David propone trasladar el arca a Jerusalén
1 Entonces David pidió consejo a los jefes de millares y de centenas, y al resto de los jefes.
2 Y dijo David a toda la asamblea de Israel:
«Si les parece bien, y si es la voluntad del Señor nuestro Dios, convocaremos a nuestros hermanos que están esparcidos por todo Israel, lo mismo que a los sacerdotes y levitas que están con ellos en sus ciudades y ejidos, para que se reúnan con nosotros.
3 Traigamos aquí el arca de nuestro Dios, porque desde los días de Saúl no la hemos consultado.»
4 Toda la asamblea estuvo de acuerdo en que se hiciera así, pues a todos les pareció bien.
David intenta traer el arca
(2 S 6.1-11)5 Entonces David reunió a todos los israelitas, desde Sijor de Egipto hasta la entrada de Jamat, para que trasladaran el arca de Dios desde Quiriat Yearín.
6 Y fue David con todo Israel a Baalá de Quiriat Yearín, que está en Judá, para trasladar de allí el arca sobre la cual se invoca el nombre de Dios el Señor, que habita entre los querubines.
7 Desde la casa de Abinadab llevaron el arca de Dios en un carro nuevo, y Uzá y Ajió guiaban el carro,
8 mientras David y todo Israel se regocijaban con todas sus fuerzas delante de Dios, entre cánticos y música de arpas, salterios, tamboriles, címbalos y trompetas.
9 Cuando llegaron a la era de Quidón, los bueyes tropezaron, y para sostener el arca Uzá extendió la mano.
10 Entonces el furor del Señor se encendió contra Uzá por haber extendido su mano hacia el arca, y lo hirió de muerte, y Uzá murió allí, delante de Dios.
11 A David le pesó que el Señor hubiera fulminado a Uzá; por eso llamó a ese lugar Peres Uzá, y hasta el día de hoy se llama así.
12 Ese día David temió a Dios, y dijo:
«¿Y cómo voy a llevar el arca de Dios a mi casa?»
13 Así que ya no llevó el arca a su casa, en la ciudad de David, sino que la llevó a la casa de Obed Edom, el de Gat.
14 Y el arca de Dios se quedó tres meses en la casa de Obed Edom, con su familia, y el Señor bendijo la casa de Obed Edom y todo lo que él tenía.
Давид переносить Божий Ковчег із Кір’ят-Єаріма
1 Порадившись з усіма начальниками тисяч і сотниками, а також з усіма можновладцями,
2 Давид звернувся до всієї громади Ізраїлю з промовою: Якщо ви вважаєте, що це правильно і є на те воля Господа, нашого Бога, давайте покличемо всіх наших братів, що залишились в усьому Ізраїльському краю, а також священиків та левітів у містах їхніх поселень, аби й вони прийшли до нас,
3 і перенесемо до нас Ковчег нашого Бога, до Якого ми не звертались за царювання Саула.
4 І вся громада погодилась, що потрібно так зробити, адже ця пропозиція була до вподоби усьому народові!
5 Отже, Давид зібрав увесь Ізраїль від єгипетської ріки Шіхор і аж до входу в Хамат, аби перенести Божий Ковчег з Кір’ят-Єаріма.
6 Тож Давид з усім Ізраїлем пішов до Кір’ят-Єаріма, який належав племені Юди, аби перенести звідти Ковчег Господа Бога, Котрий перебуває на херувимах, і над яким прикликається Його ім’я.
7 Божий Ковчег везли на новому возі із дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували того воза.
8 Давид і весь Ізраїль веселились перед Богом, з усіх сил співаючи та граючи на гуслах, арфах, бубнах, цимбалах і трубах.
9 А коли вони дійшли до току Кідона, то Узза простягнув свою руку, щоб підтримати Ковчег, оскільки воли нахилили його .
10 Тоді запалав Господній гнів на Уззу, – він був уражений за те, що простягнув свою руку до Ковчега, – так що він там перед Богом і помер.
11 Давид засмутився через те, що Господь уразив Уззу, і він назвав те місце: Перец-Узза . Воно так називається і до сьогодні.
12 В той час Давида пройняв перед Богом страх, і він сказав: Як же мені тепер принести Божий Ковчег до себе?
13 Тому Давид відмовився провадити Ковчег до себе, у Місто Давида, а скерував його у дім едомця з Ґата, Оведа.
14 Отже, Божий Ковчег залишався в домі едомця Оведа протягом трьох місяців. Господь поблагословив дім едомця Оведа, а також усе, що йому належало.