Задум Авімелеха
1 Авімелех, син Єрувваала, прийшов у Сихем, до братів своєї матері, й звернувся до всіх і, зокрема, до всієї родини по лінії нащадків своєї матері з такими словами:
2 Запитайте так, аби почули всі знатні люди Сихема: Що для вас краще, чи щоб над вами владарювали сімдесят мужів, тобто всі сини Єрувваала, чи щоб владарював над вами один муж? Але при цьому пам’ятайте, що я є вашою кісткою і вашим тілом.
3 Тож брати його матері усі ті слова переказали всім сихемським мешканцям, схиляючи їхні серця до Авімелеха й переконуючи їх тим, що він є нашим братом!
4 Вони дали йому сімдесят срібняків із заповітної скарбниці Баал-Беріта, на які Авімелех найняв легковажних і зухвалих людей, котрі пішли за ним.
5 Він несподівано нагрянув на дім свого батька в Офрі й стратив на одному камені своїх братів, – сімдесятьох мужів, синів Єрувваала. Залишився лише наймолодший син Єрувваала, Йотам, оскільки заховався.
6 Після цього зібралися всі мешканці Сихема, разом зі знатними людьми дому Мілло , й пішли до священного Дуба-стовпа , що неподалік Сихема, й проголосили Авімелеха царем.
Притча Йотама про дерева
7 Коли про це сповістили Йотаму, то він зійшов на вершину гори Герізім і голосно заволав до них: Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і вас послухав Бог.
8 Одного разу зібрались дерева, аби помазати над собою царя. Сказали вони оливковому дереву: Будь нашим царем!
9 Та оливкове дерево їм відповіло: Хіба я можу занедбати свою олію, яка в мені, та якою вшановують богів та людей, – лише для того, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
10 Тоді запропонували дерева смоківниці: Іди та стань нашим царем!
11 Але смоківниця їм відповіла: Невже мені занедбати свої солодощі й мої смачні плоди та йти, щоб лише верховодити над деревами?
12 Попросили тоді дерева виноградну лозу: Іди й стань нашим царем!
13 Але виноградна лоза відповіла: Невже мені перестати давати вино, яке розвеселяє богів і людей, та йти, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
14 Нарешті, всі дерева звернулись до тернини: Стань ти нашим царем!
15 А тернина відповіла деревам: Якщо ви й справді хочете помазати мене на царя над вами, то приходьте й сховайтесь у моїй тіні! А якщо ні, то вийде вогонь з тернини й поглине ліванські кедри!
Царювання Авімелеха над Ізраїлем
16 Отже, подумайте , чи ви вірно й справедливо вчинили, поставивши царем Авімелеха?! Чи ви чесно повелися з Єрувваалом і з його родиною? Чи ви у відповідності з його добродійствами йому відплатили?!
17 Адже саме мій батько бився за вас, і був готовий за вас віддати життя; він визволив вас з рук мідіянців,
18 а ви сьогодні повстали проти родини мого батька й стратили його синів, – сімдесят мужів на одному камені, поставивши царем над мешканцями Сихема сина його рабині, Авімелеха, лише тому, що він є вашим братом!
19 Якщо ви вважаєте, що сьогодні чесно й справедливо вчинили з Єрувваалом та його родиною, то тіштесь Авімелехом, а він нехай тішиться вами!
20 Але якщо підступно, то нехай вийде вогонь з Авімелеха, й поглине мешканців Сихема разом з домом Мілло! Але нехай також вийде вогонь від мешканців Сихема та з фортеці Мілло й поглине Авімелеха!
21 Після цього Йотам поспішив утекти й прибув до Беери. Там, подалі від свого брата Авімелеха, він і оселився.
Божа відплата Авімелехові
22 Тож Авімелех владарював над Ізраїлем три роки.
23 Але Бог попустив злому духові посіяти ворожнечу між Авімелехом та між мешканцями Сихема, так що мешканці Сихема зрадили Авімелеха.
24 Надійшов час відплати за смерть сімдесяти синів Єрувваала, аби їхня кров впала на їхнього брата Авімелеха, котрий убив їх, а також на мешканців Сихема, котрі допомогли йому здійснити вбивство власних братів.
25 Сталось так , що мешканці Сихема почали влаштовувати на верхів’ях гір засідки проти його (Авімелеха) людей, і грабували всіх, хто повз них дорогою проходив. Про те повідомили Авімелеха.
26 В той час прийшов у Сихем Ґаал, син Еведа, разом зі своїми братами, й мешканці Сихема йому довірились.
27 Вони виходили в поле, збирали в своїх виноградниках виноград, вичавлювали його й бенкетували; після того йшли в капище свого бога, їли, пили й проклинали Авімелеха.
28 І тут Ґаал, син Еведа, заявив: Хто такий Авімелех, і чому сихемці мали би йому служити? Хіба не він, син Єрувваала, разом зі своїм намісником Зевулом, мали би служити людям Гамора, прабатька Сихема? Отже, чому ми маємо служити йому (Авімелеху )?
29 Якби я мав владу над цим народом, я прогнав би Авімелеха, заявивши Авімелехові: Збирай своє військо й виступай!
30 Коли ж голова міста Зевул, почув слова Ґаала, Еведового сина, то дуже розлютився.
31 Він крадькома послав гінців до Авімелеха з повідомленням: Оце прибув до Сихема Ґаал, син Еведа зі своїми братами й підбурюють проти тебе місто.
32 Тому негайно вирушай уночі, разом зі своїм загоном, і влаштуй у полі засідку.
33 А завтра вранці, зі сходом сонця, встань і напади на місто. Коли ж він зі своїм загоном виступить проти тебе, то вчини з ними те, на що ти спроможний.
34 Тож Авімелех, разом зі своїм загоном, вирушив уночі й влаштував проти Сихема засідку з чотирьох боків.
35 Щойно Ґаал, Еведів син, вийшов і зупинився біля входу в браму міста, як Авімелех зі своїм загоном піднявся з засідки.
36 Побачивши людей, Ґаал сказав Зевулові: Дивись, якісь озброєні люди спускаються з гірських вершин! А Зевул відповів йому: Це тіні гір тобі ввижаються людьми.
37 Ґаал же продовжував говорити, наполягаючи: Але ж, насправді, спускаються озброєні люди з середини краю , а інший загін рухається дорогою Елон-Меоненім .
38 Тоді Зевул сказав йому: Де тепер твої уста, якими ти вихвалявся, мовляв: Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили? Хіба це не вони ті люди, яких ти зневажав? Тож тепер виступай і воюй з ними!
39 Тож Ґаал виступив на чолі сихемських мешканців, й почалась битва з Авімелехом.
40 Проте Авімелех примусив його (Ґаала ) втікати перед собою в напрямку до брам міста, але багато сихемців полягло вбитими.
41 В результаті Авімелех повернувся в Арум, а Зевул прогнав Ґаала разом з його братами, аби вони не мали в Сихемі притулку.
42 Наступного ранку народ вийшов на поле, про що повідомили Авімелехові.
43 Тож він узяв озброєних людей, розділив їх на три загони і влаштував у полі засідку. І коли він побачив, народ що виходить із міста, він напав на них і знищив усіх дощенту.
44 А відбулось усе так : Авімелех і загін, що був з ним, пішли попереду й захопили вхід до брами міста, тоді як інші два загони напали на тих, що були в полі, й винищили їх.
45 Авімелех воював з містом протягом цілого дня; нарешті він захопив місто, а людей, котрі були в ньому, всіх знищив, а саме місто дощенту зруйнував і засіяв його сіллю .
46 Довідавшись про це , вся залога (гарнізон ) сихемської фортеці пішли в укріплене підземелля капища Ел-Беріта.
47 Коли ж Авімелехові повідомили, що там зібралася вся залога сихемської фортеці,
48 то Авімелех з усіма своїми озброєними людьми піднявся на гору Цалмон. Взявши у свої руки сокиру, Авімелех нарубав з дерев галуззя й поклав його собі на плечі, після чого своїм людям наказав: Ви бачили, що робив я, тепер негайно зробіть те ж саме й ви.
49 Тому кожен воїн з усього війська, нарубавши собі по в’язанці галуззя, вирушили за Авімелехом; вони поклали ті в’язанки навколо укріпленого підземелля й спалили укріплення вогнем. Так загинула вся залога сихемської фортеці, – близько тисячі чоловіків і жінок.
50 Після цього Авімелех вирушив на Тевец, взяв Тевец в облогу й захопив його.
51 Але посеред міста була укріплена вежа, куди втекли всі чоловіки та жінки, – тобто всі мешканці міста. Вони замкнули за собою вхід й піднялись на дах вежі.
52 Тоді Авімелех підійшов до вежі, щоб її захопити. Наблизившись до воріт вежі, Авімелех вирішив її підпалити.
53 В ту мить якась жінка кинула на голову Авімелеха шматок жорнового каменя і проломила йому череп.
54 Він голосно закричав, й негайно покликавши свого слугу-зброєносця, наказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, аби потім про мене не говорили: Його вбила жінка! Тож його слуга простромив його мечем , і той помер.
55 Побачивши, що Авімелех помер, усі Ізраїльтяни порозходились по своїх домівках.
56 Так Бог відплатив Авімелеху за той злочин, який він учинив щодо свого батька, стративши сімдесятьох своїх братів.
57 Так само й злочин мешканців Сихема Бог обернув на їхні голови; їх спіткало прокляття, проголошене сином Єрувваала, Йотамом.
Abimelek
Abimelek królem Sychem
1 Abimelek, syn Jerubbaala, poszedł do Sychem, do braci swojej matki i powiedział do nich i do całego rodu matki: 2 Spytajcie, proszę, wszystkich możnych Sychem, co będzie dla was lepsze: Aby panowało nad wami wszystkich siedemdziesięciu synów Jerubbaala, czy aby panował nad wami jeden człowiek? Pamiętajcie, że jestem z waszych kości i ciała! 3 Gdy bracia jego matki powtórzyli te słowa wszystkim możnym Sychem, ich serca skłoniły się ku Abimelekowi i mówili: On jest naszym bratem! 4 Dali mu nawet siedemdziesiąt sztuk srebra ze świątyni Baal-Berita, za które Abimelek najął siedemdziesięciu próżniaków i lekkoduchów, którzy poszli za nim. 5 Wtedy przybył do domu swego ojca do Ofry i za jednym zamachem wymordował siedemdziesięciu swoich braci, synów Jerubbaala. Tylko Jotam, najmłodszy syn Jerubbaala, pozostał przy życiu, ponieważ się ukrył.
6 Potem wszyscy możni Sychem i całe Bet-Millo zgromadzili się i – pod dębem, koło steli w Sychem – obwołali Abimeleka królem.
Bajka Jotama
7 Gdy doniesiono o tym Jotamowi, poszedł, stanął na szczycie góry Garizim i głośno do nich zawołał:
Słuchajcie mnie, możni Sychem, i oby Bóg zechciał was wysłuchać!
8 Zeszły się raz drzewa, aby ustanowić nad sobą króla,
i powiedziały do drzewa oliwnego: Bądź królem nad nami!
9 Odpowiedziało im drzewo oliwne:
Czy mam zrezygnować z mojej oliwy,
przez którą doznają czci bogowie i ludzie,
aby pójść i kołysać się ponad drzewami?
10 Powiedziały więc drzewa do figowca:
Chodź ty i bądź królem nad nami!
11 Odpowiedział im figowiec:
Czy mam zrezygnować z mojej słodyczy
i mego wspaniałego owocu,
aby pójść i kołysać się ponad drzewami?
12 Powiedziały więc drzewa do krzewu winnego:
Ty chodź i bądź królem nad nami!
13 Odpowiedział im krzew winny:
Czy mam zrezygnować z mego moszczu,
który rozwesela bogów i ludzi,
aby pójść i kołysać się ponad drzewami?
14 Wreszcie powiedziały wszystkie drzewa do krzaka ciernistego:
Chodź ty i bądź królem nad nami!
15 Odpowiedział drzewom krzak ciernisty:
Jeżeli naprawdę chcecie ustanowić mnie królem nad wami,
przyjdźcie i schrońcie się w mym cieniu,
a jeśli nie, to niech wyjdzie ogień z krzaka ciernistego
i pochłonie cedry libańskie!
16 Teraz więc, czyście postąpili dobrze i uczciwie, obierając królem Abimeleka? Czyście słusznie postąpili z Jerubbaalem i jego domem? Czyście mu odpłacili za jego dobre czyny? 17 Przecież mój ojciec walczył za was, narażając swoje życie, i ocalił was z ręki Madianitów. 18 Wy jednak powstaliście dzisiaj przeciwko domowi mojego ojca, wymordowaliście siedemdziesięciu jego synów za jednym zamachem i Abimeleka, syna jego niewolnicy, ustanowiliście królem nad możnymi Sychem, ponieważ on jest waszym bratem. 19 Jeśli więc dziś szczerze i uczciwie postąpiliście z Jerubbaalem i jego rodem, to cieszcie się z Abimeleka i niech on również z was się cieszy. 20 Lecz jeśli nie, to niech wyjdzie ogień z Abimeleka i pochłonie możnych Sychem oraz Bet-Millo, niech wyjdzie ogień z możnych Sychem i Bet-Millo i niech pochłonie Abimeleka. 21 Potem Jotam zbiegł, uciekał i dotarł do Beer, i tam zamieszkał z obawy przed Abimelekiem, swoim bratem.
Bunt możnych z Sychem
22 Abimelek trzy lata władał Izraelem. 23 Potem Bóg zesłał ducha niezgody między Abimeleka a możnych Sychem i możni Sychem zdradzili Abimeleka. 24 Stało się tak, aby została pomszczona zbrodnia na siedemdziesięciu synach Jerubbaala, aby ich krew spadła na ich brata, Abimeleka, który ich wymordował, oraz na możnych Sychem, którzy pomogli mu wymordować jego braci. 25 Możni Sychem urządzali na niego zasadzki na szczytach gór i grabili każdego, kto koło nich przechodził drogą. Doniesiono jednak o tym Abimelekowi.
26 Wtedy do Sychem przyszedł Gaal, syn Ebeda, i jego bracia, a możni Sychem mu zaufali. 27 Wyszli na pole i obcinali winogrona, tłoczyli je i urządzali sobie zabawy. Następnie weszli do świątyni swoich bogów, tam jedli, pili i przeklinali Abimeleka. 28 Gaal, syn Ebeda, powiedział: Kim jest Abimelek i czym jest Sychem, że mamy mu służyć? Czy nie jest synem Jerubbaala, a Zebul jego urzędnikiem? Służcie raczej ludziom Chamora, ojca Sychema! Dlaczego mamy mu służyć? 29 O, gdyby ktoś oddał ten lud w moje ręce, usunąłbym Abimeleka! Powiedziałbym mu: Pomnóż swoje wojsko i wyjdź!
30 Gdy Zebul, książę miasta, usłyszał słowa Gaala, syna Ebeda, wpadł w gniew. 31 Podstępnie wyprawił posłów do Abimeleka z wiadomością: Gaal, syn Ebeda, i jego bracia przybyli do Sychem i podburzają miasto przeciw tobie. 32 Wstań więc nocą, ty i lud, który jest z tobą, i uczyń w polu zasadzkę. 33 Rano zaś, kiedy wzejdzie słońce, wstań i uderz na miasto. A gdy on i lud, który jest z nim, wystąpią przeciwko tobie, to uczynisz z nim to, co w tych okolicznościach będzie możliwe.
34 Powstał więc nocą Abimelek i cały lud, który był z nim. W cztery oddziały urządzili zasadzkę na mieszkańców Sychem. 35 Gdy Gaal, syn Ebeda, wyszedł i stanął przy wejściu do bramy miasta, z zasadzki wyszedł również Abimelek oraz lud, który był z nim. 36 Kiedy Gaal ujrzał lud, powiedział do Zebula: Oto jakiś lud schodzi ze szczytów gór. Na to odpowiedział mu Zebul: Cień gór bierzesz za ludzi.
37 Gaal jednak jeszcze raz powtórzył: Oto jakiś lud schodzi od Pępka Ziemi, a jeden oddział nadchodzi od Dębu Wróżbitów. 38 Na to odpowiedział mu Zebul: Gdzie są teraz twoje usta, które mówiły: Kim jest Abimelek, byśmy mieli mu służyć? Czy nie jest to ten lud, którym pogardzałeś? Wyjdź teraz i walcz z nim!
39 Gaal wyszedł więc na czele możnych Sychem i walczył z Abimelekiem. 40 Abimelek ścigał go, a on przed nim uciekał. Zanim dotarli do wejścia w bramie, wielu padło. 41 Potem Abimelek wrócił do Aruma, a Zebul wypędził Gaala i jego braci, tak że nie mogli już mieszkać w Sychem.
Abimelek niszczy Sychem
42 Lecz następnego dnia lud znowu wyszedł w pole i doniesiono o tym Abimelekowi. 43 Wziął więc ludzi, podzielił na trzy oddziały i urządził w polu zasadzkę. Gdy zobaczył, że lud wychodzi z miasta, wystąpił przeciw niemu i go pobił. 44 Abimelek i oddział, który z nim był, uderzyli i stanęli u wejścia w bramie miasta. Dwa inne oddziały uderzyły na wszystkich, którzy byli na polu, i ich pobiły. 45 Abimelek natomiast walczył w mieście przez cały dzień, zdobył je, a lud, który w nim przebywał, pozabijał. Miasto zburzył i na jego ruinach rozsypał sól.
46 Kiedy usłyszeli o tym wszyscy możni Migdal-Sychem, zeszli do podziemi świątyni El-Berita. 47 Doniesiono Abimelekowi, że zgromadzili się wszyscy możni Migdal-Sychem. 48 Wówczas Abimelek wszedł na górę Salmon, on i cały lud, który był z nim. Abimelek wziął do ręki siekierę, uciął gałąź z drzewa, podniósł ją i położył sobie na ramiona, po czym powiedział do ludu, który był z nim: Zobaczyliście, co ja zrobiłem, i wy to samo szybko zróbcie! 49 Wszyscy więc jak jeden mąż pościnali gałęzie i poszli za Abimelekiem. Ułożyli je dookoła podziemi, a potem spalili podziemia, tak że zginęli wszyscy ludzie z Migdal-Sychem: około tysiąca mężczyzn i kobiet.
Śmierć Abimeleka
50 Potem Abimelek wyruszył przeciwko Tebes, obległ je i zdobył. 51 Pośrodku miasta znajdowała się potężna wieża, do której schronili się wszyscy mężczyźni i kobiety oraz wszyscy możni miasta. Zamknęli ją za sobą i weszli na dach wieży. 52 Abimelek przybył pod wieżę i zaczął ją oblegać. Potem zbliżył się do wejścia wieży, aby ją spalić. 53 Lecz pewna kobieta zrzuciła górny kamień od żaren na głowę Abimeleka i rozbiła mu czaszkę. 54 Natychmiast przywołał swego giermka, który nosił jego uzbrojenie, i mu rozkazał: Wyciągnij swój miecz i dobij mnie, aby nie mówiono o mnie: Kobieta go zabiła. Jego giermek więc go przebił, a on zmarł. 55 Gdy Izraelici zobaczyli, że Abimelek zginął, rozeszli się – każdy do siebie. 56 W ten sposób Bóg sprawił, że do Abimeleka powróciło zło, które ten wyrządził ojcu, zabijając siedemdziesięciu swoich braci. 57 Bóg sprawił, że również wszelkie zło mieszkańców Sychem powróciło na ich głowy. Tak spełniło się na nich przekleństwo Jotama, syna Jerubbaala.