Rebelión de Jeroboán
(2 Cr 10.1—11.4)1 Roboán fue a Siquén porque todo el pueblo de Israel estaba reunido allí para proclamarlo rey.
2 Cuando Jeroboán hijo de Nabat, que por la furia del rey Salomón había huido a Egipto, supo esto,
3 sus seguidores le pidieron volver. Al llegar Jeroboán, él y todo el pueblo se presentaron ante Roboán y le dijeron:
4 «Tu padre fue muy duro con nosotros. Te rogamos que disminuyas un poco la servidumbre a la que Salomón nos sometió. Aligera el yugo tan pesado que nos impuso, y nos pondremos a tu servicio.»
5 Pero Roboán les dijo:
«Por el momento, váyanse y vuelvan a verme dentro de tres días.»
En cuanto ellos se fueron,
6 Roboán pidió consejo a los ancianos que cuando Salomón vivía habían estado a su servicio. Les dijo:
«¿Qué respuesta me aconsejan dar a esta gente?»
7 Los ancianos le dijeron:
«Si hoy te pones al servicio del pueblo y le hablas de buena manera, ellos serán siempre tus servidores.»
8 Pero Roboán hizo a un lado el consejo de los ancianos, y pidió el consejo de los jóvenes que habían crecido con él y estaban a su servicio. Les preguntó:
9 «¿Qué me aconsejan responder a esta gente que vino a decirme: “Disminuye un poco la servidumbre que tu padre nos impuso”?»
10 Y los jóvenes que habían crecido con él le dijeron:
«A esa gente que te habló de esa manera, y que dijo: “Tu padre fue muy duro con nosotros. Disminuye un poco esa dureza”, diles: “Mi dedo meñique es más grueso que los lomos de mi padre.
11 Así que, si mi padre fue duro con ustedes, yo lo seré más todavía; si mi padre los castigó con azotes, yo los azotaré con látigos.”»
12 Al tercer día, Jeroboán y todo el pueblo se presentaron ante el rey Roboán para conocer su respuesta, tal y como él les había dicho.
13 Y el rey les habló con dureza, pues no hizo caso del consejo de los ancianos;
14 al contrario, les repitió lo que los jóvenes le habían aconsejado: «Si mi padre fue duro con ustedes, yo seré aún más duro; si mi padre los castigó con azotes, yo los azotaré con látigos.»
15 Y Roboán no quiso escuchar al pueblo porque ya el Señor así lo había dispuesto, para confirmar lo que había dicho a Jeroboán hijo de Nabat por medio de Ajías el silonita.
16 Al ver el pueblo que el rey no les había hecho caso, exclamaron:
«¿Qué tenemos nosotros que ver con David? ¡No tenemos nada que ver con el hijo de Yesé! Pueblo de Israel, ¡regresa a tus casas! Y tú, David, ¡busca tu propio sustento!»
Fue así como el pueblo de Israel regresó a sus casas,
17 y Roboán siguió reinando sobre los israelitas que vivían en las ciudades de Judá.
18 Y cuando Roboán envió a Adorán a cobrar los tributos para el rey, el pueblo de Israel lo apedreó hasta matarlo. Entonces el rey Roboán subió en su carro y salió huyendo hacia Jerusalén.
19 Así fue como el pueblo de Israel se separó de la casa de David, hasta el día de hoy.
20 Y cuando los israelitas se enteraron de que Jeroboán había vuelto, todo el pueblo mandó a llamarlo para proclamarlo rey de Israel, y aparte de la tribu de Judá, ninguna otra tribu se sometió a la línea de David.
21 Al llegar a Jerusalén, Roboán reunió a los descendientes de Judá y de Benjamín, y escogió a los ciento ochenta mil mejores guerreros para ir y pelear contra los israelitas, pues quería recuperar el reino de Salomón.
22 Pero la palabra del Señor vino a Semaías, varón de Dios, y le dijo:
23 «Habla con Roboán, el hijo de Salomón, y con las tribus de Judá y de Benjamín, y con el resto del pueblo, y diles:
24 “Así ha dicho el Señor: No vayan a pelear contra sus hermanos israelitas. Regresen a sus casas, porque esto lo he provocado yo.”»
Y los dos bandos hicieron caso de las palabras del Señor, y en conformidad con ellas regresaron a sus casas.
El pecado de Jeroboán
25 Entonces Jeroboán reedificó la ciudad de Siquén, en la ladera del monte Efraín, y allí se quedó a vivir, aunque luego salió de allí y reconstruyó Penuel.
26 Pero dentro de sí mismo pensaba: «El reino puede regresar a la casa de David
27 si el pueblo sigue yendo a ofrecer sacrificios al templo del Señor en Jerusalén. Entonces volverán a someterse voluntariamente a Roboán, rey de Judá, y a mí me matarán.»
28 Después de reunirse en consejo, Jeroboán mandó hacer dos becerros de oro y le dijo al pueblo:
«Israelitas, demasiadas veces han ido ustedes a Jerusalén. ¡Aquí tienen a los dioses que los sacaron de Egipto!»
29 Uno de los becerros lo colocó en Betel, y el otro en Dan.
30 Esto incitó al pueblo a pecar, porque iba a Dan a adorar el becerro.
31 Además, Jeroboán mandó construir altares en los montes y nombró sacerdotes de entre el pueblo, aunque no fueran descendientes de Leví.
32 También instituyó una fiesta solemne el día quince del mes octavo, semejante a la que era celebrada en Judá, y ofrecía sacrificios en el altar que construyó en Betel y nombró sacerdotes para que oficiaran en los altares que había mandado construir.
33 La fiesta religiosa que instituyó el día quince del mes octavo, fue una invención suya, y todo el pueblo participó en ella, y Jeroboán subió al altar para quemar incienso.
Поради для Ровоама
1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті .
3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами:
4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську ) працю твого батька, – його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, – і ми будемо тобі служити!
5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися.
6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові?
7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими – своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували.
9 Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10 А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! – дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами !
12 Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день,
13 то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали,
14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!
15 Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено Господом, і тепер збулося Його слово, яке Господь прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина.
Увесь Ізраїль окрім Юдиного племені відвертається від Ровоама
16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях.
17 Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18 Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.
20 Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився.
21 Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.
22 Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту:
23 Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова:
24 Так говорить Господь: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до Господнього слова, і повернулись, аби за Господнім наказом розійтись.
Золоті тельці Єровоама
25 Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел.
26 Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду!
27 Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, – Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!
28 Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю!
29 Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані.
30 Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю .
31 Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, – тих, які ніколи не належали до Левієвого племені.
32 Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї , і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував.
Божий чоловік з Юдеї у Бетелі
33 Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято , яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном…