Un profeta de Judá amonesta a Jeroboán
1 Mientras Jeroboán estaba frente al altar de Betel dispuesto a quemar incienso, un profeta de Judá llegó a Betel por órdenes del Señor,
2 y comenzó a hablar en contra del altar. Dijo:
«Altar, altar, así ha dicho el Señor: “La dinastía de David va a tener un descendiente. Se llamará Josías, y él sacrificará sobre ti a los sacerdotes que sobre ti queman incienso. En lugar de incienso, sobre ti se quemarán huesos humanos.”»
3 Ese mismo día, el profeta dijo:
«Como señal de que el Señor ha hablado, el altar se hará pedazos y las cenizas que hay en él serán esparcidas.»
4 Cuando el rey Jeroboán escuchó las palabras que aquel varón de Dios pronunció en contra del altar de Betel, lleno de ira extendió el brazo y ordenó: «¡Deténganlo!» Pero el brazo que había extendido se le secó, y ya no lo pudo doblar.
5 Y en efecto, el altar se hizo pedazos y las cenizas se esparcieron, con lo que se cumplió la señal que el varón de Dios había anunciado por órdenes del Señor.
6 Entonces el rey le dijo al varón de Dios:
«Te pido que ruegues por mí ante el Señor tu Dios, para que mi brazo sea sanado.»
El varón de Dios rogó al Señor, y el brazo del rey fue sanado y volvió a estar como antes.
7 Entonces el rey le dijo al varón de Dios:
«Ven a comer a mi palacio. Quiero hacerte un regalo.»
8 Pero el varón de Dios contestó:
«Aun si me dieras la mitad de tu palacio, no podría acompañarte. Tampoco podría comer ni beber agua en este lugar.
9 El Señor me dio órdenes precisas. Me dijo: “No comas ni bebas nada, ni regreses por el mismo camino.”»
10 Y el profeta volvió por otro camino, y no por el que había tomado para ir a Betel.
11 Pero había en Betel un viejo profeta, cuyo hijo había estado cerca del altar y había visto y oído lo sucedido. Este fue con su padre y le contó lo que el profeta había hecho en Betel, y lo que le había dicho al rey.
12 El viejo profeta le preguntó:
«¿Y por dónde se fue el profeta?»
Cuando sus hijos le mostraron el camino que el varón de Dios había tomado para regresar a Judá,
13 él les ordenó que aparejaran su asno; y en cuanto sus hijos lo hicieron, él lo montó
14 y se fue por el camino que había tomado el varón de Dios. Poco después lo halló sentado a la sombra de una encina. Se detuvo y le preguntó:
«¿Eres tú el varón de Dios que vino de Judá?»
El varón le respondió:
«Sí, yo soy.»
15 Entonces el viejo profeta le dijo:
«Ven a mi casa, y come pan conmigo.»
16 Pero el varón de Dios le respondió:
«No puedo volver contigo, ni acompañarte, ni tampoco puedo comer ni beber agua en este lugar,
17 porque el Señor me dijo: “No comas pan ni bebas agua allí, ni regreses por el mismo camino.”»
18 Pero el viejo profeta lo engañó y le dijo:
«Yo, lo mismo que tú, también soy profeta. Un ángel me habló de parte del Señor, y me dijo: “Llévalo a tu casa para que coma pan y beba agua.”»
19 Entonces el varón de Dios lo acompañó a su casa, y allí comió pan y bebió agua.
20 Pero cuando estaban comiendo, el Señor le dio un mensaje al profeta que lo había hecho regresar,
21 y al varón de Dios que había venido de Judá le dijo con fuerte voz:
«Así dice el Señor: “Por haberte rebelado contra el mandato del Señor, por no haber obedecido el mandamiento del Señor tu Dios,
22 y por haber regresado para comer pan y beber agua en donde el Señor te ordenó que no lo hicieras, tu cuerpo no será sepultado junto con tus padres.”»
23 En cuanto el varón de Dios terminó de comer y beber, el viejo profeta que lo había engañado le aparejó el asno.
24 Ya en el camino, un león salió y atacó al varón de Dios y lo mató, y su cuerpo quedó tendido en el camino, y junto a él se echaron el asno y el león.
25 La gente que pasaba por allí, al ver tendido el cuerpo del profeta, y al león a su lado, fueron a la ciudad y se lo contaron al viejo profeta.
26 El profeta que había hecho volver al varón de Dios los escuchó y dijo:
«Se trata del varón de Dios. Pero desobedeció el mandato del Señor, y por eso el Señor lo castigó dejando que un león lo matara. Así se cumplió la palabra del Señor.»
27 Dicho esto, llamó a sus hijos y les pidió que aparejaran su asno, y ellos así lo hicieron.
28 Entonces el viejo profeta fue a ver el cuerpo tendido en el camino. El asno y el león todavía estaban echados junto al cuerpo, sin que el león hubiera devorado el cuerpo del profeta ni dañado al asno.
29 Entonces el viejo profeta levantó el cuerpo del varón de Dios, lo echó sobre el asno y se lo llevó. Al llegar a la ciudad, cantó endechas y luego lo enterró.
30 Colocó el cuerpo en su propio sepulcro, y entre sollozos decía: «¡Ay, hermano mío!»
31 Después del entierro, llamó a sus hijos y les dijo: «Cuando yo muera, quiero que me sepulten junto a este varón de Dios. Pongan mis huesos junto a los suyos,
32 porque con toda seguridad se cumplirá la palabra del Señor contra el altar que está en Betel y contra todos los altares que se han levantado en las ciudades de Samaria.»
33 A pesar de todo esto, Jeroboán no se arrepintió de su maldad, pues volvió a nombrar sacerdotes para los altares que había levantado entre el pueblo, y a cualquiera que quisiera ministrar en esos altares lo consagraba como sacerdote.
34 Este fue el gran pecado de Jeroboán, y por eso su descendencia fue exterminada de la tierra.
1 У ту мить, коли Єровоам вже стояв біля жертовника, готуючись кадити ладаном, підійшов, за Господнім дорученням, з Юдеї до Бетеля Божий чоловік.
2 Він, за Господнім наказом, гукнув у бік жертовника: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось серед нащадків Давида народиться син на ім’я Йосія, який принесе на тобі в жертву тих священиків пагорбів, котрі кадять на тобі ладаном, – спалить на тобі людські кості!
3 У той самий час він повідомив про ознаку в таких словах: Ось ознака того, що це слова Господа: Цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться!
4 Сталося так, що, почувши провіщення Божого чоловіка, сказані до жертовника в Бетелі, Єровоам простягнув свою руку від жертовника, й крикнув: Схопіть його! Але його рука, простягнута в сторону пророка, вмить усохла, й він вже не міг її вернути назад до себе.
5 А жертовник, справді, розпався, і попіл, що був на жертовнику, розсипався, як ознака, провіщена Божим чоловіком за Господнім словом.
6 Тоді, звертаючись до Божого чоловіка, цар зі страхом сказав: Ублагай, будь ласка, Господа, твого Бога, й помолись за мене, аби я міг повернути до себе свою руку! Тож Божий чоловік помолився до Господа, і цар повернув свою руку до себе, – вона стала такою, як була раніше.
7 Тоді цар промовив до Божого чоловіка: Зайди до моєї оселі, підкріпись з дороги хлібом, і я дам тобі подарунок!
8 Але Божий чоловік відповів цареві: Хоча б ти давав мені половину твого маєтку, я не піду з тобою, не споживатиму хліба й не питиму води на цьому місці!
9 Адже був до мене Господній наказ таким: Не споживатимеш хліба, не питимеш води, й не повертатимешся дорогою, якою ти прийшов.
10 Отже, він пішов іншою дорогою, не повертаючись тією дорогою, якою прибув до Бетеля.
Непослух та смерть Божого чоловіка
11 Але в Бетелі мешкав похилого віку пророк. Його сини прийшли й розповіли йому про все, що того дня вчинив Божий чоловік у Бетелі, а також переповіли своєму батькові слова, які той сказав цареві.
12 А їхній батько запитав їх: Якою дорогою він пішов? Його сини показали дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прибув із Юдеї.
13 Тоді він сказав своїм синам: Осідлайте мені осла! І коли вони осідлали йому осла, він сів на нього
14 й поїхав услід Божого чоловіка. Натрапив на нього, коли той сидів під дубом, і запитав його: Чи це ти є тим Божим чоловіком, який прийшов з Юдейського краю? А той відповів: Так, я.
15 Тоді сказав йому: Зайди до моєї господи та підкріпись хлібом.
16 Він же відповів: Не можу повернути до тебе й піти з тобою! Я не їстиму хліба й не питиму води в цій місцевості,
17 оскільки Господь мені наказав: Не їстимеш там хліба, й не питимеш там води, а також не повертатимешся тією самою дорогою, якою ти прийшов!
18 А він сказав йому: Я також є пророком, як ти, і ангел, за Господнім наказом, сказав мені: Заверни його й заклич до свого дому, аби він спожив хліба й напився води! Але це був обман…
19 Не відаючи цього, він вернувся з ним, спожив у його домі хліба й напився води.
20 Проте так сталося, що коли вони ще сиділи за столом, було Господнє слово до пророка, який завернув подорожнього, –
21 і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із Юдеї, повідомивши, що сказав Господь: Через те що ти не послухався Господнього слова й не дотримався наказу, який тобі дав Господь, твій Бог,
22 а вернувся, й споживав хліб та пив воду на тому місці, про яке Він тебе попередив, сказавши: Не їстимеш там хліба й не питимеш води! – твоє тіло не спочиватиме в гробниці твоїх батьків.
23 Отже, коли той спожив хліб і напився води, то господар осідлав пророкові, якого він повернув, осла,
24 і той відправився. Проте дорогою напав на нього лев, й загриз його. Тож його мертве тіло лежало на дорозі, а біля нього стояв осел; залишався також невідступно біля тіла і лев.
25 Коли ж подорожуючі люди побачили простягнуте на дорозі мертве тіло, й лева, що стояв біля останків, то прийшли й розповіли про це в місті, де жив той похилого віку пророк.
26 Тому, почувши таке, пророк, який вернув іншого з дороги, сказав: Це, напевно, Божий чоловік, котрий не послухався Господнього веління. Тому й Господь віддав його левові, який напав на нього й загриз його за Господнім словом, яке Він промовив до нього.
27 Після цього він сказав до своїх синів такі слова: Осідлайте мені осла. І вони осідлали.
28 Отже, він поїхав, і натрапив на мертве тіло, яке лежало на дорозі, а також на осла з левом, що стояли біля трупа, хоч лев не їв тіла й не зачіпав осла.
29 І підняв пророк тіло Божого чоловіка, й поклавши його на осла, привіз його назад. Цей, похилого віку пророк, спровадив тіло до міста, аби оплакати й поховати.
30 Він поклав його тіло у власному гробі. Його оплакували й голосили: О, яке горе, наш брате!
31 Поховавши Божого чоловіка, він звернувся до своїх синів, заповідаючи: Коли я помру, то поховайте мене в тому ж гробі, в якому поховано Божого чоловіка. Покладіть мої кості біля його костей!
32 Адже неодмінно збудуться слова, провіщені ним за Господнім дорученням над жертовником, що у Бетелі, й над тими капищами, що на пагорбах у самарійських містах.
Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги
33 Проте й після такої події Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги, – як і раніше, він ставив із простого народу священиків-жерців на пагорбах. Хто лише бажав, того він посвячував, і ставив священиком в одному з капищ на пагорбах.
34 Ця його діяльність тяжіла гріхом над родом Єровоама, й провадила до цілковитої загибелі та знищення з поверхні землі.