Апостоли не шукають людської слави
1 Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним.
2 Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Божу Євангелію.
3 Адже наш заклик не від омани, ні через зіпсованість, ні від лукавства.
4 Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангелію, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця.
5 Бо ніколи, як вам відомо, в нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, – Бог свідок.
6 Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших,
7 хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.
8 Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Божу Євангелію, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.
9 Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Божу Євангелію.
10 Ви та Бог – свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили.
11 Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,
12 ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу.
Опір юдеїв
13 Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.
14 Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв,
15 які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей,
16 перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів.
Солуняни – слава апостолів
17 А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, – особисто, але не серцем, – та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя.
18 Тому ми хотіли прийти до вас, – я, Павло, і один раз, і другий, – але перешкодив нам сатана.
19 Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу?
20 Адже ви – наша слава і радість!
WSPOMNIENIA, RADOŚĆ, MODLITWA
Służba Pawła w Tesalonice
1 Sami przecież wiecie, bracia, że nasze przybycie do was nie było daremne, 2 lecz chociaż, jak wam wiadomo, doznaliśmy cierpień i zniewag w Filippi, to jednak Bóg dodał nam odwagi, żeby wśród wielu zmagań głosić wam Jego Ewangelię. 3 Nasze zachęcanie bowiem nie wynika z błędu ani z nieczystych pobudek, ani z podstępu, 4 ale tak, jak przez Boga zostaliśmy wypróbowani i uznani za godnych powierzenia nam Ewangelii, tak ją głosimy, aby podobać się nie ludziom, lecz Bogu, który bada nasze serca. 5 Nigdy przecież, jak wiecie, nie posługiwaliśmy się pochlebstwem w mowie ani też nie kierowaliśmy się ukrytą chciwością, Bóg świadkiem, 6 ani nie szukaliśmy uznania u ludzi – ani u was, ani u innych. 7 Jako apostołowie Chrystusa mogliśmy być dla was ciężarem. Przebywaliśmy jednak pośród was pełni łagodności, jak matka troszcząca się o swoje dzieci. 8 Powodowani życzliwością dla was, byliśmy gotowi nie tylko dać wam Ewangelię Boga, lecz także nasze dusze, bo was pokochaliśmy. 9 Pamiętacie przecież, bracia, nasz trud i wysiłek. Dniem i nocą pracowaliśmy, aby nie obciążyć nikogo z was, i głosiliśmy wam Dobrą Nowinę Boga. 10 Wy i Bóg jesteście świadkami, że wśród was wierzących zachowywaliśmy się pobożnie, sprawiedliwie i nienagannie. 11 Wiecie bowiem, że każdego z was, jak ojciec swoje dzieci, 12 zachęcaliśmy i pocieszaliśmy, i każdemu dawaliśmy świadectwo, abyście postępowali w sposób godny Boga, który wzywa was do swojego Królestwa i chwały.
13 Dlatego nieustannie dziękujemy Bogu za to, że, gdy przyjęliście od nas Słowo nauczania o Bogu, uznaliście je nie za słowo ludzkie, ale, jak jest naprawdę, za Słowo Boga, które działa w was wierzących. 14 Wy bowiem, bracia, staliście się naśladowcami Kościołów Boga, które trwają w Judei w Chrystusie Jezusie, bo od swoich rodaków znosiliście te same cierpienia, co oni od Żydów, 15 którzy zabili i Pana Jezusa, i proroków, i nas prześladowali. Nie podobają się Bogu i wszystkim ludziom są przeciwni. 16 Przeszkadzają nam przemawiać do pogan, aby oni nie mogli dostąpić zbawienia. W ten sposób dopełniają miary swoich grzechów. Nadchodzi jednak na nich ostateczny gniew.
Misja Tymoteusza w Tesalonice
17 My zaś, bracia, rozłączeni z wami na krótki czas niemożliwością widzenia się, ale nie sercem, gorąco pragnęliśmy zobaczyć was osobiście. 18 Dlatego chcieliśmy przybyć do was – ja, Paweł, dwukrotnie. Szatan jednak nam przeszkodził. 19 Kto bowiem może być naszą nadzieją, radością albo wieńcem chwały – czy nie wy przed naszym Panem Jezusem podczas Jego przyjścia? 20 Wy przecież jesteście naszą chwałą i radością.