Притча про неправедного суддю
1 Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,
2 кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3 Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!
4 А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!
6 І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
7 То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?
8 Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?
Притча про фарисея й митника
9 А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:
10 Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
12 я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!
14 Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!
Ісус благословляє немовлят
15 Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
16 А Ісус покликав їх та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
17 Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
Багатим тяжко ввійти до Божого Царства
18 І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
19 Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?
21 Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.
22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним – і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.
23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
24 Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!‥
25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
26 А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?
27 Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.
Нагорода вірним
28 І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.
29 Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,
30 не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці – вічне життя!
Ісус провіщає про Свою смерть
31 Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32 бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;
33 після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, – і вони не розуміли сказаного.
Зцілення сліпого біля Єрихона
35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.
36 Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.
37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!
39 А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40 Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:
41 Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!
42 Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!
43 І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.
Przypowieść o natarczywej wdowie
1 Opowiedział im przypowieść o tym, że zawsze powinni się modlić i nie przestawać. 2 Mówił: W pewnym mieście mieszkał sędzia, który nie bał się Boga i nie liczył się z ludźmi. 3 W tym samym mieście żyła też wdowa, która przychodziła do niego i nalegała: Obroń mnie przed moim wrogiem. 4 Przez jakiś czas nie chciał, ale w końcu powiedział do siebie: Chociaż Boga się nie boję, a z ludźmi się nie liczę, 5 to jednak wezmę ją w obronę z powodu jej natarczywości. Niech mnie ciągle nie nachodzi i nie dręczy. 6 I Pan dodał: Słuchajcie, co mówi ten niesprawiedliwy sędzia. 7 Czy Bóg nie obroni swoich wybranych, którzy wołają do Niego dniem i nocą? Czy będzie długo zwlekał? 8 Mówię wam, że natychmiast weźmie ich w obronę. Czy jednak Syn Człowieczy zastanie wiarę na ziemi, gdy przyjdzie?
Przypowieść o faryzeuszu i celniku
9 Powiedział też przypowieść do tych, którzy byli przekonani o swej doskonałości, a innymi gardzili. 10 Dwóch ludzi weszło do świątyni na modlitwę, jeden faryzeusz, a drugi celnik. 11 Faryzeusz stanął i tak w duchu się modlił: Boże, dziękuję Ci, że nie jestem jak inni ludzie, złodzieje, oszuści, rozpustnicy lub jak ten celnik. 12 Poszczę dwa razy w tygodniu, składam dziesięcinę z całego dochodu. 13 Natomiast celnik stał z daleka i nie śmiał nawet oczu podnieść ku niebu, ale bił się w piersi i mówił: Boże, okaż litość mnie grzesznemu. 14 Mówię wam: Ten odszedł do swego domu usprawiedliwiony, a nie tamten. Każdy bowiem, kto się wywyższa, będzie poniżony, a kto się poniża, będzie wywyższony.
Błogosławienie małych dzieci
(Mt 19,13-15Mk 10,13-16)15 Przynoszono do Niego także małe dzieci, aby je błogosławił. Gdy uczniowie to zobaczyli, surowo im zabraniali. 16 Jezus jednak przywołał je i powiedział: Pozwólcie dzieciom przychodzić do Mnie i nie zabraniajcie im, bo do takich jak one należy Królestwo Boga. 17 Zapewniam was: Kto nie przyjmie Królestwa Boga jak dziecko, nie wejdzie do niego.
Bogaty dostojnik
(Mt 19,16-30Mk 10,17-31)18 Zapytał Go pewien dostojnik: Nauczycielu dobry, co mam czynić, aby otrzymać życie wieczne? 19 Jezus mu odpowiedział: Dlaczego nazywasz Mnie dobrym? Nikt nie jest dobry, tylko sam Bóg. 20 Znasz przykazania: Nie cudzołóż, nie zabijaj, nie kradnij, nie dawaj fałszywego świadectwa, czcij swego ojca i matkę. 21 On zaś powiedział: Tego wszystkiego przestrzegałem od młodości. 22 Gdy Jezus to usłyszał, powiedział: Jednego ci jeszcze brakuje: Sprzedaj wszystko, co masz i rozdaj ubogim, a będziesz miał skarb w niebie. Potem przyjdź i chodź za Mną. 23 Kiedy on to usłyszał, zasmucił się, był bowiem bardzo bogaty.
24 Jezus widząc jego smutek, powiedział: Jak trudno jest bogatym wejść do Królestwa Boga. 25 Łatwiej jest wielbłądowi przejść przez ucho igielne, niż bogatemu wejść do Królestwa Boga. 26 Ci, którzy tego słuchali, mówili: Kto więc może być zbawiony? 27 Jezus odpowiedział: To, co jest niemożliwe u ludzi, jest możliwe u Boga. 28 Wówczas odezwał się Piotr: Oto my zostawiliśmy to, co mieliśmy i poszliśmy za Tobą. 29 On zaś odpowiedział: Zapewniam was, że każdy, kto dla Królestwa Boga opuścił dom, żonę, braci, rodziców lub dzieci, 30 otrzyma już teraz znacznie więcej, a w przyszłości – życie wieczne.
Trzecia zapowiedź męki, śmierci i zmartwychwstania
(Mt 20,17-19Mk 10,32-34)31 Jezus zgromadził przy sobie Dwunastu i powiedział do nich: Oto wchodzimy do Jeruzalem i spełni się wszystko, co prorocy napisali o Synu Człowieczym. 32 Będzie wydany poganom, wyszydzony, znieważony i opluty, 33 a po ubiczowaniu zabiją Go, lecz trzeciego dnia zmartwychwstanie. 34 Oni jednak nic z tego nie zrozumieli. Znaczenie tej zapowiedzi było przed nimi zakryte, dlatego nie pojmowali tego, co zostało powiedziane.
Uzdrowienie niewidomego
(Mt 20,29-34Mk 10,46-52)35 Kiedy Jezus zbliżał się do Jerycha, pewien niewidomy siedział przy drodze i żebrał. 36 A gdy usłyszał, że tłum przechodzi, dopytywał się, co się dzieje. 37 Oznajmili mu, że przechodzi Jezus Nazarejczyk. 38 Wówczas głośno zawołał: Jezusie, Synu Dawida, zlituj się nade mną! 39 Ci, którzy szli z przodu, nakazywali mu, żeby zamilkł, ale on tym głośniej krzyczał: Synu Dawida, zlituj się nade mną! 40 Wtedy Jezus przystanął i kazał go przyprowadzić. Kiedy się przybliżył, zapytał go: 41 Co chcesz, abym zrobił dla ciebie? Odpowiedział: Panie, żebym widział! 42 Wówczas Jezus powiedział do niego: Przejrzyj! Twoja wiara cię ocaliła. 43 Od razu też odzyskał wzrok i poszedł za Nim, wielbiąc Boga. A cały lud, który to widział, oddał chwałę Bogu.