Derrotas de amonitas y sirios
(2 S 10.1-19)1 Después de esto, murió Najás, el rey de los amonitas, y en su lugar reinó su hijo.
2 Entonces dijo David:
«Voy a tratar con misericordia a Janún hijo de Najás, porque también su padre me trató con misericordia.»
Entonces envió unos mensajeros para expresarle sus condolencias por la muerte de su padre. Pero cuando los mensajeros de David llegaron a la tierra de los amonitas para consolar a Janún,
3 los jefes amonitas le dijeron a Janún:
«¿Y crees que David rinde honores a tu padre, al enviarte estos consoladores? ¿Acaso sus siervos no vienen más bien a espiarte, y a investigar y reconocer la tierra?»
4 Janún tomó entonces a los mensajeros de David y los rapó, les rasgó los vestidos por la mitad, hasta las nalgas, y los mandó de vuelta.
5 Los mensajeros se fueron, y cuando David se enteró de lo que les había sucedido, mandó gente a que los recibieran, porque estaban muy ofendidos. Pero el rey mandó que les dijeran:
«Quédense en Jericó hasta que les crezca la barba. Entonces volverán.»
6 Cuando los amonitas vieron que se habían hecho odiosos ante David, Janún y los amonitas enviaron treinta y tres mil kilos de plata a Mesopotamia, Siria, Macá y Soba, para contratar allá carros de guerra y gente de caballería.
7 Y contrataron treinta y dos mil carros de guerra, y al rey de Macá y a su ejército, los cuales vinieron y acamparon frente a Medeba. También los amonitas se juntaron en sus ciudades y salieron a la guerra.
8 Pero David lo supo y envió a Joab y a todo el ejército de sus hombres más valientes.
9 Los amonitas salieron a la entrada de la ciudad y se presentaron en orden de batalla, mientras que los reyes que habían venido se quedaron en el campo.
10 Y al ver Joab que el ataque contra él se había dispuesto por el frente y por la retaguardia, escogió a los mejores soldados israelitas, y con ellos se preparó para enfrentar a los sirios.
11 El resto del ejército lo puso en manos de su hermano Abisay, y los dispuso para enfrentar a los amonitas.
12 Le dijo:
«Si los sirios resultan ser más fuertes que yo, tú vendrás en mi ayuda; pero si los amonitas resultan ser más fuertes que tú, yo iré a ayudarte.
13 ¡Ánimo! ¡Luchemos por nuestro pueblo y por las ciudades de nuestro Dios, y que sea lo que el Señor quiera!»
14 Al avanzar Joab y su ejército para pelear contra los sirios, estos huyeron de él.
15 Y al ver los amonitas que los sirios huían, también ellos huyeron delante de Abisay, el hermano de Joab, y se metieron en la ciudad. Entonces Joab volvió a Jerusalén.
16 Cuando los sirios vieron que habían sido vencidos por los israelitas, enviaron mensajeros para que vinieran en su ayuda los sirios que estaban al otro lado del Éufrates, y que eran capitaneados por Sofac, general del ejército de Hadad Ezer.
17 Pero tan pronto como David recibió la noticia, reunió a todos los israelitas, cruzó el Jordán, y se dispuso a presentar batalla contra ellos. En cuanto David ordenó su tropa contra los sirios, estos lo atacaron,
18 pero huyeron delante de los israelitas. Y David mató a siete mil sirios de los carros de guerra, a cuarenta mil hombres de infantería, y además mató a Sofac, que era el general del ejército.
19 Y al ver los siervos de Hadad Ezer que habían sido derrotados por los israelitas, hicieron la paz con David y fueron sus siervos. Y nunca más los sirios quisieron ayudar a los amonitas.
Перемога над аммонійцями та сирійцями
1 Так сталося, що невдовзі після цього помер цар аммонійців Нахаш, і замість нього зійшов на царський престол його син.
2 Давид тоді вирішив: Виявлю доброзичливість до Нахашового сина Хануна, як і його батько колись виявляв прихильність до мене. І Давид відправив послів, аби ті висловили співчуття з приводу смерті його батька. Коли ж Давидові посланці прибули в край аммонійців до Хануна, щоб його потішити,
3 то аммонійські можновладці сказали Ханунові: Невже ти й справді вважаєш, що Давид висловлює тобі співчуття, вшановуючи перед тобою пам’ять твого батька? Швидше за все його слуги до тебе прийшли розвідати, оглянути, а потім оволодіти краєм!
4 Тож Ханун схопив слуг Давида, поголив їхнє волосся і пообтинав їхній одяг на половину, аж до сідниць, і отак відпустив їх.
5 Отже, вони пішли, а Давидові сповістили про все, що сталося з тими мужами. Оскільки вони були вкрай зганьблені то Давид послав їм назустріч гінців з наказом: Затримайтесь в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, і лише після того повернетесь!
6 Коли аммонійці усвідомили, що вони стали ненависними Давидові, то Ханун одностайно з аммонійцями зібрали тисячу талантів срібла, аби найняти собі з Арам-Нагараїма, з Арам-Маахи та Цови військових колісниць та вершників.
7 Тож найняли собі тридцять дві тисячі колісниць, а також царя Маахи з його військом, які прийшли і отаборились перед Медевою; вирушили також зі своїх міст аммонійці, готові вступити у бій.
8 Коли Давид про це дізнався, то послав Йоава з усім найдобірнішим військом.
9 Аммонійці виступили й вишикувались у бойові лави перед самою брамою міста, а царі, які прийшли на поміч, стояли окремо в полі.
10 Коли ж Йоав побачив, що йому загрожує битва спереду і ззаду, то вибрав з-поміж усіх найдобірніших воїнів Ізраїлю, і поставив їх лавами навпроти арамійців,
11 а решту війська передав під командування свого брата Авішая, яке розташувалось бойовими лавами проти аммонійців.
12 Він наказав братові: Якщо арамійці почнуть перемагати мене, то ти прийдеш на допомогу мені, а якщо аммонійці долатимуть тебе, то я допоможу тобі.
13 Отже, будь мужнім і будемо твердо стояти за наш народ і за міста нашого Бога, а Господь учинить те, що вважатиме за найкраще!
14 Таким чином Йоав вступив із частиною війська, що було з ним, у битву з сирійцями, але вони побігли перед ним.
15 А коли аммонійці побачили, що втекли сирійці, то й вони почали втікати від загонів його брата Авішая, і заховались у місті. А Йоав повернувся в Єрусалим.
16 Як же сирійці побачили, що зазнали поразки від Ізраїльтян, то відправили гінців, і покликали підкріплення сирійців, котрі мешкали з іншого боку ріки Євфрат , на чолі з Шофахом, полководцем війська Гададезера.
17 Коли сповістили про це Давидові, то він зібрав усе Ізраїльське військо і перейшов Йордан. Давид наблизився до сирійців, й вишикував проти них військо. Бойові загони Давида кинулись у бій з сирійцями і розпочалась жорстока битва.
18 В результаті сирійці побігли від Ізраїльтян, і Давид знищив сім тисяч військових колісниць сирійців та сорок тисяч піхотинців. В бою загинув і полководець війська, Шофах.
19 Коли воїни Гададезера побачили, що зазнали від Ізраїлю поразки, то уклали з Давидом мир, і підкорились йому. З того часу сирійці більше ніколи не виявляли бажання допомагати аммонійцям.