Притча про злочинних винарів
1 Ісус почав промовляти до них у притчах. Один чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав давильню , збудував башту і, передавши все винарям, від’їхав.
2 У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника.
3 А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим.
4 І він знову послав до них іншого раба, – і цьому побили голову та зневажили.
5 І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких били, інших убивали.
6 Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують!
7 Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо – і спадщина буде наша!
8 І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника.
9 Отже, що зробить господар виноградника? Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.
10 Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним каменем став!
11 Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!
12 І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли.
Кесареве – кесареві, а Боже – Богові
13 І вони послали до Нього деяких з фарисеїв та іродіян, щоб ті впіймали Його на слові.
14 Ті підійшли та й кажуть Йому: Вчителю, знаємо, що Ти справедливий, ні на кого не зважаєш, на людське обличчя не дивишся, а правдиво навчаєш доріг Божих. Чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?
15 Він же, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чому ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я його побачив.
16 І вони принесли. А Він каже їм: Чий це образ і напис? І вони відповіли Йому: Кесаря.
17 Тоді Ісус сказав їм: Кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові! І вони дивувалися з Нього.
Питання про воскресіння з мертвих
18 І прийшли до Нього садукеї , – ті, які кажуть, нібито немає воскресіння, – і запитують Його, кажучи:
19 Учителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то нехай візьме брат дружину померлого та й відновить потомство своєму братові.
20 Було сім братів. Перший узяв дружину, але помер, не залишивши дітей.
21 Другий узяв її, і він помер, не залишивши дітей; і третій також.
22 І [взяли її] так семеро, – і не залишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.
23 У воскресінні, коли вони воскреснуть, кому з них буде вона дружиною? Адже семеро її мали за дружину!
24 Ісус сказав їм: Хіба не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?
25 Адже коли воскреснуть із мертвих, то не одружуються і не виходять заміж, але є такими, як ангели на небі.
26 А про мертвих, які воскресають, хіба ви не читали в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я – Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?
27 Він – Бог не мертвих, а живих! [Отже], ви дуже помиляєтеся!
Дві найбільші заповіді
28 А один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре Він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є першою з усіх?
29 Ісус відповів: Перша є: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог – єдиний Господь.
30 І ще: Любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь].
31 [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає.
32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю, по правді відповів Ти, що Бог є один і немає іншого, крім Нього,
33 і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею], усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, – це більше за всякі всепалення та жертви.
34 А Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не наважувався Його більше запитувати.
Чий Син Христос?
35 І у відповідь Ісус, навчаючи в храмі, сказав: Як можуть книжники говорити, що Христос є Син Давидів?
36 Сам Давид промовив під впливом Святого Духа: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги.
37 Сам Давид називає Його Господом, то як же Він може бути його сином? І багато людей слухали Його з насолодою.
Стережіться книжників
38 І Він казав у навчанні Своєму: Стережіться книжників, які люблять проходжуватися в довгих шатах, приймати вітання на майданах,
39 перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах;
40 які поглинають доми вдовиць, але довго напоказ моляться, – вони дістануть найсуворіший присуд!
Дар вдови – найбільший
41 Сівши напроти скарбниці, Він дивився, як люди кидають мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало.
42 І підійшла одна бідна вдова, і вкинула дві лепти, тобто кодрант .
43 І, покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, які кидали тут до скарбниці,
44 бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток.
Przypowieść o dzierżawcach winnicy
(Mt 21,33-46Łk 20,9-19)1 Potem zaczął mówić do nich w przypowieściach: Pewien człowiek założył winnicę, otoczył ją murem, wykuł w skale tłocznię i zbudował wieżę, następnie wydzierżawił ją rolnikom i wyjechał. 2 Gdy nadeszła pora, posłał sługę do rolników, aby odebrał od nich część plonów winnicy. 3 Oni schwytali go, pobili i odprawili z niczym. 4 Wówczas posłał do nich innego sługę. Tego również zranili w głowę i sponiewierali. 5 Posłał więc jeszcze innego, a tego zabili. I wielu innych, których bądź pobili, bądź pozabijali. 6 Miał jeszcze jednego – umiłowanego syna. Posłał go do nich jako ostatniego, myśląc: Uszanują mojego syna. 7 Rolnicy jednak powiedzieli sobie: To jest dziedzic. Chodźmy, zabijmy go, a dziedzictwo będzie nasze. 8 I schwytali go, zabili i wywlekli poza winnicę. 9 Co więc uczyni pan winnicy? Przyjdzie i zgładzi rolników, a winnicę odda innym. 10 Czy nie czytaliście słów Pisma:
Kamień, który odrzucili budujący,
stał się kamieniem węgielnym.
11 Pan to sprawił
i jest to godne podziwu w naszych oczach?
12 Oni zaś zastanawiali się, jak Go schwytać, lecz bali się tłumu. Zrozumieli bowiem, że przeciwko nim powiedział tę przypowieść. Wtedy zostawili Go i odeszli.
Płacenie podatków cesarzowi
(Mt 22,15-22Łk 20,20-26)13 Następnie wysłali do Niego niektórych faryzeuszy i stronników Heroda, aby Go złapać za słowo. 14 Gdy przyszli, powiedzieli: Nauczycielu, wiemy, że jesteś wierny prawdzie i nie zważasz na nikogo. Nie zwracasz bowiem uwagi na wygląd ludzi, lecz zgodnie z prawdą nauczasz drogi Bożej. Czy wolno płacić podatek cesarzowi, czy nie? Płacić czy nie płacić? 15 On jednak przejrzał ich obłudę i powiedział: Dlaczego poddajecie Mnie próbie? Przynieście Mi denara, żebym mógł go zobaczyć. 16 Oni zaś przynieśli, a wtedy ich zapytał: Czyja to podobizna i napis? Odpowiedzieli Mu: Cesarza. 17 Wówczas Jezus oznajmił im: To, co cesarskie, oddajcie cesarzowi, a to, co Boskie, Bogu. I podziwiali Go.
O zmartwychwstaniu
(Mt 22,23-33Łk 20,27-40)18 Przyszli do Niego saduceusze, którzy utrzymują, że nie ma zmartwychwstania, zadali Mu pytanie: 19 Nauczycielu, Mojżesz napisał nam, aby jeśli czyjś brat umrze i pozostawi żonę, a nie pozostawi dziecka, jego brat wziął ją za żonę i wzbudził potomstwo swojemu bratu . 20 Otóż było siedmiu braci. Pierwszy ożenił się i umarł bezdzietnie. 21 Potem pojął ją drugi, lecz także umarł bezdzietnie, tak samo trzeci. 22 I tak siedmiu nie zostawiło potomstwa. Na koniec, po wszystkich umarła i ta kobieta. 23 Po zmartwychwstaniu więc, którego z nich będzie żoną? Siedmiu przecież miało ją za żonę. 24 Jezus im odpowiedział: Czy nie dlatego błądzicie, że nie znacie Pism ani mocy Boga? 25 Po zmartwychwstaniu nie będą się żenili ani nie będą wychodziły za mąż, lecz będą jak aniołowie w niebie. 26 A o umarłych, że zmartwychwstaną, czy nie czytaliście w opowiadaniu o krzewie w księdze Mojżesza, jak Bóg oznajmił: Ja jestem Bogiem Abrahama, Bogiem Izaaka i Bogiem Jakuba ? 27 Bóg nie jest Bogiem umarłych, lecz żywych. Bardzo błądzicie.
Najważniejsze przykazanie
(Mt 22,34-40Łk 10,25-28)28 Podszedł jeden z nauczycieli Prawa, który przysłuchiwał się, jak Go wypytywali. Ponieważ zobaczył, że dobrze im odpowiedział, zapytał: Które ze wszystkich przykazań jest pierwsze? 29 Jezus odpowiedział: Pierwsze jest: Słuchaj Izraelu! Pan, nasz Bóg, jest jedynym Panem . 30 Będziesz miłował Pana, swego Boga, z całego swego serca, z całej swojej duszy, całym swoim umysłemi z całej swojej siły . 31 A drugie: Będziesz miłował swego bliźniego jak siebie samego . Innego przykazania, większego od tych nie ma. 32 Wtedy powiedział Mu uczony w Prawie: Dobrze, Nauczycielu, zgodnie z prawdą powiedziałeś. Jeden jest i nie ma innego poza Nim . 33 Miłować Go z całego serca, całym umysłem i z całej siły i miłować bliźniego jak siebie samego o wiele więcej znaczy niż wszystkie całopalenia i ofiary. 34 Gdy Jezus zobaczył, że mądrze odpowiedział, oznajmił mu: Niedaleko jesteś od Królestwa Boga. I nikt już nie odważył się Go pytać.
Mesjasz a Dawid
(Mt 22,41-46Łk 20,41-44)35 Gdy Jezus nauczał w świątyni, zapytał: Jak nauczyciele Prawa mogą twierdzić, że Mesjasz jest synem Dawida? 36 Sam Dawid dzięki Duchowi Świętemu powiedział:
Powiedział Pan do mego Pana:
Siądź po Mojej prawicy,
aż położę Twych nieprzyjaciół
pod Twoje stopy.
37 Jeśli sam Dawid nazywa Go Panem, to jak może być jego synem? Wielki tłum zaś chętnie Go słuchał.
Ostrzeżenie przed nauczycielami Prawa
(Mt 23,1-36Łk 20,45-47)38 I nauczał ich: Strzeżcie się nauczycieli Prawa. Lubią się przechadzać w odświętnych szatach, oczekują pozdrowień na placach, 39 zajmują pierwsze miejsca w synagogach i na ucztach, 40 wyzyskują domy wdów i dla pozoru przedłużają modlitwy. Tacy otrzymają szczególnie surowy wyrok.
Wdowi grosz
(Łk 21,1-4)41 Potem usiadł naprzeciw skarbony i przyglądał się, jak lud wrzucał do niej pieniądze. Wielu bogaczy wrzucało wiele. 42 Przyszła też pewna uboga wdowa, która wrzuciła dwie drobne monety, czyli grosz. 43 Wtedy zawołał uczniów i powiedział im: Zapewniam was, ta uboga wdowa wrzuciła więcej niż wszyscy, którzy wrzucali do skarbony. 44 Wszyscy bowiem wrzucali z tego, co mieli w nadmiarze, natomiast ona wrzuciła ze swego niedostatku wszystko, co miała, cały swój majątek.