Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Ісуса
1 Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
2 Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,
3 а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
5 Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
7 Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
8 Тоді вони пригадали Його слова.
9 Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
11 Та їхні слова здалися тим вигадкою, – не вірили їм.
12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, – і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
Ісус з’являється Своїм учням по воскресінні
13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;
14 вони говорили між собою про все, що відбулося.
15 І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
17 Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
18 У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
19 І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
20 як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
21 А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
24 Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все , як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
25 Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
29 Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
31 тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
32 І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
33 Вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
34 вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
36 Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
37 Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
38 А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
39 Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене – подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
40 Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.
41 А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
42 Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
43 Тож, взявши, Він їв перед ними.
44 І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
45 Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.
46 І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
47 щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
48 Ви [ж є] свідками цього.
49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
Вознесіння Ісуса на небо
50 Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
51 І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
52 А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима
53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].
1 W pierwszy dzień tygodnia wczesnym rankiem poszły do grobu, niosąc przygotowane aromatyczne olejki. 2 Zauważyły, że kamień od grobowca był odsunięty. 3 Gdy weszły do środka, nie znalazły tam ciała Pana Jezusa. 4 Wtedy stanęły bezradne. Nagle pojawili się przy nich dwaj mężczyźni w lśniących szatach. 5 Przestraszone pochyliły głowy ku ziemi, a oni powiedzieli do nich: Dlaczego szukacie Żyjącego wśród umarłych? 6 Nie ma Go tu, zmartwychwstał. Przypomnijcie sobie, co wam powiedział, gdy był jeszcze w Galilei: 7 Syn Człowieczy musi być wydany w ręce grzesznych ludzi i ukrzyżowany, ale trzeciego dnia zmartwychwstanie. 8 Wtedy przypomniały sobie Jego słowa, 9 wróciły od grobu i przekazały to wszystko Jedenastu oraz wszystkim pozostałym. 10 A były to: Maria Magdalena, Joanna i Maria, matka Jakuba, oraz pozostałe kobiety, które były z nimi. Opowiadały o tym apostołom, 11 ale słowa te wydały im się tak niedorzeczne, że nie uwierzyli. 12 Piotr jednak wstał i pobiegł do grobu. Schylił się i zobaczył tylko płótna. Wrócił więc zdumiony tym, co się wydarzyło.
W drodze do Emmaus
(Mk 16,12-13)13 W tym samym dniu dwaj z nich szli do wioski zwanej Emmaus, oddalonej sześćdziesiąt stadiów od Jeruzalem. 14 Rozmawiali z sobą o tym wszystkim, co się wydarzyło. 15 Gdy tak rozmawiali i rozprawiali, sam Jezus przybliżył się i szedł z nimi. 16 Lecz ich oczy były jakby zasłonięte, tak że Go nie poznali. 17 On zaś zapytał ich: O czym tak rozprawiacie, idąc? Zatrzymali się zasmuceni. 18 A jeden z nich, który miał na imię Kleofas, odpowiedział: Ty jesteś chyba jedynym przybyszem w Jeruzalem, który nie wie o tym, co tam się stało w tych dniach. 19 Zapytał ich: O czym? Oni zaś odpowiedzieli: O tym, co dotyczy Jezusa z Nazaretu, który był wielkim prorokiem w działaniu i w mowie przed Bogiem i całym ludem, 20 o tym, jak arcykapłani i przywódcy wydali Go na śmierć i ukrzyżowali. 21 A my spodziewaliśmy się, że On właśnie ma wybawić Izraela. Dzisiaj upływa już trzeci dzień, jak się to wszystko stało. 22 Także niektóre kobiety z naszego grona zdumiały nas: będąc rano przy grobie, 23 nie znalazły Jego ciała. Przyszły i opowiadały, że miały widzenie aniołów, którzy mówili, że On żyje. 24 Wtedy niektórzy z nas poszli do grobu i zastali wszystko tak, jak opowiadały kobiety, ale Jego nie zobaczyli. 25 Na to On powiedział do nich: O, bezmyślni i zbyt nieczułego serca, by wierzyć we wszystko, co powiedzieli prorocy. 26 Przecież Mesjasz musiał to wycierpieć, by wejść do swojej chwały. 27 Następnie zaczynając od Mojżesza i wszystkich proroków, wyjaśnił im, co we wszystkich Pismach odnosiło się do Niego.
28 Gdy przybliżyli się do wioski, do której zmierzali, On sprawiał wrażenie, że chce pójść dalej. 29 Oni jednak nalegali: Pozostań z nami, bo dzień mija i nadchodzi już wieczór. Wszedł więc, by zostać z nimi. 30 A gdy zasiadł z nimi przy stole, wziął chleb, pobłogosławił, połamał go i podał im. 31 Wtedy otworzyły się im oczy i poznali Go, lecz On stał się dla nich niewidzialny. 32 I powiedzieli do siebie: Czy serce nie biło nam mocniej, gdy mówił do nas w drodze i wyjaśniał Pisma? 33 Powstali i o tej samej godzinie wrócili do Jeruzalem. Tam zastali zgromadzonych Jedenastu i innych z nimi, 34 którzy mówili: Pan naprawdę zmartwychwstał i ukazał się Szymonowi. 35 Oni natomiast opowiadali, co wydarzyło się w drodze i jak Go rozpoznali przy łamaniu chleba.
Zmartwychwstały ukazuje się uczniom
(Mt 28,16-20Mk 16,14-18J 20,19-23Dz 1,6-8)36 Gdy to mówili, sam Jezus stanął pomiędzy nimi i powiedział: Pokój wam. 37 Oni przerazili się i przestraszeni myśleli, że widzą ducha. 38 A On ich zapytał: Dlaczego jesteście zatrwożeni? Dlaczego wątpliwości ogarniają wasze serca? 39 Zobaczcie Moje ręce i stopy – to Ja jestem. Dotknijcie Mnie i zobaczcie – przecież duch nie ma ciała ani kości, a jak widzicie, Ja mam. 40 Gdy to powiedział, pokazał im ręce i stopy. 41 Kiedy zaś z radości jeszcze nie dowierzali i byli zdumieni, zapytał ich: Macie tu coś do jedzenia? 42 Podali Mu kawałek pieczonej ryby. 43 A On wziął i zjadł w ich obecności.
44 Potem zwrócił się do nich: To właśnie wam mówiłem, gdy byłem jeszcze z wami, że musi się spełnić wszystko, co jest o Mnie napisane w Prawie Mojżesza, u Proroków i w Psalmach. 45 Wtedy otworzył ich umysły, aby rozumieli Pisma. 46 I powiedział im: Zostało przecież napisane, że Mesjasz będzie cierpiał i trzeciego dnia powstanie z martwych. 47 W Jego imię będzie głoszone wszystkim narodom wezwanie do opamiętania dla odpuszczenia grzechów, zaczynając od Jeruzalem. 48 Wy jesteście tego świadkami. 49 Oto Ja posyłam wam Obietnicę Mojego Ojca. Dlatego pozostańcie w mieście dopóki nie przyjmiecie mocy z wysokości.
Wniebowstąpienie Jezusa
(Mk 16,19-20Dz 1,9-11)50 Potem wyprowadził ich aż do Betanii, podniósł ręce i pobłogosławił. 51 Podczas gdy ich błogosławił, rozstał się z nimi i został uniesiony do nieba. 52 Oni zaś oddali Mu pokłon i z wielką radością wrócili do Jeruzalem. 53 Przez cały czas przebywali w świątyni, wielbiąc Boga.