Залишені Богом народи для випробування Ізраїля
1 А оце ті народи, які залишив Господь в ханаанському краю, аби через них випробувати Ізраїль, – усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані,
2 і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було.
3 Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть у нагірному Лівані, – від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат.
4 Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись Господніх Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея.
5 Тому Ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців.
6 Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
Суддя Отніїл
7 Таким чином Ізраїльтяни творили злочин перед Господом, – забувши про Господа, свого Бога, вони служили Ваалам і Астартам.
8 Тоді запалав Господній гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, месопотамського царя Арам-Нагараїма . Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років.
9 Коли ж Ізраїльтяни заголосили до Господа про допомогу , Господь підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, – Отніїла, сина Кеназа, – молодшого брата Халева.
10 На ньому був Господній Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й Господь віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл ) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом.
11 Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
Суддя Егуд
12 і діти Ізраїля продовжували робити зло перед Господом. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед Господом, то Господь дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем.
13 Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон ).
14 Після цього Ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15 Тоді Ізраїльтяни знову заголосили до Господа про допомогу , й Господь дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, – чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша ). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону.
16 Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем з правого боку.
17 Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною.
18 Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину,
19 а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону : Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо ! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього.
20 Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього особисто. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. У відповідь той підвівся зі свого трону.
21 Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був з правого боку, і встромив йому в живіт,
22 так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця.
23 Тоді Егуд вийшов до передпокою, закривши за собою двері горішньої світлиці, й замкнув їх.
24 Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої кімнати замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби.
25 Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому цар так довго не відкриває дверей горішньої кімнати. Тоді вони взяли ключ і відчинили, – аж ось їхній володар лежить на землі мертвий!
26 За той час , поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі .
27 Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд , затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі цілого Ізраїльського війська.
28 Він (Егуд ) видав клич: Поспішайте за мною, адже Господь видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити.
29 За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, – усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік.
30 Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
Суддя Шамрар
31 Після нього (Егуда ) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.
Narody pozostałe w Kanaanie
1 A oto narody, którym Pan pozwolił pozostać, aby przez nie wystawić na próbę Izraelitów – wszystkich tych, którzy nie zaznali żadnej wojny o Kanaan – 2 jedynie po to, aby pokolenia izraelskie poznały i nauczyły się sztuki wojennej, zwłaszcza te, które jej nie poznały: 3 pięciu władców filistyńskich i wszyscy Kananejczycy, Sydończycy i Chiwwici, którzy zamieszkiwali Góry Libanu, od góry Baal-Hermon aż do Wejścia do Chamat. 4 Pozostali, aby przez nich Izrael został wystawiony na próbę, by się przekonać, czy będą posłuszni przykazaniom Pana, które nadał ich przodkom za pośrednictwem Mojżesza. 5 Izraelici więc mieszkali pośród Kananejczyków, Chetytów, Amorytów, Peryzzytów, Chiwwitów i Jebusytów. 6 I brali sobie ich córki za żony, a swoje córki dawali ich synom, i służyli ich bogom.
OTNIEL, EHUD I SZAMGAR
Otniel
7 Izraelici czynili to, co złe w oczach Pana i zapomnieli Pana, swojego Boga, służąc baalom i asztartom. 8 Wówczas zapłonął gniew Pana przeciwko Izraelowi i wydał ich w ręce Kuszan-Riszeataima, króla Aram-Naharaim, i służyli mu Izraelici osiem lat. 9 Gdy jednak wołali do Pana, Pan ustanowił Izraelitom wybawcę, który ich wyratował – Otniela, syna Kenaza, młodszego brata Kaleba. 10 Duch Pana był na nim i sprawował sądy nad Izraelem. A gdy wyruszył na wojnę, Pan wydał w jego ręce Kuszan-Riszeataima, króla Aramu, i Otniel zwyciężył Kuszan-Riszeataima. 11 Ziemia zaznawała spokoju przez czterdzieści lat, a potem zmarł Otniel, syn Kenaza.
Ehud
12 Izraelici zaczęli ponownie czynić to, co złe w oczach Pana. Wzmocnił więc Pan Eglona, króla Moabu, przeciwko Izraelowi, ponieważ czynili to, co złe w oczach Pana. 13 Eglon zgromadził przy sobie Ammonitów i Amalekitów, wyprawił się, pobił Izraela i zajął Miasto Palm. 14 I służyli Izraelici Eglonowi, królowi Moabu, osiemnaście lat.
15 A gdy Izraelici wołali do Pana, ustanowił im wybawcę – Ehuda, syna Gery, Beniaminitę, człowieka leworęcznego. Izraelici wysłali go z daniną do Eglona, króla Moabu. 16 Ehud zrobił sobie miecz o dwóch ostrzach, długi na łokieć, i przypasał go pod szatą na prawym biodrze. 17 Potem złożył daninę Eglonowi, królowi Moabu – a Eglon był człowiekiem bardzo otyłym. 18 Gdy skończył składanie daniny, odesłał ludzi, którzy ją przynieśli. 19 Sam zaś zawrócił od bożków, które znajdują się koło Gilgal, i oznajmił: Królu, chciałbym ci coś powiedzieć w sekrecie. Król odpowiedział: Poczekaj! Wówczas wszyscy, którzy przy nim stali, wyszli. 20 A siedział on w górnej, chłodnej komnacie, z której sam tylko korzystał. Ehud więc podszedł do niego i powiedział: Mam dla ciebie słowo od Boga. Wtedy król powstał z tronu. 21 Ehud zaś lewą ręką wyciągnął miecz, który miał na prawym boku, i tak wbił mu w brzuch, 22 że rękojeść weszła wraz z ostrzem. Tłuszcz zamknął się za ostrzem, gdyż Ehud nie wyciągnął miecza z jego brzucha. I wyszedł… 23 Ehud wyszedł przez przedsionek, zamknął za sobą drzwi górnej komnaty i je zaryglował. 24 A gdy wyszedł, przyszli królewscy słudzy i zobaczyli, że drzwi górnej komnaty są zaryglowane, i powiedzieli: Zapewne załatwia swoją potrzebę w chłodnej komnacie. 25 Czekali więc, aż w końcu się zaniepokoili, bo nikt nie otwierał drzwi górnej komnaty. Wzięli zatem klucz i otworzyli – a ich pan leżał martwy na ziemi. 26 Kiedy oni czekali, Ehud uciekł. Minął bożki i schronił się w Seira. 27 Gdy tam przybył, zatrąbił w róg na górze Efraima. Wówczas Izraelici zeszli z nim z góry, a on na ich czele. 28 I powiedział: Chodźcie za mną, bo Pan wydał waszych nieprzyjaciół, Moabitów, w wasze ręce. Poszli więc za nim, zdobyli brody na Jordanie, prowadzące do Moabu, i nie pozwalali nikomu tamtędy przechodzić. 29 W tym czasie pobili około dziesięciu tysięcy Moabitów, wszystkich silnych i walecznych, tak że nikt nie zdołał uciec. 30 Moab został więc upokorzony przez Izraela i ziemia zaznawała spokoju przez osiemdziesiąt lat.
Szamgar
31 Po Ehudzie nastał Szamgar, syn Anata. Pobił on sześciuset Filistynów ościeniem na woły. On także wyratował Izraela.