Пророцтво про Єгипет
1 Слово Господнє, яке було до пророка Єремії про народи.
2 Про Єгипет і про військо фараона Нехо , єгипетського царя, яке стояло біля ріки Євфрат, у Каркеміші, і яке розбив вавилонський цар Навуходоносор, у четвертому році Юдейського царя Єгоякіма, сина Йосії.
3 Приготуйте списи та щити, і вступайте в бій!
4 Сідлайте коней! Сідайте на них, вершники, і в шоломах шикуйтесь у ряди! Нагостріть ваші списи й одягніться в кольчуги!
5 Але що Я бачу? – говорить Господь. – Вони злякались і відступають назад? Їхні лицарі полягли в бою, тому втікають, не оглядаючись. Всі охоплені жахом і панікою …
6 Але вже не втече навіть найшвидший і не врятується найсильніший. На півночі, біля ріки Євфрат, вони спіткнулись і попадали.
7 Хто це здіймається, наче Ріка Ніл, води якої вирують?
8 Це Єгипет, розбурханий, наче Ріка Ніл , води якої вирують. Він говорить: Підіймусь і покрию землю, знищу міста та їхніх мешканців!
9 Тож галопуйте, коні, мчіться, колісниці! Нехай виступають лицарі з Ефіопії та Путу (Лівії ), що озброєні щитами, а також лідійці, з натягнутими в руках луками!
10 Це день мого Владики, Господа Саваота! В день помсти Він відплатить своїм ворогам. Меч Господа пожиратиме! Він насититься і нап’ється їхньої крові, – все це стане жертвоприношенням моєму Владиці, Господу Саваоту, в північному краю біля ріки Євфрат.
11 Піди до Гілеаду й візьми бальзаму, дівчино, дочко Єгипту. Проте надаремно ти примножуєш ліки, – зцілення для твоїх ран немає.
12 Народи почули про ганьбу твою, бо земля сповнилася твоїми зойками, адже, втікаючи , витязь наштовхнувся на іншого витязя, і разом обидва впали!
13 Слово, яке Господь провістив пророку Єремії, про те, що вавилонський цар Навуходоносор нападе і спустошить єгипетський край.
14 Проголосіть у Єгипті, повідомте у Міґдолі й оповістіть у Нофі (Мемфісі ) та в Тахпанхесі! Подайте клич: Вставайте і готуйтеся, оскільки меч пожиратиме усе довкола тебе!
15 Чому полягли твої лицарі? Вони не встояли, бо Сам Господь їх повалив.
16 Як же стало багато тих, котрі спотикаються, падають один на одного й один одному говорять: Вставаймо й повертаймося до нашого народу, на нашу батьківщину, – подалі від згубного меча!
17 А фараонові, єгипетському цареві, дадуть прізвисько: Хвалько, що пропустив догідний час.
18 Як Я живий, – присягається Цар на Ім’я Господь Саваот, – станеться так: як підноситься гора Тавор серед інших гір, як і Кармел знаходиться біля моря, так певно прийде він (Навуходоносор ).
19 Збирай у мішок свої пожитки, мешканко Єгипту, й готуйся до полону, тому що Ноф (Мемфіс ) перетвориться на руїни, – буде зруйнований й залишиться без мешканців.
20 Єгипет – вродлива телиця, але з півночі летить овід.
21 Навіть найманці в його війську подібні до відгодованих телят, але й вони обернулися і всі пустилися навтіки, позаяк не спроможні встояти, адже на них нагрянув день їхнього нещастя, – час відплати.
22 Сичання його (Єгипту ) голосу буде подібне до змії, бо вони (халдеї ) йдуть із військом, виступають проти нього з сокирами, наче дроворуби.
23 Вони вирубають його ліси, – говорить Господь, – хоч вони й не прохідні, адже вони численніші за сарану, – і їх не порахувати.
24 Осоромлена дочка Єгипту й віддана північному народу на поталу.
25 Ось що говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Я покараю Амона із Но, фараона і весь Єгипет, його богів та його царів, – фараона й тих, що на нього покладаються.
26 Я віддам їх у руки тих, що зазіхають на їхнє життя, – в руки вавилонського царя Навуходоносора і в руки його слуг, – хоча пізніше Єгипет знову відродиться і буде заселеним, як за давніх часів, – провіщає Господь.
Бог не знищить Ізраїль
27 Ти ж, слуго Мій, Якове, не бійся, і не тривожся, Ізраїлю, тому що Я врятую з далекого краю тебе і твоїх нащадків, – з країн їхньої неволі! Повернеться Яків і житиме спокійно в повній безпеці, бо не стане того, хто завдавав би йому страху.
28 Не бійся, Мій слуго Якове, – говорить Господь, – бо Я з тобою. Адже Я вигублю всі народи, серед яких Я тебе розпорошив, – тебе ж не знищу. Я покараю тебе справедливо, й непокараним тебе не залишу.
WYROCZNIE PRZECIWKO OBCYM NARODOM
Wyrocznia przeciwko Egiptowi
1 Słowo Pana, które doszło do proroka Jeremiasza o narodach: 2 O Egipcie. Przeciwko wojsku faraona Neko, króla egipskiego, znajdującemu się nad rzeką Eufrat w Karkemisz, które to pokonał Nebukadnessar, król Babilonu, w czwartym roku Jojakima, syna Jozjasza, króla Judy.
3 Przygotujcie tarczę i puklerz
i ruszajcie do walki!
4 Zaprzęgajcie konie, wsiadajcie, jeźdźcy!
Stańcie w szyku w hełmach,
wygładźcie włócznie, załóżcie pancerze!
5 Dlaczego widzę ich złamanych,
i wycofujących się?
Ich bohaterowie są pokonani, rzucają się do ucieczki,
i się nie oglądają. Strach dookoła!
– wyrocznia Pana.
6 Nie ucieknie szybki, nie umknie bohater.
Na północy, nad brzegiem rzeki Eufrat,
potknęli się i upadli.
7 Kim jest ten, który jak Nil się podnosi,
jak strumienie burzą się jego wody?
8 Egipt podnosi się jak Nil
i jak strumienie burzą się wody.
Mówi: Podniosę się, pokryję ziemię,
zniszczę miasto wraz z jego mieszkańcami.
9 Nacierajcie, konie, pędźcie, rydwany!
I niech wyruszą, bohaterowie,
Kuszyci i Putyci trzymający tarczę,
Ludyci trzymający i naciągający łuk.
10 Jednak ten dzień należy do Pana, Boga Zastępów,
dzień zemsty, by zemścić się nad swoimi wrogami.
Miecz będzie pożerał i się nasyci,
ich krwią ugasi pragnienie.
Bo Pan, Bóg Zastępów, ma krwawą ofiarę,
w ziemi północnej, nad rzeką Eufrat.
11 Wejdź do Gileadu i weź balsam,
dziewicza córko Egiptu!
Na próżno mnożysz lekarstwa,
dla ciebie nie ma uleczenia!
12 Narody usłyszały o twojej hańbie,
a ziemia napełniła się twoim krzykiem,
gdyż bohater potknął się o bohatera,
obydwaj razem upadli.
13 Słowo, które wypowiedział Pan do proroka Jeremiasza, gdy miał przybyć Nebukadnessar, król Babilonu, by podbić ziemię egipską:
14 Oznajmijcie w Egipcie i ogłoście w Migdolu,
ogłoście w Nof i w Tachpanches,
mówcie: Stawaj i szykuj się,
gdyż miecz pożera dookoła ciebie!
15 Dlaczego został powalony twój byk?
– Nie mógł stać, gdyż Pan go popchnął.
16 Coraz bardziej się chwieje, aż wreszcie upada.
Mówili jeden do drugiego:
Wstań! Wracajmy do naszego ludu
i do naszego rodzinnego kraju,
przed mieczem gnębiciela.
17 Zawołają tam: Faraon, król Egiptu,
to wrzawa, która przekroczyła swój ustalony czas.
18 Na Moje życie – wyrocznia Króla –
Pan Zastępów brzmi Jego imię:
Jak bowiem Tabor pośród gór,
i jak Karmel nad morzem – tak przybędzie!
19 Przygotuj sobie torby na wygnanie,
mieszkanko, córo Egiptu!
Nof bowiem stanie się przedmiotem zgrozy,
będzie spustoszone, bez mieszkańca.
20 Bardzo piękną jałówką jest Egipt,
lecz bąk z północy przybywa, przybywa!
21 Także jego najemnicy są wśród niej
niczym tuczne byki,
lecz także oni się odwrócą,
uciekną razem, nie wytrzymają,
ponieważ przyjdzie na nich dzień klęski,
czas ich karania.
22 Jej głos pełza jak wąż,
ponieważ idą z wojskiem
i przybywają do niej z siekierami
jak wycinający drzewa.
23 Zrobią wycinkę jej lasu – wyrocznia Pana –
gdyż jest nie do przebycia.
Jest ich bowiem więcej niż szarańczy
– nie można ich policzyć.
24 Będzie zawstydzona córa Egiptu,
wydana w ręce ludu północy.
25 Mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela: Oto Ja ukarzę Amona z No, faraona, Egipt i jego bogów oraz jego królów, faraona i tych, którzy na nim polegają. 26 Wydam ich w ręce tych, którzy czyhają na ich życie, w ręce Nebukadnessara, króla Babilonu oraz w ręce jego sług. Potem znów będzie zamieszkany jak za dawnych dni – wyrocznia Pana.
27 Ty zaś, Mój sługo, Jakubie, nie lękaj się
ani się nie trwóż, Izraelu!
Bo oto wybawię cię z daleka,
a twoje potomstwo z ziemi niewoli.
Jakub powróci i będzie żył w spokoju
i bez zmartwień – nikt go nie przestraszy.
28 Ty, Mój sługo, Jakubie, nie lękaj się – wyrocznia Pana –
gdyż Ja jestem z tobą!
Położę bowiem kres tym wszystkim narodom,
wśród których cię rozproszyłem.
Jednak tobie nie położę kresu.
Będę cię karać według prawa
i nie pozostawię cię całkowicie bez kary.