Бен-Гадад готується до війни з Ахавом
1 Якось сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і разом з тридцятьма двома царями, з кіньми й колісницями він вирушив, узяв в облогу Самарію, й воював проти неї.
2 Він послав до Ізраїльського царя Ахава у місто послів,
3 й наказав послам передати йому слова Бен-Гадада: Твоє срібло й твоє золото, – тепер мої, так само й твої найвродливіші жінки та твої діти, – також мої!
4 Відповідаючи, Ізраїльський цар сказав: Як ти говориш, мій володарю, царю, то й справді до тебе належу я і все, що в мене!
5 Посли прийшли вдруге, й сказали: Бен-Гадад сказав передати такі слова: Я посилаю, щоб тобі сказали: Маєш мені віддати твоє срібло й твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей!
6 Тому завтра о цій порі я пришлю до тебе моїх слуг, котрі обшукають твій палац і житла твоїх вельмож, і на все, що тобі миле, вони накладуть свої руки й заберуть!
7 Тоді Ізраїльський цар закликав усіх старійшин краю, і сказав: Хочу, аби ви зрозуміли й усвідомили, які злочинні в нього наміри. Адже, коли він послав до мене, жадаючи моїх жінок, моїх дітей, мого срібла та мого золота, – я не відмовляв йому ні в чому…
8 Але всі старійшини і весь народ сказали йому: Не зважай, і на таке не погоджуйся!
9 Тому він сказав послам Бен-Гадада: Передайте моєму володарю, цареві: Усе, з чим ти раніше посилав до твого слуги, я виконаю, – а от цього зробити не можу. Посли відійшли й переказали йому відповідь царя.
10 Але Бен-Гадад послав до нього знову сказати: Нехай боги учинять зі мною те чи інше, та ще й додадуть, якщо від Самарії залишиться хоча б стільки пороху, щоб вистачило взяти у жменю кожному воїну, що зі мною!
11 Та, відповідаючи, Ізраїльський цар звелів передати: Нехай не вихваляється той, хто підперізує до пояса меч , а той, хто відперізує його від пояса після бою.
12 Як тільки Бен-Гадад почув таку відповідь, – а це сталося якраз тоді, коли він під наметами разом з усіма царями бенкетував, – то звелів своєму війську підготуватись до битви! І вони вишикувались навколо міста.
Перша поразка сирійців
13 У той час прийшов до Ізраїльського царя Ахава один пророк і сказав: Так говорить Господь: Чи ти бачиш увесь цей величезний натовп? Ось Я сьогодні віддаю його у твої руки, й ти зрозумієш, що Я – Господь!
14 Тоді Ахав запитав: Через кого? А той відповів те, що сказав Господь: Через загони начальників округів! Але Ахав допитувався: А хто має розпочати війну? Пророк відповів: Ти!
15 Отже Ахав зробив перегляд загонів, що були в начальників округів; там виявилось двісті тридцять два воїни. Після цього він перелічив усе військо Ізраїльтян, – було сім тисяч воїнів.
16 Вони виступили опівдні, тимчасом, як Бен-Гадад у той час пиячивпід наметами, разом зі своїми союзниками, – тридцятьма двома царями, – і то до повного сп’яніння.
17 Отже, першими виступили загони начальників округів. А коли Бен-Гадад послав дозорців, йому доповіли: Із Самарії вирушили військові.
18 Тоді він сказав: Якщо вони йдуть з миром, схопіть їх живими; а якщо вони вийшли воювати, так само схопіть їх живими.
19 Тим часом, вийшовши з міста, загони начальників округів, а за ними й усе військо, наблизились
20 і почалась битва , – кожен бив свого противника так, що сирійці побігли, а Ізраїльтяни їх переслідували. Сирійський цар Бен-Гадад утік на коні разом зі своєю кіннотою.
21 Тоді Ізраїльський цар вирушив особисто, – розгромив кінноту й забрав колісниці, завдавши сирійцям великої нищівної поразки.
Друга поразка сирійців
22 Після цього знову підійшов до Ізраїльського царя пророк і сказав йому: Іди, й збирайся з силами; добре подумай, що маєш робити, адже через рік сирійський цар знову виступить проти тебе!
23 І справді, вельможі сирійського царя сказали йому: Їхній Бог, – це Бог гір, тому й вони нас перемогли. Але якби ми воювали з ними на рівнині, тоді безперечно ми перемогли би їх.
24 Тому ось що зроби: Змісти усіх царів з їхніх престолів, а замість них постав своїх намісників,
25 Тоді набери собі стільки війська, скільки в тебе загинуло: стільки ж кінноти скільки було, а також і колісниць, – стільки колісниць, скільки було, й ми зітнемося з ними в бою на рівнині, тоді вже, напевно, переможемо їх! Цар послухався їхньої поради, і зробив так.
26 Через рік так і сталося: Бен-Гадад зібрав сирійців і вирушив під Афек, аби воювати з Ізраїлем.
27 Ізраїльтяни також перелічили своє військо і, забезпечивши себе всім необхідним, виступили їм назустріч. Ізраїльтяни отаборились навпроти них, – як дві отари кіз, – тоді як сирійці вкрили землю.
28 Але знову до Ізраїльського царя прийшов Божий чоловік і, звертаючись до нього сказав: Так говорить Господь: Оскільки сирійці кажуть, що Господь є Богом гір, і Він не є Богом рівнин, тому Я передаю увесь цей величезний натовп у твої руки, й ви зрозумієте, що Я – Господь!
29 І стояли таборами одні навпроти інших протягом семи днів; але сьомого дня, розгорілась битва, – Ізраїльтяни розбили сирійців, знищивши протягом одного дня сто тисяч піхотинців.
30 А ті, котрі залишилися, втекли у місто Афек, але несподівано на них рухнула стіна міста, поховавши під своїми руїнами ще двадцять сім тисяч чоловік з решти позосталих. Утік до міста і Бен-Гадад, заховавшись у внутрішній кімнаті фортеці.
Ахав відпускає Бен-Гадада
31 Його сановники сказали йому: Якось ми чули, що Ізраїльські царі – це милосердні царі. Дозволь нам одягнути на наші бедра мішковину, а на шиї пов’язати мотузки й вийти до Ізраїльського царя, – може, він залишить тебе живим?!
32 Отже вони підперезали свої бедра мішковиною, пов’язали на шиї мотузки, та й подались до Ізраїльського царя і сказали: Твій слуга Бен-Гадад просить, аби ти пощадив його життя! А той відповів: Невже він ще живий? Адже він – мій брат!
33 Ті мужі узріли в цих словах добру ознаку, і з поспіхом, вхопивши його на слові , сказали: Так, твій брат Бен-Гадад. Тоді він сказав: Ідіть і приведіть його сюди! Коли Бен-Гадад до нього прийшов, той посадив його на свою колісницю.
34 Бен-Гадад сказав йому: Я поверну тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, й ти можеш відкрити собі в Дамаску торговельні вулиці (квартали ), як мій батько зробив у Самарії. Я відпущу тебе, – сказав Ахав , – за умови певного Договору. Тож вони уклали Договір, і Ахав відпустив його.
Пророк докоряє Ахаву
35 Тоді один чоловік з пророчих учнів, за Господнім дорученням, сказав до свого товариша: Вдар мене! Але той муж відмовився його бити.
36 Перший сказав йому: Оскільки ти не послухався Господнього наказу, то коли ти підеш від мене, тебе уразить лев! Тож коли той відійшов, справді, на нього наскочив лев, і його розірвав.
37 Потім той пророк знайшов іншого чоловіка і запропонував йому: Вдар мене! І той чоловік так сильно його побив, що завдав йому поранень.
38 Після того пророк пішов, і став на дорозі в очікуванні царя; він змінив свій зовнішній вигляд, закривши обличчя пов’язкою.
39 І коли цар проходив, пророк голосно загукав до царя, волаючи: Коли твій слуга опинився в самому центрі битви, то хтось підійшов і привів до мене чоловіка, наказуючи: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він утече, то ти поплатишся за нього своїм життям, або відважиш талант срібла!
40 Тимчасом як твій слуга був зайнятий тими чи іншими справами, той зник! Тоді Ізраїльський цар сказав до нього: Ти сам оголосив собі вирок, – нехай він буде виконаний.
41 Тоді той з поспіхом зірвав пов’язку, що була над його очима, і цар Ізраїлю упізнав його, що він з пророків.
42 І той сказав цареві, що говорить Господь: Оскільки ти випустив зі своїх рук мужа, якого Я засудив до страти, то ти поплатишся за його життя своїм життям, і своїм народом – за його народ!
43 Після цього Ізраїльський цар повернувся до свого дому в Самарії пригнічений і роздратований.
Wojny Achaba z królem Aramu
1 Ben-Hadad, król Aramu, zgromadził całe swoje wojsko. Było z nim też trzydziestu dwóch królów oraz konie i rydwany. Wyruszył, obległ Samarię i z nią walczył. 2 Potem wysłał posłów do Achaba, króla Izraela, do miasta, 3 z żądaniem: Tak mówi Ben-Hadad: Twoje srebro i złoto jest moje, także twoje żony i twoi wspaniali synowie należą do mnie. 4 Król Izraela odpowiedział: Tak jak powiedziałeś, mój panie, królu, ja i wszystko, co posiadam, należy do ciebie.
5 Posłowie przyszli jednak ponownie i oznajmili: Tak mówi Ben-Hadad: Posłałem do ciebie żądanie, byś oddał mi swoje srebro i złoto, żony i synów. 6 Dlatego jutro o tej porze poślę do ciebie swoje sługi, a oni przeszukają twój dom i domy twoich sług. Wolno im położyć rękę na wszystkim, co jest dla ciebie wartościowe, i to zabrać. 7 Wówczas król izraelski zwołał całą starszyznę kraju i powiedział: Rozważcie, proszę, i zobaczcie, że ten knuje zło, bo zażądał ode mnie moich żon i synów, mojego srebra i złota, a ja mu nie odmówiłem. 8 Wtedy cała starszyzna i cały lud poradzili mu: Nie słuchaj go i się nie zgadzaj! 9 Odpowiedział więc posłańcom Ben-Hadada: Powiedzcie mojemu panu, królowi: Wszystko, czego żądałeś od swojego sługi za pierwszym razem, uczynię, ale tego spełnić nie mogę. Posłowie odeszli i przekazali odpowiedź.
10 Ben-Hadad ponownie przesłał mu wiadomość: Tak niech mi uczynią bogowie i dodadzą coś jeszcze, jeśli wystarczy popiołu Samarii, by napełnić dłonie wszystkich ludzi, którzy ze mną przyszli. 11 Wtedy król izraelski odpowiedział: Oznajmijcie mu: Niech się nie chełpi ten, który przypina broń, jak ten, który ją odpina! 12 Gdy Ben-Hadad usłyszał tę odpowiedź, a właśnie pił razem z królami w namiotach, wówczas rozkazał swoim sługom: Stańcie w szyku! Stanęli więc w szyku przeciwko miastu.
Zwycięstwo Achaba
13 Właśnie wtedy pewien prorok podszedł do Achaba, króla izraelskiego i powiedział: Tak mówi Pan: Czy widzisz cały ten wielki tłum? Oto Ja wydam go dzisiaj w twoje ręce i poznasz, że Ja jestem Panem. 14 Achab zapytał: Przez kogo się to dokona? Wtedy powiedział: Tak mówi Pan: Przez sługi naczelników okręgów. Zapytał jeszcze: Kto rozpocznie walkę? Odpowiedział: Ty!
15 Wówczas Achab dokonał przeglądu sług naczelników okręgów, a było ich dwustu trzydziestu dwóch. A po nich dokonał przeglądu całego ludu, wszystkich Izraelitów, w liczbie siedmiu tysięcy. 16 Wyruszyli w południe, gdy Ben-Hadad wraz z trzydziestoma dwoma pomagającymi mu królami, pił na umór w namiotach. 17 Słudzy książąt okręgów wyruszyli pierwsi. Gdy Ben-Hadad otrzymał wiadomość, że z Samarii wyruszyli ludzie, 18 rozkazał: Bez względu na to, czy wyszli w pokojowych zamiarach, czy też na wojnę, bierzcie ich żywych! 19 Tymi, którzy wyruszyli z miasta, byli słudzy książąt okręgów, za nimi zaś szło wojsko. 20 Każdy pobił swego przeciwnika. Wówczas Aramejczycy zaczęli uciekać, a Izraelici ich gonili. Również Ben-Hadad, król Aramu, ratował się ucieczką na koniu, a wraz z nim inni jeźdźcy. 21 Król izraelski też wyruszył, pozabijał konie i zniszczył rydwany, zadając Aramejczykom wielką klęskę.
22 Wtedy ów prorok ponownie podszedł do króla izraelskiego i powiedział: Idź, wzmocnij się. Rozważ i rozejrzyj się, co masz zrobić, bo po upływie roku król Aramu ponownie wystąpi przeciwko tobie.
Drugi atak Aramejczyków i interwencja proroka
23 Słudzy króla Aramu powiedzieli do niego: Ich bogowie są bogami gór, dlatego nas zwyciężyli. Gdy jednak będziemy walczyć z nimi na równinie, wtedy na pewno ich pokonamy. 24 Zrób więc tak: Usuń każdego z królów z jego stanowiska, a na jego miejsce mianuj namiestnika. 25 Ty natomiast zgromadź sobie wojsko równe wojsku, które straciłeś, także konie – jak tamte konie, i rydwany – podobne tamtym rydwanom. Walczmy z nimi na równinie, a na pewno ich pokonamy! Usłuchał ich rady i tak zrobił.
26 Po upływie roku Ben-Hadad ponownie dokonał przeglądu Aramejczyków i wyruszył do Afek na wojnę z Izraelem. 27 Izraelici także dokonali przeglądu, zaopatrzyli się w żywność i wyruszyli przeciw nim. Izraelici, którzy rozłożyli się obozem naprzeciw Aramejczyków, wyglądali jak dwa małe stada kóz. Aramejczycy natomiast zapełnili okolicę. 28 Wtedy człowiek Boży podszedł do króla izraelskiego i powiedział: Tak mówi Pan: Ponieważ Aramejczycy powiedzieli: Pan jest Bogiem gór, a nie jest Bogiem równin, więc wydam cały ten wielki tłum w twoje ręce i poznacie, że Ja jestem Panem. 29 Przez siedem dni obozowali jedni naprzeciw drugich. Siódmego dnia doszło do bitwy i Izraelici jednego dnia pobili sto tysięcy piechurów aramejskich. 30 Pozostałe dwadzieścia siedem tysięcy ludzi uciekło do miasta Afek, ale zawalił się na nich mur. Ben-Hadad również uciekł do miasta i schronił się w sekretnym pomieszczeniu.
31 Wtedy jego słudzy poradzili mu: Słyszeliśmy, że królowie domu Izraela są królami miłosiernymi. Włóżmy więc na biodra wory, a na szyje powrozy i wyjdźmy do króla izraelskiego. Może daruje ci życie? 32 Opasali więc biodra worami, na szyje założyli powrozy i poszli do króla izraelskiego z posłaniem: Twój sługa, Ben-Hadad mówi: Błagam, daruj mi życie! Odpowiedział: Czy jeszcze żyje? On jest moim bratem! 33 Posłańcy wzięli to za dobry znak i pospiesznie przytaknęli: Ben-Hadad jest twoim bratem! Wtedy powiedział: Idźcie, przyprowadźcie go! Ben-Hadad wyszedł do niego, a on kazał mu wsiąść na rydwan. 34 Wtedy król Aramu powiedział do niego: Zwrócę miasta, które mój ojciec zabrał twojemu ojcu. Urządzisz sobie bazary w Damaszku, jak mój ojciec urządził w Samarii. Achab odpowiedział: Uwolnię cię na podstawie tego przymierza. Następnie Achab zawarł z nim przymierze i go uwolnił.
Bóg zapowiada Achabowi karę
35 Jeden z uczniów proroków powiedział z rozkazu Pana do swojego towarzysza: Uderz mnie, proszę! Ale ten nie chciał go uderzyć. 36 Wtedy mu oświadczył: Ponieważ nie usłuchałeś głosu Pana, gdy tylko odejdziesz ode mnie, napadnie cię lew! I gdy odszedł od niego, napotkał go lew i rozszarpał. 37 Następnie spotkał innego człowieka, któremu powiedział: Uderz mnie, proszę! Człowiek ten uderzył go tak mocno, że go zranił. 38 Przyszedł więc ów prorok, stanął na drodze króla izraelskiego i zmienił swój wygląd, zakładając opaskę na oczy. 39 Gdy król przejeżdżał, wtedy on zawołał do króla: Twój sługa wszedł w wir walki, a oto ktoś zszedł z pola walki, przyprowadził do mnie jakiegoś człowieka i powiedział: Pilnuj tego człowieka! Jeśli go tu zabraknie, oddasz swoje życie za jego życie albo zapłacisz talent srebra. 40 A gdy twój sługa był zajęty tym i owym, on zniknął. Wtedy król izraelski powiedział do niego: Taki jest twój wyrok, sam go wydałeś. 41 Wtedy zdjął pospiesznie opaskę z oczu, a król izraelski poznał, że był to jeden z proroków. 42 Tamten zaś powiedział: Tak mówi Pan: Ponieważ wypuściłeś z ręki człowieka obłożonego przeze Mnie klątwą, oddasz swoje życie za jego życie, a twój lud za jego lud. 43 Król izraelski odjechał do domu urażony i zagniewany. I przybył do Samarii.