – цар Юдеї
1 Амасія зійшов на царський престол, коли йому було двадцять п’ять років, і двадцять дев’ять років він правив у Єрусалимі. Ім’я його матері було Єгоаддан, з Єрусалима.
2 Хоча він чинив те, що було до вподоби Господу, проте не від щирого серця.
3 Так сталося, що коли його царська влада зміцнилась, то він стратив своїх вельмож, котрі вбили його батька, царя Йоаша .
4 Проте дітей тих убивць він не карав, дотримуючись наказу Господа, записаного в книзі Закону Мойсея, такого змісту: Не карай батьків за дітей, і дітей не карай за батьків, але кожен має понести смерть за свій гріх!
Амасія воює з едомцями
5 Після цього Амасія зібрав усіх громадян Юдеї, і розподілив усіх нащадків Юди та Веніяміна за їхніми батьківськими родинами під командування тисячників і сотників. Він перелічив їх від двадцяти років і вище, – їх виявилось триста тисяч добірних воїнів, придатних до війська, озброєних списами та щитами.
6 Крім того, він найняв за сто талантів срібла з числа Ізраїльтян ще сто тисяч хоробрих воїнів.
7 Але до нього прийшов Божий чоловік, який сказав: Царю, нехай не вирушає з тобою військо від Ізраїлю, адже Господь нічого спільного не має ні з Ізраїлем, ні з нащадками Єфрема!
8 Виступай сам, будь відважним у бою, бо інакше Бог сприятиме твоїй поразці від ворогів. У Бога достатньо є сили для здобуття перемоги, як і для твоєї поразки!
9 Тоді Амасія промовив до Божого чоловіка: А що я маю робити зі сотнею талантів, які я дав Ізраїльському війську? А Божий чоловік відповів: Господь може дати тобі значно більше від цього!
10 Амасія відпустив військо, яке прийшло до нього від єфремовців, аби вони повернулись у свої поселення. Ті дуже обурились на Юдеїв, проте з великим гнівом усе ж таки повернулись у свої місцевості.
11 Амасія, набравшись сміливості, попровадив своє військо в Соляну Долину, де знищив десять тисяч мешканців Сеіру.
12 Ще десять тисяч їхніх воїнів Юдеї взяли в полон. Вони привели їх на верхівку скелі й скинули їх зі скелі вниз, так що вони всі порозбивались.
13 Однак частина воїнів, яких Амасія відправив, щоб вони не йшли з ним на війну, розпорошились по Юдейських містах, від Самарії й до Бет-Хорона і вбили серед тамтешніх мешканців три тисячі осіб, награбувавши там чимало здобичі.
14 Проте так сталося, що, повертаючись після перемоги над едомцями, Амасія взяв із собою ідолів мешканців Сеіру; він поставив їх у себе як богів, поклонявся їм і навіть кадив перед ними, спалюючи пахучий ладан.
15 І Господь запалав гнівом на Амасію. Він послав до нього пророка, який сказав йому: Чому ти звертаєшся до богів народу, які не врятували від тебе свого народу?
16 Але так сталося, що пророк ще не встиг договорити, як цар сказав йому: Хіба ми тебе призначали радником царя? Припини, адже наражаєшся на смерть! Пророк зупинився, але додав: Знаю, що Бог вирішив тебе знищити за те, що ти зробив, але ти не дослухав моєї поради!
Ізраїль перемагає Юдею
17 Порадившись, Юдейський цар Амасія відправив до Ізраїльського царя Йоаша, сина Єгоахаза, онука Єгу, вісників з такими словами: Приходь, зустрінемось віч-на-віч і поміряємось силами!
18 Але Ізраїльський цар Йоаш дав Юдейському правителю Амасії таку відповідь: Ліванський терен послав до ліванського кедра гінців з такою пропозицією: Видай твою дочку за мого сина, щоб стала його дружиною! Але вийшли дикі звірі, що в Лівані, й потоптали терен.
19 Від того, що ти розгромив едомців, твоє серце загорділо. Але тішся своєю славою у себе вдома. Навіщо накликати на себе нещастя? Адже поляжеш сам, і Юдеї з тобою!
20 Проте Амасія не послухався, адже Бог допустив, щоб видати Юдеїв у руки Йоаша за те, що вони поклонялися богам Едому.
21 Отже, Ізраїльський цар Йоаш виступив, і вони й насправді, зустрілись віч-на-віч, – він і Юдейський цар Амасія, – біля Юдейського Бет-Шемеша.
22 В результаті битви Юдеї зазнали цілковитої поразки перед Ізраїлем, так що всі повтікали до своїх наметів.
23 Самого ж Юдейського царя Амасію, сина Йоаша й онука Єгоахаза, Йоаш, цар Ізраїлю, у Бет-Шемеші захопив у полон. Після цього він вирушив на Єрусалим, і зробив у єрусалимській стіні вилом довжиною в чотириста ліктів, – від Єфремової Брами і аж до Брами Наріжної.
24 Забравши усе золото, срібло та весь посуд, який знайшов у Божому Храмі під наглядом Оведедома, і у скарбницях царського палацу, а також заручників, повернувся в Самарію.
Смерть і поховання Амасії
25 Юдейський цар Амасія, син Йоаша, після смерті Ізраїльського царя Йоаша, сина Єгоахаза, прожив ще п’ятнадцять років
26 Усі інші оповіді про Амасію, – від першої й до останньої, – записані в Книзі Літопису Юдейських та Ізраїльських Царів.
27 У той час, коли Амасія відступив від Господа, проти нього учинили в Єрусалимі змову, тому він утік до Лахіша. Але за ним послали у Лахіш погоню, і там його стратили.
28 Його привезли на конях, і поховали біля його батьків у Юдиному місті.