Ajab derrota a los sirios
1 Un día el rey Ben Adad de Siria reunió a todo su ejército, y convocó a treinta y dos reyes aliados con su caballería y sus carros de combate, y se dirigió a Samaria para atacarla, y la sitió.
2 Envió mensajeros al rey Ajab, que estaba en la ciudad, a que le dijeran:
3 «El rey Ben Adad te manda decir: “Tu plata y tu oro me pertenecen, lo mismo que tus mujeres y tus hermosos hijos.”»
4 El rey de Israel le respondió:
«¡Por supuesto! ¡Todo lo que tengo le pertenece a Su Majestad!»
5 Los mensajeros volvieron a hablar con Ajab, y le dijeron:«El rey Ben Adad ha dicho: “He mandado a decirte que vas a entregarme tu plata y tu oro, lo mismo que tus mujeres y tus hijos.
6 Prepárate, porque mañana a esta misma hora van a llegar mis siervos a registrar tu palacio y las casas de tus oficiales, y se llevarán todo lo que tengas de valor.”»
7 El rey de Israel convocó entonces a todos los ancianos del país, y les dijo:
«¿Se dan cuenta de que ese rey está buscando perjudicarme? Me pidió que le entregara mis tesoros de plata y de oro, y hasta mis mujeres y mis hijos, ¡y no se los negué!»
8 Los ancianos y todo el pueblo le aconsejaron:
«No le hagas caso. No hagas lo que te pide.»
9 Entonces Ajab respondió a los embajadores:
«Digan a Su Majestad que voy a hacer lo que me pidió la primera vez. Pero esto otro no lo voy a hacer.»
Los embajadores llevaron la respuesta a su rey,
10 y una vez más Ben Adad mandó a decirle:
«¡Que los dioses me castiguen duramente, y más aún, si queda en Samaria el polvo suficiente para que mis ejércitos se lleven un puñado de sus ruinas!»
11 Y el rey de Israel les respondió:
«Díganle a su rey que una cosa es ceñirse la espada, y otra muy distinta volver victorioso del campo de batalla.»
12 Cuando Ben Adad recibió la respuesta de Ajab, estaba en su campamento bebiendo con los demás reyes, y al instante ordenó a sus oficiales que se prepararan para atacar la ciudad.
13 Pero un profeta fue a ver al rey Ajab de Israel, y le dijo:
«Así ha dicho el Señor: “¿Ves esta gran muchedumbre? Hoy mismo voy a entregarla en tus manos, para que reconozcas que yo soy el Señor.”»
14 Y Ajab le preguntó:
«¿Y quién me ayudará a derrotarlos?»
Y el profeta respondió:
«Así ha dicho el Señor: “Te ayudarán los siervos de los jefes de las provincias.”»
Pero Ajab volvió a preguntar:
«¿Y quién atacará primero?»
Y el profeta le dijo:
«Tú atacarás primero.»
15 Entonces Ajab pasó revista a los siervos de los jefes de las provincias, y eran doscientos treinta y dos guerreros. Luego pasó revista a todo el ejército israelita, y contó siete mil guerreros.
16 Se pusieron en marcha al mediodía, saliendo de Samaria, mientras Ben Adad y los treinta y dos reyes que lo apoyaban seguían emborrachándose en su campamento.
17 Los primeros en salir de la ciudad fueron los siervos de los jefes de provincia. Pero Ben Adad había puesto espías, que al ver salir soldados de Samaria corrieron a decírselo al rey.
18 Entonces Ben Adad dijo:
«Sea que vengan en son de paz, o que vengan en son de guerra, captúrenlos vivos.»
19 Los siervos de los jefes salieron de la ciudad, y tras ellos salió todo el ejército,
20 y trabaron combate unos contra otros, pero los israelitas hicieron huir a los sirios, y los persiguieron. Entonces el rey Ben Adad de Siria montó en un caballo y escapó acompañado de algunos jinetes.
21 El rey de Israel remató a la caballería, destruyó los carros de combate, y causó grandes estragos entre el ejército sirio.
22 Luego, el profeta se presentó ante Ajab y le dijo:
«Ahora debes reagrupar tus fuerzas y pensar lo que debes hacer, porque dentro de un año el rey de Siria volverá para pelear contra ti.»
23 Por su parte, los oficiales del rey de Siria le dijeron:
«Los dioses de los israelitas nos vencieron porque habitan en los montes; pero si peleamos contra ellos en las llanuras, con toda seguridad los venceremos.
24 Lo que debes hacer es quitarles el mando a los reyes, y poner en su lugar a los oficiales de tu ejército.
25 También debes reponer el ejército que perdiste, jinete por jinete y carro por carro; entonces volveremos a luchar contra los israelitas en las llanuras, y con toda seguridad los venceremos.»
Y el rey siguió el consejo.
26 Un año después, Ben Adad pasó revista al ejército sirio y marchó hasta Afec para pelear contra Israel.
27 También los israelitas pasaron revista, se abastecieron de víveres y marcharon al encuentro de los sirios. Acamparon frente al campamento sirio como si fueran dos pequeños rebaños de cabras; los sirios, en cambio, cubrían toda la llanura.
28 Entonces el varón de Dios fue a ver al rey de Israel y le dijo:
«Así ha dicho el Señor: “Los sirios creen que yo, el Señor, soy un Dios de los montes pero no un Dios de los valles. Pues para que todos reconozcan mi poder, voy a poner en tus manos a ese ejército tan numeroso. Así reconocerán ustedes que yo soy el Señor.”»
29 Ambos ejércitos acamparon durante siete días en el valle, uno frente al otro, y el séptimo día comenzó la batalla. Ese mismo día, el ejército israelita mató a cien mil soldados sirios de infantería;
30 el resto del ejército sirio huyó y se refugió en la ciudad de Afec, pero la muralla de la ciudad se les vino abajo y sepultó a veintisiete mil soldados que habían logrado escapar. También Ben Adad entró en la ciudad, y para salvarse iba escondiéndose de casa en casa.
31 Entonces sus oficiales le dijeron:
«Hemos sabido que los reyes de Israel son clementes. Si nos vestimos con cilicio y nos ponemos una soga al cuello, y nos presentamos ante el rey, tal vez tenga compasión de ti y te perdone la vida.»
32 Entonces se vistieron de cilicio y se pusieron sogas en el cuello, y fueron a ver al rey. Le dijeron:
«Tu siervo Ben Adad te ruega que le perdones la vida.»
Y Ajab respondió:
«Si el rey vive todavía, entonces es mi hermano.»
33 Los oficiales que fueron a ver al rey Ajab tomaron como buena señal estas palabras, y respondieron:
«Tu hermano Ben Adad está vivo.»
Ajab les dijo:
«Quiero verlo. Vayan por él.»
Ben Adad se presentó entonces ante Ajab, y este lo invitó a subirse a su carro.
34 Y Ben Adad le dijo a Ajab:
«Hoy te devuelvo las ciudades que mi padre le quitó al tuyo. Toma posesión de Damasco, como mi padre lo hizo con Samaria.»
Y Ajab respondió:
«Este es un pacto entre tú y yo. Puedes irte.»
35 En ese momento, uno de los profetas le pidió a uno de sus compañeros que lo golpeara, pero su compañero no quiso hacerlo.
36 Entonces aquel profeta le dijo:
«Puesto que no obedeciste a la palabra del Señor, en cuanto me dejes y tomes tu camino, te herirá un león.»
En efecto, cuando ese hombre se separó del profeta, le salió un león en el camino y lo mató.
37 Luego, el profeta vio a otro hombre y le pidió que lo hiriera, y aquel hombre obedeció; le dio un golpe y lo dejó herido.
38 Entonces el profeta se puso una venda sobre los ojos y, con ese disfraz, fue y se enfrentó al rey en el camino.
39 En el momento en que el rey pasaba, el profeta gritó y dijo:
«Este siervo de Su Majestad estaba en medio de la batalla, cuando de pronto se me acercó un soldado, y me entregó a un prisionero y me dijo: “Cuida bien a este prisionero. No lo dejes escapar. Si se escapa, tú me responderás con tu vida, o me pagarás tres mil monedas de plata.”
40 Como yo estaba muy ocupado, haciendo varias cosas, ¡el prisionero se escapó!»
Entonces el rey le dijo:
«Tu sentencia es clara, y tú mismo la has dictado.»
41 En ese momento, el profeta se quitó la venda de los ojos, y el rey se dio cuenta de que se trataba de uno de los profetas.
42 Entonces el profeta le dijo:
«Así ha dicho el Señor: “Puesto que dejaste al hombre que yo había condenado a muerte, tú morirás en su lugar, y tu pueblo morirá en lugar de su pueblo.”»
43 El rey de Israel siguió su camino, y llegó a Samaria, pero iba triste y enojado.
Бен-Гадад готується до війни з Ахавом
1 Якось сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і разом з тридцятьма двома царями, з кіньми й колісницями він вирушив, узяв в облогу Самарію, й воював проти неї.
2 Він послав до Ізраїльського царя Ахава у місто послів,
3 й наказав послам передати йому слова Бен-Гадада: Твоє срібло й твоє золото, – тепер мої, так само й твої найвродливіші жінки та твої діти, – також мої!
4 Відповідаючи, Ізраїльський цар сказав: Як ти говориш, мій володарю, царю, то й справді до тебе належу я і все, що в мене!
5 Посли прийшли вдруге, й сказали: Бен-Гадад сказав передати такі слова: Я посилаю, щоб тобі сказали: Маєш мені віддати твоє срібло й твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей!
6 Тому завтра о цій порі я пришлю до тебе моїх слуг, котрі обшукають твій палац і житла твоїх вельмож, і на все, що тобі миле, вони накладуть свої руки й заберуть!
7 Тоді Ізраїльський цар закликав усіх старійшин краю, і сказав: Хочу, аби ви зрозуміли й усвідомили, які злочинні в нього наміри. Адже, коли він послав до мене, жадаючи моїх жінок, моїх дітей, мого срібла та мого золота, – я не відмовляв йому ні в чому…
8 Але всі старійшини і весь народ сказали йому: Не зважай, і на таке не погоджуйся!
9 Тому він сказав послам Бен-Гадада: Передайте моєму володарю, цареві: Усе, з чим ти раніше посилав до твого слуги, я виконаю, – а от цього зробити не можу. Посли відійшли й переказали йому відповідь царя.
10 Але Бен-Гадад послав до нього знову сказати: Нехай боги учинять зі мною те чи інше, та ще й додадуть, якщо від Самарії залишиться хоча б стільки пороху, щоб вистачило взяти у жменю кожному воїну, що зі мною!
11 Та, відповідаючи, Ізраїльський цар звелів передати: Нехай не вихваляється той, хто підперізує до пояса меч , а той, хто відперізує його від пояса після бою.
12 Як тільки Бен-Гадад почув таку відповідь, – а це сталося якраз тоді, коли він під наметами разом з усіма царями бенкетував, – то звелів своєму війську підготуватись до битви! І вони вишикувались навколо міста.
Перша поразка сирійців
13 У той час прийшов до Ізраїльського царя Ахава один пророк і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш увесь цей величезний натовп? Ось Я сьогодні віддаю його у твої руки, й ти зрозумієш, що Я – Господь!
14 Тоді Ахав запитав: Через кого? А той відповів те, що сказав Господь: Через загони начальників округів! Але Ахав допитувався: А хто має розпочати війну? Пророк відповів: Ти!
15 Отже Ахав зробив перегляд загонів, що були в начальників округів; там виявилось двісті тридцять два воїни. Після цього він перелічив усе військо Ізраїльтян, – було сім тисяч воїнів.
16 Вони виступили опівдні, тимчасом, як Бен-Гадад у той час пиячивпід наметами, разом зі своїми союзниками, – тридцятьма двома царями, – і то до повного сп’яніння.
17 Отже, першими виступили загони начальників округів. А коли Бен-Гадад послав дозорців, йому доповіли: Із Самарії вирушили військові.
18 Тоді він сказав: Якщо вони йдуть з миром, схопіть їх живими; а якщо вони вийшли воювати, так само схопіть їх живими.
19 Тим часом, вийшовши з міста, загони начальників округів, а за ними й усе військо, наблизились
20 і почалась битва , – кожен бив свого противника так, що сирійці побігли, а Ізраїльтяни їх переслідували. Сирійський цар Бен-Гадад утік на коні разом зі своєю кіннотою.
21 Тоді Ізраїльський цар вирушив особисто, – розгромив кінноту й забрав колісниці, завдавши сирійцям великої нищівної поразки.
Друга поразка сирійців
22 Після цього знову підійшов до Ізраїльського царя пророк і сказав йому: Іди, й збирайся з силами; добре подумай, що маєш робити, адже через рік сирійський цар знову виступить проти тебе!
23 І справді, вельможі сирійського царя сказали йому: Їхній Бог, – це Бог гір, тому й вони нас перемогли. Але якби ми воювали з ними на рівнині, тоді безперечно ми перемогли би їх.
24 Тому ось що зроби: Змісти усіх царів з їхніх престолів, а замість них постав своїх намісників,
25 Тоді набери собі стільки війська, скільки в тебе загинуло: стільки ж кінноти скільки було, а також і колісниць, – стільки колісниць, скільки було, й ми зітнемося з ними в бою на рівнині, тоді вже, напевно, переможемо їх! Цар послухався їхньої поради, і зробив так.
26 Через рік так і сталося: Бен-Гадад зібрав сирійців і вирушив під Афек, аби воювати з Ізраїлем.
27 Ізраїльтяни також перелічили своє військо і, забезпечивши себе всім необхідним, виступили їм назустріч. Ізраїльтяни отаборились навпроти них, – як дві отари кіз, – тоді як сирійці вкрили землю.
28 Але знову до Ізраїльського царя прийшов Божий чоловік і, звертаючись до нього сказав: Так говорить Господь: Оскільки сирійці кажуть, що Господь є Богом гір, і Він не є Богом рівнин, тому Я передаю увесь цей величезний натовп у твої руки, й ви зрозумієте, що Я – Господь!
29 І стояли таборами одні навпроти інших протягом семи днів; але сьомого дня, розгорілась битва, – Ізраїльтяни розбили сирійців, знищивши протягом одного дня сто тисяч піхотинців.
30 А ті, котрі залишилися, втекли у місто Афек, але несподівано на них рухнула стіна міста, поховавши під своїми руїнами ще двадцять сім тисяч чоловік з решти позосталих. Утік до міста і Бен-Гадад, заховавшись у внутрішній кімнаті фортеці.
Ахав відпускає Бен-Гадада
31 Його сановники сказали йому: Якось ми чули, що Ізраїльські царі – це милосердні царі. Дозволь нам одягнути на наші бедра мішковину, а на шиї пов’язати мотузки й вийти до Ізраїльського царя, – може, він залишить тебе живим?!
32 Отже вони підперезали свої бедра мішковиною, пов’язали на шиї мотузки, та й подались до Ізраїльського царя і сказали: Твій слуга Бен-Гадад просить, аби ти пощадив його життя! А той відповів: Невже він ще живий? Адже він – мій брат!
33 Ті мужі узріли в цих словах добру ознаку, і з поспіхом, вхопивши його на слові , сказали: Так, твій брат Бен-Гадад. Тоді він сказав: Ідіть і приведіть його сюди! Коли Бен-Гадад до нього прийшов, той посадив його на свою колісницю.
34 Бен-Гадад сказав йому: Я поверну тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, й ти можеш відкрити собі в Дамаску торговельні вулиці (квартали ), як мій батько зробив у Самарії. Я відпущу тебе, – сказав Ахав , – за умови певного Договору. Тож вони уклали Договір, і Ахав відпустив його.
Пророк докоряє Ахаву
35 Тоді один чоловік з пророчих учнів, за Господнім дорученням, сказав до свого товариша: Вдар мене! Але той муж відмовився його бити.
36 Перший сказав йому: Оскільки ти не послухався Господнього наказу, то коли ти підеш від мене, тебе уразить лев! Тож коли той відійшов, справді, на нього наскочив лев, і його розірвав.
37 Потім той пророк знайшов іншого чоловіка і запропонував йому: Вдар мене! І той чоловік так сильно його побив, що завдав йому поранень.
38 Після того пророк пішов, і став на дорозі в очікуванні царя; він змінив свій зовнішній вигляд, закривши обличчя пов’язкою.
39 І коли цар проходив, пророк голосно загукав до царя, волаючи: Коли твій слуга опинився в самому центрі битви, то хтось підійшов і привів до мене чоловіка, наказуючи: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він утече, то ти поплатишся за нього своїм життям, або відважиш талант срібла!
40 Тимчасом як твій слуга був зайнятий тими чи іншими справами, той зник! Тоді Ізраїльський цар сказав до нього: Ти сам оголосив собі вирок, – нехай він буде виконаний.
41 Тоді той з поспіхом зірвав пов’язку, що була над його очима, і цар Ізраїлю упізнав його, що він з пророків.
42 І той сказав цареві, що говорить Господь: Оскільки ти випустив зі своїх рук мужа, якого Я засудив до страти, то ти поплатишся за його життя своїм життям, і своїм народом – за його народ!
43 Після цього Ізраїльський цар повернувся до свого дому в Самарії пригнічений і роздратований.