Притча про лісове полум’я
1 І було до мене Господнє слово такого змісту :
2 Сину людський, поверни своє обличчя у напрямку Темана (півдня ) і говори до південного краю, – виголоси пророцтво проти лісистої країни півдня.
3 Скажи південному лісові, аби вислухав Господнє слово. Так говорить Владика Господь: Ось Я запалю посеред тебе вогонь, який пожиратиме у тобі всяке зеленіюче дерево і кожне сухе дерево. Полум’я, що палатиме, не погасне, доки не спалить у ньому все, – від півдня й до півночі.
4 І побачать усі люди, що це Я, Господь, його запалив невгасимим вогнем.
5 Тоді я вигукнув: О, Владико Господи! Вони ж (люди ) про мене кажуть, що я завжди говорю тільки притчами.
6 Тоді було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Сину людський, зверни своє обличчя проти Єрусалима і говори проти Святилища, – проголоси пророцтво проти всієї Ізраїлевої землі!
Нагострений меч Господнього гніву
8 Скажи Ізраїлевому краю, що говорить Господь: Ось Я виступаю проти тебе! Я витягну Свій меч із піхов і погублю з-посеред тебе і праведного, і нечестивого.
9 Оскільки Я губитиму з-посеред тебе і праведного, і нечестивого, тому Мій меч буде добутий із піхов проти всього живого – від півдня й до півночі.
10 І зрозуміють усі, що це Я, Господь, витягнув Свій меч із піхов, і він туди вже не повернеться.
11 А ти, сину людський, стогни, немовби в тебе ломота в суглобах крижів, – гірко стогни в них на очах.
12 Коли тебе запитають: Чому ти стогнеш? То ти відповідай: З приводу вістки, яка надходить. Адже зомліє кожне серце, опустяться всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме всякий дух, і затремтять усі коліна, наче вода. Ось що надходить і вже є, – говорить Владика Господь.
13 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
14 Сину людський, пророкуй і кажи, що говорить Господь. Скажи: Меч! Меч, – нагострений і блискучий!
15 Він нагострений для великої битви, а відшліфований, аби блискотіти, наче блискавка! Хіба варто нам радіти, коли до жезла Мого сина ставиться з презирством навіть усяке дерево?!
16 Він меч відшліфував, аби міцно тримати в руці. Отже, меч нагострений, відшліфований і відданий у руку того, хто без промаху вражає.
17 Тож кричи і голоси, сину людський, бо він занесений над усім Моїм народом, – і насамперед над усіма можновладцями Ізраїлю, які віддані під меч разом з Моїм народом! Тому від розпачу бий себе по колінах.
18 Адже меч уже випробуваний, і не зважає навіть на жезл. Ніхто не встоїть, – каже Владика Господь!
19 Але ти, сину людський, провіщай, – сплесни руками, і нехай той меч подвоїться та потроїться! Адже це той меч, що несе смерть, – меч вбивства, який разить довкола.
20 Нехай завмирають від страху серця і множаться вбиті. Біля кожної їхньої брами Я поставлю той грізний меч. О горе, – він і справді виблискує, наче блискавиця й нагострений для вбивства.
21 Направ своє вістря праворуч, вражай ліворуч, – січи скрізь , куди тебе направляють!
22 Я також плескатиму Моїми руками, поки не вгамується Мій гнів. Сказав це Я, – Господь!
23 Далі було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Ти, сину людський, визнач собі дві дороги, якими має прийти меч вавилонського царя. Виготов дороговказ і постав його на початку дороги, що веде в місто.
25 Вкажи дорогу, якою меч прийде до Равви аммонійської, а також в Юдею, – зокрема в укріплений Єрусалим.
26 Адже вавилонський цар вже стоїть на роздоріжжі, тобто на початку двох доріг, аби дізнатись за допомогою ворожіння, куди йти , – він потрясає стрілами, він запитує ідолів, і досліджує печінку .
27 У його правиці виявився чарівний жереб, що вказував на Єрусалим. Там він мав поставити тарани, аби можна було відкрити уста для бойового заклику до вбивства, – підтягнути тарани до брам, насипати навколо земляний вал і побудувати облогові башти.
28 Проте все це для них (мешканців Єрусалима ) видалось як порожнє чаклування. Але ж вони перед ним (Навуходоносором ) урочисто присягалися. Тому він пригадає їхню провину, – і вони будуть упіймані.
29 Тому так говорить Владика Господь: Оскільки ви самі себе викрили, виявляючи свої провини, і ваші гріхи стали явними в усіх ваших вчинках, – позаяк ви їх визнали, то через те будете схоплені руками ворога .
30 А про тебе, негідний беззаконнику, князю Ізраїлю, день якого надходить, як і час кінцевого злочину,
31 так говорить Владика Господь: Скинь з голови корону, зніми царський вінець, бо нічого не залишиться з того, що є. Те, що низьке, буде підвищене, а високе понизиться.
32 Отже, руїною, руїною, руїною його (місто Єрусалим ) зроблю, і він вже таким, як є, не буде, доки не прийде Той, Хто матиме на нього право, – Йому Я передам місто .
33 А ти, сину людський, провіщай і кажи, що говорить Владика Господь щодо аммонійців та їхнього глузування. Скажи: Меч! Меч, оголений для битви і відшліфований до блиску, наче блискавиця, для нищення!
34 Щодо тебе (аммонійський сину ), то твої чаклуни тебе обманюють, сповіщаючи фальшиві видіння про те, що прикладуть меч до шиї негідних злочинців, день яких надійде в час кінцевої розплати за їхнє нечестя.
35 Поверни його (меч аммонійців ) назад до піхов, – до того місця, де ти був створений, – в край твого походження. Там Я тебе судитиму.
36 Я виллю на тебе Моє обурення, – дмухну на тебе вогнем Мого гніву і видам тебе в руки жорстоких людей, вправних у руйнуванні.
37 Ти станеш поживою для вогню, твоя кров розіллється по землі, після чого про тебе навіть не згадають, тому що це сповістив Я, Господь!
Pieśń o karzącym mieczu
1 Doszło do mnie słowo Pana: 2 Synu człowieczy, zwróć swoją twarz w stronę południa. Przepowiadaj południowi. Prorokuj przeciw lasowi krainy południa. 3 Powiedz lasowi południa: Słuchaj słowa Pana, tak mówi Pan Bóg: Oto Ja rozpalę u ciebie ogień i strawi w tobie wszelkie drzewo zielone i wszelkie drzewo uschłe. Palący płomień nie zgaśnie. Spłoną w nim wszystkie osoby, od południa aż po północ. 4 Każdy człowiek zobaczy, że Ja, Pan, go podpaliłem. Nie zgaśnie.
5 I powiedziałem: Ach, Panie Boże! Oni mówią o mnie: Czyż on nie mówi przez przypowieści? 6 Doszło do mnie słowo Pana: 7 Synu człowieczy, zwróć swoją twarz ku Jerozolimie. Przepowiadaj przeciw jej przybytkom, prorokuj przeciw ziemi Izraela. 8 Powiedz ziemi Izraela: Tak mówi Pan: Oto Ja jestem przeciw tobie. Wyciągnę Mój miecz z jego pochwy. Zgładzę u ciebie sprawiedliwego i bezbożnego. 9 Ponieważ zgładzę u ciebie sprawiedliwego i bezbożnego, więc Mój miecz wyjdzie ze swej pochwy przeciw wszelkiemu ciału, od południa aż po północ. 10 Każdy człowiek pozna, że Ja, Pan, wyciągnąłem swój miecz z jego pochwy. Nie wróci do niej już więcej.
11 A ty, synu człowieczy, stękaj. Jak przy złamaniu bioder, w bólu będziesz stękał na ich oczach. 12 I stanie się, że przemówią do ciebie: Dlaczego ty stękasz? Więc powiesz: Na wieść, która przyjdzie. Każde serce zwątpi, wszystkie ręce opadną, każdy duch osłabnie i wszystkie kolana staną się jak woda. Oto nadchodzi, staje się – wyrocznia Pana Boga.
13 Doszło do mnie słowo Pana: 14 Synu człowieczy, prorokuj, i powiedz: Tak mówi Pan Bóg:
Miecz. Miecz wyostrzony
a także wypolerowany.
15 Wyostrzony, by dokonał rzezi.
Wypolerowany, żeby dawał błysk.
Czy będziemy się cieszyć?
Berło Mojego syna gardzi każdym drzewem.
16 Dał go do wypolerowania,
do trzymania w dłoni.
Ten miecz jest wyostrzony
i wypolerowany,
by dać go w rękę mordercy.
17 Krzycz i zawódź, synu człowieczy,
gdyż on jest przeciw Mojemu ludowi.
On przeciw wszystkim książętom Izraela.
Wydani pod miecz są Moim ludem,
dlatego uderz w biodro.
18 Nastała bowiem próba.
Dlaczego nie ma się to stać,
skoro berło zostało wzgardzone?
– wyrocznia Pana Boga.
19 Ty zatem, synu człowieczy, prorokuj i uderz dłonią w dłoń.
Miecz powtórzy trzy razy.
Jest to miecz pomordowanych,
miecz wielkiego mordu ich okrąża,
20 aby serce stopniało,
pomnożyli się ci, którzy padli.
We wszystkich ich bramach postawiłem morderczy miecz.
Ach! Zrobiony po to, by błyszczeć,
wyostrzony na rzeź.
21 Bądź ostry po prawej,
zwróć się ku lewej,
gdzie twoje ostrze jest skierowane.
22 Ja również uderzę Mą dłonią w dłoń
i uśmierzę Moje oburzenie.
Ja, Pan, powiedziałem.
Na rozstaju dróg
23 Doszło do mnie słowo Pana: 24 Ty, synu człowieczy, wyznacz sobie dwie drogi na przejście miecza króla Babilonu. Obydwie wyjdą z jednego kraju. Postaw znak, postaw na początku drogi prowadzącej ku miastu. 25 Wyznacz drogę na przyjście miecza do Rabat Ammonitów i do Judy, do ufortyfikowanej Jerozolimy. 26 Król Babilonu bowiem stanął na rozstaju dróg, na początku dwóch dróg, żeby dokonać wróżby. Potrząsnął strzałami, zapytał terafim, spojrzał na wątrobę. 27 W jego prawicy jest wróżba: Jerozolima, żeby otworzyć usta do okrzyku, żeby podnieść wrzawę wojenną, ustawić tarany pod bramami, usypać wał, zbudować szaniec. 28 Dla nich, w ich oczach, próżne są wróżby. Oni mają złożoną przysięgę. On zaś pamięta winę, żeby ich pojmać.
29 Dlatego tak mówi Pan Bóg: Ponieważ przypomnieliście waszą winę przez ujawnienie waszych wykroczeń i w celu ukazania waszych grzechów we wszystkich waszych czynach, ponieważ się przypomnieliście, więc będziecie siłą pojmani.
30 A ty, bez czci, bezbożny książę Izraela, którego dzień nadszedł w czasie końca winy, 31 tak mówi Pan Bóg: Zdejmij zawój, złóż koronę. Wszystko się zmieni. To, co niskie, będzie wysokie, a to, co wysokie, stanie się niskie. 32 Gruzy! Gruzy! Gruzy z niej uczynię. Także to się nie stanie, aż przyjdzie ten, do którego należy sąd i jemu dam.
Sąd nad Ammonitami
33 Ty zaś, synu człowieczy, prorokuj i głoś: Tak mówi Pan Bóg o Ammonitach i o ich hańbie. Powiedz: Mieczu, mieczu dobyty na rzeź, wypolerowany na zagładę, żeby dawać błysk. 34 Gdy mają dla ciebie próżne widzenia, gdy wróżą ci kłamstwo, by cię położyć na karku nikczemnych bezbożników, których dzień nadszedł w czasie końca winy, 35 wróć do swej pochwy. W miejscu, gdzie zostałeś stworzony, w kraju twego pochodzenia będę cię sądził. 36 Wyleję na ciebie Mój gniew. Tchnę na ciebie ogniem Mojego gniewu i wydam cię w ręce nierozumnych ludzi, sprawców zniszczenia. 37 Będziesz wydany na pastwę ognia. Twoja krew będzie pośród kraju. Nie wspomni się ciebie, gdyż Ja, Pan, powiedziałem.