Смерть і поховання Самуїла
1 Помер Самуїл. З цього приводу зібрались Ізраїльтяни, оплакували його, й поховали його в його родинному місті, в Рамі. Тим часом Давид вирушив, і подався в пустелю Паран.
Навал відмовляє слугам Давида
2 У той час у Маоні жив один чоловік, володіння якого було в околицях Кармела. Цей чоловік був дуже багатий. У його отарах було три тисячі овець і тисячу кіз. Одного разу в Кармелі стригли його овець.
3 Звали того чоловіка Навал, а його дружину – Авігея. Та жінка була дуже розважливою і вродливою на вигляд, тоді як її чоловік був жорстоким грубіяном. Походив він з роду Халева.
4 Перебуваючи в пустелі, Давид дізнався, що Навал стриже своїх овець.
5 Тож Давид послав до нього десять слуг; Давид дав слугам таке доручення: Йдіть у Кармел, зайдіть до Навала та привітайте його від мого імені миром,
6 сказавши йому: Довгого тобі віку! Мир тобі, мир твоєму дому, і добробуту в усьому, що в тебе!
7 Власне кажучи, я почув, що в тебе якраз стрижуть овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їм не завдавали жодної шкоди; в них нічого не пропало за весь час, поки вони були в Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони тобі засвідчать. Тож нехай мої хлопці знайдуть у твоїх очах ласку, адже ми прийшли до тебе в добрий час. Прошу , дай твоїм слугам і твоєму синові Давиду, що лише знайдеться в тебе під рукою.
9 Слуги Давида прийшли й передали Навалу від імені Давида всі його слова й чекали на відповідь.
10 Відповідаючи, Навал сказав слугам Давида: Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? У наш час чимало рабів, що втікають від своїх господарів!
11 Невже я маю взяти мій хліб, мою воду і м’ясо моїх тварин, яке я приготував тим, котрі стрижуть моїх овець, і віддати людям, про яких не знаю, звідкіля вони?
12 Тож Давидові слуги пішли назад своєю дорогою ні з чим, а повернувшись, переказали всі ті слова йому.
13 Тоді Давид сказав своїм воїнам: Нехай кожен з вас візьме свій меч! І всі прилаштували до поясів свої мечі. Давид також узяв свій меч. З Давидом вирушило близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
Мудре рішення Авігеї, дружини Навала
14 Тим часом один із слуг розповів Авігеї, дружині Навала, сказавши: Ось Давид, що в пустелі, послав гінців, аби привітати нашого господаря, але він накинувся на них і образив.
15 Але ж ці люди були дуже добрими до нас, – вони не заподіяли нам жодної кривди; в нас нічого не пропало протягом усього часу, поки ми перебували з ними на пасовиську в полі.
16 Вони були нашим захистом з усіх боків, і вдень і вночі, – весь час, коли ми були з ними, випасаючи стада.
17 Тепер же дивися сама, поміркуй, що маєш учинити, адже нашому господарю й усій родині загрожує велике лихо. Він же злостивий, – так що даремно з ним говорити!
18 Дуже кваплячись, Авігея прихопила з собою двісті хлібів, два бурдюки з вином, п’ять вже приготованих овець, п’ять мірок пряженого зерна, сто пучків родзинок і двісті фігових коржів. Усім цим вона нав’ючила ослів,
19 і сказала своїм слугам: Йдіть попереду мене, а я піду за вами! А своєму чоловікові, Навалу, про це не повідомила.
20 Так сталося, що коли вона, їдучи на ослі, спускалась із-за виступу гори вниз, то зненацька стикнулась з Давидом і його воїнами, які рухались їй назустріч.
21 Давид тоді розмірковував так: Хіба ж це справедливо, що я надаремно охороняв у пустелі все його майно, так що нічого в нього не пропало?! Він же віддячує мені злом за добро!
22 Тож нехай Бог сприяє ворогам Давида тепер і надалі, якщо я до ранку залишу живим хоч одного чоловіка, що належить йому!
23 Побачивши Давида, Авігея з поспіхом зійшла з осла, впала перед Давидом долілиць, і вклонилась йому.
24 Потім, припавши до його ніг, вона сказала: Це моя провина, мій володарю! Дозволь же твоїй слугині звернутись до тебе, а ти, будь ласка , вислухай слова твоєї слугині!
25 Нехай же мій володар не звертає уваги на цього негідника, на Навала, адже яке його ім’я, такий він і є. Назвали його Навалом , і його глупота залишається при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила слуг мого володаря, котрих ти посилав.
26 Тепер же, мій володарю, як живий Господь і як живий ти, нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту . Нехай твої вороги, а також усі, котрі замишляють зло моєму володареві, уподібняться до Навала!
27 А тепер візьми цей дар, який принесла твоя слугиня моєму володареві, та віддай його слугам, котрі супроводжують мого володаря.
28 Пробач, будь ласка, провину твоєї слугині, адже Господь неодмінно спорудить моєму володареві надійний дім, оскільки мій володар провадить Господні війни, і в тобі від народження відсутнє зло.
29 І якби хтось повстав, щоб тебе переслідувати та посягати на твоє життя, то нехай життя мого володаря буде заховане у в’язанці живих Господа, твого Бога, а життя твоїх ворогів Він викине, як із пращі камінці .
30 А коли Господь учинить з моїм володарем усе те добро, про яке Він говорив щодо тебе, й поставить тебе володарем над усім Ізраїлем,
31 то в тебе, мого володаря, не буде приводу для смутку, ні гризоти сумління через те, що мій володар пролив невинну кров, чинячи помсту за самого себе. І коли Господь виявить щодо мого володаря все те добро, тоді згадай про мене, – твою слугиню!
32 Вислухавши , Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.
33 Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.
34 Адже, як живий Господь, Бог Ізраїлю, Він мене зупинив, щоб не заподіяти тобі зла, бо якби ти сьогодні не поквапилась і не вийшла мені назустріч, то не залишилося б у Навала до завтрашнього світанку жодного мужчини!
35 Після цього Давид прийняв з її рук усе, що вона йому привезла, а їй сказав: Йди з миром до свого дому. Дивись, я послухався тебе й поставився до тебе доброзичливо.
Навал помирає, а Авігея стає дружиною Давида
36 Коли Авігея прийшла до Навала, то застала в його домі бенкет, наче у царя. Сам же Навал був веселий і дуже п’яний, тому вона не сказала йому жодного слова аж до наступного ранку.
37 А вранці, коли Навал витверезився від випитого, його дружина розповіла йому все, що сталось. Після почутого його серце завмерло в ньому, і він став, наче камінь.
38 Так сталось, що через якихось десять днів Господь уразив Навала, й він помер.
39 Дізнавшись про смерть Навала, Давид сказав: Благословенний Господь, Який відплатив за зневагу щодо мене з боку Навала, та стримав Свого слугу від злочину; Господь обернув зло Навала на його ж голову! Потім Давид послав до Авігеї слуг, аби їй сказали, що він хоче взяти її собі за дружину.
40 Тож слуги Давида прибули до Авігеї в Кармел, і розмовляли з нею, говорячи: Давид послав нас до тебе, аби узяти тебе собі за дружину.
41 Почувши про це , вона встала, вклонилася долілиць і сказала передати : Ось я твоя слугиня й готова мити ноги слугам мого володаря!
42 Авігея з поспіхом встала, й сіла на осла; її супроводжували п’ять дівчат. Отже, вона поїхала за слугами Давида. Так вона стала йому дружиною.
43 Давид також узяв собі за дружину Ахіноаму з Єзреела. Вони обидві були його дружинами.
44 Тим часом Саул видав свою дочку Мелхолу, дружину Давида, за Палтія, сина Лаїша, що з Ґалліма.
Śmierć Samuela
1 Gdy Samuel umarł, zebrali się wszyscy Izraelici, opłakiwali go i pochowali w Ramie przy jego domu. Dawid zaś wyruszył i udał się na pustynię Paran.
Nabal odmawia pomocy Dawidowi
2 W Maon żył pewien człowiek, który miał posiadłość w Karmelu. Człowiek ten był bardzo zamożny, miał bowiem trzy tysiące owiec i tysiąc kóz. Właśnie odbywało się strzyżenie jego owiec w Karmelu. 3 Człowiek ten miał na imię Nabal, a jego żona nazywała się Abigail. Była to kobieta roztropna i piękna. Mąż zaś był nieokrzesany, złośliwy w postępowaniu. Był Kalebitą. 4 Gdy Dawid usłyszał na pustyni, że Nabal strzyże swoje owce, 5 posłał dziesięciu sług i rozkazał im: Idźcie do Karmelu, udajcie się do Nabala i zapytajcie go w moim imieniu o zdrowie. 6 Tak mu powiedzcie: Bądź zdrów! Pokój tobie i pokój twemu domowi. Pokój wszystkiemu, co do ciebie należy! 7 Słyszałem właśnie, że odbywa się u ciebie strzyżenie owiec. Gdy twoi pasterze byli u nas, nie uczyniliśmy im krzywdy i nic im nie zginęło przez cały czas ich pobytu w Karmelu. 8 Zapytaj twoich sług, a oni ci opowiedzą. Okaż więc nam, sługom, życzliwość, bo przybyliśmy w dzień świąteczny. Daj też, prosimy, to, co masz dla twoich sług i dla Dawida, twojego syna.
9 Gdy słudzy Dawida przybyli, powtórzyli Nabalowi wszystkie te słowa w imieniu Dawida i czekali. 10 Wówczas Nabal odpowiedział sługom Dawida: Kim jest Dawid? Kim jest syn Jessego? Obecnie wiele jest sług, którzy uciekają od swoich panów. 11 Czy mam wziąć swój chleb, swoją wodę i mięso ze zwierząt, które ubiłem dla moich postrzygaczy i oddać ludziom, o których nie wiem, skąd są? 12 Wtedy słudzy Dawida ruszyli w swoją drogę, a gdy powrócili, opowiedzieli mu o wszystkim. 13 Dawid rozkazał więc swoim ludziom: Niech każdy przypasze swój miecz! Przypasali zatem wszyscy swe miecze. Także Dawid przypasał swój miecz. Za Dawidem wyruszyło około czterystu ludzi, podczas gdy dwustu pozostało przy taborze.
Pomoc Abigail
14 Tymczasem jeden chłopiec spośród służby powiadomił Abigail, żonę Nabala: Dawid wysłał posłańców z pustyni, aby pozdrowić naszego pana, a on na nich nakrzyczał. 15 A przecież ci ludzie byli dla nas bardzo dobrzy. Przez cały czas, gdy wędrowaliśmy z nimi i przebywaliśmy na polu, nikt nie uczynił nam krzywdy i nic nam nie zginęło. 16 Byli dla nas murem, zarówno w nocy, jak i w dzień, przez cały czas, kiedy, przebywając z nimi, paśliśmy owce. 17 Zastanów się więc i zobacz, co możesz uczynić, ponieważ postanowiona została zguba naszego pana i całego jego domu. On sam zaś jest zbyt wielkim nikczemnikiem, żeby z nim rozmawiać.
18 Wtedy Abigail wzięła pospiesznie dwieście chlebów, dwa bukłaki wina, pięć sprawionych owiec, pięć sea prażonego ziarna, sto placków z rodzynkami i dwieście placków figowych i załadowała to na osły. 19 Poleciła też swoim sługom: Idźcie przede mną, a ja pójdę za wami. Swojemu mężowi, Nabalowi, nic jednak nie powiedziała. 20 Gdy jechała na ośle i zjeżdżała pod osłoną góry, Dawid i jego ludzie schodzili właśnie naprzeciw niej. W chwili, gdy ich spotkała, 21 Dawid mówił: Na próżno strzegłem na pustyni całej jego własności, tak że nic mu nie zginęło. On jednak złem odpłacił mi za dobro. 22 To niech Bóg uczyni Dawidowi, a nawet coś jeszcze dorzuci, jeżeli cokolwiek pozostanie do rana z jego własności, choćby jeden męski potomek.
23 Gdy Abigail zobaczyła Dawida, zsiadła pospiesznie z osła, upadła przed Dawidem twarzą ku ziemi i oddała mu pokłon. 24 Upadła mu do stóp i powiedziała: Panie mój! To ja jestem winna. Niech jednak będzie wolno twojej służebnicy przemówić do ciebie, a ty zechciej wysłuchać słów twojej służebnicy. 25 Proszę, niech mój pan nie zwraca uwagi na tego Beliala, na Nabala, gdyż jest właśnie taki, jak ma na imię. Głupi ma na imię i głupota mu towarzyszy. Ja zaś, twoja służebnica, nie widziałam sług mojego pana, których wysłał. 26 A teraz, mój panie, na życie Pana i na twoje życie, Pan powstrzymał cię przed rozlewem krwi i przed osobistą zemstą. A twoi wrogowie i ci, którzy usiłują wyrządzić krzywdę mojemu panu, niechaj będą jak Nabal. 27 Ten dar, który przyniosła twoja służebnica swemu panu, niech będzie przekazany sługom, którzy podążają śladami mojego pana. 28 Daruj, proszę, winę twojej służebnicy, a Pan na pewno wzniesie mojemu panu trwały dom, gdyż mój pan prowadzi wojny Pana i nieszczęście się nie zdarzy przez całe twoje życie. 29 Jeśli zaś ktoś powstanie, aby cię prześladować i nastawać na twoje życie, to niech życie mojego pana będzie ukryte w skarbcu żyjących u Pana, twego Boga, a życie twoich wrogów niech wyrzuci z nich jak z procy. 30 Kiedy zaś Pan udzieli mojemu panu wszelkiego dobra, które zapowiedział, i ustanowi cię księciem nad Izraelem, 31 to niech nie będzie przyczyną twojego strapienia i wyrzutem sumienia dla mojego pana to, że bez potrzeby rozlałeś krew i sam dokonałeś pomsty. A kiedy Pan wyświadczy już dobro mojemu panu, pamiętaj o swojej służebnicy.
32 Wtedy Dawid powiedział do Abigail: Błogosławiony niech będzie Pan, Bóg Izraela, który wysłał cię dziś na spotkanie ze mną. 33 Błogosławiona niech będzie również twoja roztropność i ty, która powstrzymałaś mnie dziś przed rozlewem krwi i przed osobistą zemstą. Bądź błogosławiona! 34 Gdybyś jednak nie pospieszyła się i nie wyszła mi na spotkanie, to – na życie Pana, Boga Izraela, który powstrzymał mnie od wyrządzenia ci krzywdy – z pewnością do rana nie pozostałby Nabalowi nawet jeden męski potomek. 35 Potem Dawid przyjął od niej to, co mu przyniosła, i powiedział do niej: Idź do domu w pokoju! Zobacz, wysłuchałem twojego głosu i okazałem ci przychylność.
Śmierć Nabala i małżeństwo Dawida z Abigail
36 Gdy Abigail przybyła do Nabala, wyprawiał on właśnie w domu ucztę, na wzór uczty królewskiej. Nabal był w dobrym nastroju, lecz był bardzo pijany, toteż nie opowiedziała mu o niczym aż do rana. 37 Rankiem, gdy Nabal wytrzeźwiał, jego żona opowiedziała mu o tych wydarzeniach. Wtedy serce w nim zamarło i cały skamieniał. 38 Po dziesięciu dniach Pan poraził Nabala i ten umarł. 39 Gdy Dawid usłyszał, że Nabal umarł, powiedział: Błogosławiony niech będzie Pan, który bronił mojej sprawy – zniewagi, której doznałem z ręki Nabala. Pan powstrzymał swego sługę od zła, a zło Nabala obrócił przeciw niemu. Potem Dawid wysłał do Abigail posłańców, by jej powiedzieli, że chce ją wziąć sobie za żonę. 40 Słudzy Dawida przybyli do Abigail do Karmelu i oznajmili: Dawid posłał nas do ciebie, bo chce cię wziąć sobie za żonę. 41 Wtedy ona podniosła się, pokłoniła do ziemi i powiedziała: Oto twoja służebnica jest niewolnicą, gotową obmywać stopy sługom mojego pana. 42 Następnie Abigail szybko wstała i wsiadła na osła, a z nią wyruszyło pięć dziewcząt z jej orszaku. Pojechała za posłańcami Dawida i została jego żoną. 43 Dawid poślubił także Achinoam z Jizreel. I obie zostały jego żonami.
44 Saul zaś oddał Mikal, swoją córkę, a żonę Dawida, Paltiemu z Gallim, synowi Lajisza.