Ізраїль продовжує війну проти ханаанців за свою спадщину
1 Йшов час, і після смерті Ісуса Ізраїльтяни звернулися до Господа з запитанням: Хто з нас першим має виступити проти ханаанців, аби воювати з ними?
2 І Господь сказав: Юда вирушить! Ось Я віддаю землю в його руки!
3 Тоді сини Юди звернулись до своїх братів, нащадків Симеона: Приєднайтесь до нас, щоб відвоювати в ханаанців визначену нам жеребкуванням спадщину, а потім ми підемо з вами аби відібрати вашу спадщину! І плем’я Симеона вирушило з ними.
4 Тож Юдине плем’я пішло, й Господь віддав ханаанців та періззейців їм у руки; вони знищили біля Безеку десять тисяч чоловік.
5 У Безеку вони зіткнулися з Адоні-Безеком , воювали з ним і розбили ханаанців та періззейців.
6 Сам же Адоні-Безек кинувся тікати, але вони наздогнали його, схопили й повідтинали йому великі пальці на його руках та на його ногах.
7 Після того Адоні-Безек сказав: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями своїх рук і своїх ніг збирали крихти під моїм столом. Як учинив я, так відплатив і мені Бог! Його запровадили в Єрусалим, де він і помер.
8 Потім (після Безеку ) Юдині нащадки виступили проти Єрусалима, здобули його, а його мешканців знищили мечем; саме ж місто спалили вогнем.
9 Після цього сини Юди вирушили, щоб воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні, та на рівнинах узгір’я .
10 Далі Юдині нащадки виступили проти ханаанців, котрі мешкали в Хевроні. Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба. Вони розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
11 А звідти вони вирушили проти мешканців Девіра, який раніше називався Кір’ят-Сефером.
12 Як відомо, Халев пообіцяв: Хто візьме Кір’ят-Сефер і заволодіє ним, тому віддам мою дочку Ахсу за дружину.
13 Здобув місто Отніїл, син Кеназа, молодшого брата Халева. Тому й віддав Халев за нього свою дочку Ахсу за дружину.
14 Так сталося, що коли Ахса прибула, то вона домовилась з Отніїлом просити у свого батька поле. Тож коли вона зійшла з осла, Халев запитав її: Що хочеш?
15 Вона відповіла йому: Дай мені разом з благословенням подарунок! Адже ти мені дав у придане суху південну землю, тому дай мені також водні джерела. І Халев дав їй Верхні і Нижні джерела.
16 Нащадки кенейця Реуїла , Мойсеєвого тестя, з Міста Пальм (Єрихона ) пішли разом з нащадками Юди, в Юдейську пустелю, що на півдні Аради. Прийшовши туди, вони оселились серед місцевого населення.
17 А нащадки Юди вирушили разом зі своїми братами з племені Симеона; вони розбили ханаанців, що мешкали в Цефаті, віддавши його закляттю, і назвали те місто Хорма (спустошення ).
18 Потім сини Юди завоювали Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями.
19 І був Господь з нащадками Юди, так що вони оволоділи всім нагірним краєм. Проте вони не змогли прогнати мешканців рівнини (поділля ), оскільки в них були залізні колісниці.
20 А Халев отримав Хеврон, як і заповів Мойсей; він прогнав звідти трьох Енакових синів.
21 Сини Веніяміна не змогли вигнати євусейців, котрі мешкали в Єрусалимі, тому євусейці й досі мешкають у Єрусалимі з нащадками Веніяміна.
22 Так само й нащадки Йосифа виступили проти Бетеля, і Господь був з ними.
23 Ще коли сини Йосифа вивідували Бетель, який раніше називався Луз,
24 розвідники побачили чоловіка, що виходив з міста, – вони сказали йому: Покажи нам, як краще пробратись у місто, й ми виявимо до тебе милосердя.
25 Він показав їм такий прохід у місто. Вони знищили мешканців міста мечем, а того чоловіка й усю його родину відпустили.
26 Той чоловік подався в край хеттейців, збудував там місто й назвав його Луз. Така його назва залишається до цього часу.
27 Що ж до нащадків Манассії, то вони не змогли оволодіти Бет-Шеаном, ані його околицями, ні Таанахом з його околицями; не прогнали і мешканців Дора, як і з його околиць, ані мешканців Ївлеама з його околицями, ні мешканців Меґіддо з його околицями. Ханаанцям пощастило втриматись у цій місцевості.
28 Але так сталось, що коли Ізраїль зміцнів, то змусив ханаанців платити данину, хоч повністю їх не подолав.
29 Нащадки Єфрема також не прогнали ханаанців, що мешкали в Ґезері; так що ханаанці й надалі живуть серед них (єфремлян ) у Ґезері.
30 Так само й нащадки Завулона не прогнали мешканців Кітрона, як і мешканців Нагалола. Тому ханаанці й надалі живуть між ними, хоч і платять данину.
31 Нащадки Асира не прогнали мешканців Акко, а також мешканців Сидона, Ахлава, Акзіва, Хелби, Афека й Рехова.
32 Так і жили нащадки Асира серед ханаанців, мешканців краю, оскільки не прогнали їх.
33 Так само й нащадки Нефталима не прогнали мешканців Бет-Шемеша, ані мешканців Бет-Аната. Вони були змушені жити серед ханаанців, які мешкали в тому краю. Але мешканці Бет-Шемеша та Бет-Аната віддавали нефталимцям данину.
34 Аморейці ж витісняли Данових нащадків у гірські місцевості й не дозволяли їм сходити в долину.
35 Аморейці також проживали на узгір’ї Хересу, в Аялоні та в Шаалевіні, але, коли міць нащадків Йосифа стала потужнішою, ті (аморейці ) стали платити данину.
36 Кордони аморейців сягали узвишшя Акраббім, – від Сели й далі вгору.
ZARYS SYTUACJI
Plemiona Judy i Symeona walczą z Kananejczykami
1 Po śmierci Jozuego Izraelici pytali Pana: Kto z nas ma pierwszy wyruszyć przeciwko Kananejczykom, aby z nimi walczyć? 2 Pan odpowiedział: Niech pójdzie Juda! Oto wydaję tę ziemię w jego ręce. 3 Wtedy Juda zwrócił się do Symeona, swojego brata: Pójdź ze mną do ziemi przydzielonej mi losem i będziemy walczyć z Kananejczykami. Później także ja pójdę z tobą do ziemi przydzielonej ci losem. Symeon więc poszedł z nim. 4 Wtedy Juda wyruszył, a Pan wydał w jego ręce Kananejczyków oraz Peryzzytów. W Bezek zabito ich dziesięć tysięcy. 5 Kiedy w Bezek natknęli się na Adoni-Bezeka, walczyli z nim. Pokonali Kananejczyków i Peryzzytów, 6 lecz Adoni-Bezek uciekł. Oni jednak ścigali go, a gdy go pochwycili, odcięli mu kciuki u rąk i duże palce u nóg. 7 Wtedy Adoni-Bezek powiedział: Siedemdziesięciu królów z obciętymi kciukami u rąk i dużymi palcami u nóg zbierało okruchy pod moim stołem. Tak jak ja robiłem, tak odpłacił mi Bóg. Potem zaprowadzono go do Jerozolimy i tam umarł.
Plemię Judy zdobywa Jerozolimę i Hebron
8 Potomkowie Judy uderzyli na Jerozolimę i ją zdobyli. Mieszkańców wycięli ostrzem miecza, a miasto spalili. 9 Następnie potomkowie Judy wyruszyli, aby walczyć z Kananejczykami mieszkającymi w górach, na Negebie i Szefeli. 10 Juda wyprawił się także przeciwko Kananejczykom mieszkającym w Hebronie, który przedtem nazywał się Kiriat-Arba, i pobił Szeszaja, Achimana i Talmaja.
Otniel zdobywa Debir
11 Stamtąd udał się przeciwko mieszkańcom Debiru, a Debir wcześniej nosił nazwę Kiriat-Sefer. 12 Wówczas Kaleb ogłosił: Temu, kto uderzy na Kiriat-Sefer i je zdobędzie, oddam za żonę Aksę, moją córkę. 13 Zdobył je Otniel, syn Kenaza, młodszego brata Kaleba. Kaleb oddał mu zatem za żonę Aksę, swoją córkę. 14 A gdy przybyła, nakłoniła go, aby zażądał pola od jej ojca. Potem zsiadła z osła, a Kaleb ją zapytał: Czego chcesz? 15 Odpowiedziała mu: Udziel mi błogosławieństwa. Skoro dałeś mi suchą ziemię, daj mi też źródła wody. I dał jej Kaleb źródła na wyżynach i źródła na nizinach.
Zwycięstwa plemion Judy i Beniamina
16 Potomkowie Kenity, teścia Mojżesza, wyruszyli z potomkami Judy z Miasta Palm na pustynię judzką, która leży w Negebie koło Aradu, poszli i zamieszkali wraz z ludem. 17 Potem Juda ze swoim bratem Symeonem wyruszyli i pobili Kananejczyków, którzy mieszkali w Sefat. Obłożyli miasto klątwą i dlatego nazwali je Chorma. 18 Następnie Juda zdobył Gazę wraz z należącym do niej terytorium, Aszkelon wraz z należącym do niego terytorium oraz Ekron wraz z należącym do niego terytorium. 19 A Pan był z Judą. Potem Juda objął w posiadanie góry, ale nie pozbawił własności mieszkańców doliny, ponieważ mieli żelazne rydwany. 20 Kalebowi, zgodnie z obietnicą Mojżesza, dano w posiadanie Hebron. On zaś usunął stamtąd trzech synów Anaka. 21 Beniaminici natomiast nie pozbawili własności Jebusytów, mieszkających w Jerozolimie, dlatego Jebusyci mieszkają z Beniaminitami w Jerozolimie aż do dnia dzisiejszego.
Ród Józefa zdobywa Betel
22 Z kolei ród Józefa wyruszył przeciwko Betel, a Pan był z nimi. 23 Ród Józefa przeprowadził zwiad w Betel, które wcześniej nazywało się Luz. 24 Gdy zwiadowcy spostrzegli człowieka wychodzącego z miasta, powiedzieli do niego: Pokaż nam wejście do miasta, a okażemy ci litość. 25 I pokazał im wejście do miasta. Oni zaś wybili ludność miasta ostrzem miecza, a tego człowieka wraz z całą jego rodziną puścili wolno. 26 Powędrował on do kraju Chetytów, gdzie zbudował miasto i nazwał je Luz. Nazwę tę nosi ono aż do dnia dzisiejszego.
Narody, których Izraelici nie zdołali wypędzić
27 Manasses natomiast nie zdobył Bet-Szean i należących do niego osad ani Tanak i należących do niego osad. Nie pokonał także mieszkańców Dor i należących do niego osad, mieszkańców Jibleam i należących do niego osad ani mieszkańców Megiddo i należących do niego osad. Dlatego też Kananejczycy nadal mieszkali w tej ziemi. 28 Gdy Izrael się wzmocnił, narzucił Kananejczykom roboty przymusowe, lecz nie pozbawił ich własności. 29 Także Efraim nie pozbawił własności Kananejczyków mieszkających w Gezer. Kananejczycy więc mieszkali pośród nich w Gezer.
30 Zabulon nie pozbawił własności mieszkańców Kitron ani mieszkańców Nahalol. Kananejczycy więc mieszkali pośród nich, ale pracowali przymusowo.
31 Aser nie pozbawił własności mieszkańców Akko ani mieszkańców Sydonu, Achlab, Akzib, Chelba, Afek i Rechob. 32 Aseryci więc mieszkali pośród Kananejczyków, zajmujących tę ziemię, ponieważ nie pozbawiono ich własności.
33 Neftali nie pozbawił własności mieszkańców Bet-Szemesz ani mieszkańców Bet-Anat, mieszkał więc pośród Kananejczyków, zajmujących tę ziemię, a mieszkańcy Bet-Szemesz i Bet-Anat pracowali dla niego przymusowo.
34 Amoryci zaś wyparli Danitów w góry i nie pozwolili im zejść w dolinę. 35 Amoryci utrzymali się w Har-Cheres, w Ajjalon i w Szaalbim, ale ród Jakuba panował nad nimi i pracowali przymusowo. 36 Terytorium Amorytów rozciągało się od Wzgórza Skorpionów, od Sela i wyżej.