1 Вернися, вернися, Суламітко! Повернися, повернися, дозволь нам на тебе надивитись!
Наречений: Для чого дивитись на Суламітку, немов на військовий хоровод?
2 Які ж чудові твої ніжки в сандалях, князівно! Округлість твоїх клубів як півкола, майстерно виготовлені руками митця.
3 Твоє лоно, наче круглоточена чаша, в якій не забракне пахучого вина. Твій стан – це сніп пшениці у колі лілій.
4 Твої груди, як двоє оленяток, – наче двійнятка сарни.
5 Твоя шия, наче вежа зі слонової кості; а твої очі, як ті озера в Хешбоні, що при брамі Батраббім . Твій ніс, як ліванська вежа, що ніби дивиться в бік Дамаска.
6 Твоя голівка, наче гора Кармель, а зачіска на твоїй голові подібна до багряниці, – цар полонений твоїм волоссям.
7 Яка ж ти красуня, і якою бажаною є твоя любов з твоїми насолодами!
8 Своїм станом ти подібна до пальми, а твої груди – до грон винограду.
9 І я подумав: Ось вилізу на пальму, схоплюся за її віття. Нехай же твої груди стануть для мене гронами винограду, твоє дихання буде ароматом яблук,
10 а слова твоїх уст, як добірне вино, що тече прямо до коханого, зволожуючи його уста й пробуджуючи від сну.
Наречена:
11 Я бажана моєму коханому, а він відчуває потяг до мене.
12 Ходи, мій коханий, підемо на поле, й переночуємо в селах .
13 Зранку підемо до виноградників, – побачимо, чи вже розпускається виноград, чи з’являються на виноградних лозах квіточки, чи зацвіли гранатові дерева. Там я обдарую тебе своїм коханням.
14 Ти відчуєш аромат мандраґорів, бо біля наших дверей лежать усякі найкращі плоди, як нові, так і минулорічні, які, мій коханий, я зберегла для тебе.
Trzecia pieśń o ukochanej
Chłopcy:
1 Powróć, powróć, Szulamitko,
powróć, powróć, będziemy cię podziwiać.
On:
Co chcecie podziwiać w Szulamitce,
w tańcu dwóch obozów?
2 Jakże piękne są twoje stopy w sandałach,
córko księcia!
Linia twoich bioder jest jak klejnot,
dzieło rąk artysty rzeźbiarza.
3 Twój pępek – krągłym pucharem,
niech nie zabraknie w nim wina!
Brzuch twój – stosem pszenicy
otoczonym liliami.
4 Twoje piersi jak para koźląt,
jak bliźnięta gazeli.
5 Twoja szyja jest jak wieża z kości słoniowej.
Twoje oczy jak sadzawki w Cheszbonie,
przy bramie Bat-Rabbim.
Twój nos jak wieża Libanu,
strzegąca miasta od strony Damaszku.
6 Głowa twoja jest jak Karmel,
a pukle twych włosów jak purpura.
Nawet król został schwytany w warkocze!
7 Jakże jesteś piękna, jakże urocza,
miłości moja rozkoszna.
8 Wygląd twój smukłością przypomina palmę,
twoje piersi podobne do gron winnych.
9 Rzekłem: Wejdę na palmę,
chwycę się kiści daktyli.
Niech piersi twoje staną się jak grona winne,
a twój oddech jak woń jabłek.
10 Twoje usta jak wino najlepsze,
płynące prosto do swego ukochanego,
zwilżające wargi uśpionych.
Miłosna wędrówka
Ona:
11 Ja należę do mego ukochanego,
a on mnie pragnie.
12 Chodź, mój ukochany,
wyjdźmy na pole,
nocujmy po wioskach!
13 Wstawajmy wcześnie, by iść do winnic!
Zobaczmy, czy zakwitł krzew winny,
czy rozchylił się pączek,
czy kwitną już drzewa granatów.
Tam obdarzę cię czułością.
14 Mandragory już pachną,
a u naszych drzwi wszelki urodzaj.
Nowe rzeczy wraz ze starymi,
mój ukochany, zachowałam dla ciebie!