Міста для левитів
1 Господь звернувся до Мойсея на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона з такими словами:
2 Накажи Ізраїльтянам, аби зі спадщини своїх володінь вони дали левітам міста для проживання. Нехай також дадуть левітам прилеглі околиці довкола тих міст.
3 Міста будуть їм для проживання, а виділена їм земля для пасовиськ їхній худобі, для їх власних потреб , та їхнім отарам.
4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі на тисячу ліктів довкола.
5 Тож відміряєте ззовні міста зі східної сторони – дві тисячі ліктів, з південної сторони – дві тисячі ліктів, із західної сторони, що з боку моря, дві тисячі ліктів, і зі сторони півночі також дві тисячі ліктів. Саме місто буде посередині, а навколо – прилеглі території міста.
Міста-сховища
6 З усіх міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, в які дозволите утікати вбивцям. Крім цих дасте ще сорок два міста.
7 Усіх міст, які дасте левітам, має бути сорок вісім міст з їхніми прилеглими околицями.
8 Щодо міст, які передасте з посілості Ізраїльтян, то численніші племена дадуть більше, а менш численні менше. У залежності від своєї спадщини, яку кожне плем’я отримало, воно передасть зі своїх міст левітам.
9 Далі промовив Господь до Мойсея такі слова:
10 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Коли перейдете через Йордан у ханаанський край,
11 то виберіть собі деякі міста, які були б у вас містами-сховищами, у яких міг би сховатись убивця, котрий вбив людину ненавмисно.
12 І будуть у вас ці міста за сховища від кровних месників, щоб убивця не помер, перш ніж він стане перед судом громади.
13 З міст, котрі дасте, шість будуть у вас містами-сховищами.
14 Три міста дасте за Йорданом, і три міста виділите в ханаанській землі. Вони будуть містами-сховищами.
15 Ці шість міст будуть сховищами, як для Ізраїльтян, так і для приходців, котрі живуть між ними, аби міг туди утекти кожний, хто вбив людину ненавмисне.
Настанови щодо убивць
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
19 Кровний месник сам може вбити убивцю. Де б він його не зустрів, він може його вбити.
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
22 Але якщо хтось штовхне когось випадково, без ворожого наміру, або кине на нього будь-яким предметом без злого наміру,
23 чи не зауваживши когось, кине навіть каменем, який впаде на нього, і він помре, хоч не був його ворогом і не бажав йому зла,
24 то нехай громада розсудить між тим хто вдарив, і між кровним месником за цими постановами.
25 Громада має захистити такого вбивцю від руки кровного месника. Громада поверне його до міста його сховища, куди він утік. Тож він житиме там до смерті великого священика, помазаного святим миром.
26 Однак, коли вбивця вийде поза межі свого міста-сховища, куди він утік,
27 а його кровний месник зустріне його поза межами його міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то він не буде винуватий.
28 Тож убивця має жити в своєму місті-сховищі аж до смерті великого священика. Лише після смерті великого священика вбивцяможе повернутися до місця свого проживання.
29 Таким має бути для вас правило, щодо правосуддя для ваших поколінь, у всіх ваших поселеннях.
30 Якщо хтось вб’є людину, то вбивцю можна покарати смертю лише на підставі свідчення свідків. Проте недостатньо свідчення одного свідка, щоб винести комусь смертний вирок.
31 Не будете приймати викупу за життя вбивці, якого визнано винуватим у смерті. Він неодмінно має померти.
32 Не беріть також викупу за того, хто утік до міста-сховища, але хоче повернутись і далі жити на своїй землі, поки помре великий священик.
33 І не оскверняйте землі, на якій ви мешкаєте . Адже кров оскверняє землю, а землі не можна очистити від пролитої на ній крові, хіба що лише кров’ю того, хто її проливає.
34 Тож не оскверняйте землі, на якій проживаєте й на якій Я поселюся також, оскільки Я Господь, Котрий живе серед ізраїльських синів.
Dział lewitów
1 Tak Pan powiedział do Mojżesza na równinach Moabu w pobliżu Jordanu, naprzeciw Jerycha: 2 Rozkaż Izraelitom, by oddali lewitom w dziedziczne posiadanie miasta, w których będą mieszkali, a także pastwiska dokoła miast. 3 Będą mieli miasta na swoje mieszkanie, a należące do nich pastwiska będą dla ich bydła, trzód i wszelkiej zwierzyny. 4 Pastwiska miast, które przekażecie lewitom, mają się rozciągać na tysiąc łokci wokół jego murów. 5 Powinniście odmierzyć poza miastem dwa tysiące łokci od strony wschodniej, dwa tysiące łokci od strony południowej, dwa tysiące łokci od strony zachodniej i dwa tysiące łokci od strony północnej, tak że miasto będzie położone w środku – to będą pastwiska przy ich miastach.
6 Spośród miast, które oddacie lewitom, sześć będzie miastami ucieczki, w których pozwolicie się schronić zabójcy, a prócz nich przekażecie im jeszcze czterdzieści dwa miasta. 7 Ogółem miast, które wraz z należącymi do nich pastwiskami oddacie lewitom, będzie czterdzieści osiem. 8 Natomiast liczba miast, które macie przekazać z posiadłości Izraelitów, w przypadku większego plemienia będzie większa, a w przypadku mniejszego – mniejsza. Każde powinno przekazać taką liczbę miast, jaka odpowiada otrzymanemu przez nie dziedzictwu.
Zasady korzystania z miast ucieczki
9 Potem Pan powiedział do Mojżesza: 10 Oznajmij Izraelitom: Gdy przeprawicie się przez Jordan do ziemi Kanaan, 11 wówczas wybierzcie sobie miasta, które będą wam służyć za miasta ucieczki. Tam będzie mógł się schronić zabójca, który zabił kogoś nieumyślnie. 12 Miasta te będą dla was schronieniem przed mścicielem krwi. Dzięki temu zabójca nie zginie, nim nie stanie przed sądem społeczności. 13 Spośród miast, które macie dać, wyznaczycie sobie sześć miast ucieczki. 14 Trzy miasta winniście dać po drugiej stronie Jordanu i trzy w ziemi Kanaan, aby były one miastami ucieczki.
15 Te sześć miast mają służyć za schronienie zarówno Izraelitom, jak i przybyszom, oraz tym, którzy mieszkają pośród was. Każdy, kto zabił kogoś nieumyślnie, może tam uciec.
16 Jeżeli jednak uderzył kogoś przedmiotem z żelaza, przez co tamten zmarł, jest zabójcą. Taki musi ponieść śmierć. 17 Również w przypadku gdyby kogoś uderzył kamieniem, którym można zabić, powodując śmierć, jest zabójcą. Taki musi ponieść śmierć. 18 A jeśli uderzył kogoś czymś z drewna, czym można byłoby zadać śmierć, w wyniku czego tamten zmarł, jest zabójcą. Taki musi ponieść śmierć. 19 Zabójcę powinien zabić mściciel krwi; może go zabić, gdziekolwiek by go spotkał. 20 Wreszcie jeśliby ktoś zadał komuś cios z nienawiści lub zrzucił coś na niego, czekając w zasadzce, tak iż tamten by umarł, 21 albo też jeśliby z wrogim nastawieniem zadał ręką cios, który okazałby się śmiertelny, wtedy ten, który uderzył, musi być zabity. Jest on zabójcą, a mściciel krwi może go zabić, kiedy go spotka.
22 Jeżeliby go jednak znienacka popchnął, ale bez wrogiego nastawienia, albo jeżeliby zrzucił na niego jakikolwiek przedmiot, nie zastawiając zasadzki, 23 albo też nie widząc, spuściłby na niego jakikolwiek kamień, od którego można zginąć, skutkiem czego tamten by umarł, a człowiek ten nie był jego wrogiem i nie usiłował wyrządzić mu zła, 24 wtedy zgodnie z powyższymi przepisami społeczność rozsądzi pomiędzy zabójcą a mścicielem krwi. 25 Społeczność wybawi zabójcę z rąk mściciela krwi, a następnie odeśle go do miasta ucieczki, do którego się wcześniej schronił. Musi tam pozostać aż do śmierci arcykapłana namaszczonego świętym olejem.
26 Jeżeliby jednak zabójca opuścił granice miasta ucieczki, do którego się schronił, 27 a mściciel krwi spotkałby go poza granicami miasta ucieczki i zgładziłby go, to mściciel krwi nie będzie uznany za winnego. 28 Zabójca powinien bowiem przebywać w swoim mieście ucieczki aż do śmierci arcykapłana. Natomiast po śmierci arcykapłana może wrócić do swojej posiadłości.
29 Ustawy te powinny być dla was prawem przez wszystkie pokolenia i we wszystkich miejscach waszego zamieszkania.
30 Jeżeli ktoś kogoś zabił, to należy zabić zabójcę na podstawie zeznań świadków, lecz jeden świadek nie wystarczy do wydania wyroku śmierci.
31 Nie możecie przyjmować żadnego okupu za życie zabójcy, który winien jest śmierci. Musi ponieść śmierć. 32 Również od tego, który się schronił do miasta ucieczki, nie możecie przyjmować żadnego okupu, aby przed śmiercią kapłana mógł powrócić do miejsca swojego zamieszkania.
33 Nie będziecie bezcześcili ziemi, w której mieszkacie. Krew bezcześci ziemię i nie ma innego zadośćuczynienia za przelaną krew jak tylko krew tego, który ją przelał. 34 Nie kalajcie więc ziemi, w której mieszkacie, pośrodku której również Ja mieszkam. Bowiem Ja, Pan, mieszkam pośród Izraelitów.