Питання про суботу
1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани , і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.
2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?
4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?
5 І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Ісус оздоровляє в суботу
6 І сталося іншої суботи, коли увійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.
7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.
8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу – добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?
10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].
11 А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Покликання дванадцятьох апостолів
12 Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:
14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом ,
16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Ісус навчає і зціляє
17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалиму, і з приморського Тира й Сидона,
18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, – і оздоровлялися.
19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.
Принципи щасливого життя
20 А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.
22 Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.
23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.
24 Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.
25 Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.
26 Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.
Любіть своїх ворогів
27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;
28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.
29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.
30 Кожному, хто просить у тебе, – дай, а від того, хто забирає твоє, – не домагайся.
31 Як хочете, щоби чинили вам люди, – чиніть [і ви] їм так само.
32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.
33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.
34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.
Не судіть
37 Також не судіть – і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте – і проститься вам;
38 давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
39 І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40 Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.
41 Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш?
42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! – а не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Чим переповнене серце, те промовляють уста
43 Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.
44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Будьте виконавцями Божого Слова
46 Чому Мене кличете: Господи, Господи! – а не робите того, що Я кажу?
47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, – скажу вам, до кого він подібний:
48 він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.
49 А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі – без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, – велика стала з нього руїна!
Zrywanie kłosów w szabat
(Mt 12,1-8Mk 2,23-28)1 Gdy w szabat przechodził wśród zbóż, Jego uczniowie zrywali kłosy, wykruszali je w rękach i jedli. 2 Na to niektórzy faryzeusze powiedzieli: Dlaczego robicie to, czego w szabat nie wolno? 3 Jezus im odpowiedział: Czy nie czytaliście o tym, co zrobił Dawid, gdy był głodny, on i ci, którzy z nim byli? 4 Jak wszedł do Domu Bożego, wziął chleby pokładne, których nie wolno jeść nikomu oprócz kapłanów, a on jadł i dał tym, którzy z nim byli? 5 I powiedział do nich: Syn Człowieczy jest Panem szabatu.
Człowiek z bezwładną ręką
(Mt 12,9-14Mk 3,1-6)6 W inny szabat wszedł do synagogi i nauczał, a był tam człowiek, który miał bezwładną prawą rękę. 7 Nauczyciele Prawa i faryzeusze obserwowali, czy uzdrowi w szabat, aby znaleźć powód do oskarżenia Go. 8 On jednak rozpoznał ich myśli i powiedział do człowieka, który miał bezwładną rękę: Wstań i wyjdź na środek! On podniósł się i stanął pośrodku. 9 Wtedy Jezus powiedział do nich: Pytam was: Czy wolno w szabat czynić dobro czy zło? Ocalić życie czy zniszczyć? 10 Potem rozejrzał się dokoła i polecił mu: Wyciągnij rękę! Uczynił to i jego ręka stała się znowu sprawna. 11 A oni wpadli we wściekłość i naradzali się, co mogliby zrobić Jezusowi.
Powołanie Dwunastu
(Mt 10,1-4Mk 3,13-19)12 W tych dniach Jezus wszedł na górę, aby się modlić. Spędził tam całą noc na modlitwie do Boga. 13 Gdy nastał dzień, przywołał swoich uczniów i wybrał spośród nich dwunastu, których nazwał apostołami: 14 Szymona, którego nazwał Piotrem i jego brata Andrzeja, Jakuba i Jana, Filipa i Bartłomieja, 15 Mateusza i Tomasza, Jakuba – syna Alfeusza i Szymona zwanego Zelotą, 16 Judę – syna Jakuba i Judasza Iskariotę, który stał się zdrajcą.
Napływ tłumów
(Mt 4,23-25)17 Potem zszedł z nimi na dół i zatrzymał się na równinie. Był tam wielki tłum Jego uczniów i mnóstwo ludzi z całej Judei i Jeruzalem oraz z wybrzeża wokół Tyru i Sydonu. 18 Przyszli, aby Go posłuchać i dać się wyleczyć z chorób. Również dręczeni przez duchy nieczyste byli uzdrawiani. 19 A każdy starał się Go dotknąć, ponieważ moc wychodziła z Niego i uzdrawiała wszystkich.
Błogosławieństwa i groźby
(Mt 5,1-12)20 A On skierował oczy na swoich uczniów i zaczął mówić:
Błogosławieni ubodzy,
bo do was należy Królestwo Boga.
21 Błogosławieni, którzy teraz cierpicie głód,
bo będziecie nasyceni.
Błogosławieni, którzy teraz płaczecie,
bo śmiać się będziecie.
22 Błogosławieni jesteście, gdy ludzie was znienawidzą, gdy was odtrącą i będą wam ubliżać oraz pozbawią was dobrego imienia ze względu na Syna Człowieczego. 23 Cieszcie się w tym dniu i skaczcie z radości, bo wielka będzie wasza nagroda w niebie. Tak samo bowiem postępowali ich ojcowie wobec proroków.
24 A wam bogaczom biada,
bo już otrzymujecie to, co was cieszy.
25 Biada wam, którzy teraz jesteście najedzeni do syta,
bo będziecie głodować.
Biada wam, którzy się teraz śmiejecie,
bo będziecie smucić się i płakać.
26 Biada wam, gdy wszyscy ludzie będą o was mówić dobrze. Tak samo bowiem ich ojcowie postępowali wobec fałszywych proroków.
Miłość nieprzyjaciół
(Mt 5,38-48; 7,12a)27 Ale do was, którzy słuchacie, mówię: Miłujcie waszych wrogów. Dobrze czyńcie tym, którzy was nienawidzą. 28 Błogosławcie tym, którzy was przeklinają i módlcie się za tych, którzy was znieważają. 29 Temu, kto cię uderzy w policzek, nadstaw i drugi, a temu, kto zabiera ci płaszcz, pozwól wziąć także koszulę. 30 Każdemu, kto cię prosi, daj, a od tego, kto zabiera twoją własność, nie żądaj zwrotu. 31 Postępujcie z ludźmi tak, jak chcielibyście, aby oni z wami postępowali. 32 Jeśli kochacie tych, którzy was kochają, co to za łaska? Przecież i grzesznicy kochają tych, którzy ich miłują. 33 Jeżeli dobrze czynicie tym, którzy wam dobrze czynią, co to za łaska? Przecież grzesznicy postępują tak samo. 34 Jeżeli pożyczacie tylko tym, od których spodziewacie się zwrotu, co to za łaska? Przecież grzesznicy pożyczają grzesznikom, aby tyle samo odebrać. 35 Wy natomiast kochajcie waszych wrogów, czyńcie dobrze i pożyczajcie, niczego w zamian się nie spodziewając, a wasza nagroda będzie wielka i będziecie synami Najwyższego. On bowiem jest dobry dla niewdzięcznych i złych. 36 Bądźcie miłosierni, jak miłosierny jest wasz Ojciec.
Osądzanie innych
(Mt 7,1-5)37 Nie sądźcie, a nie zostaniecie osądzeni i nie potępiajcie, a nie będziecie potępieni. Przebaczajcie, a będzie wam przebaczone. 38 Dawajcie, a będzie wam dane: miarą dobrą, ubitą, utrzęsioną i przelewającą się napełnią waszą kieszeń. Jaką bowiem miarą mierzycie, taką i wam odmierzą. 39 Opowiedział im też przypowieść: Czy może niewidomy prowadzić niewidomego? Czy obaj nie wpadną do dołu? 40 Uczeń nie przewyższa nauczyciela. Dopiero gdy się nauczy wszystkiego, będzie jak jego nauczyciel. 41 Dlaczego widzisz źdźbło w oku swego brata, a nie zauważasz belki we własnym? 42 Jak możesz mówić swojemu bratu: Bracie, pozwól, że wyjmę źdźbło z twojego oka, skoro sam we własnym oku nie widzisz belki? Obłudniku, najpierw wyrzuć belkę ze swego oka, a wtedy przejrzysz i będziesz mógł wyjąć źdźbło, które tkwi w oku twojego brata.
Jakie drzewo, takie owoce
(Mt 7,17-20Mt 12,34-35)43 Nie ma bowiem dobrego drzewa, które rodziłoby zły owoc, ani złego drzewa, które rodziłoby dobry owoc. 44 Każde drzewo poznaje się po jego owocach. Nie zbiera się fig z krzewu ciernistego ani winogron z jeżyny. 45 Dobry człowiek z dobrego skarbca swojego serca wydobywa dobro, a zły ze złego wydobywa zło, bo z obfitości serca mówią jego usta.
Dwa fundamenty
(Mt 7,24-27)46 Dlaczego zwracacie się do mnie: Panie, Panie, a nie postępujecie tak, jak mówię? 47 Pokażę wam, do kogo podobny jest ten, kto przychodzi do Mnie, słucha Moich słów i wprowadza je w czyn. 48 Podobny jest do człowieka, który, budując dom, zrobił głęboki wykop i założył fundament na skale. Gdy przyszła powódź, woda wdarła się do tego domu, ale nie mogła nim zachwiać, gdyż był dobrze zbudowany. 49 Ten natomiast, kto nie wprowadza w czyn tego, co usłyszał, podobny jest do człowieka, który zbudował dom na ziemi bez fundamentu. Gdy woda wdarła się do niego, natychmiast zawalił się i legł w gruzach.