Горе несправедливим законодавцям
1 Горе тим, котрі створюють несправедливі закони, і писарям, які пишуть жорстокі постанови,
2 позбавляючи бідних правосуддя та урізуючи права Мого вбогого народу, щоби вдови ставали здобиччю, і можна було грабувати сиріт.
3 А що ви робитимете в день ваших відвідин, коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатимете по допомогу і де залишите ваші скарби?
4 Без Мене ви опинитесь серед бранців, або поляжете між убитими. Але і після всього цього не відвернеться Його гнів, і рука Господня буде простягнута.
Майбутнє покарання Ассирії
5 Горе Ассирії – палиці Мого гніву, адже в її руках жезл Мого обурення!
6 Я посилаю Ассирію проти нечестивого народу, – на народ, на якому Моє обурення, даю дозвіл брати здобич грабуванням, а його самого топтати, як болото на дорозі.
7 Вона ж (Ассирія ) мислить по-іншому, в її серці інші задуми. Вона у своєму серці замишляє спустошувати і нищити багато інших народів.
8 Вона каже: Хіба всі мої можновладці – не царі?
9 Хіба Калне не те саме, що й Каркеміш, або Хамат не те, що й Арпад, чи Самарія не те, що й Дамаск?
10 Адже моя рука підкорила царства з їхніми ідолами, де було різьблених ідолів більше, ніж у Єрусалимі та в Самарії;
11 як я зробив із Самарією та її рукотворними кумирами , так зроблю з Єрусалимом та його ідолами…
12 Тому, коли мій Владика завершить усі Свої справи на горі Сіон і в Єрусалимі, то займеться результатами зарозумілості серця царя Ассирії, – його хвастощами слави у власних очах.
13 Адже він думає: Усе це я зробив силою власної руки і завдяки своєму розуму, оскільки я своєю мудрістю пересуваю кордони народів, грабую їхні скарби, і як витязь викидаю їхніх правителів.
14 Моя рука сягає багатств народів, як пташиних гнізд; і як забирають залишені в них яйця, так я забрав усі землі, і не було жодного, хто поворухнув би крилом, чи відкрив рота й пискнув.
15 Але хіба сокира величається перед тим, хто нею рубає? Хіба пила вихваляється перед тим, хто нею працює? Це схоже, якби палиця розмахувала б тим, хто її піднімає, або кий опирався б на того, хто його тримає в руці.
16 Тому мій Владика, Господь Саваот, пошле сухоти на всіх його вгодованих, а під його славою спалахне вогонь, немов полум’я пожежі.
17 Світло Ізраїлю спалахне вогнем, а його Святиня – полум’ям, яке спалить, пожираючи його терен та колючий чагарник в один день.
18 Він дощенту, з душею і тілом, знищить славу його лісу та його саду, а він сам чахнутиме, як хворий на сухоти, –
19 а залишок дерев його лісу буде таким нечисленним, що навіть дитина їх порахує.
Залишок Ізраїля навернеться до Господа
20 Того дня станеться так, що залишок Ізраїлю і врятовані з роду Якова, більше не покладатимуться на тих, хто їх побив, але в істині будуть покладатися на Господа, Святого Ізраїлевого.
21 Залишок навернеться, – залишок Якова, – до Всемогутнього Бога.
22 Бо хоча б твого народу, Ізраїлю, було, як морського піску, лише його залишок навернеться. Загибель визначена вищою справедливістю.
23 Адже визначена загибель звершується по всій землі за волею мого Владики, Господа Саваота.
24 Тому так говорить мій Владика, Господь Саваот: Народе Мій, який мешкаєш на Сіоні, не бійся ассирійців! Вони вдарять тебе палицею, піднявши на тебе кия, як в давнину Єгипет.
25 Але вже зовсім недовго, і Моє обурення припиниться, а Мій гнів обернеться задля їхнього знищення.
26 Господь Саваот підійме на них батога, як під час знищення Мідіяна біля скелі Орева, і як Він підняв Свого жезла над морем проти Єгипту.
27 У той час станеться таке: тягар Ассирії буде знятий з твоїх плечей, і її ярмо – з твоєї шиї, – ярмо розпадеться на зміцнілій твоїй шиї…
28 Вони йдуть на Аят, переходять через Міґрон і залишають свій військовий обоз у Міхмасі.
29 Переходять ущелину, а в Геві будуть ночувати; затремтіла Рама, з Гіви Саулової розбігаються.
30 Заголоси і ти, о, дочко Ґалліма, – нехай почує Лаїш, обізветься нещасний Анатот.
31 Порозбігалися з Мадмени, а ті, що живуть у Ґевімі, шукають схованки.
32 Ще день стоятимуть у Нові, погрозять своєю рукою горі, – дочці Сіону, та єрусалимському пагорбу.
33 Але Владика, Господь Саваот, потужною силою повідтинає галузки, – буйні з них будуть зрубані, – навіть найвищі будуть повалені.
34 Він вирубає лісові хащі залізом, – впаде Ліван від Всемогутнього.
1 Biada tym, którzy ustanowili niegodziwe przepisy
i napisali ustawy, które krzywdzą,
2 aby słabym zamykać drogę do sprawiedliwości,
a biednych Mojego ludu pozbawiać prawa,
aby wdowy czynić swoim łupem
i okradać sieroty.
3 Co zrobicie w dzień kary,
gdy z daleka nadejdzie zniszczenie?
Do kogo zwrócicie się o pomoc,
gdzie ukryjecie swoje bogactwa?
4 Kto nie zegnie karku jako jeniec,
ten padnie wśród pomordowanych.
Mimo wszystko nie złagodniał Jego gniew
a Jego ręka nadal pozostaje wyciągnięta.
Król asyryjski narzędziem Bożej kary
5 Biada Asyrii – rózdze Mego gniewu!
Kij Mego oburzenia jest w jej rękach.
6 Chcę ją posłać przeciwko bezbożnemu narodowi,
przeciw ludowi, który wzbudza Mój gniew,
aby doszczętnie go ograbiła i złupiła,
by został podeptany jak uliczne błoto.
7 Lecz jej myśli będą odmienne,
inaczej będzie oceniać jej serce,
pałać będzie chęcią zniszczenia
i zagłady licznych narodów.
8 Powie bowiem:
Czy moi książęta nie są równi królom?
9 Czy Kalno nie jest jak Karkemisz,
czy Chamat nie jest jak Arpad,
a Samaria jak Damaszek?
10 Moja ręka dosięgła bałwochwalczych królestw,
gdzie było więcej bożków niż w Jerozolimie i Samarii.
11 Czy nie mogę tak uczynić Jerozolimie i jej posągom,
jak uczyniłam Samarii i jej bożkom?
12 Kiedy Pan dokona całego swojego dzieła na górze Syjon i w Jerozolimie, ześle karę za pychę serca i wyniosłość oczu króla Asyrii, 13 który powiedział:
Uczyniłem to mocą mojej ręki
i dzięki mojej mądrości, gdyż jestem roztropny.
Zniosłem granice ludów,
złupiłem ich skarby,
wytraciłem mieszkańców, jak ten, który ma władzę.
14 Moja ręka znalazła bogactwa ludów niczym gniazdo.
Jak zbierają pozostawione jajka,
tak ja zagarnąłem całą ziemię,
a nie było nikogo, kto jak ptak zatrzepotałby skrzydłami,
otworzył dziób i zakwilił.
15 Czy siekiera przechwala się wobec tego, kto nią rąbie?
Czy piła wywyższa się ponad tego,
kto nią pracuje?
Nie może rózga poruszać tym, który ją unosi,
ani kij podnieść tego, który nie jest drewnem.
16 Dlatego Pan, Pan Zastępów,
ześle na tuszę króla Asyrii wycieńczenie,
a pod jego wspaniałością
zapłonie gorączka jak płomień ognia.
17 Światłość Izraela stanie się ogniem,
a jego Święty płomieniem,
który zapali i pochłonie jego ciernie i osty jednego dnia.
18 Zniszczy doszczętnie
wspaniałość jego lasów i sadów.
Stanie się jak chory, którego trawi niemoc.
19 I zostanie tak niewiele drzew jego lasu,
że chłopiec będzie mógł je policzyć.
Nieliczni powrócą
20 W tym dniu Reszta Izraela i ocaleni z domu Jakuba nie będą szukać ratunku u tego, który ich bije, lecz naprawdę będą polegać na Panu, Świętym Izraela. 21 Powróci Reszta Jakuba do Boga Mocnego. 22 Nawet jeśli twój lud, Izraelu, byłby jak piasek morski, to tylko Reszta z niego powróci. Zniszczenie, które jest dopełnieniem sprawiedliwości, zostało postanowione. 23 Tak, Pan, Bóg Zastępów, dokona w całym kraju zniszczenia, które zamierzył.
Pan ześle karę na Asyrię
24 Dlatego tak mówi Pan, Pan Zastępów: Ludu Mój, który mieszkasz na Syjonie, nie bój się Asyrii, która bije cię rózgą i podnosi na ciebie kij, jak to czynili Egipcjanie. 25 Jeszcze chwila a Moja zapalczywość się skończy, Mój gniew zaś będzie dla niej zagładą. 26 Pan Zastępów wzbudzi przeciw niej bicz jak podczas pogromu Madianitów przy skale Oreba. Uniesie swoją laskę nad morzem jak wówczas, gdy powstrzymał Egipcjan.
27 W tym dniu jej brzemię zostanie zdjęte z twoich pleców,
jej jarzmo z twojego karku.
Jarzmo to zostanie połamane, z powodu dobrobytu.
Błyskawiczny atak Asyryjczyków
28 Przybył do Ajjat,
przeszedł przez Migron,
w Mikmas umieścił swój tabor!
29 Przekroczył wąwóz,
w Geba stanął na nocleg.
Rama zadrżała,
Gibea Saula uciekła!
30 Krzycz na cały głos, Bat-Gallim!
Nadsłuchuj, Laiszo!
Odpowiedz jej, Anatot!
31 Madmena uciekła,
mieszkańcy Gebim schronili się w kryjówkach.
32 Jeszcze dziś zatrzyma się w Nob,
ręką pogrozi górze Córy Syjonu,
wzgórzu Jerozolimy.
33 Oto Pan, Pan Zastępów,
gwałtownie ścina gałęzie drzew,
najwyższe już leżą,
wysokie spadają.
34 Żelazem zetnie gęstwiny lasu,
wspaniały Liban upadnie.