Ajab y la viña de Nabot
1 Después de estos sucesos, resultó que un hombre llamado Nabot de Jezrel tenía una viña en Samaria, junto al palacio del rey Ajab.
2 Y Ajab habló con Nabot y le dijo:
«Tu viña está cerca de mi palacio. Dámela, a cambio de otra mejor. Quiero plantar allí un huerto de legumbres. Si lo prefieres, te pagaré con dinero lo que valga.»
3 Pero Nabot le respondió:
«¡Que el Señor me libre de hacer eso! ¡Yo no puedo vender la herencia de mis padres!»
4 Ajab regresó a su palacio triste y decepcionado porque Nabot le dijo que no podía vender la herencia de sus padres. Y se fue a la cama sin comer y sin querer ver a nadie.
5 Entonces Jezabel, su mujer, entró en su alcoba y, al verlo triste, le preguntó:
«¿Por qué estás tan desanimado? ¿Por qué no comes?»
6 Y Ajab le respondió:
«Fui a ver a Nabot de Jezrel, y le pedí que me diera su viña a cambio de otra mejor; o que, si quería dinero, yo se lo pagaría. ¡Pero me dijo que no me daría su viña!»
7 Entonces Jezabel le preguntó:
«¿Y acaso no eres tú el rey de Israel? ¡Vamos, come y emborráchate! Yo me comprometo a darte la viña de Nabot.»
8 Enseguida, Jezabel escribió cartas a nombre de Ajab, las selló con su anillo, y las envió a los ancianos y a los jefes que vivían en la ciudad de Nabot.
9 Las cartas decían:
«Que se proclame ayuno, y que Nabot comparezca ante el pueblo.
10 Que sean presentados como testigos dos sinvergüenzas, que acusen a Nabot de haber blasfemado contra el Señor y contra el rey. Que sea arrojado a la calle y apedreado hasta que muera.»11 Y los ancianos, los jefes y el pueblo que allí vivía cumplieron las órdenes de Jezabel, tal y como las había puesto por escrito.
12 El ayuno se promulgó, y se hizo comparecer a Nabot ante el pueblo.
13 Luego llegaron los dos sinvergüenzas y, sentándose frente a Nabot, dijeron:
«Nabot ha blasfemado contra el Señor y contra el rey.»
Dicho esto, lo llevaron fuera de la ciudad, y allí lo apedrearon hasta matarlo.
14 Luego enviaron un mensajero a Jezabel, para que le informara que Nabot había sido apedreado y estaba muerto.
15 Y en cuanto Jezabel lo supo, fue a decirle a Ajab:
«Ve a tomar posesión de la viña que Nabot de Jezrel no te quiso vender. Nabot acaba de morir.»
16 Al enterarse Ajab que Nabot de Jezrel había muerto, fue a la viña y tomó posesión de ella.
17 Pero la palabra del Señor vino a Elías el tisbita, y le dijo:
18 «Ve ahora mismo a Samaria, y busca al rey Ajab. Está en la viña de Nabot, pues ha ido a tomar posesión de ella.
19 Y vas a decirle lo siguiente: “Así ha dicho el Señor: ‘¿No es verdad que asesinaste a Nabot para quitarle lo que era suyo?’ Pues así ha dicho el Señor: ‘En el mismo lugar donde los perros lamieron la sangre de Nabot, lamerán también tu propia sangre.’”»
20 Pero Ajab le replicó a Elías:
«¡Al fin me has encontrado, enemigo mío!»
Y Elías respondió:
«Te he encontrado porque te has hecho esclavo de la maldad, en la presencia misma del Señor.
21 Pero el Señor te dice: “Voy a castigarte. Voy a barrer hasta el último varón de tu palacio, sea libre o esclavo, como si fueran polvo.
22 Lo mismo que hice con la familia de Jeroboán hijo de Nabat, y con Basá hijo de Ajías, lo voy a hacer con tus descendientes, porque te has rebelado contra mí y has hecho pecar a mi pueblo, para provocar mi enojo.
23 En cuanto a Jezabel, tu mujer, yo, el Señor, declaro que los perros se la comerán en la muralla de Jezrel.
24 A cualquier descendiente tuyo que muera en la ciudad, se lo comerán los perros; y al que muera en el campo, se lo comerán las aves de rapiña.”»
25 (En realidad, ningún otro rey fue como Ajab. Incitado por Jezabel, su mujer, se entregó a hacer lo malo a los ojos del Señor.
26 Fue un rey despreciable, pues se fue en pos de los ídolos, a la manera de los amorreos, pueblo al que el Señor desterró de entre los israelitas.)
27 Después de que Ajab escuchó a Elías, se rasgó sus vestiduras reales, se vistió de cilicio, y ayunó; luego se acostó sobre cenizas, y allí durmió y anduvo humillado ante el Señor.
28 Entonces la palabra del Señor vino a Elías el tisbita, y le dijo:
29 «¿Ya viste cómo Ajab se ha humillado ante mí? Solo por eso, y mientras viva, no le enviaré la desgracia que le había anunciado. Pero su hijo y sus descendientes sí la padecerán.»
Виноградник Навота
1 Після тих подій сталося таке: Єзреелець Навот мав у Єзреелі виноградник неподалік палацу, царя Самарії Ахава.
2 Якось Ахав звернувся до Навота й запропонував: Відступи мені твій виноградник, і я влаштую собі в ньому огород для овочів, адже він поруч з моїм палацом, а я дам тобі, замість нього, кращий виноградник. Або, якщо побажаєш, я заплачу його вартість сріблом.
3 Але Навот відповів Ахавові: Нехай боронить мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!
4 Ахав пішов до свого палацу пригніченим і сердитим з приводу відповіді, що йому сказав єзреелець Навот, мовляв: Не можу віддати спадщину моїх батьків! Він кинувся на своє ліжко, відвернувшись обличчям до стіни, й не хотів нічого їсти.
5 Коли ж до нього зайшла його дружина Єзавель, то запитала його: Чому це ти такий засмучений, і навіть відмовився від їжі?
6 А він їй відповів: Я мав розмову з єзреельцем Навотом, й запропонував йому відступити для мене свого виноградника за гроші, або, за його бажанням, дати йому натомість інший виноградник, але він відповів: Не можу дати тобі свого виноградника!
7 Але його дружина Єзавель сказала йому: То такий з тебе правитель Ізраїлю?! Встань, споживай їжу й підійми свій настрій! А я вже постараюсь роздобути для тебе виноградник єзреельця Навота!
8 Після цього, від імені Ахава, вона написала листи й запечатала їх його печаткою. Ці листи вона послала до старійшин і вельмож того міста, де мешкав Навот.
9 У тих листах вона написала такі слова: Оголосіть піст і посадіть Навота попереду всього народу.
10 А навпроти нього посадіть двох нікчемних чоловіків, які би засвідчили проти нього такі звинувачення: Ти ганьбив Бога й царя! Після цього виведіть його, і вкаменуйте його до смерті.
11 Отже, мешканці Навотового міста, – старійшини й вельможі, котрі мешкали в його місті, – учинили за наказом Єзавелі, відповідно до написаного в листі, який вона до них послала.
12 Оголосили піст і посадили Навота попереду народа.
13 Після цього прийшли два негідника зі злочинців, й сіли навпроти нього. Ці нікчемні чоловіки виклали перед народом своє свідчення проти Навота в таких словах: Навот ганьбив Бога й царя! Після цього вивели Навота за місто, й побили його камінням до смерті.
14 А тоді послали до Єзевелі повідомлення: Навота побили камінням, й він помер!
15 Щойно Єзевель дізналась, що Навот каменований й помер, то Єзавель сказала Ахавові: Вставай і візьми у володіння виноградник єзреельця Навота, який відмовився віддати його тобі за гроші, адже Навота вже немає, оскільки він помер!
16 Коли Ахав дізнався, що Навот помер, сталося таке: Ахав негайно встав, й вирушив у виноградник єзреельця Навота, аби взяти його у свою власність.
Пророцтво щодо Ахава та Єзавелі
17 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
18 Встань і йди, щоб зустрітись з Ізраїльським царем Ахавом, що в Самарії. Зараз він вже перебуває у винограднику Навота, куди він пішов, аби його взяти у свою власність.
19 Тож перекажи йому слова Господа: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном ? Далі передай йому вирок, який оголосив Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров!
20 Ахав же відповів Іллі: Ти, таки мене знайшов, мій вороже!? А той відповів: Знайшов, адже ти цілковито запродався, щоб чинити те, що є злочином перед Господом!
21 Я спроваджу на тебе лихо, – говорить Господь, – й винищу в Ахава всіх нащадків чоловічої статі , – навіть невільників, як і вільних в Ізраїлі.
22 Учиню з твоїм родом так, як і з родом Неватового сина, Єровоама, та з родом Ахієвого сина Вааси, адже ти впровадив Ізраїль у гріх, чим і викликав Мій гнів.
23 А щодо Єзавелі, то Господь провістив такі слова: Пси пожеруть Єзавель біля стін Єзреела!
24 Хто з нащадків Ахава помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють небесні птахи.
25 Адже, й справді, не було ще такого, як Ахав, котрий так запродався, щоб чинити зло перед Господом, до чого спонукала його дружина Єзавель.
26 Він чинив вкрай огидне, слідуючи за мерзенними ідолами, як робили аморейці, котрих Господь прогнав перед Ізраїльтянами.
27 Коли Ахав почув ті слова, сталося так, що він роздер свій одяг й одягнувся в веретище, – постив, спав у веретищі і ходив пригніченим…
28 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
29 Ти бачиш, як упокорився Ахав щодо Мене? Оскільки він дійсно упокорився переді Мною, Я не спроваджу лиха за його життя, але наведу всі ті нещастя на його нащадків, – за життя його сина.