Старість Давида
1 Цар Давид постарів, досягнув похилого віку. Його вкривали ковдрами, але він не міг зігрітись.
2 Тому його слуги сказали йому: Нехай би пошукали нашому володареві, царю, молоду дівчину, яка царя доглядала би, прислуговувала йому, лежала біля нього в постелі, зігріваючи тілом нашого володаря, царя.
3 Тож шукали гарну дівчину в усіх околицях Ізраїлю, і коли знайшли Авішаґу, шунамійку, то привели її до царя.
4 Ця дівчина була дуже вродливою. Вона доглядала царя, й прислуговувала йому, проте цар не мав з нею інтимних стосунків.
Задум Адонії стати царем
5 Тим часом Адонія, син Хаґґіти, загордився, заявляючи: Я буду царем! Він завів собі колісниці й вершників, підібрав п’ятдесят чоловіків, котрі бігли попереду нього.
6 Проте його батько Давид ніколи йому не дорікнув йне спитав: Навіщо ти все це робиш? Він народився йому після Авесалома і був дуже вродливим.
7 Адонія ж був у змові з Йоавом, сином Церуї, та зі священиком Авіятаром, котрі підтримували Адонію.
8 Натомість священик Садок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шімей, Реї та інші лицарі Давида не підтримували Адонію.
9 Одного разу Адонія приніс біля каменя Зохелет (Слизького Каменя ), що неподалік джерела Ен-Роґел, у жертву овець, волів та вгодованих телят, і запросив на це свято всіх своїх братів, царських синів, та всіх придворних царя з племені Юди.
10 А пророка Натана, Бенаю , лицарів Давида та свого брата Соломона він не покликав.
Помазання Соломона на царство
11 Тому Натан звернувся до Вірсавії, матері Соломона, з такими словами: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґіти, оголосив себе царем без відома нашого володаря Давида?
12 Отже, я тобі раджу: рятуй своє життя і життя свого сина Соломона.
13 Йди негайно до царя Давида та скажи йому: Мій володарю, царю! Хіба ти не присягав твоїй слугині, говорячи: Твій син Соломон стане царем після мене, саме він сяде на моєму троні? Як же так, що Адонія став царем?
14 А в той час, коли ти ще розмовлятимеш з царем, я ввійду за тобою і підтверджу твої слова.
15 Тож Вірсавія ввійшла в царські покої, – цар у той час був дуже немічним, і йому прислуговувала шунамійка Авішаґа.
16 Коли Вірсавія схилилась й вклонилася цареві, то цар запитав: Що ти хочеш?
17 Вона ж йому відповіла: Володарю мій, царю! Адже ти присягався твоїй слугині Господом, твоїм Богом, що мій син Соломон стане царем після тебе, і що він займе твій трон!?
18 Тим часом як став царем Адонія, без твого, мій володарю, царю, відома!
19 Він приніс у жертву волів, овець, вгодованих телят, запросивши на святкування усіх царських синів, священика Авіятара та начальника твоїх військ Йоава, а твого слугу Соломона не покликав.
20 Тепер же на тебе, мій володарю, царю, звернені очі всього Ізраїлю, аби ти їм оголосив, хто після тебе має сісти на троні мого володаря, царя!
21 Адже може статися так: як тільки мій володар, цар, відійде до своїх батьків, то мене та мого сина Соломона визнають злочинцями…
22 І от, коли вона ще розмовляла з царем, прибув пророк Натан.
23 І повідомили цареві, говорячи: Ось прийшов пророк Натан! Отже, він увійшов до царя і долілиць вклонився перед царем.
24 Натан сказав: Мій володарю, царю, хіба ти так вирішив, що Адонія стане царем після тебе, і сяде на твоєму престолі?
25 Адже він сьогодні зійшов у долину , й приніс у жертву багато волів, вгодованих телят і чимало овець. Він запросив усіх царських синів, начальників війська та священика Авіятара; зараз вони їдять і п’ють разом з ним, вигукуючи: Нехай живе цар Адонія!
26 Тоді як мене, твого слугу, священика Садока, Бенаю, сина Єгояди, й твого слугу Соломона він не запросив.
27 Невже все це відбувається за наказом мого володаря, царя, і ти не повідомив свого слугу, хто сяде після тебе на троні мого володаря, царя?
28 Відповідаючи, цар Давид сказав: Покличте до мене Вірсавію. І коли вона ввійшла до царя і стала перед ним,
29 цар присягнув, запевняючи: Як живий Господь, Який рятував моє життя від усякого лиха,
30 повторюю: як я присягнув тобі Господом, Богом Ізраїлю, говорячи, що твій син Соломон стане царем після мене, й що він зійде на мій престол замість мене, так я і вчиню сьогодні.
31 Вірсавія схилилась долілиць, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, повіки!
32 Тоді цар Давид наказав: Покличте до мене священика Садока, пророка Натана та Бенаю, сина Єгояди. І коли вони стали перед царем,
33 цар дав їм такий наказ: Візьміть із собою слуг (охоронців ) вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого мула і запровадьте його до Гіхону .
34 Там священик Садок і пророк Натан нехай помажуть його царем над Ізраїлем, після чого засурміть у ріг, і всі проголосіть: Нехай живе цар Соломон!
35 Повертаючись, ви будете йти за ним, а він прийде й сяде на моєму троні. Так він стане царем замість мене, адже я заповідаю, аби він був правителем над Ізраїлем і над Юдою.
36 Відповідаючи, Беная, син Єгояди, сказав цареві: Амінь! Нехай це затвердить Господь, Бог мого володаря, царя!
37 Так, як Господь був з моїм володарем, царем, так нехай буде із Соломоном, і нехай Він піднесе його трон понад трон мого володаря, царя Давида!
38 Після цього священик Садок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці та пелетійці пішли, й посадили Соломона на мула царя Давида, й привезли його в Гіхон.
39 Священик Садок узяв ріг з єлеєм помазання із Намету , і помазав Соломона. Далі затрубив ріг, і весь присутній люд проголосив: Нехай живе цар Соломон!
40 Цар їхав , а весь народ йшов за ним; люди грали на сопілках, під радісні вигуки народу, так що від їхнього голосу здригалась земля.
Милість Соломона до Адонії
41 Ці радісні вигуки почув Адонія і всі, котрі були ним запрошені, бо якраз вони закінчили бенкетувати. Почув звук рога також Йоав і запитав: Що може означати така голосна метушня у місті?
42 І коли він ще говорив, прийшов, син священика Авіятара, Йонатан. Адонія сказав: Заходь, адже ти порядна людина й приносиш добрі новини!
43 Відповідаючи, Йонатан сказав Адонії: Справа в тому, що наш володар, цар Давид, поставив царем Соломона.
44 Цар відправив з ним священика Садока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, разом з керетійцями та пелетійцями, які посадили його на мула царя.
45 Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя біля Гіхону; повертались звідти з вигуками радості всього міста, – цей галас, напевно, чули й ви.
46 Так що Соломон уже зійшов на царський трон,
47 а царські сановники вже приходили привітати нашого володаря, царя Давида, проголошуючи: Нехай твій Бог учинить ім’я Соломона славнішим понад твоє ім’я, і нехай підвищить його престол понад твій престол! І цар вклонився на своєму ліжку.
48 Після цього цар сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні учинив так, що один з моїх синів зійшов на мій престол, і мої очі це побачили!
49 Почувши це, запрошені Адонієм гості злякались; вони встали, й кожен пішов своєю дорогою.
50 Адонія ж зі страху перед Соломоном також устав і поспіхом вхопився за роги жертовника.
51 Коли Соломонові повідомили, мовляв: Злякавшись царя Соломона, Адонія тримається за роги жертовника, повторюючи: Нехай присягнеться мені сьогодні цар Соломон, що не стратить свого слугу мечем! –
52 то Соломон сказав: Якщо він буде себе вести як порядна людина, то жоден його волосок не впаде з його голови! Але якщо в ньому виявиться підступ, то він помре!
53 Отже, цар Соломон послав за ним , і його взяли від жертовника. І коли він прийшов до царя Соломона, то вклонився царю, а Соломон сказав йому: Йди до свого дому!
OSTATNIE DNI DAWIDA
1 Kiedy król Dawid się zestarzał i posunął w latach, nie mógł się rozgrzać – choć okrywano go narzutami – 2 wtedy jego słudzy powiedzieli mu: Trzeba poszukać naszemu panu, królowi, młodej dziewczyny, dziewicy, która czuwałaby przy królu i nim się opiekowała. Będzie sypiała na twym łonie, i wtedy będzie ciepło naszemu panu, królowi. 3 Szukali więc pięknej dziewczyny po całym terytorium Izraela i znaleźli Abiszag, Szunamitkę, i przyprowadzili ją do króla. 4 Dziewczyna ta była nadzwyczaj piękna, a chociaż opiekowała się królem i mu służyła, król z nią nie współżył.
Spisek Adoniasza
5 Adoniasz, syn Chaggity, wynosił się i mówił: Ja będę królował! Sprawił sobie rydwan i jeźdźców, a pięćdziesięciu gońców chodziło przed nim. 6 Ojciec jednak nigdy go nie skarcił, pytając: Dlaczego tak postąpiłeś? Był on również bardzo przystojny, a matka urodziła go po Absalomie. 7 Adoniasz porozumiał się z Joabem, synem Serui, i z kapłanem Abiatarem, a ci go poparli. 8 Ale kapłan Sadok, Benajasz, syn Jehojady, i prorok Natan oraz Szimei i Rei, a także wojownicy Dawida nie opowiedzieli się za Adoniaszem.
9 Adoniasz złożył ofiarę z owiec, wołów i tucznego bydła przy kamieniu Zochelet, który znajdował się przy źródle Rogel. Zwołał wszystkich swoich braci, synów królewskich, i wszystkich dworzan królewskich z Judy. 10 Proroka Natana jednak, Benajasza, wojowników i Salomona, swojego brata, nie zaprosił.
Rada proroka Natana
11 Wtedy Natan zapytał Batszebę, matkę Salomona: Czy nie słyszałaś, że Adoniasz, syn Chaggity, ogłosił się królem, a nasz pan, Dawid, nic o tym nie wie? 12 Teraz więc chodź, dam ci radę, byś ocaliła swoje życie i życie twojego syna, Salomona. 13 Idź, udaj się do króla Dawida i powiedz mu: Czy to nie ty, mój panie, królu, przysiągłeś swojej służebnicy: Salomon, twój syn, będzie panował po mnie i on zasiądzie na moim tronie? Dlaczego więc króluje Adoniasz? 14 A gdy będziesz jeszcze rozmawiać tam z królem, przyjdę i ja za tobą i uzupełnię twoje słowa.
15 Weszła więc Batszeba do sypialni króla. Król był już bardzo stary, a Abiszag, Szunamitka, mu usługiwała. 16 Batszeba padła na kolana i oddała królowi głęboki pokłon, a król zapytał: Czego chcesz? 17 Odpowiedziała mu: Panie mój! Ty przysiągłeś swojej służebnicy na Pana, twego Boga: Salomon, twój syn, będzie panował po mnie i on zasiądzie na moim tronie. 18 Tymczasem Adoniasz ogłosił się królem, a ty, mój panie, królu, o tym nie wiesz. 19 Złożył też ofiarę z wołów, tucznego bydła i wielu owiec i zwołał wszystkich synów królewskich, kapłana Abiatara, a także Joaba, dowódcę wojsk, ale twojego sługi, Salomona, nie zaprosił. 20 A przecież to ty, mój panie, jesteś królem! Oczy całego Izraela są zwrócone na ciebie, abyś ogłosił, kto zasiądzie po tobie na tronie mojego pana, króla. 21 W przeciwnym razie, gdy mój pan, król, spocznie przy swoich przodkach, to ja i mój syn, Salomon, zostaniemy uznani za przestępców.
22 Gdy jeszcze rozmawiała z królem, nadszedł prorok Natan. 23 Powiadomiono więc króla: Oto prorok Natan! Przyszedł przed oblicze króla i oddał mu pokłon twarzą do ziemi. 24 Potem Natan powiedział: Panie mój, królu! Czy rozkazałeś: Adoniasz będzie panował po mnie i będzie zasiadał na moim tronie? 25 Przyszedł bowiem dzisiaj i ofiarował woły, tuczne bydło i wiele owiec. Potem zaprosił wszystkich synów królewskich, dowódców wojskowych i kapłana Abiatara. Oto jedzą z nim i piją, i wznoszą okrzyki: Niech żyje król Adoniasz! 26 Mnie jednak, twojego sługi, kapłana Sadoka oraz Benajasza, syna Jehojady, i twojego sługi, Salomona, nie zaprosił. 27 Czy stało się tak za sprawą mego pana, króla, choć nie powiadomiłeś swojego sługi, kto zasiądzie na tronie mego pana, króla, po nim?
Dawid mianuje Salomona swoim następcą
28 W odpowiedzi król Dawid rozkazał: Przywołajcie do mnie Batszebę! Gdy zaś przyszła do króla i stanęła przed nim, 29 król złożył przysięgę i powiedział: Na życie Pana, który wybawiał moją duszę z wszelkiej niedoli! 30 Jak przysiągłem tobie na Pana, Boga Izraela, że Salomon, twój syn, będzie panował po mnie i on zasiądzie na moim tronie zamiast mnie, tak właśnie dziś uczynię. 31 Wtedy Batszeba padła twarzą ku ziemi i pokłoniła się królowi. I powiedziała: Niech żyje mój pan, król Dawid, na wieki!
32 Następnie król Dawid rozkazał: Przywołajcie do mnie kapłana Sadoka, proroka Natana i Benajasza, syna Jehojady. Kiedy stawili się przed obliczem króla, 33 polecił im: Weźcie ze sobą sługi waszego pana, wsadźcie mojego syna, Salomona, na moją mulicę i zaprowadźcie go do Gichonu. 34 Niech kapłan Sadok i prorok Natan namaszczą go tam na króla nad Izraelem. Potem zadmijcie w róg i wznieście okrzyki: Niech żyje król Salomon! 35 Wyruszycie za nim, a gdy przybędzie, zasiądzie na moim tronie i będzie panował zamiast mnie, bo rozkazałem, aby był władcą Izraela i Judy. 36 Wtedy Benajasz, syn Jehojady, odpowiedział królowi: Niech tak będzie! Niech tak powie Pan, Bóg mego pana, króla. 37 Tak jak Pan był z królem, moim panem, tak też niech będzie z Salomonem i niech wywyższy jego tron nad tron mojego pana, króla Dawida!
Namaszczenie Salomona na króla Izraela
38 Zeszli więc w dół: kapłan Sadok, prorok Natan, Benajasz, syn Jehojady, oraz Keretyci i Peletyci, wsadzili Salomona na mulicę króla Dawida i zaprowadzili do Gichonu. 39 Kapłan Sadok wziął z namiotu naczynie z oliwą i namaścił Salomona. Następnie zadęli w róg, a cały lud zawołał: Niech żyje król Salomon! 40 Potem cały lud poszedł za nim w górę, grając na fletach i ciesząc się tak wielką radością, że ziemia prawie pękała od ich okrzyków.
Salomon oszczędza Adoniasza
41 Usłyszał to Adoniasz oraz wszyscy zaproszeni, którzy z nim byli, i zakończyli ucztę. Również Joab usłyszał głos rogu i zapytał: Co znaczy ten zgiełk w mieście? 42 A gdy jeszcze mówił, nadszedł Jonatan, syn kapłana Abiatara. Wtedy Adoniasz powiedział: Wejdź, gdyż jesteś dzielnym człowiekiem i przynosisz dobre wieści. 43 Jonatan odpowiedział Adoniaszowi: Przeciwnie! Nasz pan, król Dawid, ustanowił Salomona królem. 44 Król posłał z nim kapłana Sadoka i proroka Natana, Benajasza, syna Jehojady, oraz Keretytów i Peletytów. Wsadzili go na mulicę króla, 45 a kapłan Sadok i prorok Natan namaścili go na króla przy Gichonie. Następnie odeszli stamtąd w górę, radując się tak, że poruszyło się miasto, czego odgłos usłyszeliście. 46 Co więcej, Salomon zasiadł już na królewskim tronie. 47 Przyszli również słudzy królewscy, aby błogosławić naszego pana, króla Dawida, mówiąc mu: Niech twój Bóg uczyni imię Salomona sławniejszym od twojego imienia i niech wywyższy jego tron ponad twój tron. Król zaś oddał pokłon na swoim łożu 48 i tak powiedział: Błogosławiony Pan, Bóg Izraela, który dał dziś następcę na moim tronie, a moje oczy to zobaczyły.
49 Wszyscy zaproszeni przez Adoniasza poderwali się przerażeni i każdy poszedł swoją drogą. 50 Również Adoniasz zląkł się Salomona, zerwał się, poszedł i uchwycił się mocno rogów ołtarza. 51 Wtedy doniesiono Salomonowi, że Adoniasz zląkł się go i uchwycił rogów ołtarza, mówiąc: Niech król Salomon przysięgnie mi dziś, że nie zabije mieczem swojego sługi! 52 Salomon zaś powiedział: Jeżeli będzie uczciwy, to nie spadnie mu włos z głowy. Ale jeżeli znajdzie się w nim zło, to umrze. 53 Posłał więc król Salomon, aby go sprowadzono od ołtarza. Gdy Adoniasz przyszedł, oddał królowi Salomonowi pokłon, a Salomon mu rozkazał: Idź do domu!