Давид, Вірсавія та Урія
1 Наступного року, коли царі зазвичай вирушають у походи, Давид послав Йоава зі своїми воїнами й усім військом Ізраїлю; вони розгромили аммонійців, і взяли в облогу їхню столицю Раббу. Давид же залишався в Єрусалимі.
2 Так сталось, що якось під вечір, піднявшись зі свого ліжка, Давид проходжувався на даху царського палацу. З даху він побачив неподалік жінку, що купалась. Та жінка була з вигляду дуже вродливою.
3 Тож Давид послав, аби щось довідатись про ту жінку. Йому повідомили: Це – Вірсавія, Еліямова дочка, дружина хеттейця Урії.
4 Давид відправив за нею посланців і наказав привести. Коли вона прийшла до нього, він схилив її до статевих стосунків, – це був якраз час, коли вона очистилась від своєї менструації, – після чого вона повернулася до свого дому.
5 Але жінка завагітніла, тому вона послала повідомити про це Давида, сказавши: Я – вагітна.
6 Тоді Давид послав до Йоава гінця з наказом : Пришли до мене хеттейця Урію! І Йоав послав Урію до Давида.
7 А коли Урія прибув до нього, Давид почав питати про те, як почувається Йоав, у якому стані військо, та які обставини на війні.
8 Нарешті Давид сказав Урії: Йди до свого дому, помий свої ноги й відпочинь ! Коли Урія вийшов із царського палацу, за ним понесли подарунок від царя.
9 Проте Урія спав в приміщенні біля брами царського палацу разом з усіма слугами свого володаря, а до свого дому він не пішов.
10 Тож Давида повідомили, сказавши: Урія не пішов до свого дому! Наступного дня Давид запитав Урію: Хіба ти не повернувся з далекої дороги? Чому ти не пішов до свого дому?
11 Але Урія відповів Давидові: Божий Ковчег, Ізраїль та Юда мешкають у наметах; мій командир Йоав, і воїни мого володаря таборують у відкритому полі, а я мав би йти до свого дому, – їсти, пити та спати зі своєю дружиною? Присягаюсь тобою і твоїм життям, я такого не вчиню!
12 Після цього Давид сказав до Урії: Тоді залишайся тут ще й сьогодні, а завтра я тебе відпущу! Тож Урія залишався в Єрусалимі того дня й до наступного.
13 Давид запросив його, аби він разом з ним їв і пив, так що Давид упоїв Урію . Проте той, вийшовши увечері, ліг спати на своє місце з слугами свого володаря, але до свого дому не пішов.
14 А вранці Давид написав листа Йоаву й передав його через Урію.
15 В тому листі він написав, наказуючи: Постав Урію спереду в найзапеклішому бою, після чого відступіть від нього, щоб у нього влучили, й він загинув.
16 Так і сталося: під час облоги міста Йоав поставив Урію в тому місці, про яке знав, що там найхоробріші воїни ворога .
17 Коли ж ці воїни вийшли з міста й почалась битва з Йоавом, у бою полягло кілька воїнів з Давидового війська. Тоді також загинув і хеттеєць Урія.
18 Тож Йоав відправив посланця з повідомленням до Давида про всі обставини того бою.
19 Він дав особливу вказівку посланцеві, кажучи: Коли ти скінчиш розповідати цареві про весь перебіг бою,
20 і тоді, коли цар запалає гнівом, і він скаже тобі: Чому ви так близько підійшли до міста, щоб там битись? Хіба ви не знали, що зі стіни стріляють?
21 Хто вбив Авімелеха, Єрувваалового сина? Хіба не жінка, кинувши на нього зі стіни міста Тевеца кусок каменю від жорна, й він загинув? Навіщо ви підійшли близько до стіни? – Тоді ти скажи: Твій слуга, хеттеєць Урія, також загинув…
22 Отже, посланець прийшов і розповів Давидові про все, як йому наказав Йоав.
23 Зокрема, посланець так сказав Давидові: Ті воїни сильні, тому спочатку навіть мали над нами перевагу й почали нас переслідувати в полі, але потім ми погнались за ними аж до входу в браму.
24 Тоді їхні лучники почали стріляти на твоїх воїнів зі стіни, а тому деякі з воїнів царя загинули, зокрема загинув і твій слуга, хеттеєць Урія…
25 Після цього Давид звелів посланцеві, аби той переказав Йоавові: Нехай тебе не тривожить те, що сталось, адже меч на війні пожирає то одного, то іншого. Підсиль свій тиск на місто, і знищ його! – Сподіваюсь , ці слова підбадьорять Йоава!
26 Коли дружина Урії дізналась, що її чоловік Урія помер, то оплакувала свого чоловіка.
27 Але щойно дні жалоби минули, Давид послав за нею, і забрав її до свого палацу. Вірсавія стала йому дружиною, й народила йому сина. Проте справа, яку вчинив Давид, була вкрай підступною в очах Господа.
Dawid i Batszeba
1 Z początkiem roku, w czasie gdy królowie wychodzili na wojnę, Dawid wysłał Joaba wraz ze swymi sługami i wszystkimi Izraelitami. Ci złupili Ammonitów i oblegali Rabbę, a Dawid pozostał w Jerozolimie.
2 Pewnego wieczoru Dawid podniósł się ze swego łoża i przechadzając się po tarasie domu królewskiego, ujrzał z tarasu kąpiącą się kobietę. Kobieta ta była bardzo piękna. 3 Rozkazał więc wywiedzieć się o tej kobiecie. I przekazano mu: To jest Batszeba, córka Eliama, żona Uriasza Chetyty. 4 Dawid wyprawił posłańców i sprowadził ją do siebie. Gdy przybyła, spał z nią, a ona właśnie oczyściła się ze swej nieczystości. Potem wróciła do swego domu. 5 Kobieta ta poczęła, kazała więc przekazać Dawidowi wiadomość: Jestem brzemienna.
6 Wtedy Dawid przesłał Joabowi rozkaz: Przyślij do mnie Uriasza Chetytę. Joab przysłał więc Uriasza do Dawida. 7 Gdy Uriasz przybył do niego, Dawid pytał o zdrowie Joaba, o powodzenie ludu i o przebieg walki. 8 Powiedział też Dawid do Uriasza: Idź do domu i umyj sobie nogi! Uriasz opuścił więc dom króla, a za nim niesiono dar królewski. 9 Lecz Uriasz położył się przy wejściu do domu królewskiego ze wszystkimi sługami swego pana, a do swego domu nie poszedł.
10 Gdy doniesiono Dawidowi: Uriasz nie poszedł do swego domu, wtedy Dawid zapytał Uriasza: Czyż nie jesteś po podróży? Dlaczego nie poszedłeś do swego domu? 11 Uriasz odpowiedział Dawidowi: Arka, Izrael i Juda mieszkają w namiotach, także mój pan, Joab, i słudzy mojego pana obozują na otwartym polu, a ja miałbym iść do swego domu, aby jeść, pić i spać ze swoją żoną? Na życie twoje i na twoją duszę, nie uczynię tego! 12 Wtedy Dawid powiedział Uriaszowi: Zostań tu jeszcze dzisiaj, a jutro cię odeślę! Uriasz pozostał więc tego dnia w Jerozolimie. Następnego dnia 13 Dawid zaprosił go, aby jadł i pił w jego obecności, i go upił. Wieczorem Uriasz znowu wyszedł, by położyć się na posłaniu ze sługami swego pana, ale do swego domu nie poszedł.
14 Rankiem Dawid napisał do Joaba list, który przekazał przez Uriasza. 15 W liście tym tak napisał: Postawcie Uriasza w pierwszym szeregu, gdzie walka będzie najbardziej zacięta, a potem odstąpcie od niego, by został ugodzony i umarł.
Śmierć Uriasza
16 Joab dokonał więc rozpoznania miasta i postawił Uriasza w miejscu, o którym wiedział, że są tam najdzielniejsi ludzie. 17 Gdy ludzie z miasta urządzili wypad, stoczyli walkę z Joabem i pewna liczba spośród sług Dawida poległa. Zginął także Uriasz Chetyta. 18 Wtedy Joab wysłał posłańca, by powiadomić Dawida o całym przebiegu walki. 19 I dał mu polecenie tej treści: Jeżeli po przedstawieniu królowi całego przebiegu walki 20 król rozgniewa się i zapyta cię: Dlaczego podeszliście tak blisko miasta, aby walczyć? Czy nie wiedzieliście, że mogą strzelać z muru? 21 Kto zabił Abimeleka, syna Jerubbaala? Czyż nie kobieta rzuciła na niego z muru górny kamień od żaren tak, iż umarł on w Tebes? Dlaczego podchodziliście aż pod mury? To wtedy powiesz: Zginął także twój sługa Uriasz Chetyta.
22 Posłaniec wyruszył, a gdy przybył, opowiedział Dawidowi o wszystkim, z czym wysłał go Joab. 23 Posłaniec powiedział Dawidowi: Ludzie ci mieli nad nami przewagę i urządzili wypad, atakując nas na otwartym polu, lecz wyparliśmy ich aż do bramy miasta. 24 Wtedy łucznicy zaczęli strzelać do twoich sług z murów. Niektórzy spośród sług króla zginęli, zginął także twój sługa Uriasz Chetyta. 25 Dawid rozkazał więc posłańcowi: Tak powiesz Joabowi: Nie martw się tą sprawą, gdyż miecz pożera tego lub innego. Bądź wytrwały w walce przeciw temu miastu i zburz je! Tak umocnij Joaba.
26 Gdy żona Uriasza dowiedziała się, że jej mąż, Uriasz, zginął, opłakiwała swojego męża. 27 Po zakończeniu żałoby, Dawid sprowadził ją do swego domu. Została jego żoną i urodziła mu syna. Lecz ten czyn Dawida nie podobał się Panu.