Rebelión de Israel
(1 R 12.1-24)1 Roboán fue a Siquén, porque en Siquén se había reunido todo Israel para hacerlo rey.
2 Jeroboán hijo de Nabat estaba en Egipto, adonde había huido a causa del rey Salomón, pero cuando supo esto volvió de Egipto,
3 pues mandaron a llamarlo. Al llegar Jeroboán, él y todos los israelitas hablaron con Roboán y le dijeron:
4 «Tu padre hizo muy pesado nuestro yugo. Aliviana un poco la dura servidumbre y el pesado yugo con que tu padre nos oprimió, y te serviremos.»
5 Pero él les dijo:
«Vengan a verme dentro de tres días.»
En cuanto el pueblo se fue,
6 el rey Roboán les pidió consejo a los ancianos que habían estado al servicio de Salomón, su padre, cuando este vivía. Les dijo:
«¿Qué me aconsejan ustedes responder a esta gente?»
7 Ellos le contestaron:
«Si te conduces bien con ellos, y eres de su agrado, y les hablas amablemente, ellos te servirán siempre.»
8 Pero Roboán no hizo caso del consejo de los ancianos, sino que les pidió consejo a los jóvenes que se habían criado con él y que estaban a su servicio.
9 Les dijo:
«¿Qué me aconsejan ustedes responder a esta gente? ¡Han venido a decirme: “Aliviana un poco el yugo con que tu padre nos oprimió”!»
10 Los jóvenes que se habían criado con él le contestaron:
«Pues a esa gente que ha venido a decirte: “Tu padre hizo muy pesado nuestro yugo, así que aliviana tú nuestra carga”, vas a decirle: “Mi dedo meñique es más grueso que los lomos de mi padre.
11 Y si mi padre hizo pesado su yugo, yo voy a hacerlo aún más pesado; si mi padre los castigó con azotes, ¡yo los voy a castigar con látigos!”»
12 Al tercer día Jeroboán y todo el pueblo fueron a ver al rey Roboán, puesto que él les había dicho que volvieran tres días después.
13 Pero el rey Roboán les respondió con aspereza, pues dejó de lado el consejo de los ancianos
14 y les habló siguiendo el consejo de los jóvenes. Les dijo: «Si mi padre les hizo pesado su yugo, yo lo voy a hacer más pesado; si mi padre los castigó con azotes, ¡yo los voy a castigar con látigos!»
15 Y el rey no le hizo caso al pueblo porque esto provenía de Dios, para que el Señor cumpliera lo que le había dicho a Jeroboán hijo de Nabat por medio de Ajías el silonita.
16 Al ver todos los israelitas que el rey no les había hecho caso, reaccionaron contra él y le dijeron:
«¿Qué tenemos nosotros que ver con David? ¡No tenemos nada que ver con el hijo de Yesé! ¡Vamos, israelitas, regresen a sus campamentos! ¡Y tú, David, ocúpate de tu casa!»
Fue así como todos los israelitas se fueron a sus tiendas.
17 Pero Roboán siguió reinando sobre los israelitas que habitaban en las ciudades de Judá.
18 Luego el rey Roboán envió a Hadorán, que estaba a cargo de los tributos, pero los israelitas lo apedrearon, y así murió. Entonces el rey Roboán subió en su carro y a toda prisa huyó a Jerusalén.
19 Fue así como los israelitas se apartaron de la casa de David, hasta el día de hoy.
Поради для Ровоама
1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті з того часу, як утік туди від царя Соломона . Отже, Єровоам повернувся з Єгипту.
3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усім Ізраїлем звернулись до Ровоама з такими словами:
4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши тяжку службу, встановлену твоїм батьком, – оте його тяжке ярмо, яке він на нас наклав, – і ми будемо тобі служити.
5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетесь до мене знову! І люди розійшлися.
6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як, на ваш розсуд, слід відповісти цьому народові?
7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш порозуміння до цього народу, будеш доброзичливим до них і говоритимеш до них лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому давали, та почав радитись з молодими, – своїми ровесниками, що з ним виросли, й тепер з ним урядували.
9 Він запитав їх: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10 А молоді люди, котрі виросли з ним, порадили йому, сказавши: Цьому народові, який висловив до тебе прохання полегшити ярмо, яке твій батько поклав на них, дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами !
12 Через три дні, коли Єровоам з усім народом знову прийшли до Ровоама, як цар і сказав їм, мовляв: Прийдіть до мене на третій день,
13 то цар розмовляв з ними дуже суворо, адже цар Ровоам відкинув пораду старійшин,
14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я вас каратиму скорпіонами!
15 Таким чином цар не послухався народу, що й було передбачено Богом; отже, слово Господа, яке Він провістив через шілонійця Ахію до Єровоама, Неватового сина, збулося.
Увесь Ізраїль окрім Юдиного племені відвертається від Ровоама
16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ, відповідаючи цареві, проголосив: Що в нас спільного з Давидом?! Немає в нас спадщини із сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся за власний дім! Тож Ізраїльтяни розійшлися по своїх поселеннях.
17 Ровоам же почав владарювати над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18 Коли цар Ровоам послав до інших Ізраїльтян податківця Гадорама, який відповідав за примусові роботи, то вони закидали його камінням до смерті. Сам цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.